КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Запитання йзавдання 1 страница
15.3 15.2 14.5 І 14.3 Куточок живої природи Успішне засвоєння учнями матеріалу з біології, набуття ними практичних умінь і навичок із вирощування рослин та догляду за тваринами, розвиток інтересу й працьовитості істотно залежать від практичних робіт і спостережень, які ведуться за живими об'єктами безпосередньо в природі. На жаль, багато уроків із біології припадає на зимовий період, коли можливість спілкування з живими об'єктами в природі обмежена. Це певною мірою можна компенсувати роботою учнів у куточку живої природи. Куточок живої природи є невід'ємною складовою кабінету біології загальноосвітнього навчального закладу. В ньому учні систематично доглядають за рослинами й тваринами, закладають досліди та прово- ,485 Розділ 14 Матеріальна база навчання біології дять експерименти. В куточку живої природи вчитель має змогу виховувати в учнів інтерес і любов до природи, до праці, прищеплювати практичні вміння й навички, збагачувати знання, розширювати світогляд і розвивати допитливість. Для куточка живої природи, залежно від умов школи, вибирають світлу кімнату площею 20—40 м2 із вікнами, що виходять на південь або південний схід. Підлогу кімнати покривають лінолеумом або керамічними плитками. Якщо в школі немає спеціального приміщення для куточка живої природи, то взимку дослідну роботу з рослинництва учні проводять у шкільній теплиці. Рослини й тварин можна утримувати також у препараторській, частину рослин — розміщувати в класі-лабораторії на спеціальних підставках. Організація та обладнання куточка живої природи. Площа, місце, кількісний і видовий склад рослин і тварин куточка живої природи визначаються його завідувачем з урахуванням місцевих умов і кількості учнів, які залучаються до роботи, та погоджуються з керівником навчального закладу й представниками санепідемстанції. Для утримання рослин і тварин, догляду за ними необхідно мати столи, стелажі, невеличку шафу, підставки для розміщення
кімнатної теплички, акваріумів, вазонів і ящиків з рослинами, тераріумів, ентомологічних садків, кліток і вольєрів для птахів і ссавців. Столи й підставки, гірки з квітами (рис. 14.3) найкраще розміщувати навпроти вікон, а клітки для птахів, тварин — біля протилежної від вікон стіни. Крім того, потрібні ковпаки різного діаметра, чашки Петрі, пробірки, циліндри, колби, лій- 14.3 Куточок живої природи ки, скляні й гумові трубки, лінійки, ножі, пінцети, поливальниці, пульверизатор для обприскування рослин, щітки й губки для обмивання листків. У підсобному приміщенні мають бути ґрунт різного складу (торфовий, дерновий, листяний), а також річковий пісок. Згідно з «Положенням про куточок живої природи загальноосвітніх навчальних закладів» у ньому можуть бути експозиційна й навчально-дослідна частини, частина лабораторно-селекційної роботи та підсобне приміщення. В експозиційній частині розміщуються акваріуми, флораріуми, тераріуми та віварії. Кількісний і видовий склад експозиції визначається завідувачем куточка живої природи, місцевими умовами, наявністю експозиційних площадок. Навчально-дослідна частина має забезпечити кількісний і видовий склад об'єктів для навчальио-дослідної роботи учнів та виконання програмних завдань із біології. У частині лабораторно-селекційної роботи мають бути умови для утримання, розмноження, вирощування, збереження рослин і тварин, догляду за ними, а також необхідна кількість навчально-дослідних місць для роботи учнів із вивчення представників рослинного й тваринного світу — мешканців куточка живої природи. У куточку живої природи утримуються рослини й дрібні тварини, набір яких визначається змістом лабораторних, практичних робіт, дослідів, спостережень, які передбачені навчальною програмою з біології та планом роботи в гуртках. Рослини куточка живої природи, їх розміщення й догляд за ними. Для шкільного живого куточка рекомендовано близько ЗО кімнатних рослин — представників родин, що вивчаються в курсі біології (табл. 14.1). Бажано, щоб до колекції входили ті рослини, над якими можна провести не один, а кілька дослідів (пеларгонія, первоцвіт, фуксія, монстера, традесканція, бегонія, елодея, кактуси та ін.). У куточку живої природи мають бути також дикорослі рослини для виявлення їхніх біологічних особливостей. Такі рослини викопують із грудкою землі під час екскурсій і висаджують у невеликі горщики. Культурні рослини вирощують у разі потреби (для постановки дослідів). Розміщати рослини в куточку живої природи треба групами — за біологічними особливостями. Розділ 14 Матеріальна база навчання біології Таблиця 14.1. Характеристика кімнатних рослин куточка живої природи
,488 14.3 Куточок живої природи Продовженая табл. 14.1
Розділ 14 Матеріальна база навчання біології Продовження табл. 14.1
14.3 Куточок живої природи Продовження табл. 14.1
Розділ 14 Матеріальна база навчання біології Продовження табл. 14.і
— 492 14.3 Куточок живої природи Продовження табл. 14.1
Розділ 14 Матеріальна база навчання біології Закінчення табл. 14.1
■ 494 14.3 Куточок живої природи Щоб краще використати природне освітлення кімнати, необхідно світлолюбні й низькорослі рослини розмістити ближче до джерела світла, а тіневитривалі — подалі від нього. Оптимальні умови вирощування рослин — стала температура повітря (коливання в межах З— 6 °С не шкідливі) та відсутність протягів. Кліматичні й екологічні умови вирощування рослин багатьох видів на їхній батьківщині різко відрізняються від умов у куточку живої природи. Тому рослини потребують дбайливого догляду з урахуванням природних факторів і біологічних особливостей їхнього росту та розвитку. Поливання кімнатних рослин — одна з найважливіших операцій. Буває непросто визначити, скільки саме потрібно води тій чи іншій рослині. Насамперед, це залежить від стану рослини. Так, у період росту води треба давати більше, ніж у період спокою. Слід пам'ятати, що рослині більше шкодить надмірна кількість вологи, ніж її нестача. Залита водою рослина спочатку зовсім не виявляє свого хворобливого стану, а коли це стає помітним, то здебільшого коріння в неї вже майже згнило. Рослині необхідні не тільки вода, а й розчинені в ній мінеральні речовини, а також повітря. Якщо ж у ґрунті вода міститься в надмірній кількості, то порушуються повітряний режим і живлення рослини. Ґрунт завжди має бути пухким, щоб вода під час поливання проходила наскрізь. Для поливання носик лійки треба покласти на край горщика й лити воду повільно, тоді вона пройде крізь усю товщу грунту й вийде в піддонник, з якого її слід злити. Пересаджування. Велике значення для рослин має ґрунт, бо саме з нього вони дістають необхідні для розвитку мінеральні речовини. Різні рослини потребують ґрунту різного складу, тому під час пересаджування треба дуже уважно поставитися до його вибору. Для ґрунтової суміші мають входити дерновий, листяний, перегнійний і торфовий ґрунти, а також великозернистий пісок. Дерновий ґрунт утворюється внаслідок перегнивання протягом 1—2 років дерну, нарізаного на старих пасовищах і складеного в купи. Це найкращий ґрунт, який у чистому вигляді або в суміші використовується для вирощування більшості рослин. Листяний грунт утворюється з листя, що перегнивало протягом 1—2 років. Перегнійний ґрунт — це перепрілий за 2—3 роки старий парниковий гній. Торфовий ґрунт утворюється внаслідок перегнивання протягом 2—3 років купи торфу. Іноді використовують звичайний городній ґрунт (верхній орний шар), додаючи до нього великозернистий білий річковий пісок, що робить його пухким та пористим і поліпшує дренаж. Слід пам'ятати, що рослини з м'ясистим або товстим коренем (наприклад, сенсевієрія, фікус) висаджують у важку ґрунтову суміш, яка складаєть- Розділ 14 Матеріальна база навчання біології
ся з 3 частин дернового, 2 частин перегнійного або листяного грунту та 1,5 частини великозернистого піску. Пересаджують рослини переважно навесні, ще перед початком росту (в березні—квітні). Не слід пересаджувати рослини в надто великі горщики. Об'єм нового горщика буде достатнім, якщо в нього входить горщик, з якого пересаджується рослина. Для пересадження добре политу рослину слід перевернути разом із горщиком і, підтримуючи рукою землю, вдарити краєм горщика об край столу. Тоді рослина вільно виймається з цілою грудкою землі. Гострим кілочком треба розпушити поверхню грудки навколо кореня. Якщо корінь дуже розрісся, то його кінчики підрізають; тоді він краще розгалужуватиметься, що сприяє нормальному розвиткові рослини. Не можна підрізувати корінь у рослин, у яких він короткий і товстий. Такі корені ростуть дуже повільно, тому рослини надзвичайно болісно реагують на їх ушкодження. У новому горщику спочатку треба влаштувати дренаж (на дно покласти кілька черепків і насипати шар великозернистого піску), потім насипати шар ґрунтової суміші й помістити рослину в горщик, знову досипати суміші й утрамбувати її. Рослину треба посадити так, щоб від поверхні грунту до краю горщика залишалося 2—3 см і можна було її поливати. Під час пересаджування рослину не можна садити глибше, ніж вона росла: треба, щоб коренева шийка не була заглиблена в грунт. Після пересадження рослину слід обережно полити й поставити в затінку. Тільки після того, як рослина почне рости, можна виставити її на пряме сонячне світло й посилити поливання. Невеличкі рослини пересаджують щороку навесні, а великі — через 2—3 роки або навіть рідше. Є рослини, які після пересадження обрізають. Це потрібно для регулювання їхнього росту, надання бажаної форми. Обрізати рослини треба гострим ножем. Гілки зрізують над брунькою, розташованою на зовнішньому боці гілки; завдяки цьому нові паростки ростимуть назовні від крони, а не всередину її. Робити це треба уважно. Обрізають усі сухі й недорозвинені гілки біля самого стебла так, щоб не залишилося сучечків. Якщо потрібно, розріджують крону, для чого відрізують слабші гілки, спрямовані до середини крони. Після цього вже підрізують основні гілки. Перевалка. Часто замість пересадження використовують перевалку, за якої рослини зовсім не пошкоджуються. Для перевалки добирають горщик, діаметр якого більший від попереднього на 1—2 см. Обережно виймають рослину з грудкою землі, кладуть у горщик дренаж, переносять у нього рослину й засипають по краях поживним ґрунтом. Підживлення. Щоб рослина краще розвивалась, її підживлюють розчином мінеральних добрив (у концентрації 0,1—0,2 %, тобто 1—2 г на 1 л води).
14.3 Куточок живої природи Звичайна суміш мінеральних добрив складається з 1 частини селітри, 1,5 частини сірчанокислого амонію, 2 частин суперфосфату та 1 частини калійної солі. Перед цвітінням рослини краще поливати не чистою водою, а розчином суміші з 1 частини селітри, 1/2 частини сірчанокислого амонію, 3 частин суперфосфату та 1/3 частини калійної солі. Для посилення росту рослин у суміші для підживлення збільшують кількість азоту, для цвітіння — фосфору. Слід пам'ятати, що підживлювати рослини краще в періоди росту, цвітіння та плодоношення й розчином слабкої концентрації, ніж одноразово й концентрованим розчином. Наприкінці літа підживлення більшості рослин припиняють, бо вони переходять у стан спокою. Не можна підживлювати рослини взимку, оскільки це спричинить несвоєчасне порушення стану спокою й урешті — виснаження рослини. Не можна підживлювати рослини, які нещодавно пересаджені й як слід не вкорінилися; дуже обережно слід підживлювати також хворі рослини. Починати підживлення можна навесні (у березні—квітні). Як органічне добриво зазвичай застосовують гноївку з коров'ячого гною. На відро води беруть 1—2 л гноївки й цим розчином поливають рослини раз на тиждень (із гігієнічних міркувань застосовувати таке підживлення можна тоді, коли рослини влітку виносять надвір). Перебування рослин улітку на свіжому повітрі надзвичайно корисне для них. їх виносять із приміщення, коли вже немає загрози заморозків (наприкінці травня), причому це треба робити в хмарну погоду, після дощу. Горщики з рослинами вкопують у грунт на такій відстані, щоб рослини не заважали одна одній. Місце для рослин треба вибрати в напівзатінку, в жодному разі не під прямими сонячними променями, бо це призведе до опіків листків. Сухолюбні рослини-сукуленти можна розмістити на гірці з каміння. Такі гірки дуже ефектні. Шкідники рослин. Для успішного вирощування кімнатних рослин слід знати їхніх шкідників, а також найпоширеніші методи їх знешкодження. Найчастіше на кімнатних рослинах з'являються попелиці, щитівки, червчики, павутинний кліщ, трипс та ногохвістка. Вони малопомітні, в молодому віці дуже рухливі, швидко розмножуються й легко ушкоджують рослини, які ростуть поруч. Тому, виявивши цих шкідників, треба негайно відокремити заражені рослини від здорових і вжити заходів щодо знищення шкідників. Попелиці — дрібні комахи зеленого, чорного або бурого кольору (залежно від виду); живуть колоніями, живляться соками рослин; розмножуються надзвичайно швидко (за короткий час, якщо не вжити відповідних заходів. Розділ 14 Матеріальна база навчання біології можуть укрити майже всю рослину, й вона загине). В рослин, ушкоджених попелицею, викривлюються верхівки пагонів і скручується молоде листя. Для знищення попелиць ушкоджені частини рослини треба обмити мильною водою з гасом (50 г мила й 3/4 пляшки гасу на 1/2 л гарячої води, добре збовтати, а потім додати 1/2 відра води). Якщо хворих рослин небагато, достатньо взяти 1/2 л води, розчинити в ній маленький шматочок мила й додати 50 крапель гасу. Через день після такої обробки рослини обмивають чистою водою. Оскільки мильно-гасова емульсія вбиває комах, але не діє на яйця, обробку рослин необхідно повторити через 7—10 днів кілька разів, щоб знищити всіх комах, які з'являються з яєць. Щитівки — дрібні комахи, тіло яких (зверху, а іноді й знизу) вкрите во-скоподібним щитком. У молодому віці щитівки ледь помітні неозброєним оком і дуже рухливі. Вони розлазяться по рослині й щільно присмоктуються до її листків або стебла, де й залишаються назавжди, вкриваючися щитком. Вони відкладають безліч яєць, з яких вилуплюються молоді особини, котрі теж розповзаються по рослині. Щитівки висмоктують сік рослин. На листках, де є щитівки, з'являються жовті плями, пагони всихають, рослина починає погано рости й, якщо не вжити заходів, — гине. Для знищення щитівок треба механічно зняти їх щіточкою або гострою паличкою, а потім обмити рослину мильною, а за день — чистою водою. Обробку в такий спосіб треба повторювати через 5—6 днів не менш як 5 разів. Якщо пропустити необхідний строк обробки, користі з неї не буде.
Дата добавления: 2015-05-24; Просмотров: 977; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |