Основні ідеї та напрямки буддизму

Як зазначав видатний російський знавець буддизму академік Ф.І.Щербатськой, найвизначніша з світових релігій, яка має пряме відношення до становлення цивілізацій багатьох народів Азії і вплинула на європейську культуру, яка подарувала світу оригінальнійший зразок морального вчення, сама, однак, не знала «ні Бога, ні безсмертя душі, ні свободи волі».

Тобто не мала того фундаменту, без якого, згідно європейської культурної традиції, неможливо говорити серйозно про релігію та мораль.

Зрозуміло, буддизм не мав нічого спільного з атеїзмом.

Але боги тут, як і люди, не являються творцями світу, вони також підпорядковані дії безликого світового порядку, закону карми (морального воздаяння за минулі добродійні або гріховні вчинки) і не мають ніяких переваг в порівнянні з простими смертними перед суворою необхідністю закону сансари (перевтілення в різні тілесні образи в залежності від минулих дій і вчинків).

Немов би свідомо створюючи парадокси, буддизм заперечує не тільки безсмертя душі, але й саме її існування.

Душа, як і тіло, є процес миттєвої взаємодії кінцевих і постійно змінних особливих елементів буття – дхарм, комбінація яких і складає те, що прийнято в буденній свідомості вважати тілом, відчуттями, переживаннями і т.д., душевним життям і душею.

Звідси витікав важливий для буддизму висновок: душа і тіло не утворюють чогось постійного і стійкого, а безперервно змінююся, знаходяться у стані народження і смерті, хоча людина і не дає собі в цьому ніякого звіту.

Згідно буддизму, все існуюче – це рух дхарм, їх миттєва взаємодія, про що людина просто не здогадується в силу недосконалості свого пізнання.

І самі «стани» свідомості, як щось стійке, є продуктом звички, пам’яті і людського уявлення.

Так формується оригінальне і малодоступне для простого смертного вчення про буття, яке не потребує для свого пояснення ні Бога-творця, ні вільно творящих свідомості і волі.

Але залишається питання: як на цій об’єктивній основі можна возвести і обґрунтувати мораль?

І Будда пропонує свій «серединний шлях», уникаючи як крайностей такого характерного для стародавньої Індії аскетизму, так і надмірного емоційно-чуттєвого відношення до життя.

При цьому вчення про шлях морального спасіння подається ним на загальнодоступній мові буденних образів і понять.

Ядром вчення стають «чотири шляхетні істини»:

1) Страждання є універсальна властивість людського життя.

Воно охоплює всі без виключення його сторони і етапи: народження, старість, хвороби, смерть, прагнення до обладання речами та їх втрата – все містить в собі страждання.

2) Існує причина людських страждань.

Це, з однієї сторони, об’єктивний і безначальний рух дхарм, який утворює нескінчені спади і підйоми, − хвилювання «океану життя».

Для людини цей процес є нескінчене народження (сансара) і перевтілення, як вплив минулих народжень на теперішнє і майбутнє у вигляді морального воздаяння (карма).

Тому, з іншого боку, причиною страждань є безмірна прихильність людини до життя, до задоволення своїх чуттєвих страстей.

3) Страждання можна припинити ще в теперішньому житті.

Оскільки людське бажання, згідно буддизму, охоплює фактично всі егоїстичні мотиви людської діяльності у прагненні весь світ «зробити своїм», то вихід – не в подавленні волі.

Воля повинна бути спрямована всередину, на відвертання нашого «Я» від предметів зовнішнього світу, на зруйнування як його прив’язаності до світу, так і головної ілюзії внутрішнього життя людини – абсолютності її «Я».

4) Є шлях звільнення від страждань.

Це восьмиетапний шлях, який веде до нірвани (згасання, подолання кола перероджень як вищої мети).

Етапи цього шляху такі:

правильна віра – визнання чотирьох шляхетних істин як фундаментальної основи внутрішнього удосконалення;

правильна рішучість як відмова від дурних намірів, ворожнечі до близьких і т.п.;

правильна мова – результат правильної рішучості, утримання в мові від брехні, наклепів, образ і т.п.;

правильна поведінка як відмова від причинення зла всьому живому, від злодійства і задоволення дурних бажань;

правильний образ життя – забезпечення своїх потреб чесною працею;

правильне зусилля – постійне звільнення від дурних намірів та ідей і заміна їх добрими;

правильне спрямування думки – погляд на речі, що мають бути витісненими з свідомості, як на «чужі», а не як на «мої», нерозривно пов’язані з «Я»;

правильне зосередження – прийнята в йозі психотехніка, що веде до нірвани, «приборкання думок і почуттів», коли остаточно переборюються прихильності та страсті, суєтні та гріховні відношення до світу.

Людина, яка досягає духовного удосконалення в нірвані, стає архатом (буддійським святим).

Восьмиетапний шлях Будди включав цілісний образ життя, в якому, на думку автора, єдність знання, моралі й поведінки мала завершитися моральним очищенням людини в світлі істини.

Буддійський «серединний шлях» був серединою не тільки між аскезою і розбещеністю, але й між інтелектом і поетичним почуттям.

Розсудливі натури могли засвоювати і розвивати принципи буддизму в суворо логічній формі, а поетично настроєні – відкидати філософію і брати з «шляхетного мовчання» те, що їм підказувало серце і уява.

Саме тому буддизм став не сектою, а релігією для всіх верств суспільства: і для «верхів», і для «низів».

Саме тому буддизм легко перейшов кордони Індії, став світовою релігією, системою культури, що об’єднує десятки народів Азії

Зупинемось детальніше на нірвані – центральному понятті релігійної філософії буддизму.

Буквально «нірвана» означає «згасання», «застигання».

Але це не просто знищення жадоби життя і шлях до смерті.

Будда мав на увазі тільки згасання хибного бажання, а не всього існування.

Нірвана є лише руйнування полум’я пожадливості, ненависті і неуцтва.

Тільки так розуміючи нірвану, можна зрозуміти, як Будда досяг просвітлення (бодхи) у віці 35 років, а потім провів ще 45 років життя, здійснюючи діяльну проповідь і добрі справи.

Ми розглянули ідеї раннього буддизму.

Пізніше, після смерті Будди (483 до н.е.) ці ідеї безперервно переосмислювали і розвивали його учні і послідовники.

Канонізація буддизму як теології відбулася на соборі в Кашмирі в ІІ ст. н.е., коли були записані мовою палі зібрання повчань і проповідей вчителя (Сутта-піттака), правила і норми управління буддійською общиною (Вінная-піттака) і власне філософське вчення буддизма (Абхідхарма-піттака).

Три-піттака (три корзини віри) і стала основним каноном для кожного послідовника буддизму

Після четвертого собору відбувається поділ буддизму на махаяну (велику колісницю – широкий шлях спасіння) та хінаяну (малу колісницю – вузький шлях спасіння).

Окремо формується третя форма буддизму – ламізм.

Махаяна – форма буддизму, що склалася пізніше і досягла розквіту близько 200 р. н.е. – багато в чому відрізнялася від раннього буддизму хінаяни.

Вона більше схожа на звичайну релігію: не задовольняється функцією «внутрішнього просвітлення» невеликого кола людей.

Вона робить поняття нірвани більш доступним буденній релігійній свідомості, відходить від виключно негативного відношення до світу сансари.

Було визнано, що благочестя і подаяння мирянина прирівнюється до заслуг монаха і можуть приблизити його до заповітної мети – нірвани.

На «колісниці спасіння» можуть тепер уміститися багато віруючих.

В буддизмі з’являється тепер нова фігура – бодхісатва, святий сподвижник, який досяг спасіння, але залишився серед людей, щоб полегшити їх страждання, повести їх шляхом спасіння.

З появою бодхісатв в буддизмі почав розвиватися пантеон святих, яким можна було молитися, прохаючи у них допомоги і заступництва.

Поряд з великим Буддою з’явилося багато інших будд, вони одержали ім’я, буди персоніфіковані, перетворилися в об’єкти поклоніння і культа.

Виникло поклоніння їх зображенням, головним чином скульптурним.

З’явилися невідомі ранньому буддизму уявлення про пекло і рай, була розроблена космогонія, що зображувала множинність небес, на якій розміщувався божественний пантеон.

І сам Будда з вчителя мудрості перетворився в бога-спасителя.

В ІІІ ст. буддизм стає домінуючим явищем індійської культури і переходить кордони Індії.

Але вже до VIII ст. н.е. вплив буддизму поступово слабне. Домінуючою релігією в середньовічній Індії стає індуїзм.

Дата добавления: 2015-05-08