І період – Київська Русь

Тема 2. Періодизація становлення та розвитку музичної педагогіки в Україні

Музика – обов’язковий елемент навчання в перших християнських школах * Церковний хоровий спів як основна форма музичного навчання *

Перший період розвитку педагогічної думки на Україні, згідно з періодизацією, запропонованої О.Сухомлинською, включає Київську Русь, Галицько-Волинське та Велике Литовське князівства. Його хронологічні рамки охоплюють ІХ-ХVІ століття.

Освіта впродовж цих віків мала візантійсько-слов'янський характер, тобто відображувала християнську та релігійно-міфологічну картину світу східних слов'ян [48].

З виникненням християнських шкіл при князі Володимирі поширюється книжкова освіта. Спочатку її сприймають як небезпечне нововведення, згодом, за часів Ярослава Мудрого, як важливу державну справу. Серед перших шкіл (для соціальної верхівки) найвідомішою була Палацова, при Софіївському соборі. Вона здійснювала всеохоплююче навчання, «енсикліос педіа». В ній вивчали сім вільних мистецтв з рідною мовою викладання. Музика входила до розділу філософії, яка, за І. Дамаскіним, включала арифметику, геометрію, астрономію, фізіологію та богослів'я. Складовою останнього була музика.

Крім світських шкіл візантійського типу, існували монастирські. Згодом до них переходить на тривалий час просвітницька ініціатива.

За часів Київської Русі освіта є доступною майже для всіх верств населення, навіть для жінок. Але, на відміну від Візантії і Західної Європи, стабільна шкільна система не склалася. Освітянська ініціатива весь час переходила від держави до монастирів, приватних осіб і навпаки.

Проте музика завжди залишалась обов'язковим елементом навчання. У світських школах Київської Русі засвоювали церковний піснеспів і народну пісенну творчість. Крім Псалтиря, вивчали вірші

(пісні-слави) на честь князів та воєнних перемог.

При Ярославі Мудрому з Візантії до Києва було запрошено «доместиків» - професійних музикантів, які навчали русичів церковного співу за допомогою «хірономії» — жестикуляції, що нагадувала напрямок руху мелодії. Під їхнім керівництвом у церквах і монастирях виховувалися перші вітчизняні юристи-церковні співаки. Найбільш відомими серед них були доместики Стефан (ігумен Печерського монастиря), Мілтус (Галицько-Волинський літопис).

В інших школах вчителювали, як правило, дяки або піддячі, мандруючі дидаскали (школярі-книжники). Термін навчання залежав від здібностей учнів або матеріальних можливостей їхніх батьків. Традиційними засобами навчання були начотництво і зазубрювання на пам'ять, щодо церковного співу — усна напівписьмова форма передання інформації. Уявлення про неї дає Старокиївський знаменний спів у безлінейній нотації, яка знаками фіксувала напрямок руху мелодії та її окремі мелодичні формули, що повторюються в різних співах.

ІІ період – Слов’янське Відродження

Музичне навчання в церковно-приходських, латинських, протестантських школах * Острозька протестантська школа – осередок українського просвітництва * Гуманітарна освіта в єзуїтських школах * Братський рух та вивчення музики в братських школах *

Другий період розвитку української педагогіки, за періодизацією О.Сухомлинської, охоплює 1569 р. — початок XVIII ст. і характеризується як період формування педагогічної думки в контексті загальних реформаційних змін, в контексті слов'янського Відродження [48].

Велику роль для розвитку музичної освіти в цей період відіграли церковно-приходські школи, які навчали за церковними книгами основ церковного

співу і читання. Заняття (в індивідуальній або дрібногруповій формах) проводили здебільшого церковні співаки, освіта яких обмежувалася або домашнім навчанням, або кафедральними чи монастирськими школами.

Після возз'єднання Литовського та Польського князівств, крім шкіл з рідною мовою, виникають латинські - початкові школи «граматиків» міського типу, що перебували під опікою духовної і світської влади. Латинські школи відкрили доступ багатьом українцям до вищої європейської університетської освіти.

В умовах Реформації українське просвітництво шукає компромісних форм між греко-слов'янськими та латинськими традиціями. Першою такою спробою стали уніатські школи, в яких активно впроваджують у навчальний процес українську мову, традиційні зразки церковного співу й обрядовості.

Великою заслугою уніатства була популяризація серед широких верств населення побутових форм церковного і духовного співу у вигляді рукописних, а потім і друкованих збірок «Богогласників», нотованих спрощеною, на відміну від ірмолойної, системою нотного запису (близькою до європейської).

У XVI столітті виникають також протестантські школи. Найвідомішою серед них стала Кисилинівська (соціанська), яку вважали фактично першим вищим навчальним закладом в Україні.

Педагогічний досвід протестантської школи мав великий вплив на розвиток українського просвітництва після перемоги Контрреформації. За аналогом Кисилинівської школи було організовано Острозьку, програма якої орієнтувалася на вивчення «слов'янсько-греко-латинських наук». За це сучасники називали її Академією, Ліцеєм, Храмом муз. В Острозькій школі навчалися видатні українські просвітителі і громадські діячі М. Смотрицький, П. Конашевич-Сагайдачний, Т. Борецький та інші.

Школа виникла під впливом діяльності просвітницького гуртка “вчених-книжників”, які прагнули відродити православну віру і традиції книжкової мудрості часів Київської Русі. Це була спроба стилізації Ярославової епохи, з якою українська інтелігенція XVI століття пов'язувала становлення національної державності і культури. Члени гуртка збирали в сербських, болгарських, грецьких монастирях слов'янські та елінські рукописи, вивчали їх і готували до видання. На базі цього гуртка виникла ідея відродити школу візантійського типу з викладанням 7 вільних мистецтв, збагативши його елементами філософії, астро­номії, богослів'я, вивченням декількох мов. Саме за цим прикладом згодом створюються братські школи.

Єзуїтські навчальні заклади приваблювали гуманітарним характером освіти, індивідуальним підходом до розвитку здібностей. У таких школах навчалися С. Полоцький, М. Ділецький та інші. За

програмами єзуїтських колегій працювала й відома Замойська Академія, яка вважалася «генеральною школою Русі». Саме тут здобув початкову освіту Петро Могила.

Завдяки авторитету єзуїтської системи навчання значна частина українців починає надавати їй перевагу, що спричиняє занепад православних шкіл. Ця тенденція посилюється після прийняття Брестської Унії (кінець XVI століття), за умовами якої державою здійснюється політика дискримінації православ’я.

Саме за цих обставин відбувається відродження інтересу до візан­тійської культури як alma mater національної, а з нею й до грецької системи освіти. Поновлюються зв'язки з Константинопольською церквою, Афоном.

Біля джерел цього процесу був братський рух, основу якого становили громадські організації, що виникали при православних мо­настирях та церквах. Їхніми зусиллями створювалася широка мережа братських шкіл та.училищ: греко-латинсько-руських, русько-польських, греко-слов'янських. Музика за братськими статутами належала до духовних наук, з якими братчики пов'язували навчання доброчесності.

Основним змістом предмета «мусіка» було вивчення музичної грамоти і церковного співу. Хоча він і входив до системи квадривіума, навчання тривало протягом усього шкільного курсу. Починали, коли хлопчики тільки вчилися читати і писати. Заняття відбувалися паралельно з читанням і вивченням граматики.

На відміну від католицької системи освіти, учням заборонялося грати на будь-яких інструментах. Музичне навчання обмежувалося хоровим співом: створювалися «співаків кляси», в яких спеціальні дяки-вчителі навчали «хлопців співати в хорі у церкві».

Братства приділяли велику увагу якості хорового співу, посилали співаків для навчання за кордон. Вважалося, що «співаки належать до зовнішньої церковної краси». Тому братське керівниц­тво не шкодувало грошей на утримання хору та шкільних вчителів, допомогу незаможним хористам та ін.

Як своєрідні підручники з церковного співу використовували нотнолінійні ірмолої, хоча до навчання залучали і західноєвропейську друковану музично-дидактичну літературу. Перелік нотних зошитів у бібліотеці Львівського братства становить 87 томів, які включали 372 хорових концерти.

Музика була також складовою курсу «гуманістичних студій» поетики і риторики. Його завданням було навчити складати риторичні переклади, самостійно створювати вітання з використанням музики. Про це свід­чать друковані декламації XVI — XVII століть. Одна з них, «Просфоніма», — вітання Львівської братської школи Київському митрополиту М.Рогозі, вірші якого частково виголошували, а частково співали хором.

Про зміст предмета «Музична грамота» опосередковано дає уяв­лення реформа нотного запису церковного співу, яка відбулася в XVI столітті. Монодію записували новою п'ятилінійною системою («київське знам'я» або «київська квад­ратна нотація»). Чималий вплив на її виникнення мали західноєвропейські досягнення в галузі музичної графіки, особливо мензуральної. Київська нотація відгалужувала також релятивний метод хорового співу, за принципами гвідовської сольмізації.

Музичні навички учні отримували і в класі граматики, де вивчали орфографію, етимологію, синтаксис, поезію. Граматику вважали основою пізнання, тому велику увагу приділяли й нотному письму як її різновиду в музиці.

Термін «мусика» Беринда розшифровує і як діяльність співаків та інструменталістів, і як предмет науки, що входить до циклу вільних мистецтв. З визначень інструментів, про які він згадує, можна дізнатися про їхні різновиди, особливості побутового використання, тобто отримати елементарні відомості з інструментознавства.

На початку XVII століття центр просвітницького руху перемі­щується із Західної України до Києва, де в 1615 році було організовано братську школу під протекторатом запорізького козацтва, яка підняла рівень викладан­ня до стандартів західноєвропейської вищої школи. Цьому сприяло формування національних викладацьких кадрів із випускни­ків братських шкіл і училищ, що продовжили навчання в Європі. Тут викла­дали слов'янську, книжну українську, грецьку, латинську, польську мови, а також граматику, піїтику, риторику, філософію, арифме­тику, геометрію, астрономію, історію і музику.

Дата добавления: 2015-05-24