Ситуація З. У шостому класі вчився Юра Кащенко

У шостому класі вчився Юра Кащенко. Інші учні пору­шували дисципліну якось стандартно, а цей дотепно, з ви­думкою.

У кімнаті, де вчився 6-й клас за грубою був невеликий закуток, куди прибиральниця ховала ганчірки і віники. Перед уроком Кащенко почав забиратися туди і непомітно для вчителя смішити клас. Коли ж учитель виявляв хлоп­чика, він виправдовувався тим, що заліз за грубку, щоб діста­ти звідти ганчірку і витерти дошку.

— Ну добре, вилазь тоді, — пропонували учителі.

— Та я не можу, — майже плачучи говорив він. — Сюди ось заліз, а звідси не можу. Я хотів тут повернутися і за­стряг, а тепер ось ні туди, ні сюди, доведеться грубу розва­лювати.

Дехто з учителів пробував витягати хлопчика з-за гру­би. Але він так кричав, ніби й справді йому дуже боляче. У класі ж стояв гомеричний сміх.

— Кащенко на ваших уроках ще не лазив за грубу? — запитав я Оксану Минівну, коли вона прийшла до мене.

— Ні... Але, очевидно, найближчим часом він і мене "порадує".

— Зверніть увагу на те, що Кащенка надихає схвальний сміх товаришів, — зауважив я. — Варто намагатися поста­вити хлопчика в таку ситуацію, щоб сміх, заради якого він і починає свої витівки, був іронічним...

До класу ми з Оксаною Минівною заходимо одночасно. Я сідаю, як завжди в таких випадках, за останню парту. Кащенка за партою немає. По тому, як учні переглядають­ся між собою, зрозуміло, що він за грубою.

— Я покажу вам сьогодні репродукції картин Тараса Григоровича Шевченка, — оголошує Оксана Минівна і почи­нає розвішувати їх на дошці. Потім вона просить кількох хлопчаків допомогти пересунути дошку вліво, щоб на кар­тини падало більше світла. Учні з радістю допомагають їй. Тепер дошка повністю закриває грубу. Кащенко виявляєть­ся повністю відгородженим від класу. Діти, захоплені кар­тинами і розповіддю Оксани Минівни, забувають про нього. За грубкою тихо. Я намагаюся здогадатися, що ж Юра буде робити далі. Напевне, він або спробує непомітно залишити свою схованку, або пересидить у ній до кінця уроку. Але трапилося те, що було неможливо передбачити. Хлопець за­кашлявся і почав часто чхати. Сидіти за грубою більше не було сенсу. Коли Юра з'явився, всі ахнули, а потім дружно засміялися. Він весь був вимазаний крейдою. Сміялися діти над Кащенком, і це він зразу ж відчув. Іронічно, як над остан­нім невдахою.

Юра опустив голову і кинувся до дверей. Тільки під кінець уроку зайшов він до класу і прошмигнув на своє місце. А учні в цей чає із захопленням слухали урок, який сьогодні був особливо цікавим*.

1. Назвіть вид, рівень і стиль спілкування у цій ситуації.

2. Якими якостями та вміннями володіє учитель-ви-хователь, здійснюючи спілкування з вихованцями?

3. Як би ви підійшли до розв'язання задачі, що виникла в цій ситуації?

'У' ^! ' - -:;,:_: ' '''» '•. -'--!!.';'* - *■ '■ ''■•'■■Ж;*;и.-Б

Ситуація 4

На задніх партах здебільшого сідають учні, що мають, звичку поговорити на уроці або зайнятися якоюсь сторон­ньою справою: почитати новий детектив чи пограти в "морський бій". У них своя логіка:

"Подалі — від очей вчителя — цікавіше проживеш...

Помічаю, як новенький крадькома розмовляє. Вибрав­ши найзручніший момент, я, не знижуючи й не підвищую­чи тону, так собі, між іншим:

— Тимошенко, а йдіть-но сюди. Хлопець прямує до сто­лу. Бере в руку крейду, готується записувати на дошці.

— Покладіть крейду, підійдіть ближче, — припрошую. — А тепер нахиліться до мене.

— Чого б це я нахилявся?

— Я вам хочу щось сказати по секрету. Хлопець якусь хвильку вагається, а потім нахиляє голову.

— Мені не хотілося при всіх говорити, тому й потурбу­вав вас, — шепочу йому, щоб і на передній парті нічого не вчули, й спостерігаю, як принишклий клас очікує на якусь дивину. — Справа в тім, — продовжую, — що ви заважаєте своїм товаришам і самі не слухаєте складний матеріал... А тепер сідайте на місце — тільки щоб більше не порушу­вали дисципліни.

Дехто в класі заінтригований, однак я й не збираюся повертатися до тієї розмови. Пояснюю далі урок. А нова­чок? Слухає. Сусіда намагався про щось допитатися у ньо­го, але у відповідь дістав легкого стусана.

Коли дзеленькнув дзвінок, — хлопці обступили новачка.

— А що вчитель тобі сказав?

— Та казав, щоб я не розмовляв, — відповів той.

— Обманюєш! Ти думаєш, так тобі й повіримо? Мабуть, добряче вилаяв? — долетіло до мене, коли я вже виходив за поріг класу.

Десь через тиждень після цього випадку не втерпіли-таки хлопці та й запитують на перерві: "Яке магічне слово ви сказали нашому новачкові, що він, як риба, мовчить на ваших уроках?"

— А ви його спитайте, — ухиляюсь від відповіді.

— Так він не зізнається, — скаржаться.

— Нехай це залишиться нашою з ним таємницею, — щиро, по-приятельськи кажу хлопцям і посміхаюсь*.

1. Визначте вид, рівень і стиль спілкування педагога з вихованцями.

2. Які чинники сприяли ефективності педагогічного спілкування?

Дата добавления: 2015-05-24