Зарубіжні дидактичні системи

На думку вітчизняних вчених у зарубіжній педагогіці, особливо в Західній Європі, США, Японії, висунуто низку концепцій навчання, які істотно відрізняються від вищенаведених. Технократичні концепціїґрунтуються на принципі модифікації поведінки людини в необхідному напрямі. Одним із засновників цієї концепції був
Б. Скіннер (орієнтується на біхевіоризм, де особистість розуміється за формулою «стимул-реакція»). Прихильники цієї концепції намагаються виховувати особистість на раціональній науковій основі й, відповідно, технологізувати здобуття знань, засвоєння навичок і вмінь.

Технократичній педагогіці (імперативній і «жорсткій») протистоїть інша група, що має ліберально-гуманістичну спрямованість. Найпопулярніша серед них – гуманістична педагогіка, яку обґрунтували в 50-60-х роках ХХ ст. американський психолог А. Маслоу (1908-1970), а також А. Комбс, Є. Коллі, К. Роджерс. Вона базується на гуманістичній психології, основними поняттями якої є «самоактуалізація особистості», «особисте зростання», «розвиваюча допомога». Найважливішою тут є увага до особистості, організація учіння як зацікавленої самостійної діяльності учня.

У гуманістичному напрямі К. Роджерсом(1902-1987) було висунуто кардинальний принцип організації освіти – дбайливе ставлення до особистісного «Я» кожного учня. Лише розуміння й прийняття педагогом учня таким, яким він є, без авторитарного тиску з метою кардинально його змінити, робить процес формування «Я» особистості результативним. Відбувається зближення «Я» реального і «Я» ідеального, тобто такого, яким хотів би стати учень з огляду на панівні соціальні цінності й норми. Ці педагогічні погляди К. Роджерс виклав у книзі «Свобода навчатися: чим може стати освіта» (1969). Його ідеї нині мають багатьох прихильників серед педагогів.

З метою подолання недоліків вищенаведених концепцій навчання створюються альтернативні дидактичні системи. Найпопулярніші серед них вальдорфська педагогіка і педагогіка Петерсона в основу якої покладено антропософію Р. Штайнера, що духовну й моральну підготовку учнів до життя визначає головною метою виховання.

Вальдорфська педагогіка являє собою сукупність методів та прийомів виховання і навчання, яка ґрунтується на антропософській інтерпретації розвитку людини як цілісної взаємодії тілесних, душевних і духовних факторів. Концептуальну основу та практичну діяльність Штайнер-школи органічно поєднують принципи гуманізації та гуманітаризації освіти з принципом соціальної спрямованості виховання.

Вільна вальдорфська школа, відкрита 1919 р., давала повну середню освіту. Головна дійова особа – класний учитель, обов’язок якого
полягав в організації майже всієї навчально-виховної роботи зі своїми учнями протягом перших восьми років навчання. Вчитель викладає загальноосвітні дисципліни, створює і підтримує в інтересах виховання взаємодію між учнями й учителями, між школою й батьками. Оцінки не виставляються. Навчальний рік закінчується складанням класним учителем загальної психолого-педагогічної характеристики кожного учня. Ці школи автономні й не мають над собою управлінських інстанцій, підлеглі педагогічній раді. Посада директора відсутня.

Сучасні послідовники Штайнера основною метою педагогічної діяльності вважають виховання духовно вільної особистості, здатної в процесі індивідуальної творчості долати суспільні тенденції консервативного відтворення наявних соціальних структур та стереотипів поведінки і цим сприяти прогресу.

Педагогіка П. Петерсонасприяє формуванню особистості учня в «шкільній общині», у спільній діяльності й спілкуванні. Для цієї педагогіки є характерною орієнтація на гармонійний розвиток особистості. Методи навчання тут можна схарактеризувати як ненав’язливі, м’які. Учні об’єднуються у різновікові групи. Зміст і темп навчання індиві-дуальні, учні переважно визначають їх самостійно. Основні методи занять – ігри, читання, бесіди з педагогами, індивідуальна робота, технічні та мистецькі заняття. Протягом дня органічно поєднуються гра, учіння, спілкування, відпочинок, праця. Оцінок у балах немає.

Характерно для цього періоду є сучасна школа та педагогіка (ecole moderne), заснована С. Френе французьким педагогом, фундатором і керівником «Міжнародної федерації прихильників нової школи». Метою виховання школи є розвиток у суб’єктів учіння спроможності до взаємодії, самоуправління, кооперації, розвитку індивідуальності, соціальної компетентності, відповідальності. Основний принцип: це здійснення навчання через самодіяльність учнів, основна
форма цієї самодіяльності – вільний виклад (усний, а потім письмовий) ними своїх вражень і думок (т. зв. вільний текст). Навчальний процес організовується за типом виробничого, який передбачає розподіл праці та взаємодії під час роботи у шкільній друкарні, де видається журнал. Суб’єкти учіння від початку і до кінця готують випуск журналу.

У «новій школі» вчителі дотримуються таких думок: зосередження уваги на помилках, поганих вчинках, незадовільній успішності створює негативну моральну атмосферу: деякі діти стають пихатими від успіхів, а інші переживають гіркоту невдач, у них розвивається комплекс неповноцінності. Завдання ж школи полягає в культивації успіху, необхідного для самоствердження особистості. Педагогічні ідеї С. Френе засвоєні школами Франції, Італії, Латинської Америки.

У школах англосаксонських країн великого значення набуває ціннісно зорієнтоване виховання (yalue education).

На думку європейських учителів, педагогіка співробітництва, діалогу, довіри віддзеркалює процеси демократизації та гуманізації європейської школи, покликані витіснити прояви морального або фізич ного приниження особистості учня. Проте представників цих дидактичних концепцій застерігають від «педоцентризму», що часом призводить до сліпого потурання примхам дітей.

Таким чином, аналіз зарубіжних концепцій навчання та їх порівняння з вітчизняною педагогічною думкою і практикою свідчать про те, що їм притаманні певні паралелі та спільні тенденції. Наприклад, дуже багато спільного в педагогічній системі А.С. Макаренка та
С. Френе і П. Петерсона. Подібні властивості мають західна гумані-стична педагогіка, педагогічна система В.О. Сухомлинського й особистісно зорієнтоване навчання. Тому педагогам важливо добре знати сучасні концепції навчання, їхні позитивні сторони й вади з метою цілеспрямованого впровадження модерних ідей і методик у педаго-гічний процес в сучасних умовах формування і розвитку національної системи освіти.

Дата добавления: 2015-05-24