Ніколи не зупиняйся!

Н е досить тільки пам'ятати прислів'я: «Зупинка - крок на­зад». До цього потрібно додати, що ти лише до тих пір здатний почати освіту інших, доки продовжуєш працювати над власною освітою і бачиш у самій школі, у спілкуванні з дітьми і викладан­ні головний освітній засіб. Освіта ніколи і ніде не була чимось закінченим і завершеним. Вона знаходилася в становленні і в зміні, чого не можна собі уявити без діяльності, руху, росту. Якщо правильно, що освіта інших, полягає переважно в їх збудженні, а це збудження зале­жить від самодіяльності того, хто збуджує, то звідси випливає, що подібне навчання для самого вчителя є школою самоосвіти у вищому розумінні слова. Оскільки вчитель більшу частину дня займається навчанням, то його подальша власна освіта повинна йому даватися легше, ніж решті людей, за умови, ідо його на­вчання дійсно є збудженням для інших і разом з тим самозбу­дженням, Там, де цього немає, напевно, погано ідуть справи із ті­єю освітою, яку одержують від нього інші. Тому працюй постій­но над своєю освітою: над загальною — як людина і громадянин, над спеціальною— як учитель! Просувайся вперед у пізнанні і розумінні, в розвитку почуттів, особливо релігійних, у зміцненні волі! Про перше і останнє ми говорили досить, тому скажемо декілька слів про друге.
Найглибшим, невичерпним джерелом невпинних домагань є істина, непідробна, хочеться сказати, якщо тільки правильно зрозуміють цей вислів, природна релігія, тобто релігійність, яка становить природну, невід'ємну властивість людської душі. Я називаю її природною, щоб відрізнити від інших, саме від невластивих або штучних релігійних настроїв. Навіть серед учителів стало звичаєм приймати за релігійність словесні формули, догмати і зовнішні форми віросповідання, ніби вони полягають у раціональному визнанні якої-небудь істини, а зовсім не в щирій глибокій спрямованості душі на божественне. Тому дехто глибоко помиляється, ду­маючи, що вчитель є релігійною людиною, добрим викладачем релігії, якщо він розуміється на формулах віри і з презирством ста­виться до того, хто ніби ухиляється від непохибності догмату і вбачає релігійність великою мірою або навіть виключно в мораль­ному житті. Нескінченні забобони панують у цій галузі ще серед тисяч людей, навіть учителів! Я спостерігав у школі вчителів, які вважались істинно релігійними, і не знайшов у їх школах нічого істинно релігійного, бо заучування катехізису і релігійних текстів, мертве сповідання якого-небудь символу, строге слідування зви­чайній офіційній вірі і прикладання до інших мірки катехізису - все це можна назвати як завгодно, але не релігійністю. Але я спо­стерігав і таких учителів, про яких пройшла чутка, що вони єрети­ки, і в школах яких я знайшов справжню, живу, безпосередню релігійність, саме благоговіння перед божественним і священним, глибоке відчуття великого і щирий потяг до правди і добра. Тверде сподівання на всемогутнє провидіння, власне усвідомлення потягу до добра, віра в істину, її кінцевий тріумф, поєднана з вірою в людство, яка завжди надихала і надавала сили видатним історич­ним особистостям в їх вчинках - все разом взяте уподібнює лю­дину до скелі. Вона стає непохитною і стійкою, не відчуває втоми від своєї діяльності і чесно виконує свій обов'язок, незважаючи на всі обмеження, які накладаються на неї посадою.

Виховати декілька власних дітей - справа стомлююча, важка, така, яка рідко вдається за бажанням, тому нерозривно зв'язана з гіркотою і турботами. Це знають всі батьки без винятку на всій земній кулі; вони це випробували, пережили. Але ця справа продовжується не вічно, вона минає і не захоплює цілком. Завдяки Богу дивляться батьки на підростаючих дітей і радіють, що скінчилися, нарешті, турботи про їх виховання. Ні за які блага, мабуть, навіть ні за що не згодились би вони проробити все спочатку. Інше становище у вчителя. Він повинен виховувати багато ді­тей— чужих дітей і вічно дітей. Ті, що просуваються вперед, змінюються наступними за ними, ті, що закінчують— вступаю­чими. Вчителю доводиться кожний рік, майже кожний день, по­чинати все спочатку, — і так все життя. Що ж дає йому можли­вість бути при цьому стійким, веселим і бадьорим, радісним і спокійним? Дещо потрібно вказати. Школа— виноградник, де вчитель покликаний діяти виховуюче і плідно. Ці і подібні до них думки, які завжди близькі вчителю і постійно витають перед його розумовим поглядом, підтримують у ньому веселість і бадьо­рість, зберігають йому мужність і спокій, якщо невдячність і не­визнання випали йому на долю. Без цих думок, безсумнівно, не може бути постійно щасливого шкільного вчителя.

Ідея, якій служить учитель, полягає в запровадженні мораль­ності в людському роді. Їй віддається він всією душею, вона во­лодіє ним неподільно. Вона не засіла в його голові як надуманий принцип, але перейшла в його плоть і кров. Не він нею володіє, а вона ним. Він — учитель за покликанням, його не можна уявити собі ніким іншим як учителем. Викладання перетворилося на йо­го життя, на його їжу; воно неподільно зв'язано з ним. І це чудо, якщо вчительська справа стає у нього вільним мистецтвом, і він на всіх своїх учнів накладає печать свого духу! Якщо він знахо­дить своє щастя в навчанні, тоді можна вважати щасливими всіх, хто в нього вчиться.

До такої геніальної віртуозності доходять тільки вроджені вчи­телі за найрідших і найщасливіших обставин. Від нас, решти, мо­жна чекати, щоб ми, по мірі своїх сил і здібностей, служили своє­му призначенню на благо тих, хто нам довірений. Учитель повинен бути для учня втіленням не тільки-чуттєвого пізнання, але також абстрактного мислення, духу шкільної спільноти, підкорен­ня особистості загальній меті. Одним словом, він повинен бути уо­собленням зрілої вихованої, якщо не досконалої, то такої, що пра­гне до досконалості людини. Найважливішим явищем у школі, найнавчальнішим предметом для спостереження, найважливішим прикладом для учня є сам учитель, Він - уособлений метод на­вчання, втілення принципу навчання і виховання. Його особис­тість завойовує йому повагу, вплив, силу. Скрізь цінність школи дорівнює цінності її вчителя. Побувши в першій, дізнаєшся про останнього набагато більше і ґрунтовніше, ніж у результаті найдетальнішого опису «Покажи мені своїх учнів, і я побачу тебе!»

Дата добавления: 2015-05-24