Методи навчання біології 3 страница

.226

7.4 Моральне, етичне, гуманістичне, патріотичне й громадянське виховання

Розуміння свого внутрішнього світу разом з усвідомленням найвищої цінності людини як поєднання її соціальної та біологічної природи — важливий аспект розвитку гуманістичних поглядів у підростаючого покоління. Це безпосередньо стосується духовності й культури осо­бистості.

Нині поняття духовності також розглядається в тісному зв'язку з природно-соціальними відносинами. Завдяки духовності людина може сприймати й усвідомлювати себе частиною довкілля й усього реально­го світу. Це дає змогу осмислити весь історичний досвід людства, а та­кож взаємозв'язки людини й природи, передбачити їхні майбутні вза­ємодію й розвиток.

У процесі вивчення біології здійснюється й патріотичне вихован­ня. Шкільний курс біології значною мірою сприяє формуванню в учнів патріотичних почуттів: поваги й любові до батьківщини, її людей та зем­лі, на якій вони народилися й виросли, прагнення зберегти, прикраси­ти й захистити її.

Нині патріотичному вихованню підростаючого покоління варто приділяти особливу увагу. Це зумовлюється багатьма економічними, соціальними, політичними й культурними змінами, що відбуваються в нашій країні й не завжди адекватно й правильно сприймаються школя­рами. Часом це призводить їх до нігілізму й заперечення принципів патріотизму. Допомогти школярам у важливий період їхнього соціаль­ного розвитку усвідомити патріотичні принципи — актуальне завдан­ня школи.

Природа є потужним фактором виховання поваги й любові до своєї Батьківщини. Для успішного розв'язання завдань патріотичного вихо­вання рекомендується використовувати на уроках біології історико-наукову інформацію та краєзнавчий екологічний матеріал. Це дає змо­гу на прикладі свого регіону обговорювати особливості природи та проблеми довкілля й сприяє формуванню в школярів почуття дбайли­вого господаря свого краю.

Розуміння того, що глобальні екологічні й природоохоронні пробле­ми можна розв'язати лише за консолідації зусиль народів усього світу, зумовлює необхідність здійснювати патріотичне виховання в єдності з інтернаціональним і гуманістичним.

Виховання почуття поваги до своєї Батьківщини, любові до рідної природи тісно пов'язане з громадянським вихованням школярів, основна мета якого полягає у формуванні в людини моральних ідеалів суспільства й почуття громадянського обов'язку, тобто вихованні

Розділ 7 Виховання учнів засобами навчального предмета біології

самосвідомості й відповідальності за свою країну, готовності захищати свою Батьківщину, обстоювати принципи моралі, почуття національ­ної гордості, відповідальності за збереження й примноження як націо­нальних, так і загальнолюдських цінностей, потреби в праці на благо суспільства.

ності до праці, формування сумлінного, відповідального й творчого ставлення до різних видів трудової діяльності як найважливішої потре­би й обов'язку людини, набуття досвіду самообслуговування, навичок навчальної праці, досвіду професійної діяльності.

Для методики навчання біології особливо важливе положення про те, що праця є головним фактором у відносинах людини й природи. Вивчення живої природи спрямоване на розуміння цієї специфіки пра­ці. Так, у курсі біології 6 класу учні знайомляться з культурними рос­линами, прийомами їх вирощування, догляду за ними, пророщування насіння, вегетативного розмноження; в курсі біології 7 класу — діста­ють уявлення про роботу з охорони рідкісних видів і видів, що зника­ють, вирощування свійських тварин; у розділі «Людина» (8—9 кла­си) — знайомляться з питаннями охорони здоров'я людей; у курсі біо­логії 10—11 класів — з працями вчених-біологів із вивчення законів природи, прийомами роботи селекціонерів і біотехнологів. На цій ос­нові формується уявлення про те, що праця людини є не лише продук­тивним, а й творчим, цікавим процесом.

Однак школа не ставить за мету формування в учнів професійних умінь і навичок. У процесі навчання школярі засвоюють культуру пра­ці й опановують її певні елементи, дізнаються про деякі способи трудо­вої діяльності, здобувають практичні вміння раціональної організації праці й знайомляться з деякими аспектами профільного навчання (в старшій школі).

Виховання культури праці передбачається в процесі виконання різ­них навчальних робіт, починаючи з найпростіших. Велику увагу слід

7.5 Трудове, естетичне, санітарно-гігієнічне й статеве виховання

звертати на культуру виконання індивідуальних робіт, спостережень і дослідів, завдань із порівняння результатів досліду з контрольними да­ними, здійснення вимірювань, запису й оформлення результатів до­сліду, гербаризації, виготовлення препаратів, оформлення колекції, підготовки доповіді або реферату.

Навички виконання завдань треба систематично розвивати в проце­сі навчання біології. Оволодівши культурою виконання навчальних зав­дань у молодших і середніх класах, учні легко впораються зі склад­нішими роботами в старших класах. Це особливо проявляється на кон­курсах дослідних робіт, підготовлених школярами до олімпіад із біології або екології. Роботи деяких учнів за актуальністю проблеми, гіпотезою, планом роботи, методами її виконання, проведенням до­слідження (досліду або спостереження), висновками, теоретичним об­ґрунтуванням, практичним значенням наближаються до наукових праць. Такі роботи супроводжуються схемами, таблицями, картами, замальовками й оформленим фактичним матеріалом (гербарій, колек­ція, фото). Це свідчить про те, що в школах, які підготували таких уч­нів, розвитку культури праці приділялася належна увага.

У процесі навчання біології є можливість виховувати культуру ро­зумової праці, формувати вміння виступати з повідомленнями, допо­відями, використовувати наочні засоби. Для виховання культури розу­мової й фізичної праці на біологічному матеріалі слід використовувати всі форми організації навчального процесу — уроки, екскурсії, поза-урочну, позакласну, домашню роботу й масові суспільно корисні захо­ди. Всі роботи учнів мають бути не лише точними, науково правильни­ми, а й акуратно виконаними й гарно оформленими. Тож культура праці тісно пов'язана з естетичним вихованням.

Естетичне виховання полягає у формуванні естетичних почуттів, смаків, суджень, художніх здібностей, розвитку здатності сприймати й перетворювати дійсність за законами краси в усіх сферах діяльності людини. Естетичне виховання школярів спрямоване передусім на ви­ховання гуманістичних якостей, інтересів і любові до життя в усіх його проявах і тісно переплітається з емоційним вихованням.

Сприйняття краси природи має бути пов'язане з її науковим пізнан­ням, розвитком інтересу до неї, до науки й праці. Тому надзвичайно важ­ливо пробудити в дітях естетичне почуття, сприйнятливість до при­роди, здатність відчувати прекрасне. Вивчаючи живі об'єкти, школярі можуть навчитися бачити красу «непривабливих» рослин (колючих, опушених) або тварин (звичайної жаби, гадюки, кобри, паразитів, хи-

Розділ 7 Виховання учнів засобами навчального предмета біології

жаків, жуків). Для цього вчитель повинен не тільки звертати увагу на їхній зовнішній вигляд, а й розкривати сховану красу й гармонію (про­порційність і доцільність форм тіла), спосіб життя, пристосованість ор­ганізмів до середовища проживання, складність взаємодії з іншими об'єктами, з довкіллям тощо. Найбільше такого матеріалу в курсі біо­логії тварин: спів птахів, різноманітність звукових сигналів у звірів, доцільність рухів, взаємини з дитинчатами, шлюбні ігри й т. д.

Деякі вчителі для демонстрації об'єктів природи й аналізу наукових питань використовують твори образотворчого мистецтва, літератури, відеозаписи, фотографії, музику, фольклор, звертаючи увагу на точ­ність відображення в них природних явищ.

Завдання естетичного виховання — навчити дітей бачити й пізнава­ти, творити й охороняти красу в усьому.

Санітарно-гігієнічне виховання (так само як фізичне й статеве) має на меті забезпечити усвідомлення учнями необхідності здорового спо­собу життя, сформувати наукові обґрунтування гігієнічних норм пове­дінки, зміцнити свідоме ставлення учнів до виконання гігієнічних норм у повсякденному житті, що зрештою спрямоване на збереження й зміцнення здоров'я школярів. При цьому слід ураховувати попередній життєвий досвід учнів. Виходячи з цього завдання, вчителю слід ви­ділити систему санітарно-гігієнічних понять, визначити, на яких уро­ках їх необхідно сформувати, добрати відповідні методи й засоби на­вчання й організувати роботу з поняттями таким чином, щоб перекона­ти учнів у необхідності виконання гігієнічних норм, оскільки недотримання їх може мати негативні наслідки для їхнього здоров'я. Санітарно-гігієнічне виховання учнів передбачає також боротьбу з їхніми шкідливими звичками: палінням, вживанням алкоголю та нар­котиків. Робота ця непроста й має проводитися постійно, оскільки по­одинокі заходи не даватимуть бажаного результату. В антинікотиновій та антиалкогольній пропаганді важливо спиратися на той фактичний науковий матеріал із змісту курсу, який повною мірою доводить нега­тивний вплив шкідливих звичок на здоров'я. Фізіологічна грамотність учня — запорука його стійкості проти згубних для здоров'я нахилів.

Наведемо основи формування санітарно-гігієнічних умінь та нави­чок в учнів.

У Правильне оцінювання учнями свого життєвого досвіду з погляду гігієнічних вимог та фізіологічного обґрунтування гігієнічних пра­вил сприяє формуванню в них свідомого ставлення до їх виконання.

7.5 Трудове, естетичне, санітарно-гігієнічне й статеве виховання

/ Глибоке розуміння корисності гігієни для здоров'я дає змогу сфор­мувати позитивне ставлення до власного здоров'я та гігієнічно пра­вильної організації життя.

/ Закріпленню гігієнічних навичок істотно сприяє розуміння шкоди для здоров'я невиконання правил гігієни.

/ Позитивні результати дотримання гігієнічних вимог стимулюють подальше їх виконання.

/ Формування санітарно-гігієнічних звичок тісно пов'язане із само­вихованням. Прагнучи до закріплення гігієнічних звичок, учні ви­ховують свої вольові якості.

Основою фізичного й санітарно-гігієнічного виховання є анатомо­фізіологічні знання, які дають змогу учням свідомо впливати на стан свого здоров'я, правильно оцінювати власний досвід, розуміти необ­хідність виконання гігієнічних вимог.

Зміст курсу біології, зокрема розділу «Людина» (8—9 класи), сприяє також статевому вихованню учнів — формуванню моральних і гігієнічних норм поведінки, пов'язаних із фізіологією та психологією статевого розвитку. Воно вимагає великої просвітницької роботи. Ста­теве виховання — це соціальне й моральне виховання в поєднанні зі статевою освітою, яке нерозривно пов'язане з фізичним, санітарно-гігієнічним, естетичним, трудовим та правовим розвитком особистос­ті. Заміна його статевою освітою неприпустима, бо суто просвітницька робота радше зашкодить, ніж буде корисною, сприятиме ранньому пробудженню статевих інстинктів і потягу до їх задоволення. Сексуаль­на освіта виправдана тоді, коли узгоджується з формуванням у школя­рів високих моральних якостей.

Завдання статевого виховання: навчити молодь керувати статевим інстинктом, підпорядкувати його розумові, моральним принципам; сприяти всебічному гармонійному розвиткові особистості; прищеплю­вати з дитинства гігієнічні навички, що забезпечує нормальне форму­вання статевої системи та функціонування її в зрілому віці; дати знання про психофізіологічні особливості чоловічого й жіночого організмів; формувати ставлення до статевого потягу як невід'ємної складової лю­бові; виховувати відповідальність за гармонійність майбутніх подруж­ніх відносин.

Є два погляди на організацію статевого виховання дітей у школі: 1) інформацію з проблем статі діти мають здобувати лише на спєціаль-

Розділ 7 Виховання учнів засобами навчального предмета біології

них уроках гігієни та психофізіології статі; 2) недоцільно проводити спеціальні заняття зі статевого виховання, оскільки це надасть темати­ці небажаної привабливості, а тому інформація з питань статі має орга­нічно входити в навчальний процес із біології.

Обидва підходи можуть застосовуватися в школі. Співбесіди вчите­лів з учнями зі статевих проблем у процесі виховної роботи під час по-закласних заходів зазвичай проводити важко, бо в учнів немає потріб­них знань і тому переважає почуття удаваного сорому. Тож статеве виховання й частково статева освіта є обов'язковим елементом біоло­гічної освіти. Доцільно проводити спеціальні заняття з гігієни статі. Однак це не виключає активної роботи вчителів біології зі статевого виховання в щоденному навчальному та виховному процесі.

Під час вивчення розділу «Людина» здорове ставлення до питань статі в учнів можна виховувати двома шляхами: формуючи біологічні поняття та закріплюючи морально-етичні норми поведінки юнаків та дівчат. Окрім уроків, слід проводити бесіди з питань гігієни статі та мо­ралі (окремо для хлопчиків і дівчат). Не приховуючи біологічної осно­ви статевого потягу, властивого тваринам у формі інстинкту розмно­ження, необхідно наголошувати, що в людини він підпорядкований нормам моралі. Таким чином, визначають біологічний і моральний статевий потяг. У бесідах значну увагу треба приділяти розкриттю та­кож і гігієнічних умов майбутнього статевого життя юнаків та дівчат.

Статева освіта передбачає здобуття школярами сексуальних знань, строго диференційованих у віковому статевому аспекті з урахуванням соціальної та моральної зрілості учнів. Треба, щоб викладання відпо­відного матеріалу не лише мало просвітницький характер, а й обов'яз­ково було невід'ємною частиною процесу морально-етичного виховання.

П і дсум ки

я Для формування всебічно розвиненої особистос­ті в процесі вивчення біології необхідне здійс­нення цілеспрямованої виховної роботи в різних напрямах.

» До основних напрямів у вихованні належать: * розумове (формування наукового світогляду);

- 232

Запитання й завдання

моральне (формування стійких моральних якос­тей, потреб, почуттів, навичок і звичок свідомої поведінки на основі ідеалів, норм і принципів сус­пільної моралі);

естетичне (формування почуття прекрасного, любові до навколишньої краси, озброєння знан­нями й умінням творити прекрасне); трудове (формування свідомого ставлення до праці та потреби в активній трудовій діяльності); фізичне (розвиток фізичних якостей кожного уч­ня, збереження та зміцнення здоров'я людини).

Зміст шкільного курсу біології передбачає різно­манітні форми урочної та позаурочної роботи з екологічного, статевого й санітарно-гігієнічного виховання. Ефективність даних форм і методів виховної роботи залежить від послідовності й си­стематичності застосування, відповідності меті й змісту виховної діяльності та від урахування вікових та індивідуальних особливостей учнів.

Запитання йзавдання

І.

2. 3.

4.

5.

6.

7. 8. 9.

10.

Сформулюйте кінцеву мету виховання особистості в су­часній школі.

У чому полягає сутність гуманізації виховного процесу? Розкрийте роль живої природи як фактора виховного впливу на особистість учня.

Як пов 'язані між собою елементи системи виховання в процесі навчання біології?

Як виховання пов 'язане зі змістом шкільного курсу біоло­гії? Наведіть приклади.

Що становить систему виховного навчання з біології?

Як ви розумієте зміст поняття «науковий світогляд»?

Які елементи входять у структуру наукового світогляду?

Схарактеризуйте завдання й методику формування світогляду в процесі навчання біології.

Яка біологічна картина світу має сформуватися в ре­зультаті опанування шкільного курсу біології?

. 233

Розділ 8

♦ Функції методів навчання біології та їх класифікація

♦ Характеристика методів навчання біології

♦ Застосування методів проблемного навчання в процесі
вивчення біології

♦ Інноваційні методи навчання в процесі вивчення біології

♦ Методичні прийоми реалізації методів навчання біології

♦ Розвиток методів навчання біології та їх вибір

У найзагальнішому розумінні метод - це спосіб або шлях досяг­нення певно! мети. Якщо враховувати дві сторони навчальної діяльнос- п то метод навчання визначається як спосіб передавання знань учите­лем і водночас спосіб засвоєння їх учнями.

ш^г' ^МЄт°^{ди НаЄЧШіНЯ} ~ 4^е ™особи й прийоми спільної епоряд-коваш», взаемопов язаної діяльності вчителів та учнів, спрямованої на оволодіння учнями системою знань, набуття ними вмінь і навичок на їх виховання и різнобічний розвиток. У вузькому розумінні метод навчання є способом керування пізнавальною^дшльшстю учнш _ДГ_Д0 сягнення певної освітньої мети (рис. 8.1).

Різноманітність методів за умови раціонального їх застосування сприяє здійсненню ефективного процесу навчання, виховання та роз витку школярів. Усі методи навчання біологи виконують навчальну виховну, розвивальну, спонукальну й контрольну функції.

Розділ 8 Методи навчання біології

Рис. 8.1 Сутність методів навчання

• Навчальна функція є головною, оскільки призначення кожного ме­
тоду навчання біології полягає саме в забезпеченні вивчення живо­
го об'єкта або біологічного явища.

• Розвивальна функція реалізується, якщо вчитель, застосовуючи
будь-який метод, використовує логічні прийоми, що сприяють роз­
виткові учнів, виробленню вмінь порівнювати, аналізувати, систе­
матизувати й узагальнювати навчальний матеріал.

• Виховна функція реалізується через опрацювання певного змісту
навчального матеріалу; провідними методами при цьому є форму­
вання культури розумової праці, вміння користуватися підручни­
ком, приладами, правильно оформляти записи спостережень у зо­
шиті, раціонально виконувати завдання.

• Спонукальна функція пов'язана з тим, що вчитель у процесі реаліза­
ції методів спонукає учнів до активних дій із засвоєння змісту на­
вчального матеріалу.

• Контрольна функція полягає в регулюванні взаємодії вчителя з уч­
нями, керуванні ходом навчального процесу та в контролі за реа­
лізацією методу.

Характер взаємодії вчителя й учнів залежить від іще одного важли­вого компонента навчального процесу — джерела знань, яке визнача­ється змістом навчального матеріалу, що є провідним на даному етапі навчання й реалізує конкретні цілі навчання.

Вплив джерела знань на методи навчання виражається в зовнішніх проявах, пов'язаних зі словом, наочністю й дією. Логіка розумової ді­яльності, характер активності учнів у процесі пізнання є внутрішніми проявами методів. Це зумовлює велику різноманітність методів нав­чання та складність їх класифікації.

шшшшмшшш^»ш«ттітшт*тштш* 238

8.1 Функції методів навчання біології та їх класифікація

Методи навчання з а широтою застосування поділяються на загальні (можуть використовуватися в процесі навчання будь-яким предметам) і спеціальні (застосовуються для викладання певних пред­метів). Спеціальні методи навчання біології є моделлю наукових мето­дів пізнання живої природи (спостереження, лабораторний експери­мент, мікроскопування, препарування, визначення тощо).

За ступенем пізнавальної активності учнів методи по­діляються на: методи готових знань (учні пасивно сприймають подану вчителем інформацію, запам'ятовують її, а в разі необхідності — від­творюють) та дослідницькі (передбачають активну самостійну роботу учнів із засвоєння знань — аналіз явищ, формулювання проблеми, ви­сунення й перевірка гіпотез, формулювання висновків).

Залежно від мети навчання виокремлюють такі методи: здо­буття нових знань; формування вмінь і навичок; застосування знань на практиці; творчої діяльності; закріплення знань, умінь і навичок; перевірки й оцінювання знань, умінь і навичок.

Для методики викладання біології важливою є класифікація методів навчання за джерелом знань, оскільки визначає доцільність застосу­вання різноманітних засобів навчання, особливо натуральної та обра­зотворчої наочності. В шкільній практиці й методичній літературі з біології методи навчання за джерелом знань традиційно поділя­ються на три групи: словесні (розповідь, лекція, бесіда, пояснення, ін­структаж, робота з підручником), наочні (ілюстрування, демонстру­вання наочних посібників або дослідів, спостереження), практичні (вправи, лабораторні й практичні самостійні роботи). Кожен із них мо­же бути більш або менш активним.

Усі методи навчання із зазначених груп мають певні можливості щодо активізації навчання учнів, реалізація яких залежить від творчих здібностей учителя, наприклад від його вміння створювати на занятті проблемну ситуацію. Також слід ураховувати, що різні методи навчан­ня мають різні можливості щодо досягнення поставленої мети учнями. З огляду на необхідність стимулювання активної пізнавальної діяль­ності учнів доречно розрізняти методи за різними ознаками.

Досить важливою є класифікація методів навчання за харак­тером навчально-пізнавальної діяльності учнів із за­своєння змісту освіти:

• пояснювально-ілюстративний, або інформаційно-рецептивний (учи­тель організовує сприймання та усвідомлення учнями інформації,

,239

Розділ 8 Методи навчання біології

8.2

а учні здійснюють сприймання (рецепцію), осмислення й запам'я­товування її в готовому вигляді);

• репродуктивний (учитель дає завдання, в процесі виконання якого
учні відтворюють матеріал або способи діяльності й здобувають
уміння застосовувати знання за зразком);

• проблемного викладу (вчитель формулює проблему й розв'язує її, а
учні стежать за ходом творчого пошуку, тобто учням надається
своєрідний еталон творчого мислення);

• частково пошуковий, або евристичний (учитель формулює проблему,
поетапне розв'язання якої здійснюють учні під його керівництвом; при
цьому поєднуються репродуктивний і творчий способи діяльності учнів);

• дослідницький (учитель ставить перед учнями проблему, а вони роз­
в'язують її самостійно, висуваючи ідеї, перевіряючи їх, добираючи
для цього необхідні джерела інформації, прилади, матеріали тощо).

За бінарною класифікацією виокремлюють дев'ять груп ме­тодів, у яких одні й ті самі методи можуть виступати менш або більш

активними:

• словесно-ілюстративні, словесно-пошукові, словесно-дослідницькі;

• наочно-ілюстративні, наочно-пошукові, наочно-дослідницькі;

• практично-репродуктивні, практично-пошукові, практично-дос­
лідницькі.

Саме пошукові й дослідницькі види словесних, наочних і практич­них методів і слід вважати активними методами навчання (рис. 8.2).

За логікою побудови навчального матеріалу розрізня­ють індуктивні, дедуктивні й традуктивні методи; за логікою викладання — аналітичні, систематичні, аналітико-синтетичні, аналітико-індуктивні, синтетично-дедуктивні; за характером пізнавальної діяльності — ілюстративні, продуктивні, творчі, акроматичні, катехізичні (запитальні); за ступенем самостій­ності учнів у процесі навчання — подавальні методи (діяль­ність учнів зводиться в основному до сприймання словесної або наоч­ної інформації), методи взаємодії вчителя та учнів (бесіда, дискусія тощо), методи самостійної роботи учнів; за способом роз­в'язання пізнавального завдання — емпіричні (ґрунтуються на практичному досвіді, експерименті) й теоретичні (основані на ло­гічному аналізі); затипом навчання — методи проблемного й про­грамованого навчання.

8.2 Характеристика методів навчання біології

Системний підхід до класифікації методів навчання, що враховує водночас усі компоненти навчальної діяльності вчителя й пізнавальної діяльності учнів, передбачає виокремлення трьох великих груп методів:

• організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності;

• стимулювання й мотивації навчально-пізнавальної діяльності;

• контролю й самоконтролю за ефективністю навчально-пізнавальної
діяльності.

Така різноманітність класифікацій цілком закономірна. Проте слід зазначити, що відсутність єдиної загальновизнаної системи методів на­вчання перешкоджає обміну досвідом і його поширенню, зумовлює не­визначеність місця конкретного методу в різних класифікаціях, що ускладнює вибір оптимальних методів та використання їх на практиці.

■ 8.2

Характеристика методів навчання біології

м:

етоди організації та здійснення навчаль-.но-пізнавальної діяльності школярів є

основними методами навчання біології. До цієї групи входить сукуп­ність словесних, наочних і практичних методів, спрямованих на пере­давання й засвоєння учнями знань, формування загальнонавчальних і спеціальних умінь та навичок.

,241

Розділ 8 Методи навчання біології

Словесні методи характеризуються тим, що інформація подається учням через слово вчителя, а сприймання здійснюється в процесі її слу­хання. До цих методів належать розповідь, бесіда, пояснення, інструк­таж, лекція, робота з підручником. Застосування словесних методів пе­редбачає переважно пасивну роль учнів у здобуванні знань. Це певною мірою стосується монологічних словесно-ілюстративних методів. Однак під час лекції або проблемного викладу, на яких учитель показує ево­люцію наукового дослідження, учні думкою залучаються до пошуку.

Розповідь — це усний, монологічний, образний, емоційний і по­слідовний виклад учителем інформації про певні факти та явища. Це пояснювально-ілюстративний метод, оскільки учні майже не залуча­ються до самостійного з'ясування певних питань. На уроках біології розповідь використовується здебільшого для викладу описового на­вчального матеріалу: історії відкриттів у біологічній науці, біографій учених, пояснення якихось природних явищ або фактів із життя окре­мих рослин і тварин.

Для розповіді характерна наявність трьох складових елементів: за­в'язки, кульмінації та розв'язки. Розповідь учителя може наближатися до науково-художнього оповідання із сюжетною лінією. Саме в розпо­віді використовується образна словесна наочність для створення ціліс­ної яскравої картини, передання складної думки в її логічному розвит­кові. Проте за словесної форми викладу учні зазвичай швидко стомлю­ються. Учням 5—7 класів важко тривалий час зосереджувати свою увагу на сприйнятті розповіді й запам'ятати її. Тому кожні 5—10 хви­лин учитель має переривати виклад, ставлячи учням запитання за ло­гікою змісту матеріалу для встановлення зворотного зв'язку.

У розповіді використовуються відомі та зрозумілі поняття й терміни. Вона доречна тоді, коли потрібно впливати не лише на розум учнів, а й на їхні волю, уяву, відчуття. У зв'язку з цим учителю важливо продума­ти зміст і форму викладу, інтонацію, риторичні прийоми, жести.

Дата добавления: 2015-05-24