Додаткові методи дослідження в неврології

Для візуалізації патологічних процесів, що пошкоджують нервову систему продовжують застосовувати звичайні рентгенівські методи дослідження – краніографію та спондилографію, по змінам кісток в яких можна зробити певні висновки щодо процесів. Але більшу інформацію можуть надати рентген контрастні методи дослідження, як, наприклад мієлографія – коли в субарахнїдальний простір вводиться рентгенконтрасна речовина (йодліпол, через субокципітальну пункцію, що опускається далі вздовж спинного мозку і затримується на рівні його стиснення (див. мал..).

Але в останні 25 років все більшого поширення набуває комп’ютерна аксіальна та спіральна томографія, яка вже дала можливість отримати не тільки зображення кісток, але й самого мозку, диференціювати шлуночки, білу та сіру речовину, вогнища ішемії та крововиливів, пухлини мозку тощо.

Більшу інформативність має магнітна резонансна томографія (МРТ), яка заснована на принципі детекції електромагнітних коливань окремих дипольних молекул води та інших речовин, що містяться у мозку після збудження їх радіочастотним імпульсом у сильному магнітному полі (0,2 – 3 та більше Тесла). Різні режими релаксації сигналу дають змогу побачити не тільки детальну нейроанатомію, але і оцінити функціонування окремих часток мозку, живлення їх кров’ю, захват глюкози та кисню, обмін окремих нейромедіаторів та інших речовин.

Режим МР-ангіографії дає можливість подивитись стан судинного русла, побачити аневризми судин та місця стенозів.

Для більш детального вивчення застосовується пряма рентгенівська чи цифрова (субтракційна ангіографія, коли в судинне русло за допомогою катетера вводиться рентгенконтрасна речовина.

До найбільш сучасних та інформативних методів нейровізуалізації відносяться ПЕТ (позитронна емісійна томографія) та SPECT (одно фотонна емісійна комп’ютерна томографія). У випадку ПЕТ використовуються ізотопи з короткою тривалістю розпаду (¹¹С, ¹⁴О або ¹⁸F) і для їх отримання треба мати циклотрон. А при SPECT дослідженні у якості трейсера використовують речовини, що містять 99^м-технецій чи ¹³³I-амфетаміни для досліджень реґіонарного мозкового кровотоку, перфузії тканин мозку.

Електрофізіологічні методи:

Електроенцефалографія – метод реєстрації скальпових біопотенціалів, що генеруються певними пулами нейронів кори мозку. Для цього електроди розміщують на поверхні голови, за системою 10 – 20, сигнал далі посилюється та виводиться на носій (екран, паперовий). ЕЕГ містить суміш коливань сигналу складного спектру, в якому виділяють альфа-хвилі, бета-ритм, дельта- та тета- ритми. Найбільш клінічно значущі елементи ЕЕГ наведені нижче.

Основні графоелементи ЕЕГ:

- бета- ритм

- веретена бета-ритму

- альфа-ритм (в потиличній зоні)

- тета-ритм

- дельта-хвилі (регулярні та ні)

- гострі спайки з повільною хвилею (епілептичні феномени)

- поліспайкова активність

- комплекс спайк-повільна хвиля

- ритмічні спайки-повільна хвиля

- спайки та повільні хвилі

Подальшим розвитком ЕЕГ стало дослідження викликаних потенціалів – відповіді на певну стимуляцію (зорову, слухову чи сомато-сензорну). Це потребує комп’ютерної обробки ЕЕГ-сигналу і дає можливість досліджувати швидкість центрального проведення імпульсів у мозку, в тому числі і по мозковому стовбуру.

Зорові ВП у хворої з множинним склерозом (порушення проведення по правому зоровому нерву.

Електроміографія – метод реєстрації біопотенціалів м’язів у спокої та під час довільного (чи мимовільного) скорочення. Електроди можуть бути розташовані як на шкірі, над м’язами, так і введені безпосередньо у м’яз (голковий електрод). В останньому випадку є можливість реєструвати потенціали дії одиночної рухової одиниці.

Для дослідження швидкості проведення імпульсу по периферичних нервах застосовується стимуляційна електронейроміографія. Нерв стимулюється в двох ділянках, а біографічна відповідь реєструється з одного й того ж м’яза. Діленням відстані між двома точками стимуляції на різницю в латентних періодах отримують швидкість проведення імпульсу по нерву.

Для дослідження кровотоку у мозку, переважно по крупним магістральним судинам голови, застосовують ультразвукове допплерівське дослідження. Воно дає можливість не тільки оцінити швидкість кровотоку по судинах, але і побачити реальний кровотоку на «зрізі» судини, оцінити геометрію судин, побачити атеросклеротичні бляшки, тромби в середині судин, їх звивистість, аномалії розвитку тощо. Сучасні прилади можуть дати можливість сканувати кровотік по внутрішньочерепним судинам – середній мозковій артерії, базилярній артерії, хребцевим артеріям та інше. Ультразвукове опромінення судин в порожнині черепа останнім часом застосовується під час тромболітичних процедур, що дає змогу швидше розчинити тромб та відновити кровообіг у разі інсульту.

Дата добавления: 2015-05-24