Міжнародне співробітництво та інтеграція у галузі освіти

Стратегічним завданням державної освітньої політики є вихід освіти, набутої в Україні, на ринок світових освітніх послуг, поглиблення міжнародного співробітництва, розширення участі навчальних закладів, учених, педагогів і вчителів, учнів, студентів у проектах міжнародних організацій та співтовариств.

Держава сприяє розвитку співробітництва навчальних закладів на дво- і багатосторонній основі з міжнародними організаціями та установами (ЮНЕСКО, ЮНІСЕФ, Європейським Союзом, Радою Європи), Світовим банком, зарубіжними освітянськими фондами, іншими міжнародними організаціями.

Інтеграція вітчизняної освіти у міжнародний освітній простір базується на таких засадах:

• пріоритет національних інтересів;
• збереження та розвиток інтелектуального потенціалу нації;
• миротворча спрямованість міжнародного співробітництва;
• системний і взаємовигідний характер співробітництва;
• толерантність в оцінюванні здобутків освітніх систем зарубіжних країн та адаптації цих здобутків до потреб національної системи освіти.

Основними шляхами моніторингу та використання зарубіжного досвіду в галузі освіти є:

• проведення спільних наукових досліджень, співробітництво з міжнародними фондами;
• проведення міжнародних наукових конференцій, семінарів, симпозіумів; сприяння участі педагогічних та науково-педагогічних працівників у відповідних заходах за кордоном;
• освітні і наукові обміни, стажування та навчання за кордоном учнів, студентів, педагогічних і науково-педагогічних працівників;
• аналіз, відбір, видання та розповсюдження кращих зразків зарубіжної наукової і навчальної літератури.

Центральні та місцеві органи управління освітою, Академія педагогічних наук України, а також навчальні заклади всіх рівнів сприяють міжнародній мобільності учасників навчально-виховного процесу, забезпечують розвиток системи підготовки фахівців для зарубіжних країн на компенсаційних засадах, створюють філії вищих навчальних закладів України, їх підготовчих факультетів і відділень за кордоном; забезпечують визнання за кордоном документів про освіту, що видаються в Україні.

Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити:

• розроблення та реалізацію державної програми підготовки і закріплення кваліфікованих кадрів для розширення міжнародного співробітництва у галузі освіти, організацію їх постійного навчання та підвищення кваліфікації;
• виконання цільових інноваційних програм, спрямованих на розширення участі України у співробітництві на міжнародному ринку освітніх послуг;
• фінансову та консультаційну підтримку.

Освіта в Україні є відкритим соціальним інститутом. Суб'єкти системи освіти співпрацюють з міжнародними інституціями та організаціями, які для здійснення своєї діяльності покликані залучати педагогів, дітей та молодь з метою набуття ними соціальної компетентності й досвіду у питаннях взаєморозуміння, толерантності, побудови спільного європейського дому, культурного різноманіття і водночас для збереження та примноження власних культурних надбань.

Беручи участь у проектах і програмах Ради Європи, ЮНЕСКО, Європейського Союзу, ЮНІСЕФ та інших міжнародних організацій, суб'єкти національної системи освіти не тільки отримуватимуть доступ до інформації про шляхи, засоби і методи розвитку гуманітарної сфери, але й зможуть демонструвати і пропонувати на міжнародному ринку освітні технології та власні напрацювання.

Держава сприяє залученню додаткових ресурсів для створення нових потужних каналів інформаційного обміну з усіма країнами світу, розширенню інформаційної бази національної системи освіти, забезпеченню можливості використання світових банків інформації.

Як важливий засіб утвердження авторитету України на міжнародній арені, розвитку міжнародного співробітництва та залучення додаткових джерел фінансування освіти держава розглядає можливість збільшення обсягів підготовки спеціалістів з числа іноземців та осіб без громадянства.

Реалізація Національної доктрини забезпечить перехід до нового типу гуманістично-інноваційної освіти, що сприятиме істотному зростанню інтелектуального, культурного, духовно-морального потенціалу особистості та суспільства. В результаті цього відбудуться потужні позитивні зміни у системі матеріального виробництва та духовного відродження, структурі політичних відносин, побуті і культурі.

Зростуть самостійність і самодостатність особистості, її творча активність, що зміцнить демократичні основи громадянського суспільства і прискорить його розвиток.

Активізуються процеси національної самоідентифікації особистості, підвищиться її громадянський авторитет, а також статус громадянина України у міжнародному соціокультурному середовищі.

Освіта, здобута в Україні, стане конкурентоспроможною в європейському та світовому освітньому просторі, а людина - захищеною і мобільною на ринку праці.

Зростаючий освітній потенціал суспільства забезпечить впровадження новітніх виробничих та інформаційних технологій, що дасть змогу протягом наступних 10-15 років скоротити відставання у темпах розвитку, а надалі істотно наблизитися до рівня і способу організації життєдіяльності розвинутих країн світу.

Випереджальний розвиток освіти забезпечить рівень життя, гідний людини XXI століття.

Рекомендована література

1. Введение в научное исследование по педагогике / Под. ред. В.И. Журавлева. — М., 1988.

2. Введение в специальность / Под ред. Л.И. Рувинского. — М., 1988.

3. Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка: теорія та історія: Навч. посіб. — К.: Вища школа, 1995. — 237 с.

4. Гессен СЛ. Основи педагогики. Введение в прикладную философию. — М.: «Школа-пресс», 1995. — 448 с.

5. Гончаренко С. Український педагогічний словник. — Київ: Либідь, 1997. — 376 с.

6. Джуринский АЖ. Реформи зарубежной школьї. На-деждьі и действительность. — М.: Знание. Сер. «Педагогика и психология». — 1989. — № 7.

7. Дьяченко М.И., Кандьібович ЛА. Краткий психоло-гический словарь: Личность, образование, самообразование, профессия. — М.:«Хзлтон», 1998. —399 с.

8. Закон України «Про освіту» // Мораль і закон. — К: ІЗМН, 1997. — 277 с.

9. Изучение личности учащегося и ученического колле-ктива / Под ред. Л. Фридмана — М., 1988.

10. Кон И.С. Психология ранней юности. — М. Просвещение, 1989. — 255 с.

Курдянд З.Н. Педагогические способности и профессиональная устойчивосгь учителя. — М. — Од., 1992. — 111 с.

11. Курлянд З.Н. Професійна усталеність вчителя — основа його педагогічної майстерності: Навч. посіб. — Оде­са, 1995. — 160 с.

12. Максимова Н.Ю. Виховна робота з соціально-дезадаптованими школярами: методичні рекомендації. — К.: УЗМН, 1997. — 136 с. Рос. мовою.

14. Методика діагностики і формування професійної уста­леності майбутніх учителів / Кол. авторів. Навч. посіб. — Одеса, 1993. — 242 с.

15. Методи педагогических исследований. — М.: Просвещение, 1972.

16. Молодь і закон: збірник нормативних актів і доку­ментів з проблем виховання студентської молоді / За заг. ред. Н.І Косаревої. — К.: ІЗМН, 1997. — 352 с.

17. Общие основи педагогики / Под ред. Ф.Ф. Коро­лева, В.Е. Гурмана. — М., 1967.

18. Орієнтований зміст виховання в національній шко­лі: Метод, рекомендації / Кол. авт. за заг. ред. Є.І. Кова­ленко. — К.: ІЗМН, 1996. — 136 с.

19. Педагогика / Под ред. В.В. Белорусовой. — М.: Физкультура и спорт, 1986. — 288 с.

20. Педагогіка / За ред. М.Ц. Ярмаченка. — К.: Вища школа, 1986.

21. Педагогіка / Под ред. Ю.К. Бабанского. — М., 1997.

22. Подласий И.П. Педагогика. Новий курс. В 2-х кн. — М: ВЛАДОС, 1999.

23. Практикум з педагогіки: Навч. посіб. / За заг. ред. О. А. Дубасенюк та А.В. Іванченка. — К.: ІСДО, 1996. — 432 с.

24. Психология и педагогика: Учеб. пособие для ву-зов / Сост. А. А. Радугин, науч. ред. Е.А. Кротков. — М.: Центр, 1999. — 256 с.

25. Рибалка В.В. Психологія розвитку творчої особис­тості: Навч. посіб. — К.: ІЗМН, 1996. — 236 с.

26. Розвиток здібностей: Методичні рекомендації / Кол. авт. каф. пед. ПДПУ. — Одеса. 1998 — 48 с.

Скаткин М. Н. Методология и методика педагоги­ческих исследований. — М., 1986

Теоретичні засади виховання національної самосві­домості. Програма спецкурсу: Навчальний посібник / За ред. Д. О. Тхоржевського. — К.: ІЗМН, 1998.— 150 с.

28. Україна XXI ст. і стратегія освіти // Освіта _

1992. — 18 серпня.

30. Флейк-Хобсон К., Робинсон Б. Е., Скин П. Развитие ребенка и его отношение с окружающими. Пер. с англ. / Общ. ред. С. Мацковского. — М.: Центр общечеловечес-ких ценностей. — 1993. — 511 с.

31. Харламов И.Ф. Педагогика. — М., 1997

32. Кузьминський А. І., Омеляненко В.П. Педагогіка: Підручник. – К.: Знання – прес, 2003. 418с.

33. Матеріалаи міністерства освіти і науки України щодо впровадження Кредитно- модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах III-IVрівнів акредитації. – К.,2003

Дата добавления: 2015-05-24