Що ж символізує верба?

2-й учень. Верба - символ весни, України. А ще верба символізує довголіття. Вербові гілки вивішу­вали на воротах дому, бо вважали, що вони мають магічну силу відганяти злих духів. їх розкидали та­кож у дворі та по полю. Гадали, що після цього бу­де добрий урожай і примножиться худоба.

Учитель. Так, верба перша радує нас своїм цвітом - вербовими котиками, такими сіренькими і м'якими та ніжними на дотик, її могутнє коріння захищає нашу рідну землю, вона має велику силу до життя.

Ось послухайте легенду про українську вербу, яка росла у далекому Казахстані.

1-й учень. У степу, де не ростуть ліси, а лише тра­ва, був на засланні великий поет Т.Г. Шевченко. Із собою з України привіз маленьку гілочку верби. Доглядав її. Гілочка прижилася. Сумував поет за Україною та, поглянувши на вербу, згадував рідну українську землю. Давно вже немає Т.Г. Шевченка, але залишив він нам свої чудові вірші. Росте в Казахс­тані верба, яку з любов'ю охороняють казахські люди.

2-а учениця. А в Китаї ще й досі вважається вер­ба символом пам'яті. Вербові гілки даруються близь­ким на згадку перед розлукою.

Є ще така легенда. Привезли в Європу дорогий крам із Китаю, вивантажили його, а плетені кошики викинули. Одна із гілочок проросла і виросла із неї розкішна плакуча верба. Плакучі верби висаджують на цвинтарях як знак вічності, незгасної пам'яті.

2-й учень. У далекій чужій стороні сумують люди за вербою.

І якщо впадеш ти на чужому полі,

Прийдуть з України верби і тополі,

Стануть над тобою, листям затріпочуть,

Тугою прощання душу залоскочуть.

1-й учень. В українського народу з давніх-давен, як тільки луки покривалися травицею, сільська мо­лодь улаштовувала традиційні весняні ігри. Вибрав­ши з-поміж себе найудатливішу юнку, дівчата при­хорошували її котиками та розпуклими вербовими галузками, наспівували веснянки. Взявшись за ру­ки, водили хороводи.

2-й учень. У слов'янських народів існував звичай: навесні, на Юрія, виганяючи вперше худобу на пасовисько, вдаряли її освяченою вербою, яка зберіга­лась від Вербної неділі. Вербові гілки втикали у стелі за сволоки хат і хлівів, це, мовляв, оберігає ху­добу від біди, від грози і пожежі. Під час буревіїв, проти вітру кидали вербову гілку, вона, казали, зу­пиняє бурю. З'їдені ранньої весни вербові сережки уберігали людину від лихоманки, зубного болю.

1-й учень. Люблять українські люди вербу. Весною перед Великоднем люди святкують Вербну неділю. У цей день нарізували вербові гілочки і несли їх до церкви, щоб освятити. Існує давній звичай жартівли­во бити посвяченою вербою домашніх, примовляючи:

Не я б'ю, верба б'є.

За тиждень - Великдень,

Недалечко - красне яєчко.

Будь здоровий, як вода,

А багатий, як земля.

Люди вірили, що до кого доторкнулася вербова гілочка, той буде здоровим, щасливим, нелінивим. Освячену вербу зберігали в хаті за іконами, як зба-вительку від недуг. Освячену вербову гілку висаджу­вали на городі, за народним повір'ям, вона завжди приймалась. Вважалось, що це дерево священне, має велику життєву силу.

Учитель. Вербу оспівували у своїх творах Т. Шев­ченко, І. Нечуй-Левицький у знайомому вам творі «Микола Джеря», М. Коцюбинський, Марко Вовчок, Леся Українка. Та про вербу існує і безліч пісень. (Звучить пісня про вербу).

2-й учень. З вербових гілок плетуть корзини, роб­лять ложки, колиски для маленьких діточок, му­зичні інструменти: чудові кобзи, бандури. Ось чому в Україні люблять це дерево.

Учитель. Сьогодні заняття звичайне і незвичайне, бо маємо багато гостей.
Та, як кажуть у народі, де гості, там шана і щастя, і добрії вісті. За традицією до­рогих гостей зустрічають хлібом-сіллю на вишитому рушнику. (Ведучі підносять хліб - сіль).

Рушник... Рушник на стіні. Хліб-сіль на вишитому рушнику. Весільний рушничок. Давній народний звичай.

1-й учень. Колись не можна було уявити собі української хати, не прибраної рушниками. З давніх - давен жила ця традиція народу, живе вона і сьогодні. Але сьогодні рушник - це оберіг, берегиня добра, щастя, любові в родині.

1-а учениця. Український рушник (тримає в руках), оздоблений квітами, птахами, зірками. Скільки він промовляє до кожного з нас. Від сивої давнини і до наших днів, в радості і в горі рушник - невід'ємна частка нашого побуту. Його можна порівняти з піснею, витканою чи вишитою на полотні. Без рушника, як і без пісні, людина не обходиться в житті.

(Звучить «Пісня про рушник»).

2-й учень. Рушник із давніх-давен символи мир, злагоду та здоров'я у сім'ї. Все наше життя проходить поруч із рушником: ушановуємо народження немовляти, виряджаємо в далеку дорогу батька-сина, зустрічаємо гостей, проводжаємо людину в останню путь.

Учитель. Спадають на думку слова із поезії М. Рильського: «Не бійтеся заглядати у словник, це пишний яр, не сумне провалля».

Яке ж значення слова «рушник» дає тлумачний словник?

Мовознавець. Рушник - це шматок декоративної тканини з вишиваним або тканим орнаментом, традиційно використовуються для оздоблення житла в українських народних обрядах.

Дата добавления: 2015-05-24