Тема: форми організації навчання. Методи цієї групи, насамперед, характеризують логіку руху змісту навчального матеріалу – від конкретного до загального

CO 4

Методи цієї групи, насамперед, характеризують логіку руху змісту навчального матеріалу – від конкретного до загального, від загального до конкретного, за аналогією. В залежності від того, в якій логіці побудований зміст, виділяють індуктивний, дедуктивний, традуктивний, аналітичний і синтетичний методи навчання. До цієї групи належать також методи аналогії, виділення головного в навчальному матеріалі, виявлення причинно-наслідкових зв’язків, порівняння, узагальнення, конкретизація та ін.

Індуктивний метод забезпечує перехід від одиничного до загального в пізнавальному процесі. Він використовується в основному на емпіричному рівні пізнання (вивчення одиничних предметів і явищ), тоді, коли матеріал має фактичний характер чи пов’язаний з формуванням понять. Індуктивний метод застосовується під час вивчення технічних механізмів і виконання практичних завдань. Цей метод часто використовують для розв’язання математичних і фізичних задач. “Вузькі” місця методу – великі витрати часу на вивчення нового матеріалу, недостатній розвиток абстрактного мислення (його формування здійснюється на основі вивчення конкретних фактів, дослідних даних), перевантаження учнів фактичним матеріалом.

При використанні індуктивного методу навчання діяльність учителя в умовах пояснювально-ілюстративного навчання здійснюється таким чином: викладає і пояснює факти, наводить конкретні приклади, використовуючи наочність, підводить учнів до узагальнення у вигляді нового поняття, правила, чи закону.

Діяльність учителя в умовах проблемного навчання передбачає постановку проблемних завдань, які вимагають самостійних міркувань від окремих положень до загальних висновків.

При використанні індуктивного методу навчання діяльність учнів в умовах пояснювально-ілюстративного навчання здійснюється таким чином: розв’язують задачі, виконують вправи, а потім здійснюють узагальнення, формулюють закони і висновки.

Діяльність учнів в умовах проблемного навчання передбачає сприйняття загальних положень, законів з наступним розв’язуванням прикладів, задач, виконанням вправ.

Дедуктивний метод функціонує в логіці від загального до конкретного. Вчитель спочатку повідомляє загальне положення, формулу, закон, а потім поступово починає вирішувати конкретні завдання. Учні сприймають загальні положення чи закони з наступним засвоєнням їх наслідків.

Дедуктивний метод сприяє більш швидкому проходженню навчального матеріалу, активно розвиває абстрактне мислення. Цей метод корисно використовувати при вивченні теоретичного матеріалу. Проте дедуктивний метод утруднює постановку проблемних завдань, не націлює на розв’язання суперечностей, в деякій ступені схематизує навчальний процес, догматизує знання.

При використанні індуктивного чи дедуктивного методів застосовуються раніше охарактеризовані словесні, наочні і практичні методи, а також репродуктивні чи проблемно-пошукові. При цьому зміст навчального матеріалу розкривається певним логічним шляхом: індуктивно чи дедуктивно. Тому можна говорити про індуктивну чи дедуктивну бесіду, про репродуктивну чи пошукову практичну роботу тощо. Ефективне застосування індукції і дедукції забезпечується їх взаємодією. Тому часто використовують термін індуктивно-дедуктивний (дедуктивно-індуктивний) метод.

Традуктивний метод передбачає рух від окремого до окремого через його порівняння за ознаками подібності (аналогія) чи відмінності. Характеризуючи цей метод з позицій діяльності вчителя й учнів, необхідно зазначити, що аналогія не може самостійно існувати. Тільки в єдності з іншими логічними методами (аналіз, синтез, індукція, дедукція) вона сприяє реалізації завдань навчання.

Дедукція, індукція, традукція невіддільні від аналізу і синтезу, порівняння, узагальнення, конкретизації.

Аналітичний метод навчання передбачає виділення з цілого окремої частини. Він має такі компоненти: осмислене сприйняття інформації, виділення суттєвих ознак і відношень, поділ на елементи і знаходження вихідної структурної одиниці; осмислення зв’язків, їх синтез. Характеристика частини цілого здійснюється через порівняння, синтез та інші логічні методи. Аналітичний метод часто використовується на початковому (емпіричному) етапі пізнання.

Синтетичний метод навчання передбачає уявне або практичне поєднання виділених аналізом елементів або властивостей предмета в єдине ціле. Він забезпечує пізнання конкретного через єдність різноманітного і здійснюється в основному на теоретичному рівні пізнання. Синтез може бути не тільки результатом аналізу, але й передувати йому. Наприклад, щоб написати твір, учень повинен оволодіти загальною ідеєю теми з метою відбору необхідного фактичного матеріалу.

Ефективне застосування аналізу і синтезу забезпечується їх взаємодією. Тому часто використовують термін аналітико-синтетичний (синтетико-аналітичний) метод.

В методі порівняння виділяють такі дії: визначення об’єктів порівняння; виявлення основних ознак; співставлення; встановлення подібності чи відмінності; знакове оформлення результатів порівняння (таблиця, план, схема чи модель).

Для методу узагальнення характерними є такі дії: відбір типових фактів, знаходження головного; порівняння; первинні висновки, їх теоретична інтерпретація; аналіз діалектики розвитку явища; знакове оформлення результатів узагальнення (формули, моделі, тенденції та ін.).

Метод конкретизації має такі компоненти: сходження від абстрактного до конкретного; знакове оформлення результатів конкретизації (приклади, задачі, схеми, моделі та ін.).

Виділення головного як метод навчання передбачає такі дії: конкретизація предмета пізнання; розподіл інформації на логічні частини та їх порівняння; відокремлення головного від другорядного; знаходження ключових слів, понять, смислових опорних пунктів; групування матеріалу; висновок про предмет пізнання, знакове оформлення (план, схема, опорний конспект, алгоритм, заголовок).

МЕТОД роботи з підручником

Робота з підручником -організація самостійної роботи з друкованим текстом, що дає змогу глибоко осмислити навчальний матеріал закріпити його виявити самостійність учнів у навчанні.

Види роботи з підручником:

Читання тексту з підручника

Відповіді на запитання

Заучування напамять

Розгляд і аналіз малюнків, схем, таблиць

Виписування з тексту

Конспектування

Розв’язування прикладів задач

Виконання вправ

Наочні методи навчання

Словесні методи навчання тісно повязанні з наочними методами. 1 збагачення і розширення чуттєвого досвіду учнів. 2 доказовість словесних пояснень. 3 розвиток спостережливості учнів.4 пізнання конкретних властивостей предметів.

До наочних методів відносить: метод ілюстрування, метод демонстрування, метод спостережень, досвіду.

Ілюстрування – наочний метод навчання який передбачає показ і сприйняття предметів процесів і явищ, в їх символічному зображенню.

Види ілюстрування:

Натуральна наочність (елементи рослинного світу, корисні копалини, шкільні речі,види грунтів

Предметні та сюжетні малюнки

Іграшки

Макети муляжі

Таблиці, схеми, креслення

Географічнікартиглобус

Індивідуальні картки

Метод демонстрування – метод навчання який полягає у показі процесів і предметів у їх динаміці русі.

Демонстрування використовують тоді коли процес чи явище учні повинні сприймати в цілому

До демонстрування належить:

- технічні засоби навчання

- комп’ютерне зображення

- інсценування

- розв’язування прикладів задач

- виразне читання

- діючи моделі

- виробничі процеси

Спостереження- тривале цілеспрямоване сприймання об’єктів чи явищ з фіксаціею змін які в них відбуваються

Виконують 2 функції: демонстраційно- ілюстративну, дослідницьку

Спостереження це єдність сприймання і мислення.

Спостереження бувають: короткочасними, тривалими, фронтальними, індивідуальними.

ПРАКТИЧНІ методи навчання

Їх використовують для безпосереднього пізнання дійсності поглиблення та закріплення знань формування вмінь та навичок.

Вправи - багаторазове повторення певних дій або видів діяльності з метою їх засвоєння.

Є такі види вправ:

- підготовчі

- вступні

- пробні

- тренувальні

- творчі

- контрольні

Лабораторна робота- практичний метод навчання який передбачає вивчення явищ природи за допомогою спеціального обладнання. Лабораторні роботи можуть проводитись перед вивченням нового теоретичного матеріалу в процесі вивчення та після його вивчення

Значення лабораторних робіт:

1 сприяють зв’язку теорії з практикою

2 озброюють чнів методами дослідження

3 формують навички використання приладів

4 вчать робити правильні наукові висновки

Практичні роботи- застосування знань учнями у ситуаціях наближенних до життєвих. Практичні роботи формують в учнів вміння та навички, та вчать використовувати теоретичний матеріал на практиці

3)якщо в основі будь-якого пізнавального завдання лежать протиріччя суперечність протиставлення то таке завдання називається проблемним

Проблемне навчання реалізується за допомогою 3 методів:

1 проблемний виклад полягає в тому що створивши проблемну ситуацію вчитель сам розкриває її і дає кінцеве розв’язування проблеми.

2 коли ж поставлено проблему розв’язує вчитель і залучає учнів до пошукової діяльності то такий метод називається частково пошуковим або евристичним.

3 коли розумовий розвиток учнів досягає такого рівня що вони в змозі самостійно здійснити всі етапи пошукової діяльності їх логічної послідовності то такий метод називається дослідницьким

1. сутність ФОН
2. класифікація ФОН
3. історичний огляд ФОН
4. класно-урочна система навчання
5. типи навчання
6. типи навчання СО педагогіка 134 ст

1.

ФОН – це зовнішнє вираження узгодженої діяльності вчителя та учнів, що здійснюється у встановленому порядку та певному режимі.

ФОН – це спосіб організації та існування упорядкованих прийомів сумісної взаємопов’язаної діяльності вчителя та учнів по розв’язанню навчально-пізнавальних завдань.

ФОН – це спосіб організації навчальної діяльності який регулюється певним розпорядком.

ФОН – це обмежена в часі і просторі взаємообумовлена діяльність вчителя та учня.

Суттєві ознаки ФОН:

1. Дидактична мета.
2. Рівень підготовленості учнів.
3. Значущість навчального матеріалу
4. Об’єм та зміст навчального матеріалу
5. Засоби та методи навчання
6. Керівництво діяльності учнів збоку вчителя
7. Регламентований час
8. Чітко виражене місце та час проведення

2. Класифікація ФОН

1. за освітньою метою

Теоретичне навчання:

- урок

- лекція

- гурток

- консультація

Практичне навчання:

- урок

- гурток

- екскурсія

- домашня робота

- практична робота

Змішане навчання:

- урок

- гурток

- домашня робота

- додаткове заняття

2. ФОН за кількістю учнів

1. індивідуальне навчання (репетиторство, додаткове заняття)

2. групове навчання (гурток-факультатив)

3. фронтальне, колективне навчання (урок)

3. ФОН за місцем навчання::

1. шкільні приміщення (клас, кабінет, спортивна зала, майстерня)

2. за місцем навчання позашкільні заняття: місце, де проводиться екскурсія, стадіон, басейн

3. екстернат

4. домашнє навчання

4. ФОН за тривалістю:

- час регламентований освітою (45 хв.): урок

- час регламентований батьками: репетиторство

- час регламентований самим учнем: домашня робота

3.

Відомі такі історичні ФОН, які були в нашій країні т в інших країнах:

- індивідуальна

- групова форма

- класно-урочна

- белл-ланкастерська

- дальтон план

- бригадно-лабораторна

- мангеймська

- Вальдорфська

4.

Вищою формою групового навчання є класно-урочна система обґрунтована Коменським у його праці «Велика дидактика» 1632 р.

Класно-урочна система навчання – це така організація навчання при якій учні групуються для проведення занять в класи, що зберігають свій склад протягом тривалого періоду часу, а провідною формою навчання є урок.

Ознаки класно-урочної система:

- Єдиний початок і закінчення навчального року по всій країні.

- Керівна роль навчання належить вчителю

- Урок – провідна форма навчання

- Комплектування класів відбувається в межах одного віку та рівня розвитку учня

- Відвідування уроків є обов’язковим

- Однакова тривалість уроків: 1 кл – 35 хв, 2 кл – 40, 3 і далі – 45.

- Навчальний рік поділяється на чверті, півріччя, семестри, триместри, між якими є канікули. Тривалість канікул протягом навчального року не менше 30 днів.

- Заняття здійснюється за розкладом

- Обов’язковими є домашні завдання

- Контроль за навчальною діяльністю в кінці року: екзамени, контрольні роботи.

Коменський розташував класи горизонтально і вертикально.

Горизонтально розташовані класи (паралельні) працюють за одним навчальним планом, єдиними програмами та підручниками.

Вертикальні класи – відображають змістово-тимчасові етапи у навчанні.

Позитивні сторони класно-урочної системи навчання:

- Чітка організаційна структура

- Зручне управління діяльності колективу класу

- Економічність навчання

- Масовість навчання

- Система забезпечує єдність системи навчання в масштабі всієї країни, що полегшує складання програм та підручників

- Система виховує в учнів почуття колективізму

- Класно-урочна система навчання ґрунтується на закономірностях процесу засвоєння навчального матеріалу(засвоєння нового матеріалу в невеликих обсягах планомірно і послідовно)

Недоліки класно-урочної системи

1. малорухливий стан учнів
2. неможливість обрати предмет вчителя
3. мело можливостей для спілкування учнів між собою та вчителя з учнем
4. часта зміна навчальних дисциплін
5. мало можливостей для індивідуальної роботи з учнями
6. однаковий темп навчання

Дата добавления: 2015-05-24