Мал. 5 Розміщення статево найчутливіших зон у чоловіка та в жінки. 3 страница

Нікóли не годиться перепивати, як і кохатися, аби вбити смуток, бо в обох випадках довго доведеться каратись.

Наслідки такої поведінки дадуться взнаки досить скоро. Мерзенні та дратівливі проблеми, поєднані з сексом, нашаровуються у психіці, і мимоволі відраза та зненависть до життєвих клопотів переноситься на супутні переживання — статеві взаємини. Умовний рефлекс пускає корені і винищує найкоштовніші якості співжиття — почуття повної розрядки та радісної відпруги.

У такому становищі один крок до того, щоб закрутити новý любов, у якій шукаємо солодкого блаженства у ліжку замість подружнього “раю”, котрий вимотує всі жили.

І ось вимальовується інший клопіт. Знаємо вже, про що не треба розмовляти у ліжку. Тож про що можна і треба?

Авжеж, про солодку розраду вдвох!

Ще десятки років тому відомий наш письменник та перекладач Тадеуш Бой-Желенський висловив свої сумні думки у “Пісні про мову нашу”:

Всім нам ясно, що чудова

Наша рідна добра мова:

Соковита, гонорова,

Мелодійна, кольорова.

Запахуща, героїчна,

Чиста, мов прозорість неба.

Добра, мудра і логічна —

Та буває (визнать треба),

Що ця мова дуже пишна

Поетичними квітками

Не такá вже дивовижна

Між людськими почуттями.

…

Те, що землю раєм робить,

Всю красу життя складає,

Відбиття тут не знаходить

Польща вся немов змовкає.

Став я ставить запитання

(Щоб почать од тóго брака),

Як назвати нам злягання

Пари: польки і поляка?

Чи “душ братніх поєднанням”

Чи “найбільшим в світі свинством”

“Серць причастям” чи “валянням

Безсоромним” і “безчинством”?

…

Архаїчне те безладдя

Еру щастя заглушає,

Де втрачається поняття,

Там й самá ця річ вмирає!

Людям треба дуже мало,

Щоби рай собі створити —

Просто мовити: “Анельо,

Чи не хочеш “погрішити”?”

Як шепнути до дівчати:

“Ольо, годі дівувати…

Ти не бійся розпочати,

Аби діяти й кохати.”

Відтоді, з епохи Боя-Желенського, минуло півстоліття, а ми й досі, ведучи ніжні розмови, вдаємося до наукових термінів або до зразків так званого підпарканного мистецтва — лайки. На ділі виявляється, що сáме матюкаємось.

Стояла я колись у поїзді біля кількох “жевжиків”, що якраз вели жваву бесіду. Кілька годин поспіль вони балакали виключно чотирма словами, обговорювавши прерізні теми, і, що найважливіше — прекрасно один одного розуміли. Не стерпівши, спитала їх, чим же, власне кажучи, людина відрізняється від мавпи? Між іншим, і тим, що вміє говорити, а ви знаєте всього тільки чотири слова! Зважала на те, що можуть послати мене отими чотирма словами, та вони замовкли, засмучені та присоромлені.

Після глибоких роздумів я дійшла висновку, що воно і наш запас слів у цій сфері нагадує тих славних чотириногих, дарма що в ужитку маємо аж десять слів замість чотирьох. Вникаючи у це питання, я заходилася пильно шукати слова, нишпорячи по словниках та художній літературі. Результат пошуків, на жаль, не дуже значний.

У творах давніх польських письменників Миколая Рея, Яна Кохановського та Анджея Морштина я виявила досить-таки багато гарних означень. Крім того, у жартівливій поемі Олександра Фредра про королівну Пічоміжу можна знайти чимало дотепних назв чоловічих принад, назв, що їх попридумував сам автор.

Я — не великий мовознавець, але навіть той маленький словничок, який я уклала за давньопольськими друками, показує, як ми відстали в розвитку проти своїх попередників. А Бой-Желенський, чудовий знавець та шанувальник мови, застерігав: “Де втрачається поняття, там й самá ця річ вмирає”.

Схаменіться: доки не запізно, рятуймо любовну мову! Геть на смітник соромливе мовчання, будьмо людьми!

Ті з молодят, хто має трохи уяви, як їх притисне потреба, укладають собі — не раз доволі цікавий та гарний — любовний словничок. Одначе, це “шифри” суворо таємні — на домашній ужиток.

Той, у кого бракує літературної уяви, змушений відповідні слова шукати — а де? У книжках, у літературі. Якщо того обмаль або й зовсім нема у новітній, то, як я вже казала, є славні давньопольські ерóтики — любовні вірші, любострасні, пружні, встелені чарівними словами. Треба змести з них пил, вийняти із замкнених шаф та бібліотечних сховищ.

Певної миті слова зроняють свою снагу, заступають їх зітхання, скрики, невиразні первісні вигуки. Потім, як відпливає пожежа чуттів, мова вертає свої права.

Давня любовна культура Індії ставить сильний наголос на поведінці коханців після насичення чуттів, і любовна мова там багато значить. Ось уривок з “Кама сутра”, де йдеться про це: “Кінець любовного блаженства… Навіть тепер, насолодившись, розбудовують кохання, оздоблене шляхетною люб’язністю, довірливими розповідями та доказами (…) Якщо перебувають на балконі й утішаються Місячним сяйвом, хай він розважає її доречними байками, коли вона лежить на його лоні й позирає на зорі. Нехай він пояснює їй одне за одним небесні тіла й показує і Полярну Зірку, і вінець семизір’я Великої Ведмедиці… хай звеселяє її іграми, приміром, танцем під назвою “Галліса”, співом та жартами, знаними у країні Літа. З допомогою оглядин кружала Місяця неспокійними, вологими, схвильованими очима, завдяки розповідям про все те, що розгорілося в нім у їхню першу зустріч, які то були нещастя, коли розставалися… Оце й кінець любовної розкоші”.

Статеві запахи — мабуть, найдавніші та найдужчі подразники. Як помічено, вони мають силу не лише в ссавців, а й у видів значно нижчих. Відома поведінка ссавців, зокрема, собак та диких тварин, у відповідь на запах самиці у період тічки та розмноження. Схоже бачимо і, приміром, у комах.

Самичка метелика здатна привабити самця своїм запахом з відстані дюжини кілометрів! Жоден, навіть найчутливіший собачий ніс не спроможний знюхати з такої віддалі. Вчені встановили, що самичка метелика має заледве 0,0001 міліграма ароматичної речовини. Всього тільки незначна її кількість потрапляє в повітря і там розчиняється так, що просто неможливо собі уявити. Такі неймовірно мізерні сліди запаху викликають у віддаленого на хтозна-скільки кілометрів метелика-самця живе натхнення пошуку, яке несхибно наводить його на джерело запаху.

У людей нюх розвинений по-різному. У деяких зовсім у занепаді, а в інших перевершує всю решту чуттів, як приміром, у видатних кухарів чи творців нових парфум.

Нюхові відчуття становлять дуже сильну статеву спонуку, яка, на жаль, нерідко недооцінюється. Слабконюхим я радила б узятися за розвиток своєї нюхової сприйнятності. Вона потім згодиться, ставши одним з потужних джерел статевого піднесення. Буває, що притаманний даній особі запах, так само, як улюблена мелодія, западає глибоко в пам’ять, і тоді досить запаху тих самих парфум, щоб наче живі ставали перед очима уяви спогади хвилин, проведені з жінкою, яка їх колись уживала.

При цьому мені пригадалася забавна оповідка про священника, у дружини якого, молодої, улюбленої, але не дуже мастакуватої у куховарстві, підгоряли всі страви. Та його дружина померла зарано, і турботливі парафіянки оженили його вдруге на дуже хазяйновитій пані і славній кухарці. Як не сумно, але ні одна з незрівнянно приготованих страв не захоплювала чоловіка, аж коли якось підгорів суп і пастор замріяно видихнув: “Нарешті знайшла ті смак та запах, що я їх так любив!”

Коли цілуючи, мандруємо по всьому тілу, то незмінно натрапляємо на різнорідні запахи. Здавна жіноцтво вище за все ставить одяг та пахощі. Рідко яка з жінок звертає увагу на принади свого голосу чи способу мовлення, зате будь-яка прагне мати одяг, відмінний від інших жінок, та приголомшливо пахнути.

Ужиток пахощів майже такий давній, як світ. Дуже поширений на Сході, в Азії та Африці. Там вчені, проводячи археологічні розкопки, наштовхувалися на рецепти приготування пахощів та нерідко гарно оздоблене начиння, у яких стародавні люди їх зберігали.

У “Пісні пісень” (17 книга Біблії — від перекл.) романтичні похвали коханців раз у раз сплітаються з описами найрозмаїтіших ароматів. Суламітка, понад усе люблячи коханого, мовить:

“Я мáрю, коханий, твоїми цілунками щиро,

Найкраще питво є порівняно з ними слабе.

Ім’я твоє пахне так, ніби розбризкане миро.

Чи є така дівчина, щоб не кохала тебе?

Ведеш мене в душу свою, наче в пишні хороми,

Я нею заспрагла, у ній розкошую давно.

В любовної втіхи моєї нема осороми,

Сп’яніла від ласки твоєї — навіщо й вино?

…

Зробися, мій милий, пучком запахущої м’яти,

Побудь благовійно між квітами персів моїх!

…

Не гайся ж, мій любий! Благаю тебе: не барися,

Без тебе зів’яну. Тебе неподільно люблю.

Під стелею кедрів, під дахом густих кипарисів

Для нас, ніби постіль, зелену траву постелю”.

Коханець хвалить її такими словами:

“Без ласки твоєї усі насолоди — фальшиві:

Ні пахощів квіту, ні винного духу не йму.

Мене зчарувала ти навіть намистом на шиї,

А що я вже маю казати про шию самý?

А що вже казати про губи молочно-медові,

Про голос, що вабить джерельною дзвінкістю слух?

Ти вся, як Ліван, приодягнений в шáти святкові,

Ти — сад-виноград мій, тому й огорожу поставив довкруг.

Алое і мирра доносять свої аромати.

Джерельця вихлюпують, мовби щедротні дощі.

В твоєму роздоллі — і кіпер, й шафран, і гранати,

Аїр і кориця, і все, що завгодно душі”.

Вона ж відповідає:

“Обдай теплотою мій сад, вітровіння південне,

Ти ж, вітре північний, йому прохолоди навій.

На крилах вітрів поспішай, наречений, до мене,

Аби найсолодших плодів скуштувати мерщій!

Прийди, мій коханий! Ми підем на зорі дивитись.

Належу тобі я, в думках потаємних — ти мій.

З тобою до ранку лежатиму я, безборонна.

Тоді, спохопившись, поглянем з ранкової мли,

Чи вже зав’язались лози виноградної грона,

Чи квітнуть гранати, чи, може, уже одцвіли?

Чи пахнуть донині рясні мандрагори медами?

Заходь у тінисну повітку, сідай до стола.

У пестощах, любий, моїх натішайся плодами,

Які я для тебе зростила, тобі зберегла”.

Коли читаємо “Пісню пісень”, складається враження, що закохані просто-таки тонуть у морі запахів, і ті пахощі мають величезне значення у їхньому любовному світі.

Усі запахи при цьому можна поділити на дві групи: чоловічі та жіночі.

Жіночі запахи — це всілякі квіткові олійки, суцвіття квіткових пахощів у найрізноманітніших поєднаннях та розклáдах, так звані лісові запахи — хвойні чи трав’яні, як-от: материнка, ромашка, м’ята. До того ж ціла низка важких та духмяних східних запахів, приміром, сандалова олія, мирра, нард тощо.

До чоловічих запахів зараховують лаванду, амбру, мускус, лимон, інше зілля з гострими, пікантними запахами та витяжки з нього, наприклад, бальзамінову олію, яку одержують з розрив-трави (бальзаміну). Чоловічі запахи відповідають дуже різкому запахові поту та потових залоз чоловіка. Деякі з них, приміром, мускус, уживаються, щоб поліпшити статеві якості. Цей продукт добувають із залоз, що містяться поблизу геніталій оленя кабарги в період, коли він розмножується. Це той запах, що так вабить самиць.

У наш час не можна нарікати на нестачу розмаїтих пахучих речовин, навпаки, радше маємо клопіт з надлишком запахів у найрізніших косметичних засобах. У всіх тепер духи, одеколони, прерізні шампуні та креми, тож виникає чимала проблема узгодити їхні розбіжні запахи. Адже відомо, що неоднорідні запахи духів, мила та шампуню можуть давати дуже неприємну сполуку. Косметологи на це звернули увагу, й тепер косметичні фірми зі світовою славою виставляють на продаж набори косметичних засобів з одним запахом, а це дещо поменшує клопоти.

Не зайве нагадати, що, коли вживаємо пахощі, треба знати і скільки їх уживати. Жінка, надушена так рясно, що ще з десяток метрів слідом за нею тягнеться смуга запаху (такого, що аж у носі свербить), стає справжнім кошмаром для навколишніх людей, особливо влітку. Тямуща жінка застосовує парфуми в такий спосіб, щоб лише як зблизяться обличчя, відчувався легесенький пахунець її тіла.

Слід пам’ятати, що шкіра будь-якої людини має од природи дуже своєрідний запах. Втираючи парфуми, ми викликаємо взаємодію між запахом шкіри і привнесеним іззовні ароматичним засобом, тож виникає сполука двох запахів. Коли зовнішній запах підібрано вдало, то він посилює і прикрашає власний запах шкіри. Як ні, то запахи “гризуться” і може з’явитися сполука дуже неприємна.

Власний запах, як і власний одяг, вигляд фігури, зачіски підкреслює своєрідні й неповторні принади кожної жінки. Французки, наприклад, намагаються досягти якнайсвоєрідніших та найнезвичайніших запахів. І чимало з них мають свій секрет змішування парфумів. Наші бабусі та дідусі теж виготовляли різноманітні настої на десятках трав, суворо дотримуючись таємних рецептів. Духи, одержані за власним рецептом, містять у собі від кількох до десятка з лишком складових частин запаху. Це дає змогу жінці пахнути так, як ніяка інша, чого не досягти з допомогою купованих парфумів. Особиста нюхова приманка є, як виявляється, інстинктивним повторенням баченого в природі приваблювання запахом.

Залежно од моди, характеру, а перш за все од натурального запаху шкіри, слід обрати собі запах чи сполуку запахів й уживати це стало, не змінюючи, бо будь-які зміни ускладнюють закріплення умовного рефлексу. Певна річ, обраний запах, що створює жінці неповторне сексуальне середовище, повинен бути приємним та привабливим також і для її чоловіка. Насичення запахом володарки одягу, білизни, постелі будує в пам’яті чоловіка запаховий образ і, як наче, постать даної жінки. Той запах не лише у спогадах наводить на думку про звідане любовне піднесення, а й у повсякденному співжитті двох людей починає поступово перебирати на себе роль збуджувального сигналу, який обумовлює відповідний настрій. Послідовно: запах — секс — статеве піднесення.

Як виробити такий умовний рефлекс — це ще один секрет жіночої любові. Що більше таких таїн, принадних, цікавих, самобутніх, то важче іншій жінці витиснути кохану зі сфери статевих реакцій чоловіка і замінити її.

Вільям Г. Мастерс та Вірджинія Е. Джонсон пропонують звернутися до запахів, щоб розбудити статеву чутливість нюху. Можна цілеспрямовано виробити умовні еротичні реакції на певний, наперед визначений запах. Такий прийом особливо доцільний, якщо недосвідчені коханці не вміють ще збуджуватися натуральними запахами тіла одне одного або, гірше того, — гидують ними.

«Гальмуючи» на цій проблемі, неабияк обмежуємо багатство пестощів, тож варто спробувати подолати своє несприйняття запаху партнера. Пускаючи в хід уподобаний запах, можемо помалу вимкнути загальмування щодо запаху сімені або піхвових виділень. Обрані духи слід уживати виключно в любовних контактах і в першу чергу у статевочутливих місцях.

Беремося напахчуватись від шиї, волосся, груді, досягаючи врешті ділянки сорому та лобкового горбка. Запах повинен поступово сплітатися в уяві кожного з них з любощами та статевим збудженням. Згодом уже й сам запах діятиме піднесливо, як певний еротичний знак, а природні виділення, поєднані з улюбленим запахом, теж збуджуватимуть. У такий спосіб можна поступово позбутися деяких загальмувань, докучливих у коханні.

І тут я ще раз наголошую, що будь-який уживаний запах повинен приводити до зацікавлення власними запахами. Аж ніяк не годиться пахнути лише милом чи одеколоном, перш за все треба пахнути собою. Тож величезне значення має тут міра.

Багато значить, щоб пахли насамперед собою, але собою можна пахнути дуже-дуже неприємно або приємно та збудливо. Приємні ж запахи тісно пов’язані з особистою гігієною. Відставте поки що духи, спершу знищіть сморід тіла.

Неприємні запахи приховують у собі підступну пастку, бо людина з такими запахами найчастіше того зовсім не чує. А навколишні люди просто змучені. Навіть люди з найтендітнішим нюхом здебільшого не чують своїх бридких запахів. Кажу здебільшого, бо є такі, що чують, і їм легше.

Отже, треба сказати дещо про те, як належить доглядати за тілом, щоб з голови до п’ят поширювався збудливий запах.

Почнімо з волосся. Чоловіче волосся, а тим більше жіноче, багато значить у пестощах. Погладження по голові, цілунки у волосся, ніжні дотикання своїм волоссям до чоловіка під час танцю, врешті зачіска, блискучість та гарний уклад тісно пов’язані з його чистотою. Тут мені на думку сплив уривок з фільму Мориса Шевальє під назвою “Любов опівдні”, в якому тато-детектив відгадав, що його донька закохалася, бо що не день стала мити голову. Брудне та запилене волосся зліплюється масними стручками й видає гидкий запах несвіжого лою. Таке волосся не вкладається, стовбурчить, липне до голови і виглядає так, наче його вполовину менше. Торкати, гладити чи, не дай Боже, цьомати таку голівоньку — ой як неприємно. Це може просто вбити народжуване кохання, та й зрілу любов добряче охолодити. Як часто мити волосся, залежить від природних властивостей (сухе, жирне), пори року — взимку дужче просалюється, влітку — більше запилюється. Але в середньому раз на тиждень жінці, а чоловікові й того частіше (адже волосся коротше і сохне швидше).

Дуже важливо, щоб волосся було пройняте легким запахом постійно вживаного одеколону чи парфум. Щоб той запах був тендітний і випромінювався лише у хвилини піднесення, треба, помивши голову, побризкати мокре волосся духами або одеколоном, а потім старанно витерти і висушити. Як наслідок таких зусиль, волосся у звичайній ситуації не пахне, але як хоча б трохи змокріє (у дощ, туман чи коли упріємо), виділяється дуже витончений запах.

На шкіру тіла застосовувати парфуми чи одеколон слід з великим почуттям міри. Чоловік може, умившись та побрившись, зараз же натерти обличчя, шию та долоні одеколоном. Жінці також найкраще, вмившись, скропити ще мокру шкіру парфумами. Легесенько надушуємо волосся на потилиці та за вухами, щоб, коли притуляємося та зближуємо голови, випромінювався запах. Зволоживши краплиною духів плечі побіля вирізу на сукні, викличемо на тоді, як тіло розігріється, виділення милого запаху з-під того вирізу.

Звичайно, у піднесенні статевих чарів багато значать штучні, рóблені запахи, але не забуваймо, що вони не повинні “забивати” власних, природних запахів. Свіжий піт, яким у ході статевих контактів рясно вкривається шкіра, має приємний і піднесливий запах, бо він, піт, свідчить про те, що посилюється кровообіг партнера, а це — один із проявів статевого збудження.

Ще одне джерело запахів — це подих. Бадьорий подих немало значить під час цілунку. У любовних книжках натрапляємо на визначення подиху, що пахне фіалкою, материнкою тощо. Є спеціальні рідини для полоскання рота, які здатні забарвлювати запах подиху. Який руйнівний вплив має на статеві взаємини неприємний запах з рота, бачимо вже в настановах Корану, де є цілий параграф, що дозволяє дружині розвестися зі своїм чоловіком, коли в того повсякчас смердить із рота. Наявність такого права для жінки у культовій книзі, яка обґрунтовує радше права чоловіків, ніж жінок, показує, наскільки гидко може тхнути з рота.

На сьогодні майже всі такі клопоти ми здатні усунути самі. Передусім треба дбайливо доглядати зуби, вчасно пломбувати дупла і виривати “трухляві” корені зубів. Планомірні відвідини зубного лікаря кожні 3-6 місяців, залежно від потреби, так само важливі, а й навіть важливіші за візити до перукаря чи косметолога. Це ж стосується й чоловіків, а вони ж, як ми знаємо, не дуже-то люблять ходити до “зубника”.

Занехаяні, давно не чищені зуби — це найчастіша причина вонючого запаху. Подеколи причина лежить глибше і криється у поганій роботі шлунку (у разі негараздів з виділенням шлункових соків). Їжа затримується у шлунку, бродить і виділяє бридкий запах. У такому разі слід систематично лікуватися та уживати засобів, що поновлюють нормальну роботу шлунка.

Неабияке значення губ, язика та рота у любові вимагає звернути увагу на їхню гігієну та здоров’я.

Сильний запах видають пахви. Нікому не раджу надушувати пахв та місця неподалік них, узагалі там, де легко виступає піт, бо шкіра в тих місцях легко роз’ятрюється і піддається алергії. Ці болячки проявляються дрібною сверблячою висипкою та почервонінням. Напахчувати пахви тим більш недоцільно, що й найпахучіші духи не забивають гострого запаху поту, що виділяється з пахвового волосся. Білкові компоненти поту збираються на волоссі й незабаром розкладаються, насичуючи його різким запахом, якого жодне миття не бере.

Жінка, що прагне позбутися джерела неприємного запаху, повинна вибрити волосся під пахвами та щодня, а то й кілька разів на день (якщо піт дуже гострий), мити їх теплою водою з милом. Коли ж, попри це, запах лишається неприємним, то його можна заглушити, скориставшись хімічними “убивцями запаху” — дезодорантами.

До цього тут варто сказати, що запах поту та виділень салових залоз під пахвами у хвилини переляку або роздратування стає дуже різким і відразливим. То залишок від наших чотириногих предків (у тварин це захисний пристрій), і з такого погляду, після того, як випаде добряче понервуватись, варто помитися додатково.

Вибривати пахви — це повинно стати правилом, зокрема влітку, коли потіємо дужче, а плаття розкриває плечі та пахви, унаочнюючи не дуже естетичне зволосіння.

Запах свіжого поту з-під пахв, ретельно поголених та вимитих, — це приємний та еротично дражливий запах, як і будь-які натуральні виділення зі шкіри, що з’являються у хвилини статевого піднесення. Поступово ми наближаємося у своїй розмові до запахів, що надзвичайно багато значать у коханні, — запахів, що їх випромінюють геніталії як чоловіків, так і жінок. Природний запах охайного тіла багато значить в еротичному привабленні. Жіночі геніталії виділяють силу-силенну розмаїтих, притаманних собі запахів.

Піхвові виділення складаються зі злущених тканин покривної тканини піхви та рідини, що просякла крізь її стінки. Природні виділення здорової піхви мають консистенцію молока і запах кефіру. Палички молочної кислоти, які наявні у здоровій піхві, підкислюють її виділення, запобігаючи таким чином розмноженню хвороботвірних бактерій. Наявність паличок молочної кислоти та кислоти, яку вони виробили, — це запорука того, що піхва сама буде очищуватись та знезаражуватися. Звичаї наших бабусь, що приписували здоровій жінці прополоскувати піхву з гігієнічною метою, зовсім неслушні, бо тоді вимиваються бактерійне середовище та молочна кислота, тим самим створюючи ідеальні умови на інфекцію. Здорова жінка ні в якому разі не повинна промивати піхву, бо це шкідливо та негігієнічно. Звісно, я не кажу про промивання піхви, які призначив лікар у ході лікування.

Окрім молочних виділень з кислим запахом, у здоровій піхві періодично з’являється велика кількість склянистого прозорого слизу. Цей слиз у великій кількості виділяється з маткової шийки під час овуляції — виходу з яєчника готової до запліднення яйцеклітини (від ovul — латиною це яйце, відтак ovulatio буквально значить яйцювання — прим. перекладача) — та у хвилини гострого статевого збудження.

Неподалік крайньої плоті клітора та біля малих статевих губ містяться дрібні сальні залози, які виділяють масну воскову рідину, особливо рясно, коли жінка статево збуджена. Те виділення має різкий запах, який, сплітаючись зі статевим збудженням жінки, впливає дуже піднесливо. Виділення сальних залоз, що містять у собі жирові компоненти, треба дуже ретельно вимивати теплою водою з милом, бо як залишаться кілька днів на соромітних губах, то, змішавшись із піхвовими виділеннями та слизом, “забродять”, через що червоніє і роз’ятрюється шкіра. Мабуть, не треба й казати, як неприємно тхне від такої мішанини.

У цих ділянках тіла, так само, як і в згаданих раніше, принадні запахи при неохайності обертаються на огидні.

Тут я все мовила про здорових жінок. Та бувають жінки здорові, але у яких виділення статевих органів усе-таки має запах винятково гострий. Таким жінкам слід підмиватися без мила або, ще краще, ретельно підмившись теплою водою з милом, сполоснути сором слабким розчином лимону чи борної кислоти, бо реакція з кислотою зменшує силу запаху піхвових виділень, зате із лугом (милом) значно примножує.

Цікаве спостереження над лавандою як жіночим дезодорувальним засобом, зробили араби ще у XVI-му столітті. Привертає увагу той факт, що такий же пожиток мали з тих блакитних квіток і наші прабабці, набивавши ними малесенькі подушечки й розкладавши їх у шафах поміж білизною.

Ван де Вельде у “Зразковому шлюбі” висловлює думку, що раніше, зважаючи на повсюдний тоді брак ванн, лавандою користувались набагато частіше, ніж ми про це гадаємо. Запах лаванди приглушує не просто надмірно гострий природний запах, а й неприємний, що виник внаслідок гігієнічних занедбань та недуги.

Раз говоримо про суто жіночі запахи, не можна проминути ще один, а сáме — запах місячних. Період місячних потребýє од жінки подвійної дбайливості. Якщо кровотеча дуже рясна, слід часто міняти прокладки, за кожним разом підмиваючись, щоб не позоставалися рештки крові, яка тоді псується і бридко тхне. Запах свіжої менструальної крові інколи може бути сильнозбудливим чинником, як це стверджує Ван де Вельде у “Зразковому шлюбі”. Так буває у пари, де обоє мають певну схильність до жорстокощів. Ясна річ, ідеться не про відверті збочення, а просто про деякі відхилення, що лежать у межах психічної норми. Співжиття під час місячних трапляється не так рідко, як би то здавалося. Я гадаю, що в цьому відіграли роль два погляди. Перший — це збудливий вплив запаху крові, а другий — що у багатьох жінок період найбільшої статевої збудженості припадає сáме на місячні.

Чимало вже було суперечок довкола того, шкідливо чи ні співжити у менструальні дні. Думки дуже різняться. Взявши до уваги досить численні такого роду випадки, на які я натрапляла у своїй лікарській практиці, гадаю, що це не погіршує стану здоров’я жінок, але й тут теж, як і в усіх омовлюваних вище справах, смертельний гріх проти прекрасного — це неохайність та недотримання правил гігієни.

Запахи, що їх випромінюють різні ділянки чоловічого тіла, як правило, значно гостріші, ніж у жінок, і помітно меншу роль можуть відіграти всякі одеколони — ніж просто миття. Дуже важко переконати чоловіка, що йому теж треба підмиватися. Так само, як і жінка, чоловік повинен мити принаймні раз на день теплою водою з милом ділянку промежини, заднього проходу, мошонки, прутня, затим вимити теплою водою, старанно милячи, голівку прутня, перед цим зсунувши шкіру крайньої плоті, бо сáме тáм, побіля вінця голівки, у канавці, що її оточує, міститься чимало сальних залоз, які виробляють досить рясне виділення, так само як у ділянці клітора та малих статевих губ жінки. Крім того, у складці крайньої плоті зостаються залишки сечі. При впорядкованому статевому співжитті сюди долучається ще певна кількість сімені та піхвових виділень. Уся ця суміш, коли її ретельно не вимити, швидко розкладається, видаючи вкрай неприємний запах, а й більше того, може спричинити запальні процеси крайньої плоті та болісні пухлини.

Пригадую студентку, що на одній з моїх зустрічей з молоддю спитала, як би то пояснити хлопцеві, щоб він, перш ніж іти на побачення, підмився, бо в любові та пестощах запах сечі страшенно псує їй настрій.

Гм… не все можна так напрямки сказати. Треба заохотити митися взагалі або спробувати розваг удвох під душем. У жодному разі не можна ранити честолюбства парубка, треба “по-жіночому”, обхідною дорогою вести його до бажаної мети.

Що ж до чоловічих статевих запахів, то зазначу, що коли додержуватися правил особистої гігієни, то запах виділень сальних залоз та чоловічого сімені має неабияке значення у статевому збудженні жінок.

Існують чіткі різниці в силі й різновиді запаху сімені у чоловіків різних рас, ба, він навіть змінюється з роками. Один буває у хлопців, молодиків, інший — у дорослих чоловіків.

Ван де Вельде твердить, що запах сімені того сáмого чоловіка може змінюватися залежно від різних життєвих обставин. Після душевних хвилювань запах сімені, як і запах поту, стає гострішим, після фізичних зусиль — “пряніє”, після частих зносин — помітно слабне. Порівнявши запах сімені різних чоловіків, Ван де Вельде дійшов висновку, що той змінюється рівномірно зі зміною запаху тіла загалом, причому визначення змін відтінку збігалися з тим, як це відчували їхні партнерки. Тому треба визнати вірогідним, що запах сімені підлягає значним особистим коливанням.

Збудливий вплив чоловічого сімені міцно сплітається з почуттєвими зв’язкáми, що поєднують закоханих. Запах коханого чоловіка діє на жінку надзвичайно піднесливо, тоді як некоханого може викликати огиду.

Як я вже казала, коли йшлося про те, як виробити позитивні умовні рефлекси на генітальні запахи (методи, як це робити, пропонувалися у книжці Мастерса та Джонсон, уривки з якої я наводила у цьому розділі), значення цих запахів дуже велике у повноцінному коханні двох людей. Статеві любощі, в яких кожен із партнерів цілунками та пестощами геніталій одне одного доводить іншого до оргазму, тісно пов’язані зі збудливими звідуваннями, що плинуть від чуттів нюху, смаку і дотику, але я повинна ще раз наголосити — всі запахи тіла: поту, шкіри, волосся, геніталій і навіть місячних можуть як приваблювати, так і відпихати.

Дата добавления: 2015-05-24