Унітаріянсько-універсалістська Церква

МУНІЗМ

Культ корейського проповідника Сун Міунг Муна відносимо до західних культів з двох причин. По-перше, в ньому взято християнське віровчення, і Мунізм як такий ідентифікує себе з Церквою; а східні культи й секти значно дистанціюються від Християнства. По-друге, корейське походження Муна не стало на перешкоді його суто західному способові утворення свого віровчення, оскільки у зрілий період життя він замешкав у США. Та все ж, до концепції Муна включена, як складова частина, релігія Даосизму (чи Таоїзму), поширена в Китаї, Кореї та інших країнах Далекого Сходу. Даосизм - типова дуалістична релігійна філософія, яка вивчає взаємини двох протилежностей у Всесвіті.

Оригінальність Мунового віровчення саме й полягає в тому, що він старався з'єднати Християнство з елементами Даосизму Але як і перевтілення (з Індуїзму) в системі поглядів Філморів, так і взаємини протилежностей (з Даосизму) у системі погляді» Му й. І мають другорядне значення, що не дозволяє віднести Мунізм до змішаних культів.

Сун Міунґ Мун народився 1920 р. на Півночі Кореї і у віці 10 років став разом з батьками християнином конфесії Пресвітеріян. У 16 років він, підчас молитви в горах, побачив перше «об'явлення»: перед ним наче з'явивися Ісус Христос і доручив виконати справу, яку Він, Господь, не встиг завершити. Після сильного переживання й вагання Мун погодився...

Ще живучи в Кореї, Мун повірив, що він є новим «месією». У своїх виступах він поважно обґрунтовував, що друге пришестя Ісуса Христа мало статися саме в Кореї між 1917 і 1930 рр., що підводить до думки, що його, Муна, день народження вкладається у ці часові рамки. 1971 р. Мун з родиною переселився до СІНА, замешкав у Сан-Франциско. Він написав «богонатхненну» книгу «Божественний Принцип» (яку він і два мільйони його послідов­ників вважають «святою книгою» й іноді ставлять її вище за Біблію) та видав збірники своїх промов під заголовком «Говорить Пан». Муністи присвоїли своєму начальникові титул - «преподобний». Такою ж «преподобною» стала і дружина Муна. Тепер Муністи завершують свої молитви «в ім'я Справжніх Батьків».

Мета Муна і його оточення - скасувати не тільки історичну Церкву, але й Християнство взагалі. Тут він іде далі Єговистів, котрі свої пропагандистські акції спрямовують в основному проти Церкви. А ось і програма, яку прямо і недвозначно (певна річ, від імени Бога) задекларував 1972 р. Мун: «Тепер Бог відкидає від Себе християнство і встановлює нову релігію, і цією новою релігією є Церква Єднання (під цією назвою Мун оформив свою єресь після переселення до США - Д.С.). Правою ногою ми наступаємо на християнство і підпорядковуємо його собі» (видання «Говорить Пан», Париж, квітень 1972).

Але й ця радикальна заява не є межею месіянських претензій Муна. Він замахується і на саму Біблію; правда, її відміну він заплану­вав на близьке майбутнє. Ось кілька цитат із проповідей Муна на цю тему: «Допоки робота з християнською церквою не закінчена (Мун усвідомлює, що знищити Церкву - не така вже й проста справа навіть для таких «месій», як він. - Д.С.), ми повинні цитувати Біблію і використовувати її для пояснення Божественного Принципу.

Після того, як ми одержимо спадщину християнської церкви, ми зможемо навчати й без Біблії». «Можливо, релігійним людям, а особливо християнам, може не сподобатися звістка про те, що незабаром повинен з'явитися новий виклад правди. Вони вірять, що Біблія, яку вони мають сьогодні, досконала й абсолютна». «Слово Ісуса та Святого Духа в Новому Заповіті втратять своє світло... А це означає, що час 'їхньої місії закінчиться з приходом нового часу».

Що ж не влаштовує Муна у Святому Письмі? Його не влашто­вує сама концепція Бога як всемогутньої Особи, сповненої любови до людини. Мун настоює на обмежених можливостях Бога, на його недосконалости. Бог, за Муном, може здійснювати Свою владу і виражати Свої цілі тільки через людину. Йому потрібен суб'єкт, свого роду партнер. «Існування Бога без людини уявити немож­ливо,- міркує Мун. - Суб'єкт і об'єкт не можуть існувати один без одного. Якби людини не було, Бог загинув би». У цьому твердженні, яке не має нічого спільного з наукою Біблії, прогля­дається вплив Дажизму, вчення про «інь» і «янь» - дуалістичного відношення між даванням і прийманням. Кожний віруючий християнин знає, що Бог незмінний, Він існував до створення людини - і не гинув. Людина потрібна Богові не для того, як навчає Мун, щоб попередити Своє зникнення, а щоб показати вічність і незнищенність Свого творчого генія і силу Своєї любови, як того навчає Біблія.

Вибравши таку стратегію уневажнення Бога, Мун робить випади і проти пресвятої Трійці. Коли інші культи зовсім заперечують Трійцю або трактують її як трьох окремих богів, то Мун запускає ножа у Трійцю іншим, більш витонченим методом: він допускає існування кількох трійць. Першою «трійцею», за Муном, були Адам, Єва і Бог. Після гріхопадіння людини прийшла друга «трійця» -Адам, Єва і Сатана. Після розп'яття Христа настала черга дійсної Трійці - Отця, Сина і Святого Духа. А в XX ст. стала чини Мунівська «нова трійця» - Бог, третій Адам і третя Єва; причому під двома останніми особами «нової трійці» маються на увазі «Справжні Батьки», тобто пан і пані Сун Міунг Мун.

Свій культ Мун назвав «Церквою Єднання». Що це не Церква в християнському розумінні цього слова, цілком очевидно. А що таке єднання? Кого з ким? Мунівська концепція Бога передбачає взаємоперехідність Творця і творіння - Бога і людини. Теологія Муна змішана з антропологією. В нормальному, тобто історичному, Християнстві це різні науки; у віровченні Муна - це щось одне, це «єднання». Він писав: «Людина є видима форма Бога, а Бог є невидима форма людини. Суб'єкт і об'єкт єдині по суті. Бог і людина - одно. Людина є втілений Бог».

Яка роля в цій дивній системі відведена Ісусові Христу? Якщо Бог і людина - одно, то Ісус Христос, твердить Мун, не Бог, але людина, в якій втілився Бог. Це лише Християнство, мовляв, перетворило Ісуса Христа у Бога. «Преподобний» Мун навчає своїх послідовників, що кожний з них не тільки може зрівнятися з Христом, але й перевершити Його.

Величний акт перемоги над гріхом і самою смертю, який звершив Ісус Христос на голгофському хресті, Мун трактує навпаки: нібито це була поразка і Бога-Отця, й Ісуса Христа. В момент розп'яття жодного викуплення не було, люди не одержали спасіння. Розвиваючи цю думку, Мун договорився до того, що «на хресті фізич­ним тілом Ісуса заволодів Сатана». Таким же невдахою описує Мун Івана Хрестителя, який нібито не зумів розчистити шляху для навчання Ісуса, тому юдеї стратили як Івана, так і Ісуса. Отож, вони не виконали своєї міси і з цієї причини й «об'явився» Ісус Христос Мунові в горах, доручаючи йому довиконати незавершену справу.

У поглядах на Святий Дух «преподобний» Мун знову зверта­ється до дуалістичної філософії Даосизму і пришиває її білими нитками до вчення Біблії про Святий Дух. Він описує Святого Духа в образі «другої Єви», яка прийшла на зміну першій Єві, котра впала у гріх. Ця «друга Єва» була тимчасова і тепер замінена «третьою Євою» з «нової трійці», тобто дружиною «преподобного» Муна. Сун Міунґ Мунові важко відмовити в оригінальносте його системи і способу його думання. Він чудовий імпровізатор, і на всі основні доктрини Біблії в нього є свої проти-доктрини, які між собою добре пов'язані логічно. Тому в нього так багато прихильників І в Кореї, і у США, і в Європі, навіть в Азії: муністів сьогодні понад два мільйони. Приклад життя Муна показує, як розмаїто і талановито можна ревізувати Біблію і Християнство. Проте ревізіонізм Муна - при всьому його радикалізмі й логічносте -розвалюється, мов хатина з карт, коли його проаналізувати з погляду правдивого Християнства і правдивої Богослови'.

Запитання

1. Охарактеризуйте особу Сун Міунґ Муна й історію виникнення Мунізму (Церкви Єднання).

2. Які погляди Муна і Муністів на Святе Письмо і Церкву?

3. У чому Мун ревізує біблійне вчення про Бога, пресвяту Трійцю і спасіння?

Пишучи в заголовку слово Церква (з великої літери і без лапок), відчуваєш докір совісти; бо насправді йде мова про «церкву» - з малої літери і в лапках. Це умовна назва ліберального об'єднання, яке майже нічого спільного не має з правдивою Христовою Церквою. Але власна назва є власною назвою, тому тільки задля цього мусимо тут написати усі три слова з великої літери.

Унітаріянство виникло давно - ще на початку руху Реформації, в XVI ст. в Англії. Цей рух протиставив себе тоді основним течіям Реформації - Лютеранству та Кальвінізму. Унітаріянці були одними з перших ревізіоністів Біблії: вони поставили під сумнів головні догмати Християнської релігії, даючи їм власні, цілком довільні, надумані, ліберальні тлумачення. Унітаріянцям хотілося мати якусь духовність, виглядати віруючими людьми, але вимоги Біблії в моральному плані їх зовсім не влаштовували. І тому вони взялися за «унітаризування» (об'єднання) праведного з грішним. Плідним фунтом для унітаріянців були середовища ліберальних партій і угруповань, об'єднання інтелектуалів і мистців, університети. Гарвардський університет біля Бостона - колись центр офіційної Богослови - стає в другій половині XIX ст. (І є дотепер) розсадником унітаріянських релігійних поглядів у ГЛІТА і в цілому західному академічному світі.

Універсалістська Церква - дещо молодша за Унітаріянську. її провідники проповідують свою основну тезу, що всі люди, врешті-решт, одержать спасіння, без огляду на 'їхні релігійні переконання чи 'їх відсутність. Вони правильно кажуть, що любов Бога безмежна. І на цьому ставлять крапку. Але Святе Письмо не ставить на цьому крапки. Бо ця любов вимагає щирої віри у викупну жертву Господа, а якраз особа Викупителя і саме викуплення є «каменем спотикання» як для Унітаріянців, так і для Універсалістів.

На фунті вільнодумства й довільного трактування Біблії і відбулося об'єднання обох «церков» у 1957 р. в одну Унітаріянсько-Універсалістську Церкву. У неї нема своєї власної «священної» чи «богонатхненної» книги, нема власного символу віри. Але це зовсім не значить, що прихильники цього об'єднання повністю визнають Біблію та Нікейський Символ Віри, прийнятий на Першому Все­ленському Соборі 325 р. Швидше всього, вони прийняли єресі, з якими вели непримиренну боротьбу отці цього і наступних Вселен­ських Соборів. Так, Унітаріянці та Універсалісти відкидають пресвяту Трійцю, Божественну природу Ісуса Христа, віру в надзвичайні чуда (як ті, що описані в Біблії, так ті, що сталися в історії Христової Церкви), концепцію викуплення, існування пекла і раю. Це вже було - було в єресях аріян, антитрінітаріїв, монофізитів тощо.

Якщо ранні представники Унітаріянства Джонатан Мейх'ю (1720-1766) та Вільям Чаннінг (1780-1842) свій лібералізмпов'язували з такою позитивною рисою Християнства, як віро­терпимість, то сучасні представники об'єднаної «церкви» розуміють віротерпимість як одночасне сповідування протилежних і взаємовиключних релігій. Джек Мендельсон написав таке: «Я хочу називатися християнином тільки в тому випадку, якщо разом з наступним зітханням мені дозволено буде вимовити різні варіянти: я також єврей, я індус, я мусульманин, буддист, стоїк, послідовник Ехнатона, Зороастра, Конфуція, Лао-Цзи і Сократа». Цей же «теолог» писав, що Біблію і віру створили люди, що Біблія повна виправлень, пропусків і помилок. Про Ісуса Христа пан Мендельсон писав, що Він вважав Себе в основному Месією для юдеїв, а це лиш Його послідовники та перекладачі перетворили Ісуса у християнського Спасителя, який послужив викупленню гріхів людства. Деякі лідери «церкви» вважають, що членство в їхній «церкві» можна сполучити з атеїстичними переконаннями.

Взагалі, керівники і звичайні члени Унітаріянсько-Універсалістської Церкви у своїх численних заявах та інтерв'ю охочіше признаються, у що вони не вірять, ніж у що вірять. Ось висловлю­вання Джорджа Маршалла: «Члени Унітаріянської та Універса-лістської Церков заперечують доктрину Трійці, Божественність Христа, віру у надприродні чуда, концепцію вибраносте, що означає спасіння, концепцію пекла як місця кари померлих». А ось вислов­лювання Джека Мендельсона в журналі «Лук» за 8 березня 1955 р.: «Члени Унітаріянської Церкви не вірять у те, що Ісус є Месією,-хай це буде втілення надії юдеїв чи фантазії християн. Вони не вірять у те, що Він є втілений Бог, чи друга особа Трійці, чи суддя наприкінці світу, котрий судитиме живих і мертвих».

Читаючи такі висловлювання, де все найдорожче для правдивих християн заперечується і відкидається, сторонній спостерігач не може не думати, що під назвою, під личиною «християн» і «церкви» ховаються представники будь-якої іншої релігії, але тільки не Християнства. Всупереч ясній і недвозначній науці Біблії, що всі зфішили, що нема праведного жодного, що всі потребують спасіння від Когось ззовні, об'єднана «церква» твердить, що людина не є грішною у своїй суті, тому вона не повинна засуджуватися (тобто каятися), і якщо буде правильно себе поводити, то «може одержати рішучу перемогу сама над собою». Самовиправдання людини від гріха - щ теза є останнім штрихом у типово нехристиянському «портреті» аналізованого культу.

На закінчення слід зауважити одну термінологічну деталь: з уваги на дещо ускладнену вимову назви цього культу, в англомовних країнах її називають «Юнайтед Черч» - Об'єднана Церква. Отож, почувши десь у СІЛА, Канаді, Англії чи Австралії це слово­сполучення, знайте, з ким маєте справу.

Запитання

1. Що було спільного між Унітаріянською й Універсалістською «церквами» до їх об'єднання?

2. Проаналізуйте висловлювання лідерів цієї «церкви» про Трійцю, Ісуса Христа, Біблію, гріх.

Дата добавления: 2015-05-09