Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Національне виховання та релігійне вчення про духовні цінності християнської моралі




Засвоєння учнями системи фундаментальних знань про рідну мову, літературу, етнографію, історію, психологію, демографію народу, що і є сукупністю складової основи національного виховання, запобігає стиранню з пам'яті історії, появи бездуховності, сприяє прилученню до світової культури через культуру свого народу. Національне виховання включає в себе і релігійну тематику, якою захоплюється значна частина вчителів, особливо в західних областях України. Проте, як наголошує в своєму дослідженні Галина Лозко (завідуюча сектором гуманітарних дисциплін Українського інституту підвищення кваліфікації керівних кадрів освіти) потрібно дотримуватись "розумного включення в процес виховання національної самосвідомості релігійної тематики" [6, 174]. І це тому, що християнство, як і будь-яка інша релігія, не є в Україні державною релігією. Тим більше, що в класі можуть бути діти різних національностей, різних конфесій чи віросповідань. Релігійні почуття чи переконання – це особиста справа кожного. Допомогти ж розібратися в релігійних канонах – це справа спеціалістів, священнослужителів, яких останнім часом у вільні від занять години можна зустріти в школах під час їх бесід з учнями, а учнів на заняттях у недільних школах. Так, учні старших класів основної школи №1 м. Путивля відвідують місцевий Спасо - Преображенський собор, який очолює отець Богдан. Учні молодших класів вивчають в доступній їм формі історію життя на землі Христа та Його заповіді. Розповіді про народження Христа, Його дитинство, учнів Христа проводять вчителі. Матеріал викладається за допомогою наочних посібників – малюнків, аплікацій, предметів культових обрядів тощо.

Непоодинокі випадки спілкування педагогічних колективів та учнів шкіл з священнослужителями в Київській області та в м. Києві. Це школи № 18 селища Коцюбинського Ірпінської зони на Київщині, середні школи № 222, 272 м. Києва та ін. У цих школах уміло поєднують народознавство з релігійною тематикою. Для бесід з учнями в ці школи запрошуються священики, семінаристи Київської духовної семінарії.

Для роботи на релігійні теми школа виділяє для кожного класу окремі години. Під час занять учні ознайомлюються з основами та завданнями відродження й збереження християнської моралі. Основні положення християнської моралі є дуже важливими і їх дотримання учнями принесе гарні плоди. Це:

люби бога всім серцем своїм;

люби ближнього, як самого себе;

шануй батька й матір;

не вбивай;

не вкради;

не прелюбодій;

не промовляй брехливого слова на ближнього свого;

не побажай жінки ближнього твого, ні дому, ні поля, ні вола, ні раба;

не придумуй собі інших ідолів;

сьомий день – вихідний, а шість – працюй.

Молодші учні вивчають основи моралі, ознайомлюються з наочними посібниками на теми моральної поведінки вірних вченню Христа людей. Серед посібників - ілюстрації до церковних книг, малюнки на релігійні теми, зображення святих. Закріплюються теоретичні знання учнів під час екскурсій в монастирі та храми.

Доброчинний вплив на виховання учнів має не тільки зміст навчання, а й сама присутність в школі духовної особи, котрій учні здебільшого демонструють свою довіру значно частіше, ніж учителеві.

Про позитивні наслідки впливу на учнів методів виховної роботи семінаристів свідчать візити батьків до викладачів духовної семінарії зі словами щирої подяки за спрямування духовних запитів їхніх дітей.

 

Таким чином, навіть короткий аналіз історії української національної школи з початку Х ст. і до сьогоднішніх днів, який зроблений на основі літописних джерел, архівних матеріалів, відомих і особливо маловідомих сучасному читачеві публікацій, педагогічної літератури, концепцій і програм реформування і дальшої розбудови загальноосвітньої школи в незалежній Україні, дає змогу зробити такі висновки:

– справою школи з перших днів її виникнення опікувалася наша прабатьківщина Київська Русь;

– наставниками й опікунами школи, її першими вчителями завжди були священнослужителі;

– церква не лише рятувала за розповсюдження грамоти серед народу, а й турбувалась за чистоту морального виховання школярів, захищала інтереси й самобутність школи як осередку християнської православної віри;

– певний вклад у справу розвитку школи, розквіту національної культури, зокрема збереження національних традицій, звичаїв, виховання вірності своєму народові зробили християнські монастирі;

– велике значення для України мали школи грамоти і церковно-приходські школи, які були покликані навчити читати та писати найширші верстви населення;

– упродовж багатьох років поширювали грамотність, виховували патріотизм та військову доблесть козацькі школи, які навчали дітей козаків Запорізької Січі та їх побратимів з віддалених від Січі паланок, сіл і хуторів;

– з другої половини XVIII і до початку XX ст. між передовою українською інтелігенцією, зокрема вчителями, письменниками, духовенством – з одного боку, і царськими чиновниками від освіти – з іншого, посилюється протиборство за право української мови та національної школи на своє існування;

– боротьба прогресивних сил України за українізацію шкіл уперше завершується перемогою після проголошення 20 листопада 1917 р. Української Народної Республіки;

– завуальовуючи свої справжні наміри, більшовики після захоплення влади в Україні погоджуються продовжувати українізувати пресу, школи і навіть державний апарат, але на засадах соціалістичного будівництва;

– наприкінці 20-х – на початку 30-х років XX ст. повністю припиняється процес українізації, поступово забороняються рекомендовані для використання зарубіжні педагогічні теорії;

– на початку 30-х років починається новий період русифікації українських шкіл під тиском більшовицької Москви;

– загальноосвітня школа до кінця 80-х років неодноразово реформується як у структурі, так і в змісті освіти, але з незмінною політизацією і навчального, і виховного процесів;

– з проголошенням України незалежною суверенною державою створюється справді українська національна школа з національною системою навчання і виховання.

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-24; Просмотров: 502; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.015 сек.