Методи навчання біології 6 страница

• на підготовчому етапі впровадження тестового контролю реальним
є самоконтроль;

Розділ 8 Методи навчання біології

. знання оцінюються достатньо об'єктивно;

• увага учнів фіксується не на формулюванні відповіді, а на осмис­
ленні її змісту;

. створюються умови для постійного зворотного зв'язку між учнем і вчителем.

Проте тестовий контроль знань має й істотні недоліки, які можна поділити на три групи:

1. Недоліки, зумовлені самою сутністю контролю:

• ймовірність випадкового вибору правильної відповіді або здогадка
про неї;

. можливість у разі застосування тестів закритого типу оцінити лише кінцевий результат (правильно—неправильно).

2. Недоліки психологічного характеру — стандартизація мислення
без урахування рівня розвитку особистості.

3. Організаційно-методичні недоліки:

. велика затрата часу на складання «банку» тестів, їх варіантів, трудо­місткість процесу;

• необхідність високої кваліфікації вчителів та експертів, які розроб­
ляють тестові завдання.

У процесі навчання застосовують різноманітні тести, що станов­лять сукупність завдань, орієнтованих на визначення рівня засвоєння певних аспектів змісту навчання. Всі тести можна поділити на три гру­пи: тест-альтернатива, тест-відповідність, тест множинного вибору.

Тест-альтернатива полягає у виборі однієї з двох відповідей, най­частіше — «так — ні» або «правильно — неправильно». Такі тести ви­користовують для перевірки вміння учнів визначати зміст фактів і за­конів, установлювати причину якогось явища.

Тест-відповідність будується по-різному. Він може мати вигляд двох стовпчиків, у першому з яких наведено запитання (слова, цифри, символи чи фрази), а в другому — варіанти відповідей, серед яких тре­ба вибрати правильну. Тест може складатися також із двох послідов­них частин, між пунктами яких треба встановити відповідність. Такі тести використовують для перевірки вміння учнів установлювати зв'я­зок між абстрактним поняттям і конкретним явищем, закономірністю та явищем, здійснювати класифікацію. їхньою перевагою є компакт­ність, а недоліком — складність добору однорідного матеріалу.

8.2 Характеристика методів навчання біології

Тест множинного вибору відповіді дає змогу проконтролювати не лише здатність до відтворення знань, а й більш комплексні вміння. Він складається із завдання та відповідей до нього. Учень має вибрати той варіант відповіді, який, на його думку, є найправильнішим або єдиним.

Аби тестовий контроль знань був результативним, застосовуючи його, необхідно дотримуватися таких психолого-педагогічних вимог.

/ Тестовий контроль має впроваджуватися поступово, що дає змогу психологічно підготувати учнів. Слід розпочинати з простих тестів, із часом уводячи складніші.

/ Завдання мають бути комплексного характеру.

/ Тестовий контроль має гарантувати об'єктивність оцінки знань, умінь і навичок учнів, сприяти формуванню позитивного ставлення до навчального предмета, а також до вчителя, який його викладає.

/ Необхідна чітка організація проведення тестового контролю, яка передбачає:

• організаційний момент, під час якого вчитель пояснює тестові за­
вдання, відповідає на запитання учнів, обов'язково визначає час, не­
обхідний для виконання роботи;

• забезпечення кожного учня стандартним бланком відповідей, що іс­
тотно заощаджує час і школярів, і вчителя.

/ Обов'язково слід аналізувати результати тестування.

Програмований контроль полягає в пред'явленні до всіх уч­нів стандартних вимог у процесі перевірки однакових за кількістю й складністю контрольних завдань, запитань. Знання оцінюються за до­помогою різних автоматизованих або технічних пристроїв (ЕОМ, ком­п'ютерів).

Досить простий і поширений спосіб безмашинної стандартизації опитування в шкільних умовах — застосування перфокарт: учні запи­сують відповіді на аркуші паперу в клітинку, вказуючи по вертикалі номер завдання, а по горизонталі — код відповіді. Робота перевіряєть­ся накладанням дешифратора на учнівський аркуш. Оцінка виводиться за кількістю правильних відповідей.

Для тематичної атестації з метою оцінювання навчальних досяг­нень учнів 10—11 класів доцільно використовувати таку форму конт­ролю, як залік. Він проводиться методом співбесіди, яка дає змогу ви­значити якість знань кожного учня індивідуально.

Розділ 8 Методи навчання біології

Залік — це форма перевірки якості знань і вмінь, набутих учнями в результаті вивчення логічно завершеної частини навчального мате­ріалу (теми, розділу, курсу). Заліки дають змогу систематизувати й уза­гальнити знання учнів, привчають їх регулярно оволодівати навчаль­ним матеріалом.

Щоб під час заліку уникнути нервозності й непорозумінь, важливо заздалегідь оголосити дату його складання та питання, на які слід звер­нути увагу. Запитання заліку не мають бути несподіваними, не пов'яза­ними з матеріалом теми. Бажано провести передзалікове узагальнюва-льне заняття та консультацію.

Іспити (екзамени), як і інші види підсумкової перевірки ус­пішності, підвищують відповідальність учителя та кожного школяра за свою роботу, сприяють систематизації вивченого матеріалу, вихову­ють в учнів вимогливість до себе. їх проводять у формі письмової ро­боти, бесіди, практичної, лабораторної роботи, тестування, захисту уч­нівських науково-дослідних робіт.

Для забезпечення загального контролю в усіх без винятку навчаль­них закладах запроваджено дер ж а в ну підсумкову атестацію учнів. її зміст, форми й порядок проведення визначає Міністерство освіти і науки України.

У процесі навчання доцільний взаємоконтроль учнів як ме­тод їхньої взаємодопомоги. Засобом активізації свідомості, зміцнення знань, розвитку умінь і навичок є самоконтроль. Він полягає вто­му, що учням, які свідомо ставляться до навчання, вчитель довіряє самим собі виставляти оцінку. Це ще більше підвищує їхню відпові­дальність. Досвідчений педагог використовує систему неповного са­моконтролю, наприклад, дозволяючи учням наприкінці творчих робіт зазирнути в підручник, щоб перевірити написане. При виконанні пись­мових контрольних робіт, особливо диктантів, учитель надає учням певний час, щоб вони уважно перечитали написане й виправили випад­кові помилки.

Для формування навичок самоконтролю й адекватної самооцінки учня треба мотивувати виставлену йому оцінку, пропонувати оцінити свою відповідь, організовувати в класі взаємоконтроль, рецензування відповідей інших учнів тощо. При цьому важливо ознайомити учнів із нормами й критеріями оцінювання знань.

■

8.3 Застосування методів проблемного навчання в процесі вивчення біології

методів стимулювання навчальної ді-'яльності учнів провідне місце належить проб­лемно-пошуковим методам. Методи навчання поділяються на репро­дуктивні й пошукові здавна. Ще в методиці навчання, яку застосовував Сократ, значна увага приділялася вмінню педагога через постановку навідних запитань керувати мисленням учня таким чином, щоб урешті він самотужки дійшов висновків та узагальнень.

Проблемне навчання — це один із типів розвивального навчання, характерна особливість якого полягає в зближенні психології мислен­ня учнів із психологією навчання. Воно передбачає дослідницьку діяль­ність учня, яка зумовлена проблемною ситуацією й спонукає його фор­мулювати гіпотези й перевіряти їх у ході розумових і практичних опе­рацій.

Проблемна ситуація — це ситуація, для оволодіння якою учень має знайти й застосувати нові для себе знання чи способи дій.

Проблемне завдання — це своєрідний опис проблемної ситуації, що відображує суперечності, сутність яких треба з'ясувати.

Для уроків біології характерні три найважливіших типи проб­лемних ситуацій, які зумовлені специфікою навчального пред­мета:

1) суперечності в самих наукових фактах, наприклад:

• птахи пристосовані до польоту, та не всі з них літають;

• підтримання сталості внутрішнього середовища організму (гомеостаз)
за неперервної мінливості умов зовнішнього середовища;

2) суперечності між обивательськими уявленнями про певний факт
та його науковим поясненням, наприклад:

• учням зрозуміло, що тяжко хворим дають кисневу маску для підтри­
мання дихання, але незрозуміло, чому необхідною її складовою є оксид
карбону;

• слово «запалення» в учнів зазвичай асоціюється з хворобою, а вчитель
пояснює, що це захисна реакція організму;

Розділ 8 Методи навчання біології

3) суперечності між набутими знаннями й новими фактами, які учні не можуть пояснити, наприклад:

• якщо в легенях немає м'язових волокон, то за рахунок чого вони мо­
жуть розширюватись і стискатись? Як це відбувається?

• мутації здебільшого є шкідливим для окремих організмів. Яким чином
вони відіграють важливу роль в еволюції видів?

Виокремлюють такі етапи проблемного навчання:

• постановка проблемного завдання;

• виникнення проблемної ситуації;

• висунення гіпотез;

• перевірка та доведення припущень;

• висновки.

Надзвичайно важливі точні й правильні постановка завдання, фор­мулювання запитання. Від цього залежить успішність їх виконання. Проблемні запитання мають характерний стиль:

• Чому..., хоча..? Наприклад: «Чому вдихання чистого кисню шкідливе,
хоча кисень життєво необхідний для організму?»; «Чому зуби бобра не
сточуються, не зменшуються в розмірі, хоча він усе життя гризе дере­
вину?»

• Чому..., незважаючи на..? Наприклад: «Чому кров в артеріях не повер­
тається назад, незважаючи на відсутність перешкод?»

• Якщо..., то чому..? Наприклад: «Якщо біль неприємний для людини, то
чому його називають захисною реакцією організму?»

• Якщо..., то чи можна..? Наприклад: «Якщо в організм людини потрапив
білий фосфор, то чи можна їй дати молоко як протиотруту?»

Однак важлива не лише форма проблемних запитань, а й правильна їх постановка.

■ Наприклад: «Якщо качконіс належить до ссавців, то чому він несе яй­ця?» Зазвичай діти відповідають, що йому так хочеться або через свою бу­дову. Запитання слід сформулювати так: «Якщо качконіс несе яйця, то чо­му він належить до класу ссавців?» Тепер діти шукатимуть ті ознаки, за якими качконоса віднесено до класу ссавців, а не до класу птахів.

Методи проблемного навчання грунтуються на самостійній пізнава­льній активності учнів. У процесі проблемного навчання використову­ються методи різних рівнів складності. Це дає змогу диференційовано підходити до вивчення матеріалу.

8.3 Застосування методів проблемного навчання в процесі вивчення біології

Виокремлюють чотири рівні проблемного навчання за­лежно від застосовуваних методів і ступеня пошукової самостійності:

1) проблемний виклад навчального матеріалу;

2) вчитель створює проблемну ситуацію, а учні долучаються й ра­
зом розв'язують її;

3) вчитель створює проблемну ситуацію, а учні самостійно розв'я­
зують її;

4) вчитель лише підводить учнів до проблеми, а вони самостійно
формулюють проблемне завдання й розв'язують його.

За проблемного викладу матеріалу вчителем ступінь пізнавальної активності учнів найнижчий. Виокремлюють два види проб­лемного викладу — монологічний та показовий, які різняться не лише прийомами, а й рівнем проблемності та пізнавальної самостійно­сті учнів.

За монологічного проблемного викладу активізація розумової діяль­ності учнів досягається за рахунок:

. створення проблемної ситуації через постановку проблемного запи­тання;

• використання додаткового матеріалу з елементами новизни;

• емоційності викладу та збудження інтересу учнів до навчального
матеріалу за допомогою наочності.

Учитель сам пояснює суть нового матеріалу, дає учням готові нау­кові висновки, але робить це в умовах проблемної ситуації, підвищено­го інтересу учнів до вивчення. Монологічний виклад — найдоступ­ніший для вчителя метод, хоча менш ефективний для активізації пізна­вальної діяльності учнів. Його застосовують у разі:

• великої складності матеріалу;

• браку часу на уроці;

• відсутності в учнів навичок проблемного учіння.

Такий виклад спонукає учнів стежити за логікою вчителя, контро­лювати правильність кожного судження: якщо вчитель недостатньо коректно й непослідовно розв'язує проблему, то учні ставлять запитан­ня, висловлюють сумніви, заперечують.

Метод показового проблемного викладу рекомендується викорис­товувати в двох варіантах. Розглянемо їх.

Перший варіант викладу вчитель обирає тоді, коли на матеріалі з іс­торії даної науки учням показується логіка розкриття вченим суті яви-

_—~~~«—.271

Розділ 8 Методи навчання біології

ща, факту. Створивши проблемну ситуацію, вчитель аналізує факти, робить висновки й узагальнення. В такий спосіб він демонструє шлях наукового пізнання, пропонує учням стежити за логікою мислення вче­ного, робить їх ніби співучасниками наукового пошуку.

Для активізації розумової діяльності учнів учитель:. створює проблемну ситуацію;

. показує логіку мислення вченого на шляху до істини (помилки, не­вдачі, успіхи й способи вирішення наукової проблеми);

. емоційно викладає для збудження інтересу учнів до життя вченого, до історії наукових відкриттів.

Якщо матеріал не дає змоги відтворити історію відкриття, то вчи­тель може застосувати другий варіант: логічним аналізом відомих фраг­ментів реконструювати шлях відкриття. Для цього вчитель:

. створює проблемну ситуацію, ставлячи запитання чи проблемну за­дачу;

. аналізує ситуацію й формулює проблему;. висуває припущення, гіпотези; • доводить гіпотези.

■ Наведемо приклад використання методу монологічного проблемного викладу на уроці з теми «Рух крові судинами. Нейрогуморальна регуляція кровообігу».

Вчитель ставить запитання: «Чому рух крові судинами відбувається безперервно, хоча серце виштовхує її в артерії періодично?» Це поясню­ється тим, що кров, яка виштовхується в артерії під час скорочення шлуноч­ків серця (систола), розтягує їхні стінки, які завдяки своїй еластичності під час діастоли скорочуються, що й забезпечує безперервну течію крові.

«Що ще примушує кров рухатися судинами?» Різниця тисків на початку та наприкінці великого та малого кіл кровообігу. «Якщо тиск неоднаковий у різних частинах кровоносної системи, то де він більший, а де менший?» Поміркуймо: кров рухається від серця в артерії й далі судинами організму; за законом фізики рідина рухається від ділянки з вищим тиском до ділянки з нижчим тиском, тож найвищий тиск буде в аорті (120—130 мм рт. ст.), а найнижчий — наприкінці великого кола кровообігу в порожнистих венах (З—8 мм рт. ст.).

Поступово учнів слід залучати до розв'язання проблемних завдань. Цьому сприяє частково пошуковий метод, який передбачає здійснен­ня учнями під керівництвом учителя певних розумових операцій або

8.3 Застосування методів проблемного навчання в процесі вивчення біології

практичних дій для розв'язання навчальних завдань. При цьому задію-ється не лише пам'ять, а й мислення учнів. За цього методу учні можуть брати активну участь у висуванні гіпотез, пошуку шляхів їх пе­ревірки й формулюванні окремих і загальних висновків. Учитель заз­вичай створює проблемну ситуацію, чітко визначає проблему й фор­мулює висновки, а решту етапів учні здійснюють самостійно або за допомогою вчителя.

Пізнавальна самостійність учнів поступово підвищується і з часом вони можуть самотужки розв'язувати проблемні завдання. Тоді част-ковопошуковий метод навчання змінюється дослідницьким.

На різних етапах навчання біології залежно від підготовленості уч­нів частково пошуковий метод реалізується по-різному: у формі еврис­тичної бесіди або самостійної роботи учнів.

Евристична бесіда —це обговорення навчальної проблеми. Зі словесних методів саме бесіда (а не виклад) дає змогу залучити учнів до пошуку істини. Завдання вчителя — спланувати кроки пошуку й по­ділити проблемне завдання на окремі проблеми. Евристична бесіда, на відміну від репродуктивної, має такі особливості:

• спрямованість на розв'язання нової для учнів проблеми;

• логічний взаємозв'язок запитань учителя та відповідей учнів, що за­
безпечує поетапне розв'язання проблеми;

• проблемний характер більшості запитань;

. самостійний пошук учнями відповідей на поставленні запитання, що сприяє набуттю нових знань;

• наведення переконливих доказів для розв'яання поставленої про­
блеми.

■ Наприклад, у формі евристичної бесіди доцільно провести перший урок із теми «Травлення» (розділ «Людина», 8 клас). Тема уроку — «Значення травлення. Будова й функції органів травлення. Методи дослідження трав­лення».

Мотивуючи навчально-пізнавальну діяльність, учитель формулює про­блемне запитання: «Чому білки, жири й вуглеводи в разі безпосереднього введення в кров спричиняють загибель людини, а якщо проходять через травний канал, то стають корисними й засвоюються організмом?»

Аби учні могли правильно відповісти на це запитання, вчитель пропо­нує їм з'ясувати сутність таких понять: «травлення» й «живлення», «роз­щеплення» й «засвоєння речовин». Після цього вчитель запитує: «Чи мо­жуть поживні речовини (білки, жири, вуглеводи та інші), які входять до

Розділ 8 Методи навчання біології

складу продуктів харчування, легко засвоюватися клітинами організму? Як це пов'язане з проникністю клітинних мембран?» Далі потрібно з'ясу­вати хімічну природу білків, жирів, вуглеводів як біополімерів та як відбу­ваються їх синтез і розщеплення до мономерів.

Питання видової специфічності білків, жирів, вуглеводів усвідомлю­ється учнями після повторення критеріїв виду, насамперед біохімічного — подібність складу хімічних речовин і реакцій, що з ними відбуваються. Да­лі вчитель пропонує пригадати з курсу хімії, як можна прискорити хімічні реакції, адже розщеплення складних речовин до простих — це реакції роз­кладу. Учні згадують про каталізатори. Вчитель повідомляє про біоката-лізатори — ферменти, їхню будову, дію та основні групи.

Самостійна робота учнів (теоретична або експерименталь­на) як засіб реалізації частково пошукового методу має захоплювати учнів не лише можливістю зробити дослід чи виконати іншу дію, а й внутрішньою суттю, логікою думки.

■ Наприклад, розглянемо виконання учнями самостійної роботи з теми: «Визначення частоти пульсу за різних станів організму» за короткою ін-струкцією-планом.

1. Знайти місця, де добре промацується пульс (на променевій артерії).

2. Зважаючи на зв'язок між пульсом і частотою серцевих скорочень
(ЧСС), визначити ЧСС у стані спокою.

3. Визначити ЧСС після навантаження.

4. Визначити ЧСС після одно- й п'ятихвилинного відпочинку.
Результати звести в таблицю (табл. 8.2).

Таблиця 8.2. Пульс за різних станів організму

Стан організму	Пульс, уд./хв
Спокій
Після навантаження
Після відпочинку: однохвилинного п'ятихвилинного

5. Зробити висновки (за варіантами): • як залежить ЧСС від фізичного навантаження;

_—__~^^ 274

8.3 Застосування методів проблемного навчання в процесі вивчення біології

• корисне чи шкідливе фізичне навантаження, оскільки внаслідок нього
змінюється ЧСС;

• як і чому відрізняється ЧСС після фізичного навантаження в тренова­
них і нетренованих людей?

Дослідницький метод, що є основним методом здобуття досвіду творчої діяльності, характеризується найвищим рівнем самостійної пізнавальної активності учнів. Сутність цього методу зумовлена його функціями:

• формування рис творчої діяльності;

• організація творчого засвоєння знань (навчає застосовувати відомі
знання для розв'язання проблемних завдань);

• забезпечення оволодіння методами наукового пізнання в процесі
діяльності;

• формування інтересу, потреби в творчій діяльності.

Дослідницькі завдання можуть бути текстовими, графічними, прак­тичними, складеними на наочно-образному матеріалі; за обсягом — невеликі (розв'язуються протягом кількох хвилин) і великі (розв'язу­ються протягом кількох уроків). Іноді дослідницьким завданням вва­жають дослідження за інструкцією. Це неправильно, бо інструкція ви­ключає творчий пошук.

Дослідницьке завдання передбачає певний цикл самостійних нав­чально-пізнавальних дій учнів: збирання інформації, її аналіз, самос­тійна постановка проблеми, її розв'язання, перевірка результату й зас­тосування нового знання на практиці.

■ Наприклад, розглянемо розв'язання такого проблемного завдання: «Поя­снити легкість трубчастих кісток за одночасної міцності».

Гіпотеза: «Напевне, це пояснюється певним складом кісток та їхньою будовою».

Можливі шляхи розв'язання проблеми:

• самостійні спостереження — розгляд натуральної кістки, виявлення
внутрішньої порожнини й особливого розміщення кісткових перекла­
дин у голівках довгих кісток;

• пошукова бесіда про особливості будови кісткової тканини, роль труб­
частої форми кісток;

• пояснення вчителя — фактичні дані про міцність кісток, принцип будо­
ви губчастої тканини;

Розділ 8 Методи навчання біології

• демонстраційний дослід — з'ясування ролі органічних і мінеральних речовин, що входять до складу кісток.

Самостійний висновок: «Міцність кісткам надають щільна поверхня, особливе розташування кісткових перекладин, які протидіють лініям мак-симального навантаження. Трубчаста форма, губчаста будова, хімічний склад (поєднання органічних і неорганічних речовин), наявність порожни­ни у трубчастих кістках роблять їх водночас легкими й міцними».

Отже, проблемне навчання в шкільній практиці реалізується за до­помогою багатьох методів, вибір яких зумовлюється можливістю залу­чення учнів до пізнавальної діяльності певного рівня складності й са­мостійності.

На різних етапах уроку доцільно застосовувати різноманітні методи проблемного навчання з певною метою: на етапі мотивації навчаль­ної діяльності — для створення позитивних мотивів учіння; на етапі сприймання інформації — для прояву пізнавальної самостійності уч­нів; на етапі оперування поняттями — для перевірки вмінь учнів засто­совувати свої знання на практиці, на реконструктивному й творчому рівнях.

До педагогічних ум о в підвищення ефективності про­блемного навчання належать:

/ правильність формулювання проблемного запитання, що полягає в чіткому відображенні суперечності;

/ нестандартність, новизна, оригінальність методичних прийомів створення проблемних ситуацій;

У систематичне застосування різноманітних методів проблемного на­вчання відповідно до рівня пізнавальної самостійності учнів;

У готовність учителя керувати розумовими процесами школярів під час теоретичного або експериментального розв'язання проблеми.

■

8.4

Інноваційні методи навчання в процесі вивчення біології

Д

о шляхів запровадження інтерактивних тех­нологій, особистісно орієнтованого навчан­ня в шкільну біологічну освіту належить реалізація різноманітних ін­новаційних форм і методів навчання.

8.4 Інноваційні методи навчання в процесі вивчення біології

Новим методом навчання є моделювання — процес складання й застосування різних моделей для глибшого проникнення в суть на­вчального матеріалу, узагальнення й систематизації знань. Основні функції методу моделювання — евристична та узагальнювальна. Ре­зультати моделювання втілюються в модельних схемах, графіках, ма­тематичних аналогах, символах, кресленнях, образах, іноді — в мате­ріальних моделях.

Моделювання біологічних систем відносять до активних методів на­вчання. Він полягає в уявному або практичному створенні учнями мо­делі біологічного об'єкта — біогеоценозу, агроценозу, клітини, систе­ми органів, організму тощо. Використання даного методу спонукає школярів до пошуку, часто вимагає різноманітних практичних дій.

■ Наприклад, створюючи схему заселення акваріума, учні вказують у ньо­му ланки екосистеми — продуцентів, консументів, редуцентів, установлю­ють зв'язки між ними, визначають потік речовини та енергії. Цю модель можна використовувати під час вивчення рослинних угруповань (6 клас), природних угруповань (7 клас), біогеоценозу (11 клас), хоча глибина роз­криття суті біологічних явищ при цьому буде різною.

Вчителі біології використовують метод моделювання в процесі до­слідження різноманітних взаємозв'язків у популяції, між популяціями різних видів, розглядаючи зміни чисельності риб, птахів, ссавців, ви­вчаючи вид, популяцію, біогеоценоз, а досвідчені вчителі — під час ви­вчення статистичних закономірностей: моделюється дія природного добору, прояв законів спадковості тощо.

Навчання учнів користуванню методом моделювання має здійсню­ватися поетапно:

• створення проблемної ситуації (мотивація);

• роз'яснення значення моделей у навчанні на прикладах;

• застосування моделей для набуття й узагальнення знань;

• реконструювання моделей;

• самостійне складання моделей.

Інтерактивні технології 'також належать до активних методів на­вчання, їхня суть полягає в спів- та взаємонавчанні (колективному, ко­оперативному, навчанні у співпраці), за яких і вчитель, і учні є суб'єк­тами. Учитель лише виступає в ролі організатора процесу навчання, лідера групи учнів.

Розділ 8 Методи навчання біології

Інтерактивні методи навчання найбільше відповідають особистісно І орієнтованому підходу, оскільки передбачають моделювання реаль­них життєвих ситуацій, спільне розв'язання проблем, рольові ігри.

Дата добавления: 2015-05-24