Запитання йзавдання 5 страница

І.,,,............ ■.........,. 533

Розділ 15 Особливості вивчення біології в навчальних закладах різних типів

Головними керівними органами є конференція (проводиться раз на рік) та учнівська наукова рада. До складу учнівської наукової ради вхо­дять: президент, його заступник, голови секцій та підрозділів. Учнівсь­ка наукова рада обирається на конференції терміном на один рік. Робо­тою учнівської наукової ради опікується науково-методична рада гім­назії та заступник директора з наукової роботи. В разі потреби проводяться спільні засідання учнівської наукової ради та науково-ме­тодичної ради гімназії. Президент учнівської наукової ради та його заступник є членами науково-методичної ради гімназії.

Наукове товариство учнів може здійснювати свою роботу у формі:

• наукових гуртків, секцій, клубів, шкіл юних дослідників, які працю­
ють упродовж року в гімназії, при науково-дослідних установах та
вищих навчальних закладах;

• індивідуальної дослідницької діяльності учнів під керівництвом на­
уковців вищих навчальних закладів, галузевих науково-дослідних
установ, конструкторських бюро тощо й на їхній базі;

• колективної роботи творчих груп учнів під керівництвом фахівців;
. експедицій, екскурсій, маршрутних досліджень, цільових туристич­
них походів тощо;

. науково-практичних конференцій, зльотів, конкурсів тощо;. олімпіад і турнірів із різних галузей знань;

• заочних та очних наукових шкіл юного дослідника, сесійних зборів
і консультацій тощо;

. випуску гімназійної газети, підготовки радіо- й телепередач;

. розробки, оформлення та обґрунтування фірмового стилю, симво­ліки, традицій наукового товариства учнів;

. організації науково-дослідної роботи спільно з батьками-науковцями.

У даному контексті доцільно зупинитися на методиці організації тур­нірів як особливої форми позакласної роботи. Всеукраїнські турніри юних біологів почали проводитися лише кілька років тому. Однак вони виклика­ють великий інтерес в обдарованої молоді, яка вирізняється не тільки висо­ким рівнем загальної ерудиції та сумою знань із предмета, а й умінням за­стосовувати ці знання для розв'язання конкретних нестандартних задач, вести наукову дискусію та аргументовано обстоювати свій погляд. Отже, турнір дає змогу проявитися дітям із високим рівнем креативності, розвиненим дивергентним мисленням, комунікативними здібностями й потребою в колективній інтелектуальній праці.

- 534

15.1 Загальна характеристика діяльності закладів нового типу

До участі в турнірах учнів спонукає зацікавленість предметом, ба­жання співпрацювати з улюбленим учителем, а також можливість реа­лізувати потреби:

• в поглибленні й творчому застосуванні знань, розширенні світогляду;

• в ігрових формах інтелектуальної творчості, у веденні наукової дискусії;

• у спілкуванні з однодумцями, самовираженні, самоствердженні в очах
ровесників і вчителів.

Турнір — унікальна форма роботи, що гармонійно поєднує інтелекту­альні потреби учнів і вчителя. Це особлива рольова гра, що відбувається у формі наукової дискусії. Спільна робота над завданням дає змогу проявити індивідуальні схильності конкретних учнів. При цьому вся команда в про­цесі підготовки стає «єдиним механізмом», де кожен учень відчуває іншо­го, знає його можливості.

Це гра за конкретними правилами, які команда має досконало знати й виконувати. До складу команди входять 3—5 учнів. Бажано, щоб, окрім 11-класників, у команді були учні 10 та 9 класів. Це дає змогу зберегти на­ступність і набути досвіду для майбутніх турнірів. Під час одного бою ро­зігруються три задачі. Команди почергово виступають у ролях Доповідача, Опонента, Рецензента. Команда-Опонент задає задачу команді-Доповіда-чу, третя команда виступає в ролі Рецензента. Потім ролі змінюються.

Важливо допомогти дітям детально розібратися в особливостях кожної ролі. За правилами Доповідач викладає суть розв'язку задачі, звертаючи увагу слухачів на основні ідеї та висновки. Доповідь має бути чіткою, конк­ретною, лаконічною, а розв'язок — аргументованим.

Усвідомити суть ролей Опонента й Рецензента учням набагато склад­ніше, ніж ролі Доповідача. Опонент зазначає позитивні й негативні момен­ти розв'язку, робить критичні зауваження стосовно доповіді, ставить запи­тання, які характеризують хиби й помилки в розумінні проблеми та мето­дах її розв'язання. Виступ Опонента не має зводитися до викладу свого розв'язку задачі. Рецензент дає коротку оцінку виступу Доповідача та Опо­нента. Хоча й балів за рецензію команда одержує найменше, проте роль Ре­цензента є найважчою, оскільки потрібно зазначити як негативні, так і по­зитивні аспекти представленого розв'язку та опонування, звернувши особ­ливу увагу на те, що не було помічено Опонентом. Необхідно зазначити теоретичні помилки й неточності, якщо такі були допущені в ході доповіді, опонування та полеміки.

Відповідно до індивідуальних особливостей у команді мають бути: лідер, який уміє мобілізувати команду й приймати стратегічні рішення; мозковий центр із глибокою теоретичною базою; психологічний стабіліза-

Розділ 15 Особливості вивчення біології в навчальних закладах різних типів

15.1 Загальна характеристика діяльності закладів нового типу

тор; упорядник ідей; група швидкого реагування, що шукає теоретичні по­милки суперника, коректно й оперативно формулює запитання.

Підготовка до турніру (рис. 15.1) вимагає високого рівня взаємодії, коли відбувається взаємоіндукція «вчитель—учень» у психологічно комфортно­му середовищі.

Керівникові команди дуже важливо налаштувати дітей на те, що мета турнірної гри — не в здобутті першого місця (всі не можуть бути перши­ми), а в самому процесі роботи, в самозростанні кожного учасника коман­ди. Турнір — це насамперед високий рівень спілкування, причому команди спілкуються не лише між собою, а й із журі. Діти бачать перспективу осо-бистісного розвитку, в них формуються своєрідні ідеали, поглиблюється потреба в науковому пізнанні та дослідництві. А це й є метою вчительської праці — внутрішня мотивація учня до навчання, формування потреби в са­морозвитку й самовдосконаленні.

У процесі активної співпраці над складними турнірними завданнями відбувається зростання як учнів, так і вчителя. Серед результатів можна ви­окремити низку спільних, найвагомішими з яких є творча самореалізація кожного й посилення потреби в інтелектуальному самовдосконаленні. Це, своєю чергою, слугує мотивацією для подальшого вивчення предмета на вищому рівні та підготовки не лише до турнірів, а й до олімпіад і науково-дослідної роботи. Учасникам турнірів простіше адаптуватися до навчання у вищих навчальних закладах. Зазвичай вони вирізняються серед інших студентів глибиною знань, умінням їх застосовувати, аналітичним мислен­ням і толерантністю у веденні дискусії.

Наукове товариство учнів має право брати участь у цільових науко­во-дослідницьких проектах і програмах науково-дослідних установ, вищих навчальних закладів, підприємств, організацій.

За угодами з базовими науково-дослідними установами, вищими навчальними закладами та за наявності умов для здобуття певної про­фесії учневі, який склав кваліфікаційні іспити, в установленому поряд­ку видається посвідчення (свідоцтво) про присвоєння кваліфікації за професією (приміром, лаборанта).

Ліцей. Його діяльність регламентується «Інструкцією про організа­цію та діяльність ліцею» (1995). Ліцей — це середній загальноосвітній навчально-виховний заклад, що забезпечує здобуття освіти понад дер­жавний освітній мінімум, здійснює науково-практичну підготовку талановитої учнівської молоді.

Головні завдання ліцею: • виховання морально й фізично здорового покоління;

Розділ 15 Особливості вивчення біології в навчальних закладах різних типів

• створення умов для здобуття учнями освіти понад державний освіт­
ній мінімум;

• здійснення науково-практичної підготовки талановитої молоді, зба­
гачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного по­
тенціалу держави;

• розвиток природних позитивних нахилів, здібностей і обдарувань
учнів, потреби й уміння самовдосконалюватися, формування гро­
мадянської позиції, власної гідності, готовності до трудової діяль­
ності, відповідальності за свої дії;

• надання учням можливостей для реалізації індивідуальних, творчих
потреб, забезпечення умов для оволодіння практичними вміннями й
навичками наукової, дослідно-експериментальної, конструкторсь­
кої, винахідницької, раціоналізаторської діяльності, тобто певним
рівнем професійної підготовки;

• пошук і відбір для навчання талановитої молоді;

• оновлення змісту освіти, розробка й апробація нових педагогічних
форм і методів навчання та виховання.

До ліцею зараховуються учні віком від 14 до 17 (18) років. Ліцей планує свою діяльність самостійно. Основним документом, що ре­гулює навчальний процес, є навчальний план, який складається на підставі розроблених Міністерством освіти і науки України базових навчальних планів з урахуванням і конкретизацією профілю ліцею. Поглиблена підготовка учнів досягається в результаті вивчення спе­ціальних курсів, факультативів, курсів за вибором, відвідування занять у клубах, студіях, гуртках, а також стажування, практики в навчальних і наукових лабораторіях, на виробництві. В ліцеї може проводитися підготовка учнів за індивідуальними навчальними планами, пошукова та навчально-дослідна робота.

Поряд із традиційними методами й формами організації занять у ліцеї можуть застосовуватись інноваційні технології та проектування, конструювання, моделювання (теоретичне й технічне), пошуково-дос­лідна робота, в тому числі літня навчально-дослідницька практика та інші види навчальної діяльності.

Таким чином, гімназії та ліцеї є експериментальними майданчика­ми, на яких проектуються й апробуються новий зміст освіти, нові тех­нології, структурні моделі навчання, способи виховання, шляхи роз­витку учня тощо.

.538

15.1 Загальна характеристика діяльності закладів нового типу

Експериментальний педагогічний майданчик (надалі — майдан­чик) — це затверджений відповідним органом державного управління освітою дошкільний, середній загальноосвітній, інтернатний, про­фесійний, позашкільний, вищий або інший заклад освіти, його підрозділ (клас, гурток тощо), на базі якого відпрацьовуються нові соціально значущі педагогічні й наукові ідеї, технології та визначається їхня ефективність. Мета майданчика — реалізація соціально-педагогічних ініціатив, спрямованих на створення нової практики освіти, яка відріз­няється від традиційної змістом, організаційною структурою, систе­мою управління.

Для здійснення цієї мети можуть вноситися необхідні зміни в:

• зміст освіти (майданчик працює за індивідуальним й навчальним
планом та навчальними програмами, які розробляються його педа­
гогічним колективом і затверджуються відповідним органом дер­
жавного управління освітою);

• режим функціонування (введення нових форм організації навчання,
виховного процесу та управління);

. методи роботи вихователя, керівника гуртка, вчителя, викладача з дітьми, учнями, студентами;

• зміст і форми організації виховної роботи;

• способи підготовки, перепідготовки й комплектування кадрів для
майданчика.

До пріоритетних напрямів діяльності майданчика належать:

• експериментальне випробування нових концепцій освіти й вихо-

вання;

рбзробка методології розвитку освіти;

запровадження нового змісту освіти (навчальних планів, навчаль­них програм, навчальних видань нового покоління); розробка державного (обов'язкового) компоненту освіти та спосо­бів перевірки його результативності;

створення нових моделей педагогічної та навчальної діяльності, що сприятимуть оволодінню новим змістом освіти; розробка нових принципів управління освітою, створення нових схем управлінської діяльності, спрямованої на розвиток освіти; розробка нових методів і засобів виховання особистості та позанав-чальної роботи.

,539

Розділ 15 Особливості вивчення біології в навчальних закладах різних типів

Нині на експериментальних майданчиках апробуються (перевіря­ються) такі нові системи навчання:

. автодидактика — теорія й практика самонавчання, яке відбува­ється за нетрадиційною логікою. В практиці роботи це поняття не завжди застосовують коректно, всупереч його етимології;

. майєвтика — концепція навчання за допомогою «сократівського» методу пізнання — як внутрішнього діалогу, так і полілогу;

. синектика — метод пізнання за допомогою уподібнень (наприклад, учитель пропонує учням уявити себе якимось живим чи неживим об'єктом, висловити свої погляди на певне явище з цих позицій);

. сугестопедагогіка — теорія та практика пізнання за допомогою ви­користання методів сугестії;

. модульпо-рейтингова система — система навчання, основними по­казниками якого є модуль і рейтинг. Зміст предмета поділяється на певні модулі (блоки), за якими й ведеться навчання. Рейтинг — по­казник успішності в діяльності особи за певною шкалою; визнача­ється різними методами й слугує об'єктивній оцінці результатів навчання.

Соціально-педагогічна ініціатива (надалі — ініціатива) зорієнтова­на на оновлення змісту освіти, створення нових способів досягнення її цілей, запровадження принципово нових технологій і систем у практику закладів освіти. Реалізація ініціативи передбачає внесення певних змін у практику навчання та виховання, в її організаційне, правове, фінансо­во-економічне, матеріально-технічне й наукове забезпечення. Авто­ром соціально-педагогічної ініціативи (надалі — автор) може стати будь-яка особа (колектив) незалежно від місця роботи, освіти, віку й місця проживання. Автором може бути також заклад освіти, установа, кооператив, громадська організація тощо.

Під час реалізації ініціативи автора мають забезпечуватися вимоги держави щодо якості базової та фахової освіти, виховання й не завдава­тися шкода здоров'ю учасників навчально-виховного процесу. Для врегулювання відносин, що виникають у процесі реалізації ініціативи між її автором та органом державного управління освітою, установа­ми й закладами освіти, а також іншими відомствами, автор ініціативи оформлює заявку на створення майданчика.

Статус майданчика надається після проходження спеціальної екс­пертизи й тільки в разі ухвалення рішення. Головне завдання експерти­зи — визначення відповідності ініціативи меті розвитку освіти, за-

15.1 Загальна характеристика діяльності закладів нового типу

безпечення оптимальних умов для реалізації ідей, що покладені в осно­ву запропонованої ініціативи. Експертиза ініціативи, організаційне, кадрове, матеріально-технічне й юридичне оформлення майданчика здійснюються з урахуванням особливостей змісту кожної конкретної ініціативи.

До вчителів шкіл нових типів ставляться певні додаткові вимоги. Розглянемо деякі з них.

Викладач повинен розуміти головну ідею функціонування навчаль­ного закладу. Приміром, ліцейська міра особистості — геніальність кожного. Тому викладачу або вихователю необхідно забезпечувати такі умови навчання, які дають змогу кожному ліцеїсту проявити себе. Це означає, що викладач має бути не лише вчителем, а й соціологом, пси­хологом, тобто людиною, яка володіє «енциклопедичними» знаннями й є творчою особистістю. Це дає змогу поєднати в особі викладача вчи­теля й ученого, який не тільки передає загальновідомі знання, а й допо­магає учням самостійно пізнавати світ. Ерудиція, педагогічна майстер­ність, уміння пробудити й підтримати прагнення ліцеїстів до пізнання, викликати довіру до себе, поважати особистість учня — необхідні якос­ті, якими має володіти кожен учитель і вихователь ліцею, гімназії або колегіуму.

Методична робота вчителя в закладах нового типу має свої особли­вості. Загалом методична робота розглядається як цілісна система під­вищення науково-теоретичного й загальнокультурного рівня вчителя, його психолого-педагогічної підготовки, вдосконалення педагогічної майстерності, формування його готовності до творчості, самоосвіти, са­морозвитку. Особливості методичної роботи в школах нового типу зу­мовлені метою й системою організації навчального процесу. Так, новий зміст освіти, освоєння нових навчальних програм, створення авторсь­ких, введення нетрадиційних дисциплін, пошук оригінальних методик викладання поставили вчителя на шлях творчої, дослідницької роботи.

До завдань науково-методичної роботи в сучасній школі належать:

. систематичне підвищення педагогічної майстерності, методичного та наукового рівня вчителів;

. пошук, розробка й апробація нового змісту освіти та виховання дітей, методів і форм його реалізації;

• збагачення вчителів новими прогресивними методами й засобами навчання;

шштшмтшшшштшшшішшжжшшшт, 541

Розділ 15 Особливості вивчення біології в навчальних закладах різних типів

• удосконалення навичок самоосвітньої роботи вчителя, надання йому
кваліфікованої допомоги в підвищенні педагогічної майстерності.
У школах нового типу відбуваються позитивні зрушення в оновлен­
ні методичної роботи. Тут використовуються як традиційні, так і не­
традиційні ф орм и:

• загальношкільні (гімназійні, ліцейні) — робота педагогічної ради, ме­
тодичної ради; психолого-педагогічні семінари; науково-практичні
конференції та педагогічні читання з окремих проблем; методичні
виставки; методичні бюлетені; шкільні методичні кабінети й т. д.;

• групові — робота предметних кафедр, методичних об'єднань; твор­
чі групи вчителів (із розробки програм, курсів, наукових тем, посіб­
ників); школа молодого вчителя; робота наукових консультантів;
наставництво тощо;

• індивідуальні — стажування; самоосвіта вчителів; індивідуальні
консультації; наставництво.

■

---------

Всеукраїнська біологічна

заочна школа учнівської молоді

школа) забезпечує потребу учнів у здобутті знань, умінь і навичок у га­лузі природничих наук, створює умови для виявлення обдарованої й талановитої молоді, залучення її до поглибленого вивчення природни­чих наук, науково-дослідних та експериментальних робіт, вибору май­бутньої професії. Вона є структурним підрозділом Українського дер­жавного еколого-натуралістичного центру учнівської молоді Мініс­терства освіти і науки України (надалі — Центру) й у своїй діяльності керується законом України «Про освіту», «Положеннями про Малу академію наук і наукові товариства учнів України» (1994) та «Поло­женнями про Всеукраїнську біологічну заочну школу учнівської моло­ді» (1997).

Цей заклад здійснює навчально-виховний процес за дворічними програмами із заочною формою навчання й має такі відділення: біоло­гічне (із секціями зоології, екології, краєзнавства, медицини, ботаніки, квітництва тощо); сільськогосподарське (із секціями овочівництва, агрохімії, виноградарства, тваринництва тощо). У процесі розвитку

15.2 Всеукраїнська біологічна заочна школа учнівської молоді

школи можуть бути створені інші відділення (хімічне, медичне, психо­логії тощо). При секціях можуть функціонувати творчі лабораторії, навчально-консультаційні пункти, а також організовуватись індивіду­альні навчання.

До біологічної заочної школи на перший рік навчання приймаються учні 10 класу загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних училищ — члени Малої академії наук і наукових товариств учнів України — на основі конкурсного відбору або рекомендації територіального від­ділення Малої академії наук. Зарахування до біологічної заочної шко­ли здійснюється у вересні поточного року й оформляється наказом ди­ректора Центру.

Біологічна заочна школа планує свою роботу самостійно. Основними документами, що регулюють навчально-виховний процес, є: навчаль­ний план, який затверджується директором Центру за погодженням з Управлінням гуманітарної освіти і виховання та Головним управлін­ням загальної середньої освіти Міністерства освіти і науки України; журнал обліку проведених викладачами занять; відомості оцінок за ре­зультатами кожного семестру. Відповідно до навчального плану та ре­жиму роботи біологічна заочна школа самостійно добирає програми, підручники, посібники (з грифом Міністерства освіти і науки України), а також форми й методи навчання, виховання, систему оцінювання знань учнів, порядок проведення заліків, екзаменів.

Організація навчально-виховного процесу в біологічній заочній шко­лі регламентується навчальним планом і розкладом занять, які розробля­ються школою й затверджуються директором Центру. До роботи школи залучаються наукові працівники Національної академії наук України, Академії педагогічних наук України, вищих навчальних закладів.

Біологічна заочна школа в межах часу, передбаченого навчальним планом, встановлює структуру навчального року — за семестрами. Тривалість семестру регламентується розкладом занять. Навчальний рік починається 1 жовтня. Очні сесії проводяться двічі протягом нав­чального року. Термін і тривалість їх визначаються біологічною заоч­ною школою за погодженням із керівниками середніх закладів освіти, де навчаються учні.

Права учнів біологічної заочної школи: / поглиблене вивчення дисциплін природничого циклу;

/ користування матеріально-технічною базою та бібліотекою Центру;

Розділ 15 Особливості вивчення біології в навчальних закладах різних типів

15.3

/ зарахування до вищого навчального закладу (за умови успішного закінчення школи) згідно з угодою між Центром та вищими закла­дами освіти;

/ доповідання про результати наукових досліджень на конференціях Малої академії наук і наукових товариств учнів України;

/ користування базою наукових установ і вищих навчальних закладів для виконання науково-дослідних та експериментальних робіт, ви­значених угодами Центру з вищими закладами освіти;

/ бути звільненими від випускних екзаменів із хімії та біології в зага­льноосвітній школі, професійно-технічному училищі за умови ус­пішного складання іспитів із зазначених предметів у біологічній за­очній школі.

Обов 'язки учнів біологічної заочної школи:

У систематичне й сумлінне оволодіння знаннями, вміннями, практич­ними навичками;

У підвищення свого загальнокультурного рівня;

/ додержання моральних, етичних норм;

У дбайливе ставлення до шкільного й громадського майна;

/ виконання статуту, правил внутрішнього розпорядку Центру;

У пропаганда серед учнівської молоді наукових біологічних знань, досягнень у галузі біології, екології тощо;

/ участь в олімпіадах, виставках, наукових конференціях; У проведення науково-дослідних та експериментальних робіт.

Вечірня середня загальноосвітня школа

Вечірня (змінна) середня загальноосвітня шко­ла (надалі — вечірня школа) покликана задо­вольняти потреби громадян у здобутті базової та повної загальної серед­ньої освіти з відривом і без відриву від виробництва. Вечірня школа створює умови для розвитку особистості, є основою для наступної освіти та самоосвіти, усвідомленого вибору й освоєння професії, форму­вання загальної культури учнів. її діяльність регламентується «Поло­женням про вечірню (змінну) середню загальноосвітню школу» (1997).

15.3 Вечірня середня загальноосвітня школа

Вечірня школа може бути II ступеня — основною школою (5—9 кла­си) з терміном навчання 5 років, III ступеня — старшою школою (10—12 класи) з терміном навчання 3 роки або з дворічним терміном з очною та заочною формами навчання для учнів, які закінчили основну школу чи інші навчальні заклади й мають високий рівень навчальних досягнень.

Вечірня школа планує свою роботу самостійно. Основним докумен­том, що регулює навчально-виховний процес, є робочий навчальний план, який складається на підставі розроблених Міністерством освіти і на­уки України базових та інших варіантів навчальних планів із конкретиза­цією шкільного компонента освіти. Відповідно до навчального плану та режиму роботи вечірня школа самостійно визначає програми, підручни­ки, посібники за щорічним переліком, що публікується Міністерством освіти і науки України. Проте чинними нормативними документами не передбачається здійснення цими школами загальної середньої профільної освіти. Зміст освіти визначається загальноосвітніми навчальними програ­мами, які враховують вікові особливості учнів, їхні життєвий та виробни­чий досвід, інтереси й плани, пов'язані з подальшим здобуттям професій­ної освіти, що приймаються й реалізуються закладом освіти самостійно з додержанням державних освітніх стандартів.

Вечірня школа — це навчальний заклад, здатний швидко адаптува­тися до соціальних умов. Саме вона набула досвіду використання різ­номанітних організаційних форм навчання, навчальних режимів, варіантів комбінацій загальної та професійної школи, певною мірою випередила модель багаторівневої та багатопрофільної освіти, яка формується нині в загальноосвітній та професійній школах.

Як із соціально-історичного погляду, так і з огляду на сучасні та перспективні освітньо-виховні завдання, вечірні школи — потрібна ланка в системі освіти України. По-перше, вони гарантують непе­рервність навчання — дають змогу здобути загальну середню освіту всім, хто цього потребує, хто хоче реалізувати своє конституційне пра­во, також без відриву від виробництва. По-друге, у вечірніх школах навчаються й виховуються підлітки, багато з яких суспільство відно­сить до категорії «важких». По-третє, на базі вечірніх шкіл працюють центри освіти дорослої учнівської молоді.

Вечірня школа має свою специфіку, яка вимагає особливих підходів у роботі. Навчальні плани й програми масових і вечірніх (змінних) шкіл дещо відрізняються. Це зумовлене формою навчання (очна, заоч­на), його тривалістю (три роки в старших класах вечірньої школи за-

Розділ 15 Особливості вивчення біології в навчальних закладах різних типів

мість двох у масових), віковими особливостями учнів, характером їх­ньої виробничої діяльності, вільним часом тощо. Інші також номенкла­тури навчальних предметів, обов'язковість та час їх вивчення.

Дата добавления: 2015-05-24