Тема 18. Головний біль. Запаморочення. Порушення сну

Тема 17. Основні неврологічні синдроми. Методологія обстеження неврологічного хворого та формування неврологічного діагнозу.

НАВЧАЛЬНИЙ МАТЕРІАЛ

для самостійної роботи студентів під час практичного заняття

по учбових темах:

1. Послідовність визначення неврологічного статусу людини.
2. Методика оцінки стану свідомості людини; основні порушення свідомості (термінологія та ознаки).
3. Методика дослідження менінгеального симптомокомплексу; тактика обстеження хворого з менінгеальним синдромом.
4. Загально-мозковий синдром: причини та ознаки. Додаткові методи дослідження у хворого з підозрою на загально-мозкові порушення.
5. Методика дослідження функції черепних нервів: термінологія, яка застосовується при нормальних даних та при визначенні патології.
6. Методика дослідження рухової функції людини: термінологія, яка застосовується при нормальних даних та при визначенні патології.
7. Методика дослідження чутливої функції людини: термінологія, яка застосовується при нормальних даних та при визначенні патології.
8. Методика дослідження рефлексів: термінологія, яка застосовується при нормальних даних та при визначенні патології.
9. Методика дослідження координації у людини. Види атаксій та їх клінічні ознаки.
10. Методика дослідження основних вищих кіркових функцій у людини: термінологія, яка застосовується при нормальних даних та при визначенні патології.

1. Класифікація та типи головних болів. Мігрень та головний біль напруження.

2. Діагностична тактика у разі раптового сильного головного болю, що вперше виник.

3. Головокружіння та запаморочення: причини, основні види.

4. Основні типи порушень сну у людини: діагностика та лікувальна тактика.

Теоретичні положення, що розкривають зміст теми № 17:

1. Неврологічне обстеження складається з двох незалежних компонентів: збирання анамнезу захворювання та об’єктивного дослідження неврологічного статусу пацієнта. Анамнез (або історія розвитку захворювання) є в неврології надзвичайно важливим, порівняно з іншими галузями медицини і дає можливість встановити діагноз чи наблизитись до нього в 60 – 70% випадків. «Сліпий невролог краще, ніж глухий невролог» (M. Mumenthaler, 2006).

2. Основні принципи збору анамнезу є наступними:

- дайте можливість пацієнту самостійно, своїми словами, висловити основні скарги та причину звертання до лікаря;

- постарайтесь створити атмосферу спокою, доброзичливості та довіри, щоб зняти напругу, тривогу у пацієнта, представтесь йому;

- задавайте свої уточнюючі запитання тільки після того, як висловиться пацієнт; не заперечуйте і візьміть до уваги навіть своєрідні висловлювання, які зроблені у специфічних формулюваннях, мовою, що притаманна пацієнту: Ви можете потім уточнити їх та привести до однакового розуміння того чи іншого симптому та прояву;

- будьте послідовними в опитуванні, дотримуючись наступного: наявні скарги пацієнта та причини його звертання, систематичний аналіз скарг та розвитку захворювання (таблиця 2), попередня медична історія (захворювання та втручання у минулому), життєві звички, нейровегетативні функції, особистісна та соціальна ситуація, сімейний анамнез (таблиця 1).

Таблиця 1. Послідовність збору загального анамнезу
	Самостійне викладення пацієнтом поточних скарг – більш точна інформація може бути отримана шляхом спеціальних питань до пацієнта
	Систематичний аналіз поточних скарг – таблиця 2.
	Попередній медичний анамнез: - самостійне викладення пацієнтом відомостей щодо захворювань та втручань - специфічне опитування лікарем, особливо щодо попередніх станів, що можуть мати відношення до поточних скарг - історія народження, вагітності у матері та періоду раннього розвитку, якщо це потрібно
	Життєві звички: - алкоголь та паління тютюну - прийом медикаментів - заборонені медикаменти (алергія тощо) - потенціально токсичні фактори оточуючого середовища
	Нейровегетативні функції: - сон, харчування, сечовипускання, сексуальна дисфункція
	Персональна та соціальна ситуація пацієнта: - освіта, професія, сімейне/соціальне/фінансове положення, будь-які поточні проблеми та конфлікти (вся інформація, що може мати відношення до теперішнього захворювання чи впливати на здатність пацієнта переносити теперішній стан) - поведінка пацієнта, манера розмови, жестикуляція, мімічна експресія, емоційне реагування, реакція на запитання та т.п. – дає лікарю загальне уявлення про особистість пацієнта
	Сімейна історія (анамнез)

Таблиця 2. Анамнез теперішнього захворювання
	Головний, ведучий (чі) симптом (и): - спонтанне викладення хворим, уточнене спеціальними питаннями - Як довго ці симптоми присутні? Де вони локалізуються? - Як вони починались? (раптово, поступово або після специфічного чинника чи події) - Як вони розвиваються протягом часу? (є стабільними, зменшуються, збільшуються, флуктуюють, коливаються у проявах) - Що впливає на симптоми? (покращуючи та погіршуючи впливи, медикаменти) - Вплив симптомів (на повсякденне життя, роботу, емоційний стан пацієнта). Чи є потреба в лікуванні?
	Поточні супутні симптоми та прояви: - є особливо важливим доповнити скарги пацієнта специфічними запитаннями про супутні прояви, навіть якщо він сам цього не висловлює. Досвідчений лікар знає, які запитання задати в кожному випадку (характер болю, часові особливості та т.п.)
	Минула медична історія, що може мати безпосереднє відношення: - Чи не було раніше симптомів або станів, що могли б мати відношення до наявного захворювання (наприклад – минучі порушення мозкового кровообігу у пацієнта, що страждає зараз на гострий інсульт) - Чи мав пацієнт будь-які фактори, що можуть бути взяті до уваги в плані наявних скарг та стану (наприклад – паління у хворого з раком легенів тощо)
	Сімейна історія, що може мати відношення до поточного стану: - це може підсилювати підозру щодо конкретного діагнозу (подібні симптоми у крівних родичів чи батьків у разі спадкової патології або повторні гемікранії у матері, якщо у пацієнта підозрюється мігрень тощо)

3. Обстеження неврологічного статусу людини:

- неврологічний статус є специфічним обстеженням, але не слід забувати, що він є частиною загального (соматичного) обстеження. Більшість неврологічних розладів стосуються тільки порушень у нервовій системі, але частина з них може бути наслідком загально-соматичних порушень і тому слід провести хоча б коротке обстеження функцій серцевої, дихальної, травної та видільної систем, як і загальний огляд хворого (шкіра, температура, будова тіла тощо).

- Дослідження неврологічного статусу може бути виконано або в послі-довності обстеження окремих функцій (черепні нерви, рухова функція, чутливість, рефлекси, координація рухів), або в топографічній послі-довності (голова, руки, тулуб, нижні кінцівки). В даному випадку наво-диться прийнята у світі топографічна послідовність. У вітчизняній неврології прийнято послідовно досліджувати окремі функції (окремо рухову, чутливу, координаторну по відношенню до всього тіла), хоча це не має визначального значення для заключення.

- Важливим принципом є завершеність та повнота обстеження: у неврології неможливо обмежуватись тільки дослідженням будь-якого регіону тіла чи тільки однієї функції – зробити висновок про стан нервової системи можливо тільки тоді, коли всі функції були досліджені скрізь.

- Лікар має говорити з пацієнтом, коротко пояснюючи свої дії, інструктуючи хворого.

- Всі знахідки мають бути відмічені та задокументовані. Слід уникати загальних висловів на кшталт «неврологічно в цілому нормальний».

- Окремі симптоми мають бути оцінені у кількісному вимірі (м’язова сила).

НЕВРОЛОГІЧНЕ ОБСТЕЖЕННЯ:

Свідомість:повна (пацієнт не спить, активний, уважний до оточуючого середовища та до лікаря, орієнтується у місці, часі та власній особистості)

Дата добавления: 2015-05-24