Індивідуальні консультації

Д

еякі викладачі зустрічаються зі студентами у вільний час, хо­ча для більшості звичайною є практика роботи зі студентами протягом робочого дня. Визначити розпорядок робочого дня від самого початку курсу викладачу так само важливо, як і затверди­ти розклад занять.

Дуже істотно бути на своєму робочому місці протягом робо­чого дня. Розклад - це жорстке зобов'язання: ніщо так не обурює і не розчаровує студентів, як неможливість знайти викладача у кабінеті у призначений час. Протягом робочого дня слід трима­ти двері відчиненими, тому що деякі студенти можуть інтерпре­тувати зачинені двері як сигнал про зайнятість викладача.

Робочий графік має бути спланований так, щоб бути зруч­ним для студентів: не можна призначати консультації у понеділок зранку чи під кінець дня у п'ятницю. Добре, якщо є можливість зустрічатися зі слухачами до або після занять. Якщо деякі студен­ти не можуть прийти на консультацію через інші зобов'язання, необхідно знайти для них інший час, але в жодному разі не за­являти, що часу на зустріч немає. Студенти, розклад яких не відповідає робочому графіку, можуть користуватися електрон­ною поштою - це може значно розширити розклад викладача і полегшити слухачам доступ до нього.

Власний кабінет викладача - це найкраще місце для консультацій. Це може бути і будь-який вільний кабінет, ауди­торія або місце в бібліотеці, де дозволяється розмовляти, або навіть вільний стіл у кав'ярні, де можна регулярно проводити зустрічі зі студентами. Якщо запросити студентів для індивідуаль­ного заняття до себе додому, вони можуть почуватися ніяково і навіть не зрозуміти намірів викладача.

Але ні найкращі наміри, ні найпривабливіший кабінет, ні іде­альний час не матимуть значення, якщо студенти не виявлять ба­жання прийти на консультацію. Щоб заохотити студентів звертатися до викладача протягом робочого дня, потрібно докласти зу­силь. Починати можна з оголошення про це на заняттях, де повідомити студентам не тільки про певні вільні години, але й про прагнення зустрічатися з ними. Корисно також встановити відповідні вимоги від самого початку курсу: наприклад, щоб ко­жен студент заздалегідь планував зустріч для обговорення пись­мових завдань чи складного матеріалу для читання або просто для того, щоб висловити свою думку стосовно викладання пред­мета. Ці зустрічі також нададуть можливість поговорити з конфліктними студентами, які перешкоджають нормальній ор­ганізації навчального процесу. Після проведення перших кон­сультацій перспектива наступної розмови здаватиметься не та­кою стресовою. У великих групах можна розглянути можливість сесій, тобто заохочувати декількох студентів до співбесіди в кабі­неті викладача.

Коли студент приходить до кабінету, треба відкласти будь-яку іншу роботу, не підходити до телефону. а якщо конче потрібно відповісти на дзвінок, провести дуже коротку телефон­ну розмову. Деякі викладачі встановлюють граничну кількість та­ких втручань: наприклад, відповідають на перший телефонний дзвінок й ігнорують усі інші. Найбільш важливо спробувати виз­начити причину звертання студента. Часто це буває очевидно: студенти приходять із запитаннями щодо завдань, просять по­довжити термін написання письмових робіт або мають кон­кретні запитання щодо матеріалу, що вивчався на попередньому занятті. Інколи студенти приходять у робочий час просто, щоб зустрітися з викладачем, і не впевнені, що знають, про що говори­ти. Тоді можна допомогти їм - почати розмову і тим самим про­демонструвати зацікавленість спілкуванням. Часом студенти ма­ють інтелектуальні чи психологічні проблеми, які вони хочуть обговорити з викладачем, але не наважуються. У такому разі не­обхідно демонструвати зацікавлення, а не нетерпіння, якщо вони не можуть швидко викласти мету зустрічі.

Ніколи не відмовляючи в увазі студентам, не можна також до­пускати двозначності консультацій. Студенти, які пропустили ба­гато занять, не виконали призначених завдань і хочуть, щоб вик­ладач не зважав на це, мусять знати, що повинні наздогнати гру­пу; слід дати їм зрозуміти, що це їхній обов'язок.

Не варто намагатися допомагати вирішувати проблеми, що виходять за межі компетенції викладача. Треба з розумінням по­ставитися до особистих проблем студентів і допомагати їм, але тільки за умови наявності компетенції. Адже, вирішуючи серйоз­ну проблему, іноді можна зашкодити більше, ніж допомогти. Як­що студент має серйозні труднощі, краще повідомити декана чи іншу офіційну особу, ніж гарантувати контроль над ситуацією.

Деякі студенти можуть спробувати монополізувати час вик­ладача з якихось особистих причин (вони можуть думати, що це піде їм на користь, деякі з них бувають просто надто балакучи­ми). Важливо знайти прийнятний шлях обмеження часу для од­ного студента, особливо якщо чекають колеги або невдовзі за­планована зустріч деінде. Допомогти може звичка тримати відчиненими двері протягом робочого дня, щоб відвідувачі мог­ли бачити інших студентів, які чекають зустрічі. Це може сприяти тому, що окремі студенти не перебуватимуть у кабінеті занадто довго. За необхідності слід без вагань повідомити про наступно­го відвідувача або починати кожну розмову із застереження про обмеженість часу. У викладанні немає жодного готового рецепту: Незалежно від таланту, досвіду та сумління викладача, деякі заняття й групи не виправдають сподівань. Не можна проконтролювати абсолют­но все. Але ретельно спланований курс, ефективно розпочате заняття, підготовка студентів до досягнення кінцевої мети курсу, вста­новлення дружньої атмосфери на заняттях та переконання сту­дентів у зацікавленні ними та їхньою роботою є гарантією успіху.

Дата добавления: 2015-05-24