Використання відео -та аудіоматеріалів

Т

радиційно викладання будь-якого курсу базується на викори­станні підручників та інших друкованих матеріалів, але є та­кож багато інших доступних джерел. Так само, як з рекомендова­ною літературою, викладач повинен подбати заздалегідь як про рекомендовану літературу, так і про ті види додаткових ма­теріалів, які планує використовувати: фільми, аудіо записи, слай­ди, комп'ютеризовані аудіовізуальні матеріали тощо.

Зазвичай студенти з ентузіазмом працюють з додатковим відео та аудіо матеріалом. Наявність та різноманітність вищезаз­начених ресурсів у наш час робить їх використання в навчально­му процесі набагато простішим, ніж донедавна. Навіть якщо відео або аудіо запис суттєво виходить за межі курсу і не надто пов'язаний з досягненням його цілей, він стане важливим допо­вненням навчальної програми і не буде відволікати студентів від загальної мети. Викладач повинен належним чином підготувати студентів до роботи з ним: запропонувати обговорення побаче­ного або запланувати різноманітні письмові завдання.

Використання слайдів чи комп'ютерних презентацій може стати у нагоді викладачам різних дисциплін. Навіть якщо вони викладають курс, що не потребує обов'язкового використання візуальних посібників, слайди можуть стати важливим доповнен­ням до лекцій або семінарів-дискусій. Окремі факультети мають власні тематичні добірки. Викладач може також виготовити презентації чи слайди самостійно. Добирати слайди треба ре­тельно, пам'ятаючи про мету кожного окремого заняття.

Використання копій матеріалів, виданих слухачам напере­додні або на початку заняття, може значно поліпшити як лекції, так і семінари-дискусії. Особливо ефективною є інформація, представлена у вигляді графіків, діаграм, фотографій, ескізів, таб­лиць, карт тощо, копії яких можна роздати слухачам.

Використання проекторів є невіддільною частиною фактич­но всіх презентацій. Деякі видавництва разом із друкованими ма­теріалами розповсюджують професійно підготовлені діапозити­ви, які можуть бути корисними у викладанні, наприклад, карти, діаграми тощо. Можна виготовити слайди власноруч, використо­вуючи програмне забезпечення Місrosoft РоwегРоіnt або подібне, чи писати безпосередньо на плівці маркером. Попере­дня підготовка прозірок збереже значну кількість часу, витраче­ного на написання відповідного матеріалу на дошці. У великих лекційних залах матеріал, збільшений у декілька разів і спроекто­ваний на стін)', видно краще, ніж написаний на дошці. Напере­додні заняття слід переконатися, що всі матеріали, включаючи слайди, належним чином організовані.

Оскільки викладачі й студенти дедалі частіше користуються комп'ютерними технологіями, можна знайти готові програми, що дозволять доповнити заняття демонстраціями з використан­ням компакт-дисків із мультимедійними засобами інформації для портативних комп'ютерів.

Вирішуючи, чи використовувати візуальні, звукові або комп'ютерні технології, необхідно переконатися, що навчальний за­клад може забезпечити викладача потрібними засобами, а сам він має навики користування ними. Витрата дорогоцінного часу на не­знайому техніку або ту, що не працює належним чином, заважатиме роботі. Плануючи роботу з проекційним апаратом, треба перевіри­ти, чи має аудиторія екран, стіл, щоб розмістити проектор, зручно розміщену розетку, а також затемнення на вікнах. Якщо заплановано використання складніших комп'ютерних технологій, також завчас­но варто перевірити, чи обладнана аудиторія відповідним чином.

Існує чимало способів, які допоможуть визначити і знайти матеріали, що будуть корисними у роботі. Складаючи списки ре­комендованої літератури, буде корисним переглянути книжкові каталоги останніх років. Часом їх можна знайти разом з іншою інформацією про нові книжки на ^еЬ-сторінках видавництв. Відвідування різноманітних книгарень - як реальних, так і вірту­альних - є іншим корисним засобом пошуку підручників. На чи­тацьких конференціях, ймовірно, видавці демонструватимуть потрібну літературу, видану протягом останнього часу. Відвіду­вання книжкових виставок також є одним зі способів отримання інформації про нові книжки, а також можливістю одержати без­платно або зі значною знижкою рекламні примірники останніх видань. Нарешті, надзвичайно корисним може виявитися не­офіційне обговорення виданих нещодавно підручників із колегами-викладачами.

Обравши підручники для курсу, важливо перевірити їх на­явність у каталогах - друкованих чи розміщених на Інтернет-сайтах. Книгарні, що мають сайти в Інтернеті, є також зручним джерелом інформації про видання, які з'являться найближчим часом, про їхню вартість тощо. Вони мають додаткову перевагу, оскільки студенти можуть замовляти книги, недоступні їм у най­ближчих книгарнях.

Деякі книги видають одночасно для торговельної мережі (продаються у звичайних книгарнях) і для потреб навчальних за­кладів (продаються через комерційних представників видавця і замовляються бібліотекарями). Варто перевірити, який спосіб є економнішим, оскільки видавці іноді включають до пакета додат­кові друковані чи аудіовізуальні матеріали для студентів та викла­дачів і продають повний пакет за нижчими цінами. Замовляючи підручник, слід з'ясувати, які саме матеріали можна отримані ра­зом з ним і що потрібно зробити, щоб їх одержати.

Якщо замовлення у книгарню зроблено завчасно, це гаран­тує студентам і викладачам отримання книжок до початку курсу.

Окремі видавництва надають безплатні примірники навчальних матеріалів викладачам, пересвідчуються, що підручник є базовим для курсу; підтвердивши, що підручник використовуватиме знач­на кількість студентів, можна отримати декілька копій. Водночас деякі видавці вимагають плату за примірники для викладачів і на­кладають на них інші обмеження, отже не всі запити будуть охо­че виконані. Але існує чимало видавців, які розповсюджують без­платні примірники для викладачів, і такою можливістю слід ско­ристатися.

Більшість навчальних закладів має аудіо- та відеотеки, тема­тичні добірки слайдів для використання викладачами і студента­ми. Щоб користуватися цими матеріалами, треба знати, які саме ресурси доступні, як і коли повідомити про свої наміри адміністрацію. Відеоматеріали є часом дорожчими, ніж книги; місцеві відеомагазини і заклади типу "книга - поштою" іноді про­дають документальні фільми за нижчими цінами. Якщо добірка відео матеріалів або компакт-дисків для певного курсу є також важливими для інших викладачів, якщо є змога, факультет або

бібліотека мають їх придбати.

В Інтернеті можна розшукати численні списки навчальних матеріалів, складені користувачами; їх розраховано на студентів різноманітних дисциплін різного рівня підготовки. Можна відправити електронною поштою запитання до колег-професіоналів з усієї країни (або навіть світу) з приводу проблем, які виникатимуть під час викладання або дослідження. Крім того, чи­мало сайтів містять матеріали, які можуть виявитися корисними

у навчальному процесі.

Деякі викладачі вирішили проблему створення бази ма­теріалів для своїх специфічних потреб, використовуючи добірки ксерокопій матеріалів або методичних посібників, які можуть придбати студенти. Такі зібрання зазвичай містять книжкові тек­сти, журнальні та газетні статті, первинні документи або ма­теріали, створені викладачем. Вони є еквівалентами виданих великими накладами методичних посібників, підготовленими відповідно до потреб курсу. Деякі викладачі замовляють примірники таких посібників централізовано, через факультет або університет, що робить їх доступними для багатьох студентів. Такі посібники забезпечують ваших студентів важливими ма­теріалами для рекомендованого читання.

Статті з багатьох академічних журналів можна розшукати в Інтернеті. Якщо студенти мають можливість користуватися Інтернетом, це значно зменшить розмір методичного посібника або усуне потребу в його створенні взагалі.

Деякі освітні видавництва і навіть вищі навчальні заклади не­щодавно запровадили платне копіювання необхідних посібників (щороку їх комплектують зі списків запропонованих матеріалів). На прохання викладачів деякі видавництва можуть додати їх ма­теріали до своєї бази даних. Користуватися базою даних значно дешевше, ніж розробляти матеріали власноруч. Деякі викладачі вважають цю пропозицію дуже корисною.

4. ПІДГОТОВКА ПРОГРАМИ

Програма - основний документ курсу. Вона дає студентам уявлення про очікування викладача, типи завдань з курсу, за­безпечує їх графіком роботи та іншою важливою інформацією. Якщо програма добре складена й інформативна, вона відіграє важливу роль, допомагаючи належним чином розпочати курс. а також організувати роботу студентів упродовж семестру. Про­цес підготовки програми змушує обміркувати належним чином структуру курсу, прийняти рішення про те, якого саме змісту й обсягу матеріал можна реально охопити за короткий термін і як його найкраще організувати.

Першим важливим кроком у підготовці програми є створен­ня календарного плану семестру. Готуючи графік проведення занять, необхідно звертати увагу на свята та інші перерви у графіку. Після цього лекції, семінари, письмові завдання та іспити роз­поділяють відповідно до розробленої схеми занять.

Визначаючи дати письмових завдань, слід ураховувати часо­вий чинник і вимоги до студентів з боку інших викладачів; не да­вати письмові завдання за декілька днів до або після іспиту, на по­неділок, коли студенти повертаються з дому, або напередодні свят. Оскільки більшість викладачів призначає дати подання письмових завдань наприкінці семестру, варто розглянути мож­ливість намітити відповідні дати раніше, щоб уникнути переван­таження студентів.

Визначивши дати занять та подання письмових робіт, не­обхідно розглянути формат і зміст програми з огляду на те, що для багатьох студентів даний курс є першим ознайомленням з предметом. Переконайтеся, що створена програма є інформа­тивною, повною і, що не менш важливо, зрозумілою та цікавою. Перша сторінка будь-якої програми має містити певну ос­новну інформацію: назву установи, семестр і рік, повну назву кур­су і, якщо доречно, кількість заліків, яку він передбачає; а також додаткову: прізвище та ініціали викладача, номер його телефону або адреса електронної пошти (за бажанням), адресу навчально­го закладу. Якщо викладачу відомий розклад на наступний се­местр, доречно включити також і його.

Програма має містити короткий опис цілей і форми прове­дення занять курсу.. Слід пояснити студентам, як буде структурований курс (як часто проводитимуться заняття, якою буде їх форма), якими є очікування викладача щодо знань студентів наприкінці курсу; да­ти необхідні пояснення щодо типу запланованих завдань (пись­мові роботи, читання, обговорення, лабораторні роботи, іспити тощо) і щодо того, як впливатиме оцінка за кожну тему на оста­точну оцінку за навчальну дисципліну. Студенти повинні знати, чи зважатиме викладач на відвідування занять і чи враховуватиме активну роботу на семінарах. Вони повинні бути поінформовані, коли і кому подавати письмові роботи, як отримати відстрочку, яке покарання за невчасне подання робіт. До програми має вхо­дити розклад іспитів та інформація про можливі зміни в ньому. Необов'язково викладати весь зазначений матеріал безпосеред­ньо у програмі, особливо якщо деякі з цих вимог потребують до­даткового пояснення. Але що детальнішою є інформація, роз­міщена в програмі, то менша кількість часу буде витрачена на по­яснення правил і форми роботи протягом семестру.

Серед інформації, якою програма забезпечує студентів, ма­ють бути дані щодо підручників, які їм необхідно купувати або брати в бібліотеці на початку семестру. Крім цього, поданий до­кладний список рекомендованої літератури. Студенти не по­винні самі шукати орієнтири у складному списку, щоб довідатися, які підручники слід купувати.

Найважливіша частина програми - звичайно, щотижневий або щоденний розклад тем і завдань. У програмі курсу лекцій слід зазначити теми або назви лекцій поряд зі списком рекомендова­ної літератури, призначеної для самостійного читання, для семінарів варто пояснити, якому саме матеріалу буде приділено увагу на кожному окремому занятті. Навіть якщо інформація щодо дат складання заліків та іспитів зазначена на початку програми, її зручніше включити також у розклад. Студен­ти повинні покладатися на розроблений викладачем розклад, плануючи свою роботу у семестрі, відтак що детальнішою є про­грама, то кориснішою вона буде для них.

Деякі установи потребують, щоб кожна програма курсу місти­ла обов'язкову інформацію, наприклад, щодо гарантування неупередженого оцінювання знань студентів, про розклад заключних іспитів. Отже, слід дізнатися про всі вимоги стосовно відповідної інформації перш ніж завершити роботу над програмою.

Виклавши у програмі цілі, сподівання і вимоги, викладач зможе запобігти багатьом потенційним непорозумінням. Надру­кований документ необхідно перевірити з погляду легкості чи­тання, завершеності і точності; ретельно вичитати програму, розподілити дати занять по тижнях з відповідними числами міся­ця (брак інформації збентежить студентів більше, ніж наявність "календарних помилок"), і перевірити виконання всіх вимог нав­чального закладу щодо програми. Корисно скласти враження про документ з погляду студента, який вперше ознайомлюється з програмою. Чи відчувається в ній захоплення викладача предме­том? Чи дійсно програма розкриває зміст курсу, який викладати­меться? Програма має відображати точну інформацію як про викладача, так і про його предмет.

Нарешті, слід пам'ятати, як би ретельно не складалася про­грама, вона ніколи не буде бездоганною. Важливо не лише ре­тельно готувати її заздалегідь, а також з першого дня занять бути уважними до поведінки та реакції студентів і за потреби вносити корисні зміни

Дата добавления: 2015-05-24