Особливості використання новітніх освітніх технологій у процесі навчання біології 1 страница

10.10

10.9

10.6

10.5

Пам'ятка вчителю щодо самоаналізу уроку

1. Характеристика логіко-структурних, дидактичних та методичних
особливостей теми уроку, відповідність її навчальній програмі.

2. Чіткість повідомлення теми, постановка триєдиної мети (освітня, ви­
ховна, розвивальна), завдань уроку.

3. Педагогічна доцільність вибору дидактичного матеріалу (зміст, обсяг,
ступінь складності тощо) відповідно до мети й завдань уроку.

4. Ефективність вибору та реалізація комплексу принципів навчання,
визначення й втілення принципу-домінанти.

5. Доцільність вибору методів, засобів навчання, форм організації нав­
чально-пізнавальної діяльності учнів та їх реалізація на уроці.

6. Визначення й реалізація виховного потенціалу навчального матеріалу.
Динаміка розвитку здібностей, інтересів, нахилів учнів у процесі навчання.

7. Ступінь організації навчально-пізнавальної діяльності та дисципліни
учнів, їхньої активності й самостійності.

8. Забезпечення на уроці відповідних санітарно-гігієнічних умов та
створення сприятливого морально-психологічного клімату.

9. Самооцінка досягнення мети уроку, тобто оцінка ступеня реалізації
освітнього, розвивального, виховного потенціалів програмного матеріалу,
що вивчався на уроці.

Навчально-практичні заняття з біології

10.5 Навчально-практичні заняття з біології

буття вмінь і навичок навчально-пізнавальної діяльності, а також розширення, поглиблення й узагальнення знань і формування наукового світогляду учнів.

Найважливішою функцією навчально-практичних занять є форму­вання вмінь і навичок. При цьому, порівняно з аналогічним уроком, во­ни мають ширшу мету: формування не лише спеціальних умінь, а голов­не — загальнонавчальних. На таких заняттях учні виявляють вищий рівень самостійності.

Навчально-практичні заняття бувають експериментального й неек-спериментального характеру.

До експериментальних належать лабораторні й практичні роботи, які проводяться як окреме заняття або становлять лише його частину. Якщо лабораторна або практична робота проводиться як окреме заняття й учитель керує нею, то таке заняття є видом уроку фор­мування вмінь і навичок.

■ Приклади: практичні роботи з тем «Будова лупи й мікроскопа. Правила
роботи зі збільшувальними приладами», «Вегетативне розмноження рос­
лин», «Визначення покритонасінних рослин» (6 клас), «Вивчення постави
учня. Постава та профілактика її порушень», «Перша долікарська допомо­
га в разі травм», «Перша допомога за кровотеч» (8 клас).

Якщо лабораторна робота займає частину заняття й поєднується з іншими видами діяльності, то вона виступає як метод навчання.

■ Приклади: лабораторні роботи з тем «Виготовлення тимчасових мікро-
препаратів. Будова рослинної клітини», «Будова й різноманітність лист­
ків», «Будова й різноманітність квіток» (6 клас), «Будова амеби, евглени зе­
леної, інфузорії туфельки», «Зовнішня будова рака річкового», «Зовнішня
будова комах» (7 клас), «Мікроскопічна будова тканин людини», «Дія фер­
ментів слини на крохмаль» (8 клас), «Визначення акомодації ока», «Вияв­
лення сліпої плями на сітківці ока» (9 клас), «Будова клітин прокаріотів і
еукаріотів», «Мітотичний поділ клітин», «Будова тканин тваринного орга­
нізму» (10 клас), «Спостереження нормальних та мутантних форм дрозо­
філ, їх порівняння», «Форми розмноження організмів та їхні цитологічні
основи» (11 клас) тощо.

До неекспериментальних належать такі навчально-практичні заняття, які пов'язані з розв'язуванням задач, роботою з літературою тощо.

■ Приклади: заняття з тем «Розв'язування елементарних вправ із молеку­
лярної біології» (10 клас), «Розв'язування типових задач із генетики», «Ро­
зв'язування задач з екології» (11 клас).

Розділ 10 Форми навчання біології

10.6

Організація навчально-практичних занять передбачає кілька етапів:

1) коротке повторення раніше вивченого матеріалу, який необхід­ний для формування вмінь і навичок учнів;

2)інструктаж учителя;

3) самостійне виконання учнями поставлених завдань.

Завдяки такій організації навчально-практичних занять вони ефек­тивніше, ніж уроки, сприяють розвитку здібностей учнів, формуванню їхнього пізнавального інтересу, творчої активності.

За основною дидактичною метою розрізняють такі типи навчально-практичних занять:

• тематичні — більшість занять, передбачених шкільною програ­
мою (наприклад, «Рух цитоплазми, явища плазмолізу й деплазмо­
лізу в клітинах рослин» (10 клас), «Вивчення мінливості в рослин.
Побудова варіаційного ряду й варіаційної кривої» (11 клас);

• предметні — передбачають переважно формування предметних та
загальнонавчальних умінь (наприклад, «Будова лупи й мікроскопа.
Правила роботи зі збільшувальними приладами», «Визначення
покритонасінних рослин» (6 клас);

• міжпредметні — передбачають формування предметних умінь на
основі використання теоретичних знань двох і більше предметів та
спеціальне формування загальнонавчальних умінь (складання пла­
ну прочитаного, конспекту, вміння працювати з літературою тощо).
За місцем і призначенням у процесі розвитку вмінь

виокремлюють вступні, поточні та узагальнювальні навчально-практичні заняття; за типом навчально-пізнавальної ді­яльності учнів — репродуктивні й продуктивні (останні, своєю чергою, поділяють на частково пошукові й творчі); за формами організації діяльності учнів — індивідуальні, групові й фрон­тальні.

- ■

Особливості організації

та проведення лекцій із біології

сучасній загальноосвітній школі, особливо в навчальних закладах нового типу — гімна­зіях, ліцеях, дедалі ширше використовуються форми навчання, харак­терні для вищої школи, зокрема лекції.

10.6 Особливості організації та проведення лекцій із біології

Шкільна лекція — це форма навчального заняття, яке будується на основі інформаційно-монологічного методу й передбачає система­тичний, послідовний виклад навчального матеріалу вчителем, проду­маний і підготовлений завчасно, із застосуванням способів і прийомів активізації пізнавальної діяльності учнів. Інформаційно-монологічний метод, на якому ґрунтується лекційне заняття, є одним з основних слове­сних методів.

Від інших монологічних методів (розповіді, доповіді, повідомлен­ня) лекція відрізняється: / тривалістю (не менш як 25—45 хв); / композицією (центром лекції є головна теза); / характером монологу й мовлення (властиві внутрішня діалогіч­ність, вільний стиль, експресія, емоційність);

/ функцією (даючи систему знань, сприяє формуванню світогляду, вихованню, спрямовує на певну діяльність). Залежно від призначення виокремлюють такі типи лекцій:

• академічну — для спеціалістів (майбутніх також);

• навчальну — для учнів середніх загальноосвітніх закладів усіх типів;

• навчально-методичну — для викладачів, учителів, які підвищують
свою кваліфікацію;

• науково-популярну — для широкого кола слухачів.

Навчальна лекція відрізняється від уроку проблематикою всіх пи­тань. Саме на лекції вчитель може представити науку в розвиткові, по­казати її новітні досягнення. Лекція закладає основи наукових знань учнів. Вона є водночас і методом, і засобом формування наукового світогляду.

Для лекції доцільно використовувати навчальний матеріал, який ха­рактеризується: цілісністю, тобто висвітлює окрему проблему, тему або сукупність питань, об'єднаних єдиною думкою; новизною; склад­ністю; значним обсягом (для лекції добирають такий матеріал, який учням важко засвоїти за підручником або в процесі самостійної робо­ти); зв'язками з іншими предметами; виховним і розвивальним потен­ціалами.

■ Наприклад, в 11 класі доцільно прочитати лекції з тем «Сучасні погляди на проблему еволюції», «Система органічного світу як відображення його історичного розвитку», «Гіпотези виникнення життя на Землі».

Розділ 10 Форми навчання біології

Використовуючи лекцію в загальноосвітній школі, необхідно вра­ховувати вікові та індивідуальні особливості учнів, оскільки вона по­требує тривалої концентрації уваги на сприйнятті навчального мате­ріалу. Тому лекції доцільно проводити в 9—11 класах. їхня тривалість у 9—10 класах може становити 45 хв, а в 11 класі — дві академічні го­дини. В 7—8 класах слід розпочинати підготовку учнів до застосуван­ня лекцій, використовуючи їх як метод навчання протягом 20—25 хв.

Залежно від дидактичної мети розрізняють такі типи лек­цій: вступна, оглядова, настановча (інструктивна), поточна, узагаль-нювальна (завершальна).

Вступна лекція передбачає первинне ознайомлення учнів з основ­ними проблемами теми, розділу, що вивчається. Головним завданням такої лекції є збудження інтересу до теми, розкриття зв'язків матеріалу з іншими темами, визначення його місця в системі знань.

Оглядова лекція передбачає поглиблення здобутих знань, зведення їх у систему й зазвичай має узагальнювальний характер. Вона може за­вершувати вивчення великого розділу (наприклад: «Білки», «Хромосо­ми, їхні будова й функції», «Фотосинтез», «Селекція мікроорганізмів».

Настановча (інструктивна) лекція проводиться перед екскурсіями, лабораторними роботами, навчально-практичними заняттями тощо.

Поточна лекція спрямована на цілісне, системне розкриття окремої, складної для учнів теми, розділу програми.

Узагальнювальна лекція дає змогу систематизувати більший обсяг інформації порівняно з уроком узагальнення й систематизації знань; проводиться після вивчення великих розділів, тем.

Навчальні лекції можуть організовуватися в межах вивчення окре­мого предмета або на міжпредметній основі. В системі навчальних за­нять особливе місце належить міжпредметним лекціям. Вони орга­нізовуються на основі навчального матеріалу двох або трьох предметів як гуманітарного, так і природничо-математичного циклу. Зазвичай лекцію проводять кілька вчителів, іноді вона набуває форми їхнього діалогу. Крім того, до читання лекцій залучають науковців, провідних учених, письменників, публіцистів.

За характером викладу матеріалу й навчально-піз­навальної діяльності учнів лекції можна поділити на проблемні та інформаційно-пізнавальні (не проблемні). Проблемні лекції буду­ються на особливому монологічному методі, який у педагогіці назива­ється проблемним викладом знань.

10.6

10.6 Особливості організації та проведення лекцій із біології

Будь-який цілісний навчальний матеріал можна поділити на змістові блоки — відносно завершені частини змісту. Вони можуть розташову­ватися послідовно (горизонтально), між ними складаються відношен­ня супідлеглості. Такий матеріал має описово-фактологічний характер і є основою інформаційно-пізнавальних лекцій.

Якщо змістові блоки розташовані вертикально й мають відношення підлеглості, то йдеться про логіко-доказовий характер викладу, що нерідко стає основою проблемних лекцій, у ході яких учні стежать за діалектичним рухом до істини, стають співучасниками наукового по­шуку.

Організація навчальної лекції складається з двох фаз — докомуніка-тивної (підготовчий період) і комунікативної (проведення лекції).

У докомунікашивній фазі виокремлюють чотири етапи:

1) аналітичний, або концептуальний, — передбачає аналіз теми з
погляду актуальності питань і проблем, які містяться в ній, відбір
конструктивних питань і базових понять, формулювання теоре­
тичної концепції лекції;

2) орієнтаційний, або стратегічний, — передбачає визначення
особливостей аудиторії, формулювання завдань та головної тези
лекції (вона має бути стислою відповіддю на конструктивні пи­
тання лекції, які виражають її основну думку);

3) композиційний, або тактичний, — передбачає відбір фактів та
аргументів, визначення послідовності їх розташування, вибір
способів активізації розумової діяльності учнів, відшукання за­
собів утримання уваги та формування інтересу учнів, розробку
цілісної композиції й загального плану лекції;

4) редакційний — завершує весь підготовчий етап і передбачає ви­
читку тексту лекції, введення в нього форм усного мовлення,
роз'яснення складних термінів і понять, іноді — заміну їх прос­
тими, усунення зайвих слів, повторів, пошук нешаблонних ви­
словлювань.

У комунікативній фазі власне виголошується лекція за планом із використанням різноманітних способів активізації навчаль­ної діяльності школярів і визначаються результати пізнання.

Лекція складається зі вступу, основної та заключної частин.

У вступі важливо сформувати позитивну мотивацію учнів до вик­ладу лекції, встановити контакт з аудиторією. Основна частина роз­криває провідні питання лекції. При цьому слово вчителя супроводжу-

Розділ 10 Форми навчання біології

10.7

ється використанням різноманітних засобів наочності. В заключній частині необхідно підсумувати викладене, закріпити й посилити вра­ження від лекції. Це досягається: коротким повторенням основних по­ложень або висновків; циклічним повторенням (лекція завершується тією самою тезою, з якої починалась); узагальненням; постановкою зав­дань; наведенням афоризмів, крилатих виразів, яскравої цитати; фор­мулюванням перспектив подальшого засвоєння теми.

Особливість лекції полягає в тому, що під час її викладу увага учнів має переважно мимовільний характер: учні не сприймають загальних фраз, автоматично «відключаються», якщо у викладі вчителя немає нічого нового для них. Крім того, слід урахувати «кризи уваги», які, за свідченням психологів, настають кожні 15—20 хв.

Важливе значення для забезпечення ефективності лекції має ора­торська майстерність учителя, насамперед культура мовлення, що пе­редбачає зрозумілість, правильність вимови, багатий словниковий за­пас тощо. У ході лекції важливо забезпечувати постійний зворотний зв'язок з аудиторією для підтримання уваги.

У навчально-виховному процесі з біології лекція може використо­вуватися й як метод навчання, й як окрема форма навчальних занять.

стійне, переважно в позаурочний час здобуття знань учнями з викори­станням різноманітних джерел і наступне колективне обговорення в класі результатів цієї роботи.

Семінарські заняття проводять у старших класах з усім складом уч­нів. Учитель завчасно визначає тему, мету й завдання семінару, планує його проведення, формулює основні й додаткові питання з теми, роз­поділяє завдання між учнями з урахуванням їхніх індивідуальних мож­ливостей, перевіряє конспекти тощо.

Одержавши завдання, учні самостійно (індивідуально чи в складі груп із 3—5 чоловік) вивчають програмний матеріал, опрацьовуючи літературні джерела, проводячи спостереження, ставлячи досліди, ана­лізуючи статистичні дані тощо. Результати самостійної роботи оформ-

10.7 Роль семінарів у навчальному процесі з біології

ляють у вигляді плану або тез виступів, конспекту основних джерел, доповіді чи реферату.

Семінарське заняття розпочинається вступним словом учителя, під час якого він визначає завдання семінару, порядок його проведення, дає рекомендації: на що необхідно звернути особливу увагу, що треба записати до робочого зошита й т. ін. Далі обговорюють питання се­мінару. Вчитель скеровує хід семінару постановкою навідних запи­тань, влучними репліками, посиланнями на авторитетні джерела. В ра­зі потреби він доповнює виступи учнів, відповідає на запитання, дає оцінку виступів. Часто використовується методика дискусійного обго­ворення наукових питань.

Завершує семінар також учитель, підбиваючи його підсумки в за­ключному слові.

Семінарські заняття — важлива складова сучасного педагогічного процесу, але їх кількість має бути дидактично обґрунтованою. Так, у 9 класі доцільно проводити один семінар на тиждень у першому півріч­чі й два — в другому; в 10 класі — два-три на тиждень з усіх предметів, разом узятих, а в 11 класі — відповідно три-чотири.

Семінарські заняття тісно взаємопов'язані з іншими формами занять, особливо з лекціями та уроками. На семінарах учні поглиблено опра­цьовують порушені на уроках і лекціях питання, по-новому осмислю­ють раніше здобуті знання, синтезують та узагальнюють їх.

Шкільні семінари можна поділити на три групи: підготовчі (про­семінарські) заняття, власне семінарські заняття та міжпредметні се­мінари.

На підготовчих (просемінарських) заняттях учні зна­йомляться з новими для них формами навчальної роботи, розвивають уміння й навички самостійного вивчення програмного матеріалу, бе­руть участь в обговоренні змісту занять, складають конспект і план прочитаного, аналізують текст в аспекті поставленого завдання тощо.

Власне семінарські заняття можуть проводитись у формі розгорнутої бесіди, коментованого читання, доповіді й повідомлення, розв'язування задач, диспуту, що дає змогу вирішувати різноманітні дидактичні завдання.

За дидактичною метою власне семінарські заняття поділяють на семінари засвоєння нових знань, повторення, узагальнення й систе­матизації знань. У шкільній практиці поширені комбіновані семінари, коли одночасно реалізують кілька дидактичних цілей.

———™_™»-»-„ 371

Розділ 10 Форми навчання біології

На міжпредметних семінарах обговорюються проблеми, спільні для кількох предметів. Основне завдання такого семінару — на теоретичному рівні забезпечити усвідомлення учнями міжпредметних зв'язків, установлених у процесі вивчення різних предметів, система­тизувати вміння й навички школярів, раціональні прийоми розумової праці. Підсумковий характер міжпредметних семінарів відрізняє їх від звичайних ширшою постановкою проблем, наприклад: «Походження життя на Землі», «Матеріальна єдність світу». Особливим різновидом міжпредметного семінару є учнівська конференція, на яку можуть ви­носитися, зокрема, екологічні, природоохоронні проблеми.

Ефективність семінарів значною мірою залежить від їхнього місця в системі навчальних занять із предмета, а також від навчально-матеріаль­ного забезпечення кабінету біології та шкільної бібліотеки. В кабінеті біології доцільно виділити окремий куточок підготовки до семінарів, у якому слід заздалегідь вивішувати план семінару, список рекомендо­ваної літератури, деякі інформаційно-довідкові матеріали, що можуть допомогти учням у підготовці до семінару. Для семінарських занять вибирають матеріал дискусійного характеру, який відкриває можли­вості для висловлювання учнями своїх точок зору, надзвичайно важли­вий для формування їхнього світогляду.

Дидактичні ігри та їхнє місце в системі навчальних занять із біології

'о шляхів активізації навчально-пізнавальної [.діяльності учнів належить використання ди­дактичних ігор у навчально-виховному процесі. Гра як метод навчання має давню історію. Вона широко застосовується в народній педагогіці. В сучасній школі ігрова діяльність використовується як:

• метод навчання;

• окрема форма навчання;

• технологія позакласної роботи.

Визначення місця й ролі ігрової технології в навчальному процесі великою мірою залежить від розуміння вчителем функцій і класифіка­ції дидактичних ігор.

,372

10.8 Дидактичні ігри та їхнє місце в системі навчальних занять із біології

Дидактична гра відрізняється від гри взагалі суттєвою ознакою — наявністю чітко поставленої мети навчання й відповідного їй пе­дагогічного результату. Виокремлено такі компоненти ігрової технології: мотиваційний, орієнтаційно-цільовий, змістово-опера­ційний, ціннісно-вольовий, оцінковий. Ці компоненти тісно взаємопо­в'язані й у сукупності визначають технологічну структуру гри, до якої входять такі елементи: настанова на гру, завдання, правила гри, ігрові ситуації, ігровий стан, сюжетно-ігрові дії, результат гри.

Взаємозв'язок компонентів ігрової технології зі структурними еле­ментами гри такий:

Компонент ігрової технології Структурні елементи гри

Настанова на гру сприяє формуванню позитивної мотивації учнів, активізує їхнє мислення, уяву. її форма має бути захоплюючою, напри­клад: «Уявіть, що ви потрапили в тропічний ліс...». Ігрова ситуація мо­же розгортатися в уявному просторі. Завдання гри можуть бути ігрові та навчальні, а для їх поєднання розробляються правила гри, які реа­лізуються у вигляді ігрових дій. Під час гри в учнів виникає ігровий стан, який супроводжується певними емоційними переживаннями, ак­тивізацією уяви, містить елементи змагання. Результат гри для вчите­ля полягає в показниках рівня знань і вмінь, норм поведінки, а для уч­нів — у досягненні певних цілей.

Дидактична гра сприяє формуванню партнерських взаємовідносин між учителем і учнями, що сприяє демократизації й гуманізації навчаль­ного процесу.

Є чимало класифікацій дидактичних ігор. За особливостями прояву в них рольової діяльності та правил гри розрізняють ігри з правилами й творчі. До ігор із правилами належать настільні ігри, ігри-змаган-ня та рухливі ігри на місцевості.

Настільні ігри мають чіткі правила й ставлять перед учнями конк­ретні завдання, наприклад: «Складіть кросворд на тему "Листок"»,

Розділ 10 Форми навчання біології

10.9

«Розв'яжіть кросворд на тему "Тип Молюски"». Ці ігри використову­ються для організації індивідуальної, групової та фронтальної роботи. До них належать кросворди, ребуси, чайнворди, лото, доміно тощо. Цей вид дидактичних ігор використовується в основному як метод нав­чання на уроках різних типів.

Іграм-змагшшям належить особливе місце в навчальному процесі з біології: різні їхні види можуть використовуватись як окремі форми навчання. Важливим моментом цих ігор є колективне та індивідуальне змагання. До таких ігор належать різноманітні турніри, вікторини, ін­телектуальні ігри (КВК, «Що? Де? Коли?», «Щасливий випадок», «По­ле чудес», «Перший мільйон», «Найрозумніший» тощо). Вони можуть успішно застосовуватися для узагальнення й систематизації, контролю та корекції знань учнів.

До творчих належать рольові ігри, ключовим моментом яких є перевтілення учнів, виконання ними певних ролей, що створює можли­вості для імпровізації, стимулює розвиток реконструктивного й твор­чого мислення.

Рольові ігри можуть застосовуватися під час вивчення реальних екологічних, санітарно-гігієнічних та інших проблем. На основі рольо­вих ігор будуються такі нетрадиційні форми навчання, як урок-суд, прес-конференція, мандрівка, експедиція тощо.

Рольова гра має такі особливості: умовність (учасники діють у рам­ках умовної реальності), символічний, не утилітарний характер (кож­ний учасник може виявляти власну ініціативу), невизначеність (рольо­ва гра не передбачає однозначного розвитку й результату), діалогічний характер.

Дії учасників рольової гри суворо не регламентуються, тому її хід може відхилятися від наміченого й не завжди дає очікувані результати.

Різновидом даного виду ігор є ситуаційно-рольові ігри, учасники яких потрапляють у заздалегідь сплановані ситуації й приймають певні рішення. Імітаційні ігри передбачають моделювання життєвих ситуа­цій, в яких учні беруть на себе роль посадовців і приймають рішення відповідно до умов, що склалися. Ситуаційно-рольові та імітаційні іг­ри можуть успішно застосовуватися в процесі уроків з екологічним змістом.

Ігрова технологія реалізується в кілька етапів:

1) підготовчий — передбачає самостійну роботу учнів із літерату­рою, консультації з учителем щодо проблем, які обговорювати­муться в ході гри;

10.9 Екскурсія як форма навчання біології

2) проведення гри, яке передбачає певне оформлення класу, вико­
ристання ТЗН, створення позитивного емоційного фону;

3) підбиття підсумків гри.

Дидактичній грі належить важливе місце в системі навчальних занять із біології. В поєднанні з іншими формами навчання вона дає змогу вчителю успішно розв'язувати завдання навчання, виховання та розвитку учнів. Проте для досягнення високої ефективності ігрової технології слід дотримуватися таких ум о в: / урахування вікових особливостей учнів;

/ створення позитивної мотивації учнів щодо даного виду діяльності; / зосередження уваги на розв'язанні навчальних завдань гри; / забезпечення участі кожного учня в грі та його самореалізації.

Екскурсія як форма навчання біології

Б

іологія як навчальний предмет покликана озброїти учнів систематичними знаннями

про різноманітні прояви живої природи. Розв'язати ці завдання неможли­во без ознайомлення учнів із живими об'єктами безпосередньо в умовах їхнього природного оточення. Для цього використовується екскурсія.

Практичне й методичне обґрунтування біологічних екскурсій роз­робив О. Я. Герд. Він указував на необхідність взаємозв'язку уроку з екскурсією. Ідеї О. Я. Герда розвивали вчені-методисти В. В. По-ловцов, Б. Є. Райков, М. М. Верзілін, В. М. Корсунська, Ю. І. По-лянський, І. М. Пономарьова, І. Т. Суравегіна. На початкових етапах запровадження екскурсій у шкільну практику вони усвідомлювались як метод навчання. Згодом екскурсія набула статусу самостійної фор­ми навчання.

Шкільна екскурсія — форма навчально-виховної роботи з класом або групою учнів в умовах природного ландшафту, виробництва, му­зею, виставки, мета якої — спостереження й вивчення учнями різно­манітних об'єктів та явищ дійсності. Характерна ознака екскурсій полягає в тому, що вивчення об'єктів пов'язане з пересуванням учнів.

Екскурсії входять до системи уроків із тем навчальних курсів з 6 по 11 клас. Тому вчитель заздалегідь у перспективному плані визначає тер-

Ь.„_:........... ,,,.,-„„■»;„„.„;„-„.„ 375

Розділ 10 Форми навчання біології

міни проведення екскурсій, на уроках, що передують екскурсіям, зна­йомить учнів із певними природними явищами, які вивчатимуться безпосередньо в природі. Вчитель передбачає також і зворотний зв'я­зок — використання матеріалів екскурсій на наступних уроках.

Дата добавления: 2015-05-24