Ситуація 6. Класні збори 11-го класу тривали довго

Класні збори 11-го класу тривали довго. Усі сперечали­ся, наполегливо відстоювали свої думки. Не обійшлось без сліз. Ходили за порадою до свого класного керівника А.Г. і навіть до директора школи.

Суперечка точилася навколо справи, яка хвилювала у класі багатьох. Учителька української літератури запро­понувала учням домашній твір: "Дружба і кохання... Що я думаю про це?" При цьому додала: "Пишіть відверто, сміливо і щиро. Усе залишиться між нами".

Через тиждень учні принесли твори і кожен обережно віддав своє творіння А.Г.

На другий день учителька історії Л.М. якось урочисто з посмішкою зайшла до класу. Привіталась і розпочала урок зі слів:

— Так, ви уже дорослі, молоді люди. Про кохання більше думаєте. Читала, читала...

Усе це ошелешило юнаків і дівчат. А Л.М. навіть почала переказувати думки із творів називати авторів. Уроку не було. В усіх на думці тільки і було: "Як могла Алевтина Григорівна не дотриматись слова? Адже ми їй вірили. Як обійшли, принизили?!"

Дочекавшись перерви, усім класом побігли до А.Г. з образою, обуренням. Розповідь учнів викликала в А.Г. не менше обурення і здивування. Вона пішла до Л.М. з'ясо­вувати стосунки.

Виявилося, що А.Г. принесла твори в учительську і по­клала зошити у шафу. А Л.М. виявила допитливість і поки А.Г. була на уроках прочитала твори...

А.Г. довелося усе розповісти вихованцям, просити у них вибачення. Те ж мала зробити і Л.М. Але вона рішуче відмовлялась вибачитись, зізнатись у непорядності: "Ще чого не вистачало. Буду принижуватися".

Класні збори обговорили питання: довіряти чи не дові­ряти учительці історії. У підсумку прийшли до спільного рішення: просити директора школи призначити в їх клас іншого учителя історії.

1. Що ви можете сказати про дії колективу 11-го кла­су в цій ситуації? На якій стадії розвитку перебуває цей колектив?

2. Чи має право учнівський колектив обговорювати дії вчителів?

3. Як би вчинили ви у ролі класного керівника цього класу?

Ситуація 7

І.... Дуже часто той або інший вчитель заявляє: — Ви підірвали мій авторитет, ви у присутності учнів зробили мені зауваження, ви оголосили мені догану. Запитується, на чому ж базується авторитет? Невже на вашій безкарності? Невже на тому переконанні, що ніколи не можете грішити? Я ставлю питання так: учительський авторитет ґрун­тується на відповідальності в першу чергу. Учитель пови­нен, не соромлячись, сказати своїм учням: — З мене вимагають, я відповідаю, я помиляюсь, я за свою помилку відповідаю. Ви бачили, що я відповідаю? — Бачили. — З мене вимагають, тому я вимагаю з вас. Немає нічого ганебного, якщо директор оголосить догану вчителеві. Хай вчитель вважає, що він не зовсім і винний, але якщо директор оголосив йому догану, він повинен цією доганою скористатися для піднесення свого авторитету. Він повинен сказати:

— Так, я помилився. Я покараний, тому що я відпові­даю за свою роботу. Я вимагаю цього від вас.

У мене був Іван Петрович Городич. Це було ще в ко­лонії імені Горького. Він щось не так зробив у поході. Він чергував по колонії. Запитую:

— Хто черговий? 5 годин арешту!

— Є 5 годин арешту.

Чую голос Івана Петровича, педагога. Мені навіть трохи холодно стало. Він зняв з себе пояс, віддав черговому, при­йшов до мене в кабінет:

— Я прибув під арешт.

Я спочатку хотів було сказати йому — "кинь". А потім думаю: "Добре, сідай". І просидів 5 годин під арештом. Діти заглядають до кабінету — Іван Петрович сидить під арештом.

Коли закінчився арешт, він вийшов на вулицю. Ну, думаю, щось буде. Чую гомеричний сміх. Хлопці його качають.

За що?

— За те, що сів під арешт і не сперечався.

А другий на його місці почав би: "Як це так, мене, педа­гога, під арешт. Нізащо. Мій авторитет пропаде".

Авторитет... треба створювати самому, користуючись для цього різними випадками життя. В хорошому колективі авторитет не можна підірвати. Сам колектив підтримує його*.

Проаналізуйте цю ситуацію з погляду взаємин вихо­вателя і особливостей розвитку колективу.

п ■

Дата добавления: 2015-05-24