Розділ 10 1 страница

9.5

9.3

4. Заповніть прилад грунтом. Його потрібно насипати шарами й злегка
ущільнювати. Верхній шар грунту має бути нижчий від краю корпусу при­
ладу на 1-2 см.

5. Покладіть прилад на стіл переднім, заскленим боком угору.

6. Обережно висуньте скляну стінку.

7. На грунт викладіть насіння й ґрунт навколо нього злегка ущільніть.

8. Вставте скляну стінку й металеву засувку.

9. Поставте прилад у вертикальне положення.

10. Поставте прилад у тепле місце й періодично поливайте грунт водою кімнатної температури, не допускаючи пересихання.

Картка № 2. Дослід «Розвиток і будова стрижневої й мичкуватої коре­невої систем».

Обладнання: ПРКС, склянка з водою, грунт, насіння дводольної росли­ни (горох, квасоля тощо), насіння однодольної рослини (пшениця, ячмінь тощо).

1. Ознайомтеся з конструкцією приладу й почніть підготовку до роботи
(див. картку № 1, пп. 1-6).

2. Завглибшки приблизно 2 см від верхнього краю грунту в лівій поло­
вині приладу розмістіть насіння дводольної рослини, а в правій — однодо­
льної.

3. Завершіть підготовку приладу до роботи (див. картку № 1,пп. 8-Ю).

4. Упродовж 20 днів регулярно спостерігайте за проростанням насіння
й розвитком кореневих систем у рослин. Дані спостережень записуйте в зо­
шиті. Завершивши спостереження, витягніть рослини з приладу, відмийте
кореневі системи від грунту й зробіть гербарій.

5. Підготуйте повідомлення про постановку досліду та його результати.

Якщо є потрібне обладнання, а також картки-інструкції, то учні мо­жуть самостійно й цілеспрямовано проводити відповідні досліди та спостереження.

Респіратор — засіб захисту органів дихання від пилу, радіоактив­них речовин, отрутохімікатів, інфекцій. Протипилові респіратори про­мислового виробництва складаються з маски або напівмаски з клапан­ною коробкою та протипиловим фільтром. Крім респіраторів, поширені марлеві, ватно-марлеві та інші пов'язки. Ознайомлення учнів із рес­піраторами промислового виробництва здійснюється під час виконання практичної роботи № 5 «Виготовлення марлевих пов'язок та інших най­простіших респіраторів» у темі «Дихання» (розділ «Людина», 8 клас).

Спірометр — контрольно-вимірювальний прилад для визначення життєвої ємності легень — доцільно використовувати в темі «Дихання»

,314

9.3 Натуральні об'єкти

(розділ «Людина», 8 клас). Спірометри бувають двох модифікацій — су­хі й водяні. Сухий спірометр зручніший у роботі. Він складається з ци­ліндричного корпусу, всередині якого розташована повітряна турбін­ка. Вона приводиться в обертання повітрям, яке видихається крізь трубку з наконечником. Частота обертання турбінки пропорційна об'єму видихуваного повітря й відмічається стрілкою на шкалі. Одна мітка шкали відповідає об'єму повітря в 100 мл; максимальний показ­ник— 6,5 л. Перед кожним визначенням ємності легень необхідно, по­вертаючи оцифровану рамку, встановлювати нульову відмітку навпро­ти стрілки приладу. За групової роботи наконечник трубки слід щоразу міняти.

За допомогою спірометра можна визначити, скільки повітря вида­ляється з організму під час спокійного видиху. Для цього учню пропо­нується зробити 10 спокійних видихів у трубку приладу. Обчисливши середнє арифметичне, визначають дихальний об'єм легень (в учнів він становить 250—400 мл). Потім визначають життєву ємність легень, тобто максимальний об'єм повітря, який можна видихнути після гли­бокого вдиху. Для цього учень робить глибокий вдих, потім закриває пальцями ніс і робить глибокий видих у спірометр. Покази будуть пра­вильними, якщо спочатку вдихати й видихати повітря спокійно, а по­тім видихнути різко, із зусиллям. Для одержання достовірних резуль­татів вимірювання проводять кілька разів з інтервалом 15 с.

Із застосуванням спірометра можна визначити також залежність ін­тенсивності дихання від фізичного навантаження. Для цього підсумо­вують покази приладу під час видиху повітря в спірометр протягом 1 хв у стані спокою та після фізичного навантаження. В результаті спо­стережень учні роблять висновок, що під час фізичного навантаження інтенсивність дихання значно збільшується.

Сфігмоманометр — прилад для вимірювання артеріального тис­ку — доцільно використати в темі «Кровообіг» (розділ «Людина», 8 клас). Нині є широкий вибір моделей механічних та автоматичних сфігмоманометрів.

Динамометр ручний призначений для вимірювання м'язової сили кисті руки (тема «Опора й рух», розділ «Людина», 8 клас). Це пружина у формі еліпса на товстій сталевій стрічці. В її центрі прикріплений на­півкруглий циферблат зі шкалою та стрілкою. Під час стискання пру­жини стрілка рухається, показуючи на шкалі цифру в кілограмах. Для вимірювання сили стискання прилад слід покласти на долоню й стис-

Розділ 9 Засоби навчання біології

нути в поперечному напрямі до поздовжньої осі. Рука при цьому має бути розігнута в лікті.

Лупа — найпростіший оптичний збільшуваний прилад, який вико- ^: ристовують для вивчення дрібних організмів або їхніх частин під час проведення самостійних і лабораторних робіт, на екскурсіях у природу тощо. Розрізняють лупи шкільні, екскурсійні та препарувальні. Лупа шкільна (збільшує в 7—10 разів) складається з двоопуклого збільшу­вального скла (лінзи), вставленого в оправу з ручкою. Лупа екскурсій­на подібна до лупи шкільної, але її оправа складається таким чином, що збільшувальне скло ховається в захисний футляр. Лупу препару­вальну, що дає 10—20-разове збільшення, використовують для розгля­ду натуральних об'єктів.

Уперше учні знайомляться з лупою під час практичної роботи «Будова лупи й мікроскопа. Правила роботи зі збільшувальними приладами» в темі «Клітинна будова рослин» (розділ «Царство Росли­ни», 6 клас). Для її виконання можна використати таку інструктивну картку:

■

1. Розгляньте препарувальну лупу, ознайомтеся з її будовою.

2. Поставте лупу препарувальним столиком від себе завдальшки при­
близно 3—5 см від краю столу. Рухати прилад під час роботи не слід.

3. У центр предметного столика покладіть об'єкт розгляду (якщо це
мікропрепарат, то прикріпіть його затискачами).

4. Встановіть окуляр над об'єктом.

5. Дивлячися в окуляр, за допомогою дзеркала спрямуйте світло на
об'єкт. Світло має бути рівномірним. За дуже яскравого освітлення корис­
туйтеся зворотною стороною дзеркала.

6. Поворотом Гвинта опустіть окуляр майже впритул до об'єкта. Дивля­
чися в окуляр, плавно повертайте регулювальний гвинт на себе, доки зо­
браження не стане чітким.

7. Уважно розгляньте об'єкт. У разі потреби підфокусуйте легким пово­
ротом Гвинта в той чи інший бік.

У школах використовуються різні мікроскопи, але найпоширені­шою є модель НМ-301. Цей мікроскоп має рухомий предметний сто­лик і нерухомий тубус; об'єктиви розміщені на револьверній головці, яка повертається й дає змогу швидко й легко замінювати їх; частина деталей (об'єктиви, тримач дзеркала, затискачі для фіксації мікропре-паратів) незнімні. Мікроскоп НМ-301 за різних поєднань об'єктивів та окулярів забезпечує 56—300-разове збільшення. З будовою мікроско­па учні вперше знайомляться на практичній роботі «Будова лупи й мік-

,316

9.3 На туральні об 'єкти

роскопа. Правила роботи зі збільшувальними приладами». Для її вико­нання можна використати таку інструктивну картку:

1. Переносячи мікроскоп, правою рукою тримайте штатив (тубусотри-
мач), а лівою — підтримуйте основу.

2. Установлюйте мікроскоп предметним столиком від себе на відстані
2-3 см від краю столу.

3. Відрегулюйте дзеркало так, аби світло добре відбивалося в отвір
предметного столика.

4. Щоб не забруднити лінзи окуляра та об'єктива, не торкайтеся пальця­
ми їхньої поверхні. Якщо на них потрапив пил, треба обережно протерти їх
чистою ватою, намотаною на дерев'яну паличку й злегка змочену в чисто­
му бензині чи ефірі. Самим розбирати об'єктиви не можна.

5. Перед розглядом препарату спочатку встановіть об'єктив із малим
збільшенням.

6. Закінчивши роботу з мікроскопом, підніміть тубусотримач (для
уникнення випадкового стикання об'єктива з препаратом) і накрийте
мікроскоп чохлом або покладіть у футляр.

Для ефективного проведення лабораторних робіт із біології можна використовувати сучасні цифрові мікроскопи. Найпростішим серед них є мікроскоп Іпіеі Ріау С|ХЗ (забезпечує 10-, 60-, 200-разове збіль­шення). Він дає змогу:

• вивчати досліджуваний об'єкт не одному учневі, а групі водночас,
оскільки інформацію можна виводити на монітор комп'ютера;

. використовувати зображення об'єктів як демонстраційні таблиці

під час вивчення нового матеріалу або його закріплення;. вивчати об'єкт у динаміці;

• створювати презентаційні відеоматеріали з теми, що вивчається;

. використовувати зображення об'єктів на паперових носіях як роз-датковий матеріал для організації самостійної роботи учнів. Застосування цифрового мікроскопа разом із комп'ютером дає змо­гу дістати збільшене зображення біологічного об'єкта (мікропрепара-ту) на екрані монітора (під час роботи в групі або в класі з невеликою кількістю учнів) або на великому екрані чи РК-панелі (під час роботи з усім класом). Робота з мікроскопом здійснюється за допомогою спеціальної комп'ютерної програми. Мікроскоп настроюється з ком­п'ютера, причому поряд із зображенням об'єкта на екрані розміщені віртуальні кнопки для керування реальними параметрами. Програмна підтримка дає змогу вмикати освітлення, змінювати збільшення, здійс-

Розділ 9 Засоби навчання біології

9.4

нювати в ручному режимі захоплення зображення нерухомого чи ру-1 хомого об'єкта.

Крім приладів, у навчально-виховному процесі з біології викорис­товуються:

• інструменти препарувальні (голки препарувальні, ножиці з тугш\
ми кінцями та ножиці з одним гострим кінцем, пінцет анатоміч­
ний із насічкою);

• садово-городній інвентар (відерце, лійка, совок вузький для викопу­
вання рослин, лопата, граблі, сапка);

• приладдя (штатив лабораторний, штатив для пробірок, спиртів­
ка, тримач для пробірок, предметні й покривні скельця, пробірки,
мензурки, склянка хімічна, лійка, чашки Петрі, лотік дляроздатко-
вого матеріалу, лотік для мікропрепаратів);

• реактиви й матеріали (йод, сухий спирт, гліцерин, розчин Люголя,
бинт, вата тощо).

9.4

Засоби зображення й відображення об'єктів

З

асоби цієї групи впливають переважно на чут­тєве сприйняття, сприяють формуванню об­разів, уявлень, розвитку абстрактного мислення. До них належать:

• об'ємні посібники (муляжі, моделі, рельєфні таблиці);

• площинні посібники (навчальні таблиці, плакати, настінні карти,
картини, фотографії, дидактичний матеріал тощо);

• знаково-символічні засоби (пікто- та ідеограми);

• аудіовізуальні засоби (діапозитиви, епіоб'єкти, транспаранти, діа-,
кіно- та відеофільми, радіо- й телепередачі, відеозаписи тощо);

• віртуальні засоби (мультимедійні програми).

Об'ємні посібники широко використовують у процесі вивчення біології.

Муляжі — це точні копії натуральних об 'єктів, в яких відображе­но не лише головні, але й другорядні ознаки натури. їх виготовляють із воску або пласмаси.

Для шкільного курсу біології пропонуються комплекти муляжів промислового виробництва — «Плоди та насіння», «Коренеплоди та

9.4 Засоби зображення й відображення об'єктів

бульбокорені», «їстівні та отруйні гриби», «Гібридні поліплоїдні пло­ди», які доцільно використовувати як демонстраційний матеріал.

Моделі — це умовні образи натуральних об'єктів, представлені в схематизованому вигляді. Основною функцією навчальних біологіч­них моделей є демонстрування структури, істотних властивостей, зв'яз­ків і взаємовідношень біологічних систем (молекул, клітин, органів, організмів, екосистем тощо). При цьому їхні розміри можуть бути зменшеними або збільшеними, забарвлення — умовним, а будова — схематичною. Ступінь спрощення, схематизації може бути різним. На­приклад, модель скелета людини не є спрощеною й наближається до точної його копії — муляжу скелета людини. Модель торсу людини лише в загальних ознаках передає розміщення й форму органів, а моде­лі органічних молекул відображають сутність будови об'єкта, не маю­чи ніякої зовнішньої подібності.

Колірне вирішення моделей також є умовним і відповідає їхнім ди­дактичним функціям. Наприклад, моделі квіток (гороху, капусти, ку­курудзи, картоплі) пофарбовані в природні кольори. Забарвлення ана­томічних моделей (ока, вуха, легень, нирок людини), маючи деяку по­дібність із натуральними об'єктами, водночас сприяє виділенню інформаційних елементів (наприклад, кровоносні судини в моделях за­барвлені в синій і червоний кольори). Для колірного кодування моде­лей використовують такі кольори: фіолетовий, голубий, зелений, жов­тий, червоний. У біологічних моделях допускається також кодування за інтенсивністю й насиченістю кольорового тону.

Єдиного підходу до класифікації біологічних моделей немає. Серед них розрізняють матеріальні (скелети тварин, торс людини, квітки вишні, лілії тощо) та ідеальні (будова органічних молекул та ДНК, біо­синтез білків, піктограми, ідеограми тощо), об'ємні (головний мозок людини, насіння квасолі, яйце птаха тощо) та площинні (моделі-апліка-ції, рельєфні таблиці).

Серед об'ємних моделей виокремлюють розбірні (головний мозок, око, гортань людини, моделі квіток) та нерозбірні (скелет жаби, черепи хребетних тварин). їх здебільшого використовують як демонстрацій­ний матеріал. Деякі об'ємні моделі можуть слугувати основним роз-датковим матеріалом для проведення лабораторних робіт.

■ Наприклад, для виконання лабораторної роботи «Будова головного моз­ку людини» (розділ «Людина», 8 клас) використовується розбірна модель «Головний мозок людини». На поздовжньому розрізі зображено частини головного мозку: довгастий мозок, міст, середній мозок, проміжний мозок,

Розділ 9 Засоби навчання біології

мозочок, кору великих півкуль, мозолисте тіло (відділи мозку виділено контрастними кольорами).

Моделі-аплікації — це площинні моделі на магнітній основі, при­значені для роботи на магнітній дошці (наприклад, будова рослинної клітини, схеми мітозу та мейозу, закони Менделя, типові біогеоцено-зи). Інформація в таких моделях може бути представлена у вигляді планшетів із текстом або із зображеннями натуральних об'єктів, вико­наних із різним ступенем схематизації та абстрагування. Наприклад, мікроорганізми показують умовно в контурі кола. В моделях-апліка-ціях також застосовують кодування кольором.

Моделі-аплікації дають змогу моделювати біологічні системи (на­приклад, про- та еукаріотичні клітини, склад і структуру біоценозів), процеси (наприклад, біосинтез білка, фотосинтез, кругообіг речовин у біосфері), цикли розвитку організмів (наприклад, моху, папороті, сосни, шапкового гриба), загальнобіологічні закономірності (на­приклад, закони Менделя). Тому їх можна використовувати на різних етапах уроку: під час перевірки домашнього завдання, вивчення та закріплення нового матеріалу.

Рельєфні таблиці — це напівоб 'ємні кольорові зображення нату­ральних об'єктів на вінілпластиковій плівці. Головна інформація в них виділяється не лише кольором, а й рельєфом. Глибина рельєфу стано­вить 1—7 см, що дає змогу учням краще деталізувати навчальну інфор­мацію. Рельєфні таблиці в основному слугують демонстраційним ма­теріалом і можуть використовуватися на всіх етапах уроку. Оскільки рельєфні таблиці не мають підписів, їх зручно застосовувати й під час опитування учнів. У більшості рельєфних таблиць головні частини й органи занумеровано. Інакше вчитель сам робить тушшю необхідну нумерацію згідно з методичними рекомендаціями.

Рельєфні таблиці з анатомії рослин (наприклад, «Клітинна будова кореня», «Клітинна будова листка», «Клітинна будова стебла») мають єдине колірне кодування: клітини з хлоропластами позначаються зеле­ним кольором, судини ксилеми — фіолетовим, ситоподібні трубки флоеми — салатовим, шари клітин механічної тканини — коричневим, паренхімні клітини — білим чи світло-жовтим, камбіальні — синім, клітини покривної тканини — сірим кольором.

Так само єдине колірне кодування систем органів мають рельєфні таблиці з розділу «Царство Тварини»: кровоносна система — червоно­го й синього кольорів, органи травлення — зеленого й коричневого, дихальна система — голубого, а сечостатева — бузкового.

9.4 Засоби зображення й відображення об 'єктів

Особливістю рельєфних таблиць є також виділення глибшим рельєфом тих елементів, що несуть основну інформацію, і неглибоким рельєфом ■— допоміжних елементів. Розміри демонстраційних ре­льєфних таблиць можуть становити 630x430 мм ± 20 мм або 530x430 мм ± 20 мм, а роздаткових — 315x430 мм ± 20 мм або 315x215 мм +20 мм.

Площинні, або друковані, посібники є найпоширенішими серед образотворчих засобів навчання з біології. До них належать навчальні таблиці, плакати, настінні карти, картини, фотографії, дидактичний матеріал тощо.

Навчальні таблиці — це площинні наочні посібники, в яких за допо­могою натурних, натурно-композиційних або символічних зображень передається необхідна наукова інформація, котру учні мають засвої­ти згідно зі шкільною програмою. Часто в таблицях подаються прийо­ми й способи нагромадження, опрацювання, аналізу, систематизації та узагальнення інформації, а також рекомендовані дії та операції, прийо­ми й способи їх виконання, що застосовуються для формування вмінь та навичок.

Єдиного підходу до класифікації навчальних таблиць немає.

За дидактичними функціями їх поділяють на такі групи:

• для формування основних біологічних понять, законів, теорій;

. для формування уявлень про будову біологічних систем різного рівня організації;

• для формування вмінь і навичок;

• для формування санітарно-гігієнічних та екологічних понять.

За способом зображення навчальні таблиці поділяють на такі групи:

• з натуралістичним зображенням біологічних об 'єктів;

• з натурно-композиційним зображенням;

• символічні (схеми, графіки, діаграми);

• знакові (піктограми, ідеограми, опорні сигнали).

За змістом і призначенням навчальні таблиці поділяють на:

• ілюстративні;

• графічні;
. цифрові;

• комбіновані.

,321

Розділ 9 Засоби навчання біології

За допомогою навчальних таблиць в учнів створюються наочні уявлення про рівні організації живої матерії, структуру й функції біо-систем, зовнішню та внутрішню будову організмів різних царств живої природи, середовище їхнього існування, розмноження та розвиток, ^; біорізноманітність, рідкісні та зникаючі види рослин і тварин, охорону природи та природокористування, етапи історичного розвитку орга­нічного світу тощо.

Добираючи навчальні таблиці, вчитель має орієнтуватися насампе­ред на перелік навчального обладнання, затверджений Міністерством освіти і науки України (див. дод. 1).

Поряд із навчальними таблицями в процесі вивчення біології вико­ристовуються також плакати (наприклад, портрети видатних уче- І них-біологів). У комплект плакатів входять 12 портретів видатних біо­логів світу — Антоні ван Левенгука, Карла Ліннея, Жана Батіста Ла-марка, Чарлза Дарвіна, Теодора Шванна, Грегора Менделя, Томаса Моргана, Луї Пастера, Івана Павлова, Миколи Вавилова, Джеймса Уотсона, Френсіса Кріка та 8 портретів видатних українських біоло­гів — Іллі Мечникова, Сергія Навашина, Володимира Вернадського, Івана Шмальгаузена, Сергія Гершензона, Данила Заболотного, Василя Данилевського, Костянтина Ситника. Портрети не обов'язково експо­нуються у вигляді галереї. їх можна оформити в альбомі й використо­вувати в навчально-виховній роботі з біології.

У процесі вивчення біології використовують настінні карти, тема­тика й зміст яких відповідають шкільній програмі. До них належать зоогеографічна карта, карти рослинності, природних зон, ґрунтів, ландшафтів, походження культурних рослин, екологічні карти регіо­нів тощо. За картами можна не лише вивчати новий матеріал, а й про­водити різноманітну самостійну роботу з учнями. Робота з картою сприяє розвиткові міжпредметних зв'язків.

У шкільній практиці викладання біології використовують також навчальні картини та фотографії. На них можна показати учням такі об'єкти та явища природи, які важко, а то й неможливо спостерігати в природних умовах. Навчальні картини бувають різні за розмірами й те­матикою. Картини великих розмірів використовують для роботи з кла­сом як демонстраційні, а невеликі — для самостійної роботи учнів, те­матичних виставок тощо.

Для естетичного виховання учнів у навчально-виховному процесі з біології необхідно використовувати репродукції картин відомих ху­дожників (наприклад, «Золота осінь» І. І. Левітана, «Сосновий бір» 1.1. Шишкіна).

9.4 Засоби зображення й відображення об'єктів

Дидактичний матеріал — це такі натуральні, ілюстративні й текстові засоби наочності, які містять цільову настанову (розв 'язан-ня конкретних навчально-виховних завдань) і вихідні дані, з викори­станням яких учні виконують самостійну роботу.

У практиці навчання біології використовують різні види й форми подачі завдань учням: змонтовані натуральні наочні посібники, ма­люнки, схеми, графіки, діаграми, таблиці й завдання до них, уривки тексту й завдання для роботи над його змістом, інструктивні матеріали щодо закладання дослідів, виконання лабораторних і практичних робіт та ін. Усі ці завдання можна оформити у вигляді інструктивних кар­ток. Ступінь складності змісту дидактичних карток може бути різним, тому їх доцільно використовувати як в індивідуальній роботі з учнями, так і для організації колективної роботи в класі, на екскурсії тощо.

Знаково-символічні засоби. У педагогічній літературі описано технології схемних і знакових моделей та асоціативних символів у на­вчанні. Технологію інтенсифікації навчання на основі схемних і знако­вих моделей навчального матеріалу розробив і втілив на практиці В. Ф. Шаталов. Особливість цієї технології полягає в тому, що навчаль­ний матеріал вводиться великими блоками й подається у вигляді опор­ного конспекту — системи опорних сигналів (знаків, слів, схем, рисун­ків тощо). Це наглядна конструкція, що заміщає систему фактів, по­нять, ідей як взаємозв'язаних елементів цілої частини навчального матеріалу.

Опорні конспекти можна складати на основі використання лише знаково-символічних засобів — піктограм та ідеограм. Ідеограми по­діляють на графічні та кольорові знаки. Графічні ідеограми, своєю чер­гою, розподіляються на чотири підгрупи:

• геометричні фігури, які викликають асоціації з тим чи іншим понят­тям, наприклад, А — трикутник асоціюється зі щитом і означає «за­хист»;

. загальноприйняті ідеограми, що використовуються в процесі ви­вчення більшості шкільних предметів, зокрема математики, напри­клад, Е — сума — сукупність понять, фактів, ознак; {...} — система; /— функція;

. літерні знаки — скорочення слів або поєднання літер українського (або латинського) алфавіту, наприклад, Дх — дихання, Фз •— фото­синтез, Рх — розмноження;

—«_——»^^

Розділ 9 Засоби навчання біології 9.5

• абстрактні символи, наприклад,ГЬ.— процес,/'—розвиток,_ЛЛЛ>— • і

рух.

Особливу групу знаково-символічних засобів становлять кольорові • асоціації — використання різних кольорів (зеленого, червоного, си­нього, оранжевого тощо) для виділення окремих фраз, фактичних да-. них в опорному конспекті. Так, зелений колір асоціюється з листками, фразою «молодо-зелено», тому учні вибирають його для позначення таких біологічних понять, як «рослина», «життя», «ріст», «ювенільний період», «травна система», «печінка», «жовчний міхур».

Ідеограми й кольорові символи використовуються для складання *
змістових блоків; логічні зв'язки між основними елементами в блоці
позначаються стрілками. •

Графологічні структури в цілому є ефективним засобом навчання
біології за системного підходу до викладання навчального матеріалу, •
оскільки забезпечують розвиток логічного мислення, мовленісних
здібностей і запам'ятовування на рівні розуміння матеріалу. їх можна
використовувати також як засіб само- й взаємоконтролю. Формування
вміння будувати такі структури забезпечить учням не лише глибоке за­
своєння матеріалу, а й ефективне самостійне навчання в майбутньому. •

Аудіовізуальні й віртуальні засоби описано в п. 9.5, оскільки їх ви­користання пов'язане з технічними пристроями.

Т^ехнічні засоби навчання (ТЗН) — обладнан-

I X ня та апаратура, що використовуються в

навчально-виховному процесі для підвищення його ефективності.

До ТЗН належать: технічні пристрої (апаратура) та дидактичні засо­би навчання (носії інформації), які за допомогою цих пристроїв відтво­рюються. Класифікувати технічні засоби навчання складно через різ­номанітність будови, функціональних можливостей, способів подачі інформації. Поширена така класифікація ТЗН:

• за функціональним призначенням:

• передачі інформації (діа-, епі-, графо-, кіно-, мультимедіапроекто-
ри, магнітофони, відеомагнітофони, програвачі, диктофони, аудіо-
техніка, радіо, телевізори, сучасна комп'ютерна техніка та демон-
страційно-моделювальне програмне забезпечення);

9.5 Технічні засоби навчання

• контролю (старі модифікації пристроїв типу АМК-2, сучасна ком­
п'ютерна техніка та контролювальне програмне забезпечення);

• навчання п самонавчання (комп'ютерні навчальні програми —
лінійні, розгалужені, комбіновані);

. допоміжні (дошки — традиційні класні, презентаційні, електронні; панелі — рідинно-кристалічні, плазмові; модеми, сканери, прин­тери, відеокамери, фотоапарати, лазерні указки тощо);

. комбіновані, або універсальні (аудиторні технічні комплекси);

• за принципом будови та дії — механічні, електромеханічні,
оптичні, звукотехнічні, електронні й комбіновані;

• за характером впливу на органи чуттів — візуальні, ау-
діо- та аудіовізуальні;

• за характером подачі інформації — екранні, звукові та
екранно-звукові.

Дата добавления: 2015-05-24