Висновок

Отже, проголошення незалежної Української держави (1991) активізувало розвиток педагогічної творчості щодо української національної системи освіти.

Шлях до української національної школи позначений видатними досягненнями теоретиків і практиків у галузі освіти.

Світовий досвід розвитку педагогічної теорії і практики переконливо свідчить, що кожен народ має свою власну національну систему виховання і освіти, яка склалася впродовж довгого історичного шляху розвитку.

Однією з найважливіших педагогічних закономірностей є та, що в процесі формування особистості, а отже, й підростаючого покоління, найефективніші шляхи пізнання – від рідного до чужого, від близького до далекого, від національного до міжнаціонального, світового. Національна система виховання, яка ґрунтується на міцних підвалинах культури рідного народу, минулих епох і сучасності, найбільшою мірою сприяє соціальному престижу інтелектуальності, освіченості та інтелігентності як складових духовності людини.

Корені національної системи виховання заглиблюються в далеку історію, яка є свідком появи перших принципів, підходів, форм і методів виховної роботи, утвердження пріоритетності етнопедагогіки і народознавства, родинного виховання і сімейних духовних цінностей, формування національної свідомості і духовності.

Українську народну педагогіку умовно поділяють на педагогіку народного календаря, педагогіку народознавства, козацьку педагогіку, українську національну систему виховання.

Невід'ємною складовою української народної виховної традиції є звичаї і обряди, пов'язані з народним календарем. Крім народного календаря, звичаї і обряди знайшли своє втілення і в церковному календарі віруючих християн.

Пізнавально-виховний потенціал календарних традицій і звичаїв – це найдорогоцінніший вклад у теорію і практику виховної роботи з учнями сучасної школи. Не знаючи скарбів народної культури, не дотримуючись традицій, звичаїв і обрядів народного календаря, молодь не спроможеться засвоїти народну духовність. Як наслідок, не зможе протиставити власні духовні цінності вплину негативних оточуючих явищ. Знання народного календаря дає змогу уникнути хибних напрямів сучасної цивілізації, пов'язаних з урбанізацією, деекологізацією, розвитком промисловості тощо.

Процес відродження української культури та національної школи в Україні активізував передових представників інтелігенції до роботи з широкою громадськістю з відродження народознавства, родинознавства, родинного календаря, української культури та народного мистецтва, традиційних народних свят і обрядів, встановлення їх зв'язків з релігійними обрядами, що позитивно впливає на відродження української нації, духовно і морально збагачує український народ.

Сьогодні немає можливості забезпечити щоденні заняття з національного виховання у школі, тому необхідно приділяти велику увагу цій галузі виховання учнів і на уроках, щоб виробити стійку потребу дотримуватися заповітів народу і в позанавчальний час та поважати їх.

Процес національного виховання, зокрема відродження національних цінностей нелегкий і досить тривалий. А тому тут все залежить від вчителя, його вміння зацікавити школярів, наявного у нього рівня педагогічної майстерності, системності і систематичності в організації та проведенні виховної роботи, вміння залучити батьків учнів до цього процесу, а головне вчитель має сам свято вірити в те,що він передає дітям, адже не можна переконати в будь - чому когось, не вірячи в це всім серцем і душею (на даний аспект наголошував В. Сухомлинський).

Дослідження показало: чим вищий рівень задоволеності організацією занять з національного виховання у учнів, тим вище і стійкіше бажання і прагнення учнів дотримуватися у повсякденному житті звичаїв, традицій, обрядів рідного народу не тільки за завданням вчителя, а й самостійно.

Отже потрібно впроваджувати в практику нові напрямки виховної роботи стосовно національного виховання відповідно до запитів учнів. Бо, як відомо, позашкільна освіта повинна, в деякій мірі, пристосовуватись до потреб сучасної дитини, допомагати її всебічному гармонійному розвитку та самореалізації і одночасно сприяти розвитку національної самосвідомості, усвідомленню себе як частини великого українського народу з його величною історією та надбанням. Адже тільки так ми сформуємо всебічно і гармонійно розвинену особистість кожного вихованця, гідного громадянина своєї Батьківщини, котрий поважає і дотримується надбань рідного народу, вважаючи себе частиною його. І тут неоціненний скарб надає кожному вчителю народна педагогіка.

Дата добавления: 2015-05-24