Мал. 5 Розміщення статево найчутливіших зон у чоловіка та в жінки. 2 страница

Як усміхатися? Перш за все, якнайчастіше, але усміхатись повною усмішкою можуть собі дозволити лише жінки з гарними зубами та обрисами губ. На щастя тих, у кого немає таких якостей, є ще ціла низка напів- та чвертьусмішок, коли сміються очі, ямки на щічках або кумедно морщиться носик.

Не біймося сміхових зморшок! Навіть утворені роками ямки на щоках або “курячі лапки” в куточках очей додають вигляду і постарілій жінці. Коли ж уникати сміху, то згодом м’язи щік та підборіддя слабнуть, що створює так звану мавпячу мордочку. Вона виникає з поздовжніх зморшок, які, збігаючи од крилець носа аж до підборіддя, огороджують вуста, тоді як краї губ спадають додолу. Така мавпяча мордочка справляє враження смутку та старості на ще зовсім молодих обличчях.

Сміймося та усміхаймося якнайчастіше, бо усмішка — то найпотужніша жіноча зброя, зброя, яка всякого полонить, зачарує та обворожить. Усмішка зваблива, пустотлива, медодайна, таємнича, радісна, тоскна та побіжна криє в собі невичерпні можливості. Можна помітити, що у всякому гурті біля радісних та розсміяних жінок завше топчеться ватага зацікавлених чоловіків, а жінки зажурені та невеселі зостаються самі.

Але… не забуваймо, що в руках мудрої жінки плач — теж надзвичайно небезпечна для чоловіків зброя — і цьому питанню варто присвятити кілька слів. Загальне правило таке: плач прикрашає білявок з дитячими рисами обличчя й великими очима, коли сльози, спливаючи на щоки, викликають щонайбільше легесеньке порожевіння кінчика носа. Плачем можна приворожувати чоловіків, але не часто, бо це останній аргумент у суперечці. Чоловік, бачачи жіночі сльози, розгублюється і, як правило, поступається жінці. Безперечно, це дієва зброя, але коли до неї вдаватися надто часто, то вона дратує і бентежить.

У чорнявок, коли вони плачуть, нерідко червоніють повіки та виникають червоні плями на обличчі. Тож чорноволоскам раджу не плакати, бо їхній вигляд не захоплює і не роззброює чоловіка, радше навпаки — викликає бажання втекти з усебіч неприємної ситуації. Замість плачу краще вдатися до сповненого журби мовчання. Тихі дні! Цього не витримає жоден чоловік!

Хтось може мені дорікнути, що це рецепти, вийняті зі старих записників наших бабусь. Проте наші бабки значно більше зналися на мистецтві спокушати чоловіків, ніж ми. Не мавши інших життєвих можливостей, вони мусили здобути чоловіка й утримати його при собі, доходивши до довершеності у жіночій дипломатії. Послуговувалися мистецтвом кохати, що його випрацювали численні покоління жінок і секрети якого матері переказували донькам. Чимало з тих приписів та заповідей скидаються на схожі рецепти з такого роду літератури інших народів. Не можна нехтувати цим досвідом, і не раз я ще вертатимусь до любовних таємниць наших бабусь.

Раз ведемо мову про сміх та плач, доречно сказати, як усе це виглядає у чоловіків. Існує певний відсоток чоловіків, на щастя, невеликий, яких сміх споганює замість прикрашати. Обличчя, що досі було пристойне та цікаве, під час сміху набирає неприємного вигляду. У такому разі краще не сміятися. Крім цих виняткових випадків, сміх молодить та додає чарів будь-якому чоловікові.

А як же з плачем? Якщо не брати до уваги трагічні обставини, то чоловікам узагалі не слід плакати. Бо нікому не до вподоби, як плаче чоловік, і нікого це не розчулить, а просто викличе зневагу.

Важлива тілесна прикраса — це волосся. У чоловіка воно буває проблемою великої ваги, а нерідко й причиною психічних загальмувань та розладів. Жах викликає в більшості чоловіків дедалі рідше волосся і поява лисини. Кожен прагне, аби в нього була буйна чуприна, а облисіння вважає за передвісника старості. Я раніше вже казала, що лисина при рясному зволосінні грудей, плечей та кінцівок — рук та ніг — показник високого рівня чоловічих гормонів, а відтак — скоріше перевага, а не вáда. Незалежно од цього, слід все-таки дбайливо доглядати волосся. Для цього є чимало косметичних рецептів, тож не спинятимуся коло тонкощів справи, а просто зазначу, що волосся, так само, як і вуси та бороду, треба мити якнайчастіше.

Жінка, в якої волосся не досить розкішне і є нікудишнє на вигляд, може носити найрізноманітніші перуки й капелюшки, що прикривають цю ваду.

При рясному волоссі не лише вигадлива зачіска наголошує на його чарах. Найдужча його принада: охайність, полиск, шовковистість та розсипчастість при гладких стрижках, закучерявленість при виткому волоссі. Покривати лаком і викладати копицею, цілою кучмою зачіску добре на вечірку чи на бал, але це помітно заважає користуватися сексуальними властивостями волосся. Погляньте на актрис у любовних фільмах: трусять головою так, щоб волосся розсипалося по плечах, затуляло й одтуляло обличчя, пускають бісики з-під напівприкритого кучерями лоба тощо. Усі ці штучки здавна у списку жіночих спокус.

На жаль, попри величезну зручність й легкість догляду за коротким волоссям, багато чоловіків воліє бачити у жінок довге волосся. Так уже повелося, тож треба з тим рахуватися, добираючи зачіску.

Чари волосся можна сповна використати за однієї умови — воно повинно бути чисте, м’яке та запашне. І з цього погляду знебарвлювати волосся великою кількістю перекису водню не варто, особливо коли водночас робимо кількамісячну завивку. Бажаючи одним пострілом покласти двох зайців: і волосся прояснити, і зробити тривку завивку — дістаємо те, що волосся дуже висушується і псується. Втрачає воно тоді свої блиск та шовковистість, твердне та жорсткішає. До того ж природний колір волосся здебільшого добре узгоджується з кольором очей і тіла. Отже, перш ніж перефарбовуватися, слід добре подумати, бо надміру смілива зміна кольору волосся здатна затьмарити, а то й зовсім згасити привабу не одного обличчя.

Дуже цінний елемент зорових вражень — це руки, і з огляду на це скажу дещо про догляд нігтів. Більшість жінок, на мою думку, аж надто хоробро розписує нігті. У цьому разі загальне правило таке: не слід уживати яскравих лаків, коли ведемо такий спосіб життя, що доводиться часто мити руки. Всякий лак за таких умов злущується, відпадає, і тоді нігті виглядають дуже негарно. Жінки, які працюють руками, повинні мати серед своїх косметичних засобів не тільки лак, а також змивачку до нігтів, і покривати нігті лаком аж увечері після роботи. Ясно, що коли лак стане відпадати, то його треба ретельно змити.

Манікюри можна порадити й чоловікові, але за тієї умови, що нігті лише обрізатимуться й обпилюватимуться, а лакуватись не будуть. Смертельним гріхом у справі догляду за руками є звичка обгризати нігті. Це однаково стосується як жінок, так і чоловіків. Обгризені нігті виглядають дуже неестетично та жалюгідно. Руки завжди повинні бути охайні та доглянуті, в міру потреби змащені спеціальним кремом або гліцерином, щоб шкіра була гладенька та м’яка, а не шершава та неприємна на дотик.

Ведучи мову про значення зору у статевому житті людини, я повинна згадати й про факти підглядання наготи, а докладніше кажучи — коли підпарубчаки підглядають оголених жінок. Дедалі вища статева напруга у хлопців того віку (на 12-16 році життя) породжує допитливість. Підлітки силкуються “підзирити” навколишніх жінок — матерів, сестер, однокласниць, аби побачити, як виглядає оголена жінка. Вабить їх не тільки голість, а й усілякі прояви еротизму, як-от: цілунки, любощі, зносини.

Цікавитися такими речами — природно у їхньому віці. Та все-таки не однаково, з яких джерел утамовує хлопчина свій інтерес. Із досліджень, що їх провів доктор Ячевський серед школярів, випливає, що хлопчаки здебільшого підстерігають волоцюг, п’яниць та повій понад Віслою та в приміських лісах.

Я впевнена, що можна задовольнити цікавість молоді в культурний та естетичний спосіб, удоступнивши їй любовні фільми з більш чи менш оголеними жінками. Вигляд гарних сідниць чи фігури кінозірки втамує спрагу пізнання далеко пристойніше, аніж підглядання “путаних” понад Віслою. Звичайно, удоступнюючи підліткам любовні фільми, ми маємо керуватися критеріями краси та моральності. Фільми, що показують жорстокощі, мордування, помітно порнографічні (про п’яниць, проституток, ґвалтівників) та зі сценами кривавих побоїщ, повинні заборонятися до 18-річчя.

Фільми про кохання не просто показують голість, а й навчають, як цілувати, пестити, залицятися, вчать флірту та любовних ігор. Навчають, як дбати, щоб голість тіла була естетична і статево вабила.

Невелика премудрість роздягтися догола, але треба вміти роздягнутися і почувати себе у своїй шкурі. Ви спитаєте: “А нащо ця наука дітям?” Так уже повелося у сфері гігієни та культури, що чого Ванько не навчився, того Іван не вмітиме. А вони, діти, вже тоді беруться самотужки вчитися. Тому навчання статевої культури від ранньої юності повинно, так сáмо, як умивання чи вміння правильно вести себе за столом, бути введено до поточних навичок вже в ранній юності. Адже воно веде до ознайомлення з культурними формами спілкування чоловіка та жінки.

До того ж, вирізаючи найсміливіші сексуальні сцени, не забуваймо, що такі фільми, окрім молоді, дивляться ще й мільйони одружених, яким давно вже остогидла своя злиденна статева дійсність і які сáме на шляху до розлучення.

Дивлячись фільми, нерідко бачимо сцени, у яких люди роздягаються. Варто детально придивитись, і у своєму житті використати уміння заманливо роздягатися в родинній спальні. А спокусливо та невимушено рухатися без одягу — теж немале мистецтво. Людина, яка не призвичаїлася до своєї голизни, скинувши з себе увесь одяг, поводиться незграбно та комічно. Це схоже на те, коли б натягнув на себе фрак чоловік, який його зроду не носив. Бракує йому свободи та злагодженості рухів — виглядає просто безглуздо.

Як будете вдома самí, “примíряйте” свою голість. Спробуйте спокусливо сісти, встати, походити, потанцювати. Тоді відкриється, що це не так просто, ще важче, ніж чимчикувати в тісних штанях. Є ми якісь присоромлені, рухаємося невправно. І тільки згодом, обвикнувшись зі своєю голістю, почуваємося сам на сам далеко краще.

Починавши розділ про чуття зору, я відзначала, що повна голість зовсім позбавлена еротизму. Тому, оглядаючи свою наготу, ми повинні пильно зважити переваги та вади своєї постави, після чого постаратися додати їм статевої барви та з допомогою вишуканих ліфчиків, панчішок і такого іншого приховати недоладки. Навіть коли постать дивовижна, струнка, з пригожими ніжками та сідничками, завжди додає статевої принади мережана, візерунчаста міні-сорочка. Як бачимо, чимало дрібничок, оздоб, інших припасів треба мати на хвилини віч-на-віч замість задрипаного фартушка та подертого старого плаття.

Повністю оголитись можуть собі дозволити тільки вдосталь зграбні та тендітні жінки. Страшенний смуток моїх малолітніх відвідувачок — це тонкий стан, що насправді — велетенська перевага оголеної фігури, натомість із товстим станом бувають клопоти.

Для того, аби жінка могла набрати статевих чарів, досить буде кількох браслетів, які щодня повсюдно носять жінки на Сході, пересуваються по руках і бренькотять, як ворухнешся. Ланцюжок на шиї, довге розпущене волосся, що спадає на груди, можуть мати такий же сáмий вплив. В книжці важко давати поради, як вести себе в тій чи іншій ситуації, та й не моя це мета. Я просто наголошую на тому, як багато значить голість, аби зваблювати чоловіків та утримувати їхню любов. Адже не тільки розпусні дівчиська, а й порядні дружини повинні знати найрізноманітніші секрети, як принаджувати чоловіка, адже незрівнянно важче заворожувати його довгі роки, аніж здобути на кілька хвилин.

І тут я повинна наголосити, що в коханні найцінніше — це коли все виникає мимовільно, без прямого впливу ззовні. Якщо ж суворо держатися рецептів, почерпнутих із книжки, то, як правило, дає це мізерні результати. Мої міркування мають на меті звернути Вашу увагу на певні речі й підкреслити їх, а далі довіряйте своєму інстинктові та уяві. Найбільше мистецтво — це створити собі власну постать та власний настрій у любові. Як прихилимо чоловіка до свого неба, то нелегко буде іншій жінці спокусити його, бо розвинуті за багато років умовні рефлекси найдужче відгукуються на свої подразники.

Звісно, не можна повсякчас зберігати все однаковим і боятися новизни. Декорації у формі одягу, світла, обставин (ванна, ліс, берег моря, диван…), постелі (ковдри, барвисті подушки, хутряні покривала тощо) повинні змінюватись.

Підсумовуючи попередні думки, скажу, що навіть фіговий листок дужче збуджує, аніж цілковита голість, але й коли затуляємо тіло, слід знати міру. Нічний одяг, що його передбачає Спілка Громадської Добропристойності у книжці Анатоля Франса, грішить, як на мене, надмірним збоченням у пробудженні статевих настроїв. Спілка пропонує: “… широкі та довгі нічні сорочки для обох молодят, з овальним отвором, крізь який можна здійснити Божий наказ про розмноження роду людського так, щоб не скривдити заведені порядки і нескромно наситити чуття голістю тіла”.

А шановний пан Куаньяр посунувся ще далі, злостиво радячи:

“На мою думку, молодят перед єднанням належить з ніг до голови покрити сажею і щітками навести глянець. Відтак їх шкіра почорніє, що овіє тяжким смутком подоти збуджену білістю тіла та зарожевінням деяких його місць чуттєву насолоду. Разом з тим це стане величезною перешкодою як пестощам та цілункам, так і певним різновидам розбещеності, в котрих беруть участь вуста і якими, на жаль, так часто користають закохані у любовному ложі”.

Завершуючи думки про негаразди у сприйманні людського тіла, я хотіла б ще кілька слів сказати про форму явища наготи, досить відому у світі. Йдеться про скульптури, фотографії, картини та… порнографічні видання.

Писавши про особливості статевої збудливості чоловіків, я відзначала, що на них дуже пристрасно впливає вигляд статуй оголених жінок, живопис статевого акту, порнофотографіка. Не так давно Європою та Америкою пробігла хвиля порнографії, розпаливши бурхливі “за” і “проти”. У нас також піднялась хвиля публікацій на теми “засилля сексу” та способів захисту від тої навали.

Спершу доречно з’ясувати, що ж таке загалом порнографія, а далі перейдемо глибше. У фаховій літературі я знаходила сотні означень, яких наводити не буду, бо, по-перше — ця книжка не про порнографію, а по-друге, — тема досить широка, і тут на неї просто не настачило б місця. Дозволю собі подати лише одне означення, яке, на мою думку, найкраще окреслює суть справи. Воно належить французькому письменнику Жану Ку й було видрукуване у тижневику “Штерн”: “Еротика — це тіло, порнографія — то м’ясо”. Я б сказала, що зрештою в істотному сенсі перекривається з попереднім означенням: порнографія — це органи та їхні функції, одірвані від людини, це виокремлений секс, секс, позбавлений людяності.

У порнографічних видавництв таке правило, що обличчя живих примірників повинні бути трохи усміхнені і байдужі. А це, зіставляючи з ситуацією, в якій фотографуються, дає разючий контраст і враження повної дегуманізації, тобто повної втрати людяності.

Прекрасні зображення друкує досить невелике число художніх видавництв. Вони випускають також графіку та скульптури, але все це через високу ціну, на жаль, важкодоступне молоді, хоча дещо задовольняє попит на такі речі у дорослих людей. Сучасне фотомистецтво може великими кількостями відтворювати недорогі майстерно зроблені знімки актів. Добрий початок цьому покладено у Кракові, де од 1970 року проводяться щорічні міжнародні еротичні фотовиставки. Ці виставки і спричинилися до жвавої дискусії, що розгорнулася у пресі. Один із журналістів писав з виставки 1972 року:

«Засуджуючи показ образів оголеного жіночого тіла, ми тим самим посилюємо вдавану соромливість, що призводить, поза сумнівом, до розквіту нерозбірливих жартів на теми сексу і породжує порнографію, бо вона — це урівноважувальне та відшкодувальне явище.

І ось тут доходимо до суті справи: нездатності розрізнити здорову еротику і порнографію. Історія мистецтва недвозначно свідчить, що оголене людське тіло з давніх-давен надихало митців, а отже, серед людей, безперечно, існував та існує інтерес до цієї творчості. Порнографія ж — це спотворений різновид еротичної творчості, котра, будучи легкодоступною, виштовхує справжнє мистецтво з цієї сфери. Зрештою, всі знають, яка вогненна хуртовина бажання палахкотить, доки щось забороняється. У країнах, де продаж порнографії дозволено, у крамницях для її продажу покупців мало, а ті, що й заходять — здебільшого іноземці».

Не завжди маємо час та сили, щоб піти на танці, в театр, кіно чи картинну галерею. Зате знімки або альбомні видання повсякчас можуть бути доступні вдома.

Оглядання їх удвох чи на самоті становить прекрасний зоровий подразник, що додає руху змученій колотнечею буднів уяві і збагачує наше статеве життя.

Вже серед первісних культур слухові враження, навперемінні коливання звуків дуже багато значили у справах сексу.

Перші інструменти — це барабани, там-тами, різноманітні торохтілки, виготовлені з висушених шкаралупин кокосового горіха або гарбуза, наповненого камінцями. Їхні звуки невідлучно супроводили народження, кохання, смерть.

Первісна музика складалася насамперед з ритму — рівномірного чергування звуків, потім сюди долучилася мелодія, тобто вже художньо переосмислена послідовність звуків. Це вже сталося, коли люди навчилися робити сопілки та струнні інструменти. Трохи перегодом виринув і мелодійний безслівний наспів-читанка. Аж ось урешті починається переможний похід крізь століття поезії, пісні та любовної мови.

Підставою первісних племінних танців була ритмічна музика, що її вибивали на там-тамах та барабанах і темп якої від напочатку повільних ритмів поступово зростав аж до запаморочливої швидкості і так ушкварював, що танцюристи, знепритомнівши, падали в нестямі.

Ритм у первісній музиці діє на осередки оргазму однаково, що й ритмічні дотикові подразники. Ритмічні звуки разом зі швидкою роботою м’язів доводили танцюристів до екстазу. Що відсталіші люди, то сприйнятливіші на ритм. Нині намагаємось вертати до ритмічної музики — джаз, біґ-біт та інші форми схиляють до давніх звичаїв.

Танець і сьогодні теж — різновид статевої розваги, в якій на осередки статевості впливає безліч подразників, як-от: швидка ритмічна робота м’язів, скажений кровообіг, дотикання й отирання тіл танцюристів. У деяких народів існує звичай танцювати на самоті, що не менше, ніж у гурті, збуджує, дарма що без жінки. Згадайте, скажімо, танець грека Зорби з однойменного американського фільму. В обрядових індіанських танцях теж бачимо самотніх танцюристів, як приміром, шаманів або ворожок.

Згодом, коли музичні інструменти вдосконалилися, народилася музика разом з любовною піснею. Гуслі, ліри, кобзи, скрипки та гітари відтоді супроводили попервах безсловесні, самі тільки мелодійні пісні, а згодом і змістовні пісні та співані поеми.

Надзвичайно багато важать у коханні підібрані власні слова або співані звуки. Вони вимовляються пошепки або з муркотом у різноманітних любовних ситуаціях від першого погляду, зачіпки, залицяння, голубощів, флірту, перших пестощів, принаджування, відштовхування, дедалі більшого піднесення, аж до напівмлосного стогону, і врешті згасання пристрасті. Завдяки таким співанкам можна навчитися так послуговуватися голосом у коханні, аби не слово було важливе, а тільки його тембр та інтонація. “Кама сутра” (твір індійського поета Ватсьяяни Малланаґі, що його він написав у п’ятому столітті нашої ери і присвятив коханню) радить уживати у любові найрозмаїтіші звуки: гмм…, цокотіння, скрики, плач; звуки: аа…, фут, пхут. Сюди ж долучаються і розбірливі звуки: мамо! матусю! досить уже! перестань… пусти мене… вмираю!

У цьому разі йдеться не про слова, які часто не несуть у собі ніякого змісту, а радше про тембр і відтінки голосу. Ці скрики повинні лунати, як каже “Кама сутра”, подібно до “голосу горлиці в лісі, зозулі або вигуку чаплі вночі”.

Крім помітно сексуальних слів та звуків, до середовища свого кохання можна ввести і улюблені музичні твори. Хай це буде джаз, твори Лíста, Шопéна, Мóцарта, навіть органні фуги Баха або любовні мелодії фільмів — усе залежить од уподобань та фантазії.

Якщо обраний різновид музики раз у раз складає тло до любовних контактів, то він поступово стає любовним закликом, прикметою та умовною позначкою скорої насолоди.

Ці роздуми навіяли мені спомини про фільм “Любов у надвечір’я”. Там видатний спокусник-мільйонер скрізь возив з собою циганський оркестр, і той при інтимних ситуаціях грав йому “Очарування” як тло до любові.

Тепер легше, досить лише програвача чи магнетофона з улюбленими мелодіями.

Ясно, що такі тонкощі ускладнюють життя. Та чим дужчі та різноманітніші подразники всіх чуттів, тим глибша і повніша насолода. Моя задача — показати можливості, а які з них обрати — воля Ваша.

Музичним тлом можуть бути й пісні та любовні балади. Ще в середньовіччі безслівні вигуки під музику змінилися віршованими любовними піснями, що їх співали мандрівні поети — трубадури та трувери. Багато з пісень тієї доби не втратили своєї приваби й дотепер.

Любовна пісня — це не просто серенади (які співали в Італії та Іспанії просто неба перед вікном коханої і на її честь) та канцони (прості ліричні пісні), а й відповідні обставинам частівки під час танців на сільських веселощах. Ті приспівки менш романтично забарвлені, більше це змагання гострословів, суміш дотепу і сексу, щиросердного смутку та дотепного жарту.

Насмішки, кпинки, підколки, полаянки, сексуальні натяки, примовки та заохоти — ось зміст цих співанок, що у сполуці з розбурханим ритмом народних танців чимось скидається на флірт.

Флірт — ще один напівзабутий різновид любові. Флірт — то секс-гра, поєдинок на словах, швидкоплинна розмова про кохання, яка навіює йому чи їй певні думки — не завжди правдиві. Та вони спонукають до миттєвого вибору способу дії, блискавичної та вдалої відповіді на будь-який, навіть найвитонченіший натяк. Флірт у всіх народів світу посідає почесне місце.

Та ба, попозабували ми про це мистецтво. Ще наших бабусь навчали спритності словес, лестощів, примх навпереміну, вбачавши у флірті, і слушно, неоцінéнний засіб викликáти кохання.

Флірт інтригує, зачіпає, збиває з пантелику, породжує зацікавлення, за мить збагачує партнера думкою, яка йому просто навіяна. Як відзвуки слабнуть, фліртівник кидає новий заманливий зворот, що розкриває новí перспективи, по чому знов змінює хід думок, коли запримічає, що інтерес повертається.

Змінні подразники раптових припливів та відпливів ласки впливають на статеві осередки за тим же правилом, що і ритм у музиці або дотикових пестощах. Будь-які ритмічні збуджувальні сигнали викликають та посилюють статевий інтерес. Швидше калатає серце, дужчає кровообіг, очі набирають блиску, жінка розквітає, наливаються її вуста, червоніють, зволожуються, рум’яніє шкіра, виразнішають рухи, вся вона пломеніє і вабить.

Звірі та птахи воркують гнучкими рухами тіла, настовбурченням пір’я, почервонінням гребеня, врешті співом та любовними криками. Людина воркує мовою — найвитонченішим, найтендітнішим знаряддям людського мислення, і про її культуру перш за все оповідає краса та багатство її мови. Мова на службі сексу, так само як і всілякі елементи залицяння у птахів та тварин, повинна підкреслити найпривабливіші для партнера принади своєї стáті.

Чоловік прагне бути повелителем, сильним, турботливим, конче потрібним своїй обранці і завжди вартим та гідним жінчиних гордощів. Жінка прагне, щоб її пестили, щоби нею захоплювалися, дбайливо про неї піклувалися, особливо, коли страждає і безпорадна, хоче до того ж, щоб чоловік завжди палахкотів жагою до неї.

Знаємо, що насправді не завжди так буває, але значення жіночого флірту — підкреслити та показати чоловіку свої найжіночіші риси і водночас догодити його чоловічим, задобрити їх. Ясна річ, що таким чином навіяна думка влучає, як правило, у самісіньке серце чоловіка. Гадаю, що так має бути завше — починає його трохи нудити безхмарна погода, тоді, значить, берімося за дрýгу стадію флірту, за неласку.

Ні з того, ні з сього робимося холодні, безпристрасні, але не забагато, щоб не заперечувати дýмки, яку попередньо навіяли, поглинуті у себе, у міру чемні або й просто байдужі, замкнені у собі. Настрій та спосіб вести розмову треба знайти такі, щоб чоловік невдовзі зажурився за минулим теплом. Як він зм’якне, скориться, зробиться дуже люб’язним, тоді знов неждано обертаймося обличчям, вертаючи і ніжність, і захоплення, і сонячні дні.

Для досягнення бажаних наслідків флірту принципово важливо оцінити вади чоловіка детально та глибоко, щоб змінюючи любовну погоду, не скоїти непоправної помилки і не нашкодити самому собі. У жодному разі не слід ставити під сумнів власні слова та нападати на ті риси, що ними раніше милувались, бо гра не повинна полягати в шахрайстві та взаємообмані, а лише в захопленні одними рисами чоловіка і у відкиданні інших. Сонячної пори дивуймося, хвалімо, високо цінімо його чесноти, у хмарний час байдужіймо до принадливостей і витягаймо на денне світло негативні риси. Дбаймо, щоб захопливі риси були первинні, головні, а немилі радше дрібні, і не стільки принципові, скільки обтяжливі, як на кожен день. Може, за такої нагоди деякі і пощастить викорінити.

Часто випадає чути, що він чи вона сказали щось таке, чого зась, не можна взяти назад, і ті слова все-все попотрощили поміж ними. Це, власне, слова-каменюки, що ними, завівшись і не втримавши язика на припоні, силкуються болісно вдарити одне одного. Нищиться тоді дивовижний, досі чудовий та прекрасний óбраз коханої людини. Слів тих уже не забереш назад і нікóли вже не відновити довіри коханої людини. Вони безповоротно руйнують почуття безпеки у любові і розривають найістотніший зв’язок, що сполучає закоханих. Як бачимо з попередніх міркувань, флірт — це один з найпотужніших статево-почуттєвих засобів, що підтримує тривкість кохання. Спочатку розвага, словесний двобій пори, коли народжуються почуття, далі він поступово обертається на правила гри, які обумовлюють мало не самé буття цього кохання.

Теперішні жінки, яких надихають дедалі більше урівноправлення з чоловіками, ширші можливості посісти донині неподільно чоловічі місця, в запалі разом з водою вихлюпують і дитину.

Можна вчитися, можна працювати, але вдома, в любові, якщо вони хочуть жити повним життям й уникати розчарувань та психічних негараздів, жінка повинна бути жінкою, а чоловік — чоловіком. Кохання та домівка — твердиня, непорушна схованка, і лише спосіб життя та занять обох можуть піддаватися тим чи іншим перемінам. Жодна емансипація не здатна вплинути на те, що жінка — мати і народжує дітей, й у своїм материнстві та вихованні дитини потребýє чоловічого піклування. У цій сфері нічóго не зміниться, хіба що людей вирощуватимуть у пробірках і родина перестане існувати.

Вертаючи до любовних таємниць наших бабусь, скажу, що флірт мав свої правила та настанови, не кажучи вже про багату “літературу” з цього питання, як-от: любовні порадники або гру “Товариський флірт”. Чимало було різних форм флірту, не просто словесного, а й такого, що ґрунтувався на умовних жестах чи знаках, як приміром, кольору паперу листів, способу начіплення значка (ліворуч, праворуч, догори ногами тощо), різновиду висиланих квітів (кожна квітка значила щось своє у любовній мові).

Існували також певні етапи на важкій дорозі здобування чоловіка.

Спершу треба висловити свій подив чоловіком і пошукати в ньому найрозмаїтіші чесноти. Нема на світі людини, якій би це не подобалось, звісно, коли дивуються нею. Так чинячи, звертаємо увагу на свою особу, на свої привітність, спостережливість, проникливість.

Далі слід заохотити чоловіка розповідати про себе, сторожко видивляючись, що він вважає за найцінніше у своєму житті. Як матимемо намір і далі плекати почуття, це потім знадобиться.

Згодом треба показати свою жіночу слабкість, щоб пробудити у слухача співчуття. У цім місці можна схвильовано описати свою безпорадність, життєві поразки та невдачі, висловити прагнення опіки та опертя на чоловічім плечі. Цього останнього вже, як правило, й казати не треба, бо зворушений кавалер сам пропонує те плече.

Зовні ці правила виглядають досить кумедно та старомодно, й усе ж спробуйте, пристосувавши їх до сьогодення. Тоді побачите, що чоловіча природа відтоді аніскілечки не помінялась і що у давніх смішних рекомендаціях чимало правди.

З’ясовуючи значення любовної мови, доходимо, нарешті, до ліжка і тут новá проблема: про що говорити і про що не говорити? А про що балакають завжди? — про колотнечу буднів! Як комашва, визбируємо смутки та прикрощі з цілого дня і подаємо їх на вечірнє базікання. Теліпаємо про паскуду Ковальського, який знов заклав начальнику, про Ковальську, котра вчора ляпала Зосі, що моє новé плаття — нікудишнє, про Ясю, яка вдруге народила близнят, про те, що обламалася газова плитка, а недавно ж лагодили, і тепер знов доведеться платити, про те, що Зося подерла десь свої чобітки і так далі і таке інше. І ось, остаточно змучившись надокучливим пасталяканням, шукаємо солодкої втіхи у забаві вдвох. У забаві, у якій не лишилося вже ані крихти радості.

Шукати у коханої людини зрозуміння та розради — природна річ, але нікóли не годиться заводити про це мову у ліжку чи за столом, бо то препогана завичка — змішувати харч і секс з денними мороками.

Збирати найтемніше та найогидніше, аби розплести його у вечірній розмові як тло до любові — страшенно небезпечно. Поступово, з роками, балаканина, галдикання у ліжку про кривди та жалі з цілого дня стає невиправною унадливою звичкою, своєрідною життєдайною, горезаливною чаркою після важкого дня, начиненого колотнечею, клопотами та неприємностями. Стомлені, роздратовані, зневірені життям — втікаємо, у ліжкові шукаючи забуття, і, подібно як алкоголем, не вгаваючи, напиваємось донезмоги. Так виникає і твердне сполука буденщини і сексу. Перегодом постає знеохота і до похмурої подружньої любові (на жаль, утішати випадає здебільшого дружині).

Дата добавления: 2015-05-24