Запитання йзавдання 3 страница

Щоб надійно захистити ділянку від вітрів і суховіїв, потрібно з пів­нічної та східної сторін посадити високі дерева (тополю, клен, ясен, ли­пу тощо), можна — в два ряди, у вигляді алеї. З південної та західної сторін садити високорослі дерева не можна, бо згодом вони затіняти­муть ділянку.

На навчально-дослідній земельній ділянці розміщуються відділки польових, овочевих, плодово-ягідних культур, квітково-декоративний, селекційно-генетичний, колекційний, зоолого-тваринницький, а також виробничий і дендрологічний.

Площа кожного відділку визначається завідувачем земельної ділян­ки (вчитель біології або трудового навчання) з урахуванням місцевих умов і кількості учнів, які залучаються до роботи, й погоджується з ке­рівником навчально-виховного закладу.

,508

14.4

14.4 Шкільна навчально-дослідна земельна ділянка

Для початкових класів в основній та старшій школі надаються окре­мі земельні ділянки в овочевому, плодово-ягідному, квітково-декора­тивному відділках.

Навчально-дослідна земельна ділянка міських шкіл може мати ко­лекційний, квітково-декоративний, селекційно-генетичний, дендроло­гічний та інші відділки.

У відділках польових та овочевих культур у системі сівозмін ви­рощуються основні сільськогосподарські культури даної зони, а також малопоширені. Сівозміни запроваджуються згідно з рекомендаціями господарств, науково-дослідних установ, з урахуванням навчальних програм із природознавства, біології, трудового навчання.

Відведену ділянку потрібно розбити на окремі поля, кількість яких установлюють відповідно до розробленої схеми сівозмін.

Схему чергування культур складають з урахуванням їхніх біологіч­них особливостей, висновків наукових закладів і досвіду самого госпо­дарства щодо оцінки попередників для кожної культури.

■ Рекомендована схема десятипільної польової сівозміни для Лісостепу:
1 — чистий або зайнятий пар; 2, 7 — озима пшениця; 3 — цукрові буряки;
4 — кукурудза; 5 — ярі з підсівом багаторічних трав; 6 — багаторічні тра­
ви; 8 — цукрові буряки та інші просапні; 9 — зернобобові (горох, соя);
10 — озимина (жито, ячмінь).

■ Рекомендована схема десятипільної польової сівозміни для Полісся:
1 — конюшина на один укіс; 2 — озима пшениця; 3 — картопля; 4 — льон,
горох; 5,8 — озиме жито; 6 — картопля, кормові буряки, гречка; 7 — лю­
пин на зелений корм і зерно; 9 — кукурудза на силос; 10 — ярі зернові з під­
сівом багаторічних трав.

■ Рекомендована схема десятипільної польової сівозміни для Степу:

1 — чистий або зайнятий пар; 2,3,7,9 — озима пшениця; 4 — кукурудза на
зерно; 5 — ярі зернові й кукурудза; 6 — зайнятий пар, зернобобові; 8 — ку­
курудза на силос; 10 — соняшник.

■ Рекомендована схема овочевої сівозміни: 1 — цибуля, горох, салат;

2 — помідори, перець, баклажани; 3 — капуста, квасоля, селера; 4 — огірки,
кабачки; 5 — буряки, картопля, морква; 6 — кукурудза, огірки, соняшник.

На полях сівозміни проводять дослідну роботу згідно з програмами школи й гуртка юннатів. Досліди закладаються на високому агротех­нічному рівні.

Відділок плодово-ягідних культур. Культурний сад, ягідник, вино­градник, шкілка та розсадник є навчальними лабораторіями й окрасою навчального закладу. Якщо належно організувати роботу із садівницт-

Розділ 14 Матеріальна база навчання біології

■у.у-^^>м_Гла.^*у^.^^.^»к.ів>»_?^_Лд^-»№^пд^^ -_п......... ... і-......,^....„_Л,-.,-.._г..._г.-,-_Л-.,.>>'... і-^^г.-..^.^ _л.._ч^_л^

ва, навчальні заклади відіграватимуть значну роль у поширенні най­кращих сортів плодоягідних рослин у своєму районі.

Роботу доцільніше починати з ягідних рослин і згодом переходити до створення плодової й декоративної шкілок, розсадника та плодово­го колекційного саду з найкращих сортів, занесених до «Реєстру сортів рослин України» й реєстру місцевих сортів.

Плодово-ягідний розсадник є однією з важливих частин відділку плодово-ягідних культур. Його площа має становити 1000 м² і до нього входять:

1) ділянка вирощування підщеп із насіння (шкілка сіянців); підще­
пи вирощують у шкілці протягом одного року й потім пересаджу­
ють у плодорозсадник;

2) ділянка вирощування щеплених плодових саджанців (розсад­
ник); ділянка буває зайнята підщепами й саджанцями три роки;

3) маточно-репродукційна ділянка ягідних культур, у якій виса­
джують маточники ягідних культур — смородини, аґрусу, мали­
ни, суниці та інших рослин для розмноження;

4) ділянка розмноження живцями ягідників та плодових дерев і ку­
щів; сюди ж висаджують саджанці на дорощування;

5) маточна репродукційна ділянка вегетативних підщеп;

6) ділянка сіянців декоративних і лісових порід;

7) ділянка саджанців декоративних дерев і кущів.

Під розсадник вибирають рівну площадку, захищену від вітрів. Під­ґрунтові води мають бути не ближче за 1,5 м від поверхні. Ґрунти, на яких добре ростуть дерева (суглинкові, сірі лісові та підзолисті суглин­ки), придатні під розсадник.

На ділянці для плодово-декоративної шкілки має бути родючий, легкого механічного складу ґрунт. Непридатні для шкілки ґрунти з близькими підґрунтовими водами й заражені личинками хруща, дротя­ників, соні.

Для формування структури ґрунту, підвищення його родючості й створення умов, за яких не поширювалися б шкідники й хвороби, в шкілці запроваджують сівозміну. Для цього ділянку, відведену під шкілку, поділяють на чотири поля прямокутної форми площею 100— 150 м² залежно від площі шкілки: перше — чорний або сидеральний пар; друге — сіянці; третє — просапні культури; четверте — однорічні трави.

Плодовий розсадник складається з двох—трьох полів. На першому (поле окулянтів) висаджують підщепи й наприкінці літа окулірують.

«—.—_510

14.4 Шкільна навчально-дослідна земельна ділянка

Якщо на цьому полі на другий рік вирощують однорічники, то його на­зивають другим, або полем однорічників, а якщо вирощують дворічні саджанці, то його залишають на третій рік і називають третім, або по­лем дворічників. У більшості розсадників вирощують однорічні саджанці. Це значно збільшує їх вихід з одиниці площі за одночасного зниження собівартості. За виробничими якостями стандартні однорічні саджанці не поступаються дворічним і краще витримують пересадження. У плодовому розсаднику рекомендуються 7—8-пільні сівозміни. їх складають із таким розрахунком, щоб перерва між вирощуванням пло­дових рослин на одній ділянці становила не менше ніж 3—4 роки.

■ Наприклад, для Полісся рекомендується така сівозміна: перше поле — чорний або сидеральний пар; друге—четверте — перше, друге й третє чер­гові поля розсадника; п'яте — просапні культури; шосте — ярі зернові з підсівом багаторічних трав; сьоме—восьме — багаторічні трави.

Для Лісостепу: перше — чорний або зайнятий пар; друге—четверте — перше, друге й третє чергові поля розсадника; п'яте — просапні культури або однорічні трави; шосте — ярі зернові з підсівом багаторічних трав; сьо­ме—восьме — багаторічні трави.

Для Степу в умовах зрошення: перше — чорний пар; друге—четвер­те — перше, друге й третє чергові поля розсадника; п'яте — просапні куль­тури; шосте—сьоме — багаторічні трави.

Площа полів у розсаднику становить 100—150 м² (залежно від пло­щі, відведеної під розсадник). Поля мають прямокутну або квадратну форму. Між ними залишають доріжки завширшки 1 м.

Квітково-декоративний відділок. Колекційна ділянка цього від­ділку — невід'ємна складова навчально-дослідної ділянки. На базі ко­лекції відбуваються теоретичні й практичні заняття, передбачені прог­рамою загальноосвітньої школи, організовується позакласна юннатів­ська робота.

Виокремлено такі основні колекційні ділянки:. однорічних квітково-декоративних рослин; • дворічників;. багаторічників.

Площа колекційної ділянки має бути достатньою для розміщення основних квіткових рослин та організації догляду за насадженнями.

Кількість видів рослин не обмежується, а кількість представни­ків кожного виду (сорту) має бути достатньою для їх репродукції.

-—511

Розділ 14 Матеріальна база навчання біології

Дослідження з багатьма рослинами різних видів чи сортів краще орга­нізувати на окремій ділянці.

На ділянці однорічних квітково-декоративних рослин висаджують однорічні й багаторічні за своєю природою квіти, що в практиці квіт­ництва використовуються як однорічні (агератум Гаустона, цинерарія приморська, перила, лобелія та ін.). Бажано згрупувати рослини за сис­тематичним принципом.

На передньому плані розміщують низькорослі лобелію, аліссум морський, диморфокок, ешольцію каліфорнійську, санвітанію тощо, далі — середньорослі тагетес, вербену, нігелли, нагідки, петунію, гіп-софіду однорічну, на задньому плані — високорослі скабіозу, камелію, щирицю.

Для демонстрації сортової різноманітності на ділянці слід вирощу­вати водночас кілька сортів одновидових рослин, що чітко відрізня­ються, наприклад, за такими ознаками, як забарвлення й розмір квіток, форма й розмір куща тощо. Це можуть бути різні сорти айстри одноріч­ної, тагетесу розлогого та прямостійного, красолі, нагідок.

До дворічників включають як дворічні рослини, так і деякі багато­річники, які на третій і подальші роки вирощування великою мірою втрачають декоративність і тому господарське значення мають лише як дворічники.

Найпоширеніші такі дворічники: стокротки, фіалки, незабудка, гво­здика турецька, наперстянка великоквіткова, лакфіоль, лунарія, дзво­ники середні.

Особливістю багаторічників є те, що переважна більшість їх мо­жуть кілька років рости на одному місці, не втрачаючи декоративності. Тому, організовуючи насадження, слід ураховувати потребу дорослої рослини в живленні, її розміри, строки вегетації, термін вирощування рослин кожного виду на одному місці без пересадження.

Найкращим є систематичний принцип організації ділянки. До екс­позиції, крім традиційних для практики квітництва рослин, рекоменду­ється включати малопоширені види, в тому числі декоративні рослини місцевої флори. Якщо рослина належить до охоронюваних, її потрібно виділити за допомогою етикетажу.

Важливо показати не лише видову різноманітність квітково-декора­тивних рослин, а й сортову. Наприклад, великою кількістю видів, що використовуються в практиці квітництва, відрізняється родина айстро­вих. Це геленіум осінній, геленіум Хупа, айстра альпійська, кущова, новобельгійська, новоанглійська, солідага, хризантема корейська,

«512

14.4 Шкільна навчально-дослідна земельна ділянка

жоржина тощо. Включивши до експозиції кілька сортів жоржини або хризантеми корейської, що різко відрізняються за своїми ознаками, можна показати сортову різноманітність видів рослин як результат складної міжвидової гібридизації. На прикладі кількох сортів айстри кущової чи геленіуму осіннього показують різноманітність рослин як результат добору в межах одного ботанічного виду.

Особливу групу в колекції становлять цибулинні та бульбоцибу­линні рослини, до яких належать представники кількох родин. Це рос­лини з родини лілійних — монтбреція, лілія, тюльпан, колхікум, гадю­ча цибулька (мускарі), гальтонія, гіацинт, різні види цибулі, родини амарилісових — нарцис, підсніжник, родини ірисових — шафран, кси-фіум та ін. Необхідно враховувати, що більша частина життя цих рос­лин проходить під землею у вигляді цибулин та бульбоцибулин, і лише З—4 місяці на рік залишається на надземний розвиток. Тому слід так добрати рослини за строками цвітіння, щоб ділянка весь час мала при­вабливий вигляд. Якщо рослин небагато, можна розмістити їх поблизу великих багаторічників, що розвиваються порівняно пізно й після від­цвітання ранньоквітучих цибулинних прикриють порожні місця.

Організовуючи ділянку багаторічників, слід ураховувати, що окре­мі культури кожного року викопуються й зберігаються в сховищах до весни (жоржина, канна індійська, монтбреція, гальтонія). Повторне са­діння їх, а також тюльпанів, нарцисів, лілій на те саме місце раніше ніж через 3—4 роки небажане, тому слід передбачати можливість щорічно­го часткового чергування культур.

Селекційно-генетичний відділок. Робота на цьому відділку дає змогу на практиці ознайомити старшокласників з основними методами селекції та генетики, законами спадковості й мінливості, біологічними особливостями самозапильних та перехреснозапильних рослин, нав­чити методиці схрещування, діставати гібриди й чисті лінії, проводити гібридологічний аналіз, масовий та індивідуальний добір перспек­тивних форм, на окремих групах рослин пояснити закон гомологічних рядів, продемонструвати явище гетерозису. За змістом роботи селек­ційно-генетичний відділок поділяється на такі ділянки: селекційну, гібридизації, розмноження гібридних форм, масового та індивідуаль­ного добору.

На селекційній ділянці вивчають вихідні батьківські форми (сорти), які використовуватимуться для схрещування, на предмет їхньої чисто­сортності й тривалості фаз розвитку (особливо початку та кінця цвітін-

Розділ 14 Матеріальна база навчання біології

ня), ознайомлюють учнів із морфологічними ознаками мутантних та поліплоїдних форм (сортів), найважливішими видами дикорослих і культурних рослин.

На ділянці гібридизації вирощують вихідні батьківські сорти (фор­ми), що цього року використовуватимуться для схрещування, оволо­дівають технікою схрещування, проводять міжсортову та міжвидову гібридизацію, спостерігають за ростом і розвитком гібридів, збирають гібридне насіння, ведуть журнал фенологічних спостережень, виготов­ляють етикетки та ізолятори. Користуючися необхідними інструмента­ми, приладами та обладнанням (мікроскопи, ексікатори, термостат, пінцети, обпилювачі, бюкси, чашки Петрі тощо), учні набувають пев­них умінь і навичок.

На ділянці розмноження гібридних форм вирощують для розмно­ження гібриди першого (Р1) та другого (Р2) поколінь, які мають цінні господарські ознаки. Залежно від мети дослідів у другому поколінні гібридів аналізується успадковування ознак за моно-, ди-, полігібрид-них схрещувань та міжвидової гібридизації. За кожною комбінацією схрещувань (варіантами) учні вибирають константні, перспективні форми, робота з якими продовжуватиметься наступними роками для одержання чистого генетичного матеріалу.

На ділянці масового та індивідуального добору проводять масовий добір, відбирають із гібридного матеріалу особини,, які мають бажані ознаки, що передбачені темою досліду. Проте такий добір не дає змоги дістати генетично однорідний матеріал, оскільки в популяціях пере­хреснозапильних рослин завжди є багато гетерозиготних особин. Про­водячи індивідуальний добір, учні можуть діставати окремі особини з бажаними ознаками. Здійснюється робота з індивідуального добору серед гібридів другого та наступних поколінь.

Поділ селекційно-генетичного відділку на ділянки досить умовний і залежить від кількості культур у досліді. Площа кожної ділянки визна­чається обсягом гібридного матеріалу й тому щороку може бути різ­ною. Плануючи роботу з перехреснозапильними рослинами, ділянку розмноження гібридних форм розташовують з урахуванням потрібної для кожної культури просторової ізоляції.

Колекційний відділок. Зміст роботи в цьому відділку визначається насамперед вимогами навчальних програм із біології і має на меті зміцнення знань учнів, прищеплення навичок роботи з рослинами, формування глибокого інтересу до біології.

,514

14.4 Шкільна навчально-дослідна земельна ділянка

Відповідно до програми в колекційному відділку учні вирощують поширені й нові для даної місцевості овочеві, технічні, лікарські та кормові культури.

Під час екскурсій, практичних занять, спостережень у колекційно­му відділку учні ознайомлюються з різноманітністю рослин та їхнім значенням у народному господарстві, вивчають будову, біологічні особ­ливості малопоширених у даній місцевості культур і сортів. Це розви­ває спостережливість, пізнавальні здібності учнів, сприяє поглиблен­ню й розширенню їхніх знань із біології.

Цікавою формою роботи в колекційному відділку є перенесення ко­рисних дикорослих рослин із дикої флори в культуру, акліматизація рослин. Саме ця робота збагачує знання учнів, допомагаючи їм зрозу­міти теорію походження культурних рослин.

У ході фенологічних спостережень у колекційному відділку, в асор­тимент якого входять одно-, дво- й багаторічні рослини, поглиблюють­ся й зміцнюються знання учнів про ці рослини. Тривалі фенологічні спостереження, зокрема за процесами цвітіння, запилення, поширення плодів і насіння, що проводяться в цьому відділку, збуджують інтерес в учнів, який іще більше зростає під час вивчення нових сортів сільсь­когосподарських культур. Після вдалого вирощування їх на невеликих ділянках учні переносять посіви на поля сівозміни шкільної навчаль­но-дослідної земельної ділянки.

Найліпше, щоб колекційний відділок був прямокутної форми з центральною дорогою завширшки 1 м, обабіч якої розташовують ді­лянки площею від 1 до 5 м², де висівають або саджають один вид рослин.

Ділянки розмежовують доріжками завширшки ЗО см. Усі рослини в колекційному відділку розташовують групами за принципом їх народ­ногосподарського застосування:

1) технічні (прядильні, олійні, ефіроолійні, красильні й т. д.);

2) лікарські;

3) овочеві (коренеплоди, бульбоплоди, цибулинні, бобові, багато­
річні та ін.);

4) кормові (злакові й бобові, коренеплоди);

5) корисні дикорослі, які вводяться в культуру.

У межах кожної групи рослини розміщують за життєвими формами, наприклад, спочатку багаторічні, потім—дворічні, а після — однорічні. Бажано, щоб рослини однієї групи становили окремий блок. Найбільше

Розділ 14 Матеріальна база навчання біології

рослин зазвичай у групі овочевих культур, тому в її межах рекоменду­ється висаджувати (розмішувати) рослини за родинами, щоб на прикла­ді даної групи можна було вивчати класифікацію квіткових рослин.

Якщо в колекції вивчається багато сортів однієї культури, то через кожні 10 зразків висівається районований сорт як контроль. Цей сорт добирається відповідно до життєвої форми, групи стиглості та інших біологічних особливостей сортів, що досліджуються (ранні сорти по­рівнюються з районованими ранніми, пізні — з пізніми, а озимі — з озимими й т. д.).

Сівозмін у колекційному відділку не запроваджують. Через 2—З роки змінюють розміщення окремих груп рослин або місце висівання рослин у межах групи, враховуючи їхні потреби в поживних речовинах та вплив на структуру ґрунту.

На ділянці систематики вирощують рослини родин, які вивчаються в 6 класі. З кожної родини бажано мати по 15—20 рослин культурних або дикорослих видів.

Зоолого-тваринницький відділок. Залежно від місцевих умов, ет­нічних особливостей певних регіонів України в цьому відділку можуть бути крільчатник, пташник, пасіка тощо.

У процесі позакласної роботи з тваринництва основними напряма­ми діяльності учнів є вирощування тварин, спостереження за їхнім ростом і розвитком, проведення дослідів. Під час дослідної роботи на навчально-дослідній ділянці у дітей формуються спостережливість, уміння самостійно здійснювати нескладні досліди.

Одним із найкращих об'єктів для проведення з дітьми навчальної, практичної та дослідної роботи є кролі. Ці тварини скороспілі, плодю­чі, невибагливі до корму. Кормову базу для них необхідно забезпечити продукцією сільськогосподарських культур, що вирощуються в польо­вому та овочевому відділках.

Серед багатьох порід слід вибрати одну чи дві (наприклад, Білий ве­летень і Шиншила), які утримуватимуться в крільчатнику.

Вибравши породу, слід взятися за влаштування міні-ферми. Ділян­ка для будівництва має розташовуватися неподалік від школи. До крільчатника мають бути зручний підхід, підведені вода, електроенер­гія. Місце має бути захищене від вітрів (особливо, якщо кролі утриму­ватимуться на вулиці). Якщо ж місцевість відкрита, то навколо кріль­чатника треба посадити дерева.

Приміщення для кролів має відповідати зоогігієнічним умовам — бути світлим, сухим, із доброю вентиляцією.

14.4 Шкільна навчально-дослідна земельна ділянка

Можна держати кролів і на вулиці в клітках, виготовлених із дощок. На зиму їх бажано втеплювати. Для дорослих кролів слід передбачити ін­дивідуальні клітки. Молодняк утримується в групових клітках по 4—5 го­лів. Для економії місця клітки можна розташовувати в два яруси.

Робота в крільчатнику дає дітям теоретичні знання про походження цих тварин, їхні біологічні особливості, зовнішню й внутрішню будо­ву, породний склад, системи утримання, методи розведення, особливос­ті годування, хвороби та способи запобігання їм. Теоретичні заняття мають тісно пов'язуватися з практичною роботою в крільчатнику. Від­повідно до вікових особливостей дітей передбачаються: прибирання в клітках; миття годівниць, напувалок; годування кролів; складання ра­ціонів для різних груп тварин; вирощування та заготівля кормів на нав­чально-дослідній земельній ділянці; проведення спарювання кролів; відсадка та сортування молодняка; добір плідників на плем'я; дрібний ремонт обладнання; виготовлення кліток; проведення профілактичних щеплень.

Звичайно, в крільчатнику передбачається також певна дослідна робо­та. Досліди й спостереження за розвитком тварин переконують учнів у тому, що наукові знання мають величезне значення для практики сіль­ськогосподарського виробництва, зокрема кролівництва. Організуючи дослідну роботу, також слід ураховувати вікові особливості дітей.

Для учнів молодших класів можна запропонувати такі спостере­ження: за скільки днів до окролу кролиця будує гніздо й які матеріали при цьому використовує; коли кроленята вперше відкривають очі; ко­ли кроленята починають вкриватися шерстю; коли кроленята вперше виходять із гнізда; якому корму віддають перевагу кролі.

Учні середнього шкільного віку проводять такі досліди: вплив міжпородного схрещування на темпи росту молодняка кролів; вплив вітамінного корму на плодючість самок; одержання максимальної кількості кроленят методом ущільнених окролів; вплив способів утри­мання кролів на ріст і розвиток молодняка; вплив строків відсадки на ріст і розвиток молодняка; вплив різних раціонів і режимів годування на динаміку росту молодняка; вплив мінеральних добавок до корму на продуктивність кролів; залежність темпів росту та розвитку молодняка від розміру гнізда.

Учні старшого шкільного віку на кролях проводять досліди, що сприяють кращому засвоєнню знань із генетики. Для цих дослідів практично не потрібні обладнання й реактиви. За їх допомогою стар­шокласники засвоюють такі поняття: моногібридне, аналітичне схре-

Розділ 14 Матеріальна база навчання біології

щування, домінантні та рецесивні ознаки, гетерозиготний та гомозигот­ний організм, гібридологічний метод вивчення спадковості, перший і другий закони Менделя.

Якщо ж школа не має змоги створити крільчатник, пташник чи па­сіку, можна організувати куточок живої природи, в якому утримувати­муться акваріумні риби, декоративні птахи, дрібні гризуни. На базі жи­вого куточка можуть працювати гуртки юних зоологів, юних акваріу-містів, юних орнітологів, любителів домашніх тварин, клуб вихідного дня «У світі тварин». Тут дитина може задовольнити свої потреби в спілкуванні зі світом тварин, розкрити творчий потенціал у галузі біо­логічних наук, дослідництва. На практичних заняттях учні оволодіва­ють уміннями та навичками створення належних умов для утримання й розведення свійських тварин, здійснення зооветеринарних заходів, учаться правильно ставитися до тварин, спілкуватися з ними, розуміти їхні потреби, піклуватися про їхнє здоров'я. Заняття на базі живого ку­точка сприяють кращому засвоєнню знань із зоології.

Закритий ґрунт. Велику роль у підготовці учнів до практичної діяль­ності відіграє виконання ними практичних робіт у теплично-парнико­вому господарстві. Це дає змогу проводити практичну й навчально-дос­лідну роботу з учнями в осінньо-зимовий період і зробити викладання біології предметнішим.

Закритий ґрунт (теплиці, парники) призначений для вирощування овочів, розмноження квітково-декоративних і плодово-ягідних куль­тур та забезпечення відкритого ґрунту розсадою.

Навчально-дослідна робота в теплиці дає змогу учням протягом ро­ку на високому рівні засвоювати навчальні програми з ботаніки, гене­тики, селекції, овочівництва та інших розділів біології.

Під теплиці й парники слід використовувати ділянки з невеликим південним схилом, захищені від північних холодних вітрів насаджен­нями або підсобними будівлями. На ділянці закритого ґрунту теплиці розташовують із північної сторони, а парники — з південної.

Парники, які навесні використовуються для вирощування розсади овочевих та квітково-декоративних культур, у подальшому можна застосовувати для живцювання ягідних і декоративних рослин.

У закритому ґрунті учні виконують такі роботи: закладання парни­ків; висівання насіння; догляд за посівами; пікірування розсади; жив­цювання літніми живцями; підготовка парників до зими. В теплиці можна проводити практичні заняття з висівання насіння культур, веге­тативного розмноження рослин, вивчення умов, необхідних для про-

14.4 Шкільна навчально-дослідна земельна ділянка

ростання насіння, визначення впливу глибини загортання насіння на розвиток рослин та ін.

Для одержання високих урожаїв овочів та інших культур, шо виро­щуються в теплицях на ґрунтових сумішах, потрібні великі дози орга­нічних та мінеральних добрив, які треба вносити з урахуванням умісту рухомих елементів живлення в ґрунті й потреби культур у періоди рос­ту та розвитку. Нераціональне використання мінеральних добрив може спричинити сильне засолення ґрунту, через що знижується врожай­ність.

За гідропонного способу вирощування культур у водонепроникні піддони з невеликим нахилом насипають інертний субстрат (гравій або керамзит) шаром завтовшки 25—ЗО см. Для живлення рослин періодич­но (кілька разів на добу) подається живильна суміш.

Необхідно регулярно робити аналіз живильного розчину на вміст азоту фосфору, калію, магнію та своєчасно відновлювати в ньому спо­житі рослинами елементи.

Виробничий відділок. Основне завдання відділку — вирощування продукції для забезпечення потреб навчального закладу: постачання продукцією шкільної їдальні, кормом — навчальної ферми, поповнен­ня бюджету, спецкоштів закладу й т. ін. Він має бути органічно пов'я­заний з іншими відділками в структурі навчально-дослідної земельної ділянки.

Структура, площа та зміст роботи виробничого відділку визнача­ються нормативними документами, затвердженими педрадою нав­чального закладу.

Виручка від реалізації вирощеної в цьому відділку продукції має спря­мовуватися також на поповнення матеріальної бази школи чи позашкіль­ного закладу, оплату праці педагогів, техперсоналу, школярів тощо.

Учні працюють у відділку здебільшого під час уроків із трудового навчання, занять у гуртках, у позаурочний час.

У виробничому відділку мають застосовуватися високоефективні нові або випробувані часом агротехнічні заходи, які відрізнялися б від традиційних, а також використовуватися високопродуктивні нові сор­ти й породи з очевидними перевагами.

У дендрологічному відділку створюється колекція деревних і чагар­никових рослин, висаджених за систематичним, географічним або гос­подарським принципом. Можна, враховуючи їхню декоративність, створювати художньо-декоративні композиції, садово-паркові архі­тектури, використовуючи й площі зелених насаджень. При відділку

Дата добавления: 2015-05-24