Теософія

Перш ніж перейти до розгляду Теософії як першооснови змішаних культів і сект нового часу, зупинимося на деяких спільних рисах цього роду релігійно-містичних новоутворень.

Їх характеристика включає кілька важливих положень:

1. Усі вони чужі і навіть ворожі Християнству, Біблії, засуджують Християнську релігію у всіх трьох її концепціях та від­ повідних цим концепціям Церквах: Православній, Католицькій та Протестантській.

2. Усі вони виникли, починаючи з останньої чверті XIX ст., та особливо поширилися у XX ст., а їх подальше множення і глобальне розповсюдження припадає на останню чверть XX ст., тобто на час, в який ми живемо.

3. Більшість з них старається пов'язати здобутки модерної філософії з такими елементами східних філософій, як пантеїзм (Бог в усьому) і монізм (вчення про матеріяльно-духовну єдність всього існуючого).

4. Усі вони з'єднують наукові знання і духовність із забобонами, з віруваннями в перевтілення, в карму, в учення східних гуру, у звичайне відьмарство.

5. Частина з них реанімують стародавнє поганство, роблять з мітів «релігії» й «віри», практикують ідолопоклонські ритуали, і, як і в західних та східних культах, мають власних «пророків» і власні «святі писання».

6. Для них притаманні взаємна нетерпимість, фанатизм, про­паганда своєї винятковосте, виклик суспільству, порушення приписів моралі, прав людини і навіть конституційних законів держав.

Це основні спільні риси змішаних культів і сект. Є й інші риси, які їх єднають, про що буде мова при розгляді окремих угруповань. Є й відмінности в межах цих спільних рис.

Наприклад, їхнє вчення про перевтілення трактується одними як ступінчастий рух від нижчих до вищих форм (при можливому поверненні знову до нижчих форм); другими - як перехід душ тільки від людини до людини; третіми - як космічні мандри душ між Землею та іншими планетами тощо.

Цю еклектику мітичних, поганських, східних, західних вірувань проповідують часом дуже відомі постаті, як-от: філософ Ральф Емерсон, фізик Фритьоф Капра, актриса Шірлі Маклейн, вчені й письменники Артур Форд, Рута Монтгомері, Джин Діксон, що додатково приваблює простий люд, падкий на сенсації, до змішаних релігійних угруповань.

Змішані західно-східні культи й секти мають великий пропаган­дистський апарат, видають безліч журналів на багатьох мовах і мають свої філії ледь не в усіх країнах світу. Фахівці підрахували, що загалом є до п'яти тисяч філій цих груп з кількома мільйонами активних членів.

Матірним клубком і розсадником цих культів і сект стала Тео­софія - в перекладі «Божа Мудрість». Словосполучення гарне й благозвучне, але за ним стоїть вельми сумнівний зміст. Теософія ворожа історичному Християнству — «релігії чванства, відвертого самовивищування, засобу для осягнення своїх цілей, найлегшого засобу для досягнення добробуту, здійснення обману і набуття влади; зручного екрана для лицемірства». Ось так охарактеризувала Християнську релігію засновниця Теософії Олена Блаватська. Вона - українка за походженням, яка виїхала на Захід у другій половині XIX ст., захопилася Індуізмом та Буддизмом, переосмис­лила важливі положення цих релігій під кутом зору західних філософсько-релігійних вчень і 1875 р. створила новий культ під назвою «Теософія». Вона опублікувала про Теософію декілька поважних праць, головні з них «Вивчення Окультизму» та «Ключ до Теософії». Блаватська була розумною і начитаною жінкою, але Україна навряд чи повинна пишатися її розумом, бо він звів пані Олену на манівці - з прямої, ясної спасенної дороги віри в Господа нашого Ісуса Христа.

Европа, Америка, а в певному сенсі - цілий світ - переживали в останній чверті XIX ст. велику духовну кризу. Імперії душили свої колонії, провадили грабіжницькі війни. Вимотування багатіями останніх соків з робочого люду досягло небачених масштабів. Моральна розпуста наскрізь пронизувала національні організми й соціальні суспільства. Голос Церкви на захист соціяльних прав людей, що найвиразніше пролунав у енцикліці папи Римського Лева XIII «Рерум Новарум» (1891), мало ким був почутий, зокрема, тими морально спустошеними колами багатіїв і інтелігентів, які тільки формально називалися християнами, а насправді втратили образ і подобу Божу. Це був сприятливий фунт для поширення фальшивих західно-східних культів тилу Теософії, які проповідували марність усього реального і закликали до пошуків «бога» в самому собі. Ідеї Олени Блаватської, яка опанувала таємні знання індуїстських та буддистських мудреців, дуже приваблювали ті кола, які прагнули розумової і фізичної досконалости, аж до уподібнення самих себе... Богові. В Европі множилися теософські гуртки. Заможніші шукачі «нової духовности» втікали у гори Швейцарії і там у віллах і замках самовдосконалювалися, вивчали закони карми і спіритичні сеанси. На переломі XIX і XX ст.ст. теософське вчення перекинулося на другий берег Атлантики і поширилося по всіх Сполучених Штатах.

Що ж приваблювало людей у Теософії? Це, насамперед, заміна віри знаннями; і то неабиякими, а тайними, здатними звільнити людину від тягара життєвих проблем і зробити її богоподібною. Це також безособовість Бога, перед яким не треба нести відповідальності за свої дії адже теософи подрібнювали Бога на незчисленну кількість шматочків, переселяючи їх всередину кожного.

Заперечуючи Бога як особистість, теософи й чути нічого не хотіли про пресвяту Трійцю. В їх писаннях весь час виступає якесь «нутро»: «у нас самих», «всередині нас», «глибоко проникай у себе і знайдеш там Бога» тощо.

Це все старезні Індуїстські повір'я; але у вченні теософії вони були обгорнуті в модерні західні папірчики індивідуалізму й декадан­су. Бога вони замінили Божественним Законом, який є, як писала Олена Блаватська у книзі «Ключ до Теософії», «корінь усього, від якого все виходить і всередину якого все повертається наприкінці великого циклу буття». Безособовість, неконкретність і «розпороше­ність» Бога, розуміння йото як ідеї чи закону — усе це доносилося до читачів і слухачів під виглядом науки з поділом на цикли, категорії, за­кони. Це повинно було впливати на симпатиків і новиків Теософії, бо люди завжди, на жаль, більше вірять доказам науки, ніж доказам віри.

Особливо приваблювала інтелектуалів теософська антропо­логія — вчення про суть людини. Теософи навчають, що людина складається з семи частин: 1) тіла, 2) життєздатносте, 3) астрального тіла (духовного тіла, що перебуває у Космосі), 4) тваринної душі, 5) людської душі, 6) духовної душі, 7) енергії. Як бачимо, в цьому вигаданому поділові людини на сім частин (теософи могли б збіль­шити число складових людини і до десяти, адже 'їх теорії неможливо перевірити на практиці) вони взяли дещо від Християнства (хоч від нього віл яко відхрещуються), наприклад, християнське вчення про тіло, душу й дух людини. І це не поодинокий випадок. Адже й інші культи та секти, при всій їх ненависті до історичного Хрис­тиянства, паразитують на Християнстві, запозичуючи в нього ті чи інші положення або створюючи альтернативні вчення - свого роду антихристиянство на підвалинах християнських правд. Це тому, що Християнство- неперевершена, геніальна релігія, створена єдиним правдивим Богом, і створити щось зовсім протилежне йому не під силу жодному іншому розумові.

Ці сім частин людини теософи використовують, щоб продемон­струвати ступінчастий розвиток людини знизу догори - від фізичного тіла до енергії, в якій (тобто в сьомій частині) людина досягає безсмертя і спасіння. В теософській схемі Олени Блаватської та її послідовників знайшлося місце і для оцінки Ісуса Христа. Він розглядається нею приблизно так само, як стародавніми візан­тійськими єретиками монофізитами - не як людина, а як Божий Закон у кожній людині, тобто як абстракція, без індивідуального обличчя і без фізичної природи. Таку ж майбутність пророкують теософи і людині у вічности: після численних перевтілень і переходів через сім частин свого буття перейти, нарешті, в стан нирвани, тобто розчинитися в безособовому Космосі, втратити індивіду­альність, стати чистою енергією, що буде носитися і блукати в безкрайому Всесвіті. Як ця теорія ступінчастих переходів і перспек­тив загробного життя далека від Божих планів, Божої науки!

Запитання

1. Які шість спільних рис характеризують змішані культи і секти?

2. Хто така Олена Блаватська і на які релігії вона орієнту­валася, створюючи новий культ Теософії?

3. Охарактеризуйте суть вчення теософів про Бога, людину і спасіння.

Дата добавления: 2015-05-09