Сатанізм

Хоч чимало культів і сект схильні твердити, що нема зла, пекла і жодних диявольських сил, проте існування й активність відпалого від Бога ангела Сатани є реальним фактом у Всесвіті, на Землі, в житті суспільства і кожної людини. Давні історичні релігії виразно свідчать про існування духа злоби, який у всьому протистоїть Богові. Чітко вималюваний «портрет» Сатани в нашій Християнській релігії, а свята книга християн, Біблія, дає історію його повстання проти Бога, всі його підступи з незапам'ятних часів, методи його роботи, його поразки в боротьбі з Богом і перспективу закінчення цієї боротьби - остаточне знищення Сатани в пекельному вогненному озері.

Книги Старого Заповіту Біблії оповідають, що до свого падіння Сатана був одним із зразкових слуг Бога першого ряду архангелом Сатанаїлом, наділеним високими й досконалими рисами. Великою таємницею є те, чому Бог допустив вступлення тяжкої хвороби гордости й противлення в цю прекрасну, мудру і сильну духовну персону, що й привело її до протибожого бунту, який продов­жується й дотепер. Ось штрихи до раннього «портрета» Сатани з Біблії «Ти печать досконалосте, повен мудрости і корона краси... Ти помазаний Херувим хоронитель, і Я дав тебе на святу гору Божу, ти ходив серед огнистого каміння. Ти був бездоганний у своїх дорогах від дня твого створення, аж поки не знайшлася на тобі несправедливість. Через велику торгівлю твою твоє ну І р" переповнилось насиллям, і ти прогрішив. Тому Я зневаж І і щоб не був ти на Божій горі, і погубив тебе, хоронителю Керм" з середини огнистого каміння. Стало високим твоє серце через красу твою, ти занапастив свою мудрість через свою красу. Кинув Я тебе на землю, дав тебе перед царями, щоб дивились на тебе. Многотою провин своїх, через кривду торгівлі своєї зневажив ти святині свої. І вивів Я огонь з твоєї середини, і він пожер тебе попелом на землі на очах усіх, хто бачить тебе. Усі, хто знає тебе серед народів, остовпіють над тобою; ти пострахом станеш, і не буде тебе аж навіки!» (Книга пророка Єзешїля, 28: 12-19).

Пророк каже, що причиною падіння стали осяйна врода Сатанаїла і схильність до «торгівлі», тобто до зневажливого став­лення до того загадкового «огнистого каміння», за яке відповідав Сатанаїл на Божій горі, очевидно, при світлому Господньому прес­толі. Ми б хотіли знати деталі, як і з ким він торгував тим «огнистим камінням», але Біблія каже те, що каже: і ми віримо, що це був тяжкий, незворотний переступ космічного масштабу, якщо праведний і люблячий Господь зробив з цього красеня, мудреця і всевладного силача попіл на землі, на очах усіх, хто його бачив.

Далі ми бачимо вже не херувима Сатанаїла, а скинутого з Божої вершини Сатану. І в наступних книгах Святого Письма він має страшні, бридкі найменування: змій, диявол, люцифер, ворог, брехун, спокусник, убивця, обманець, фальшивий пророк, антихрист, бестія. І ці ганебні «титули» Сатана дістав як від початку свого відпадіння від Божих ангельських чинів, так і своїми наступними діями: спокушення первісних батьків людства Адама і Єви, вселення злого духа в Каїна, щоб він убив брата Авеля, спонукання народів до ідолопоклоніння, наставлення Ірода вигублювати немовлят, розпалювання злоби фарисеїв проти Господа Ісуса Христа і так далі, і так далі, аж до жахливих світових і локальних воєн XX ст., панування антихристиянських тоталітарних режимів з їх конц­таборами, голодоморами, брутальними насильствами. Усе це -«послужний список» Сатани за тисячоліття його богоборства, від моменту його викинення з Божого царства.

Характеристика Біблією Сатани включає чотири моменти: 1) він є творінням, а не творцем; 2) його діяльність не вічна, а обмежена в часі,- і за час його підступної праці все створене Богом, а особлиш • людина, пройдуть випробування на міцність і вірність Богові, а все нестійке відпаде; 3) він усі ці віки продовжує тремтіти перед сланою Божою, навіть перед іменем Його, знаючи, що він ніколи не переможе Бога; 4) його майбутнє визначене у пророчій книзі Нового Заповіту: «А диявол, що зводив їх, був укинений в озеро огняне та сірчане, де звірина й пророк неправдивий. І мучені будуть вони день і ніч на вічні віки» (Об'явлення св. Івана Богослова, 20: 10). Постає питання: чому ж люди, маючи здоровий глузд і добру науку, дані їм від самого Бога, не відрікаються від Сатани, не обходять його самого та його спокус десятою дорогою? Чому в усі часи серед творінь Божих були його слухняні раби, а в XX ст. -нечувана зухвалість! - навіть створили «церкву» Сатани! Ми не станемо дивуватися від цих риторичних запитань і не будемо підозрівати Бога, що Він не всесильний або що створив Всесвіт, Землю, людину недосконалими. Ні, все створене чудово, але мусить бути випробуване, пройти через низку екстрем і загартуватися. Не чудове саме собою, а чудове й випробуване, сім разів переплав­лене,- тільки воно увійде до царства небесного! Усі скликаються на розкішний обід до Бога. Але нікого не будуть тягти до цьото столу силоміць: прийдуть тільки добровільно, прийдуть вибрані, прийдуть у святкових ношах. Інші добровільно обирають іншу долю - і це їхнє право і їхня особиста відповідальність за своє майбутнє. Нема найменшого сумніву, що Господь глибоко сумує за тими людьми, які йшли в минулому і йдуть тепер за спокусами Сатани, адже Він і їх створив за своїм образом і подобою, і тому продовжує любити "їх. Але Він не може їх силоміць змусити повер­нути на 180° і зректися Сатани та його підступів. Людина - єдине творіння Бога, якому Він дав дар вільного вибору, і забрати цей дар Він не може під жодним оглядом. Тому так важливо обрати самому й добровільно сторону Бога! Це •' доля щаслиних Але були і є, на жаль, такі, що обирають іншу сторону всі нещасні й приречені, хоч їхній кумир Сатана брехливо обіцяв їм золоті гори.

Справді, трагедія цих людей полягає в тому, що вони покло­няються Сатані добровільно. Опановані гордістю, чванством і духом непокори, вони переповнені жадобою влади, матеріяльних дібр, розкошів і задоволення тілесних забаганок.

А саме цього їм найбільше обіцяє Сатана. Такі «клеврети» були в Сатани в доісторичні часи, були і в античну добу, ще до народження Ісуса Христа. Це численні маги, жерці, заклинателі духів у Шумері, Акаді, Ассирії, Єгипті, Халдеї, Вавилоні. Далі в поганських віру­ваннях Грецької та Римської імперій добре послужили Сатані астрологи (гадальники на планетах і зорях) й оракули. Мешканці легендарного материка Атлантиди, що був нібито посеред Атлан­тичного океану й опустився на дно за тяжкі гріхи тамтешньої раси людей — лемурів, вклонялися Сатані, як богові. Вони будували святині для гігантських вужів-пітонів, приносили криваві людські жертви, пили чорну кров биків, а в розпусті доводили себе до шалу.

У середні віки Сатана нав'язав нестійким людям численні магічні вірування і «викликання духів». Ціла армія алхіміків, відьом, хіромантів в Европі, Азії, Африці вели відкриту й потаємну війну з Християнством, зводячи людей псевдолікуванням «від усіх хвороб» різними замовляннями, зашіптуваннями, контактами із загробним світом і чаруваннями. Нікого вони не вилікували і золота із заліза не зробили. Це був черговий диявольський обман - і, як наслідок, -страшні пошесті чуми, холери, прокази, які косили тисячі і мільйони жертв. Алхіміки не зробили у своїх потаємних робітнях жодного грама золота, але ширили світом чутки про силу демонічних чарувань. Середньовічний магізм і відьмарство були «квіточками», з яких вийшли такі «ягідки» Нового Часу, як Спіритизм, Окультизм і новітній Сатанізм.

Чи перевелися ці прямі й опосередковані вірування в Сатану і його демонів сьогодні? В нарисі про Окультизм і Спіритизм ми навели лише окремі приклади того, як не тільки темні люди, але й ті, що з високою освітою, хутко піддаються всілякій чортівні під виглядом «народних традицій»: постукуванням по дереву, попльовуванням через плече, невітанням через поріг, вгадуванням характеру, долі, щастя й тривалості життя по лініях згинів на долоні. А вже про розгадування самих себе за астрологічними календарями та знаками зодіяка нема чого й говорити: ці календарі І знаки друкують навіть поважні газети щодня, наче прогнози погоди. Сатана, отже, використовує сьогодні весь арсенал нагромаджених за тисячоліття забобонів. Вони легкі для сприймання, бо вигадані його хитрим, швидким, геніяльним розумом і майстерно втиснені у правдиві народні традиції.

Але цього служіння собі під виглядом невинних забав і «народних традицій» йому стало замало, і він спонукав особливо злостивих, чорних душею і лихих духом створити йому особливий культ - ба більше, «релігію» і «церкву», де б йому служилося, вклонялося, як богові. Відчуваючи наближення свого кінця, він вирішив пожати максимум почестей від своїх ницих і приречених. Прикінцева драма бунту Сатани обертається для нього трагікомедією, театром абсурду у вигляді сучасного Сатанізму.

Двоє людей у XX ст. доклали найбільше зусиль до того, щоб зробити Сатанізм «релігією». Це англієць Алайстер Кровлі та румунський циган Антон Ла Вей. Обоє прийшли до Сатанізму від Теософії, Спіритизму й Окультизму. Кровлі (1875-1947) вивчав систему йопв в Індії, Цейлоні та Бірмі; потім вступив до таємного масонського ордену «Золотого Світанку». Він спеціялізувався на викликанні душ мертвих і навіть провів одну ніч всередині великої піраміди фараонів у Єгипті, щоб викликати 'їхні душі на розмову. Згодом, того ж 1904 р., він об'явив, що йому дана сила священика, апостола і князя безкінечного простору. Кровлі набув нове ім'я — Велика Бестія. Дружину свою назвав «Жінкою в пурпурі».

Отже, новітня «церква» Сатани утворена Кровлі-Бестією 1904 р.; а «символ віри» цієї «церкви» був названий ним «магік». Згідно з ученням Кровлі, Всесвітом править Сатана, тому Всесвіт є врівноваженим і досконалим. Віруючий у Сатану може поводити себе, як хоче, незважаючи на те, що про його поведінку думають чи говорять несатаністи. Від індуських студи Кровлі запозичив віру в перевтілення душ і в закон карми. Також вважав, що з досягненням потаємних знань можна управляти й маніпулювати духами. Для цього треба досконало знати закони ворожіння, стихій і різноманітних магічних церемоній. Навіть найменші їх порушення призводять до невдач. Кровлі убив свого помічника, який не виконав доручення при виконанні одного ритуалу. Кульмінацією служіння Сатані Кровлі вважав принесення йому людської жертви - найкраще немовляти-хлопчика без жодної вади.

Теорію і практику Сатанізму Кровлі опрацював у Каїрі. Відтак він зв'язався з магічним орденом у Німеччині - Орденом Святині Сходу, який очолював Карма Кельнер. Кровлі приїхав до Берліна і тут був прийнятий у члени цього ордену. Він піднімався крутими сходинками до вищих ступенів ордену й незабаром вже міг заявити, що має ключа, «який відчиняє усі герменевтичні та масонські таєм­ниці, передовсім науки сексуальної магії, яка з'ясовує усі без винятку тайни природи, усю символіку масонства, а також усі системи релі­гій». Після цього його було оголошено «найвищим і святим королем» Британії. Наприкінці життя Кровлі очолив англійську армію Ордену Святині Сходу. Він назвав цю філію латинською назвою Мізіегіа Мізііса Махігпа (МММ), тобто Великою Містичною Містерією.

Кровлі помер 1947 р., але утворений ним орден існує далі під керівництвом Кенета Гранта. Магічні свої візії Кровлі опублікував у кількох книгах, які часто перевидаються як основоположна література сатанинської «релігії». Сатаністи мають чотири відкри­тих ступені свого «вдосконалення» та 63 таємних ступені, почи­наючи від 33 і аж до 96. Остання цифра, коли хто досягає її, означає досконалу відданість культові Сатани; і такі вибрані нази­ваються «чистими шанувальниками», або «ілюмінатами». Нижчі ступені вклонялися одному із сатанинських ангелів Бафометові. Статую цього Бафомета, між іншим, мав доставити до США (для встановлення в сатанинській святині в Чікаго) корабель «Титанік», який потонув 1912 р. разом з пасажирами в Атлантичному океані, розбившись об підводний айсберг. Інженер-конструктор корабля був безбожником і на днищі найсучаснішого на той час океанського лайнера велів відлити з металу своє улюблене гасло: «Нема Бога, нема Господа». Окремі врятовані, які зі шлюпок бачили, як «Титанік» занурювався в океанську безодню, розповіли згодом журналістам, що коли корабель перевернувся, то цей напис показався оповитим жахом людям і зник у воді.

Дослідники життєписів діячів гітлеризму в Німеччині доводять, що найближче оточення Гітлера (Ґерінг, Гесс, Пммлер, Розенберг, Франк, Борман) і сам фюрер широко практикували Спіритизм, Окультизм і завуальований Сатанізм, були членами таємної орга­нізації «Туле» - філії ще таємнішого Ордену Германіє. Вони вірили у стародавні містичні пророцтва і надзвичайні об'явлення і навіть свій символ, свастику, що означав сонце з упокореним, заломленим промінням, запозичили з давньої сатанинської символіки. Ідейними натхненниками верхівки рейху були німецькі окультисти Дітріх Еккарт і Ґвідо фон Ліст. Релігію войовничого безбожництва, яке, як відомо, є зворотним боком медалі Сатанізму, сповідували провід­ники більшовизму Ленін, Троцький, Сталін та всі інші. Проникливий аналіз трагедій у першій половині XX ст., жертвами яких стали мільйони людей, показує надзвичайну активізацію в той час демонічних сил по всьому світі.

Наступником Кровлі у творенні секти Сатанізму став його учень Антон Ла Вей, що походив з циганської сімї з Трансильванії. В ніч з ЗО квітня на 1 травня 1966 р. в Турині, в Італії, він проголосив, що тої «Вальпургієвої ночі» вродився на Землі Сатана, а себе Ла Вей назвав «найвищим священиком і магом Чорного обряду». Тут же Ла Вей оголосив свою мету: знищення Християнства. Ла Вей став писати свій твір під назвою «Сатанинська Біблія» (Апіоп Ьа Уеу. ТЬе Заіапіс ВіЬІе.- Нелу Уогк: ауоп Воокз, 1969), наслідуючи в ній формою апостольські послання правдивої Біблії, але змістом цілком протилежну їй. Основні положення Ла Вейової «Сатанинської Біблії» зводяться до дев'яти тез:

1. Сатана ліквідовує стриманість і вводить вседозволеність.

2. Сатана проголошує стихійне існування замість духовного життя.

3. Сатана представляє непорочну мудрість, замість самобрехні сповненої лицемірства.

4. Сатана робить добро тим, хто має перед ним заслуги і відкидає любов до невдячних.

5. Сатана дає право помсти, відкидаючи принцип підставлення лівої щоки, якщо вдарили у праву.

6. Сатана вводить принцип відповідальносте для відповідальних людей, відкидаючи принцип турботи про упосліджених і психічно ненормальних.

7. Сатана навчає, що людина - це особливий тип тварини. Він твердить, що людині зрідка живеться краще, ніж тваринам. Але в більшосте випадків їй ведеться гірше за тих, що ходять на чотирьох ногах. Внаслідок увірування у свій «божий, духовний та інтелектуальний розвиток», людина стала найозлобленішою з-поміж усіх тварин.

8. Сатана скасовує вину за всі так звані гріхи, оскільки вони приносять фізичне, розумове та емоційне задоволення.

9. Сатана є найкращим приятелем Церкви, бо за всі роки її існування він мав що робити.

Усі ці положення прямо протилежні тому, чому навчає Біблія, Християнство, Христова Церква. Ідеолог Сатанізму Ла Вей всіляко підкреслює матеріяльну, тваринну суть людини, глузуючи з таких понять, як духовність, любов до ближнього, совість, співчуття до нещасних. Повна цинізму дев'ята теза «Сатанинської Біблії» про те, що Сатана вважає себе приятелем Христової Церкви, оскільки вона своєю виховною облагороджуючою роботою серед людства «давала роботу» Сатані - роботу шкодити зусиллям Церкви!

Услід за «Сатанинською Біблією», Ла Вей швидко нашкрябав «Чорну Біблію» (1970), яка є продовженням, другим томом, «новим заповітом» попередньої. Тут розвиваються думки, як втілювати законоположення Сатани в життя, щоб у найкращий спосіб підготувати початок його безпосередньої діяльносте на Землі. У «Чорній Біблії» проголошується початок нової ери Сатани, публікуються канон чорної служби йому, правила цілковитого послуху Сатані, перелік таємних імен Сатани, десять сатанинських заповідей, опис сатанинського сексу.

Серед вимог до віруючих у Сатану міститься заклик до кипучої активносте, щоб Сатана, коли прийде, міг упізнати своїх. Наголос робиться на пропаганді Сатанізму в засобах масової інформації', в літературі й мистецтві. Факти показують, що ці заклики - принаймні у західних країнах - не лишилися без відповіді. В кіно з'явилися фільми про народження Сатани (телесерія «Омен», фільм амери­канського режисера Романа Полянського «Дитя Розмарі»), виходять романи, повісті. Сатанинські теми проникли на сцену й особливо у музику так званого тяжкого або металевого року. Газети охоче і з багатьма деталями описують витівки сатаністів у різних країнах. Найбільшою ареною пропаганди Сатанізму стала так звана масова культура, розрахована на обездуховлене суспільство, на примітивне, дійсно тваринне сприйняття, яке так високо підноситься сатаністами.

Сатанізм, як інші тоталітарні секти, не уникнув поділів та роз­колів. Існують певні розбіжносте між «кровлівським» та «лавеївсь-ким» Сатанізмом, перший з яких більше пов'язаний з Теософією, Спіритизмом, Окультизмом і вважається дещо «ліберальнішим» за другий, відверто люциферський Сатанізм, в якому Бог Біблії трактує­ться як «узурпатор» сатанинської влади і тому ганьбиться і прокли­нається, їх поведінка агресивна, обряди мають звірський характер (включно з людськими жертвоприношеннями і груповими сексуаль­ними оргіями), вони п'ють свіжу кров тварин. Різні помісні чи націо­нальні групи сатаністів мають свої емблеми: три шістки, переверну­тий хрест, череп з перехрещеними кістками, козлина голова тощо.

У демократичних країнах Заходу групи й гуртки сатаністів під різними назвами діють легальне або напівлегальне, навіть зареєстровані як звичайні релігійні організації. Вони висовують своїх кумирів, які часто не визнають авторитетів «стариків» типу Алайстера Кровлі чи Антона Ла Вея. Та неодмінним 'їхнім автори­тетом залишається Диявол-Сатана. Так, 1982 р. в Західному Берліні утворене товариство неосатаністів «Телета», яке організаційно відійшло від «церков» Кровлі і Ла Вея.

Сатаністи активно створюють свої групи в посткомуністичних країнах Центральної та Східної Європи, користуючись релігійною свободою, яка настала тут з початком 90-х рр. У цих країнах, включно з Україною, поширюються ідеї агресивного, відверто анти-людського й антихристиянського, люциферського Сатанізму. Психо­логічна незахищеність українського народу, в якого ще такі свіжі мозолі від ярма підросійського колоніялізму та рани, нанесені без­божним комуно-більшовизмом, є дуже привабливою для різних темних сил «чорної трійці» - Лжепророка, Антихриста і Сатани. Тому до нас в Україну так уперто пхаються і не без певних успіхів діють всілякі Великі Білі Братства, РУН Віри, Глоби і Кашпіровські, Марії Деві Христоси, спіритисти, окультисти й сатаністи.

Останні з них заявили про себе в Україні одразу в різних областях держави. Ось як описує їхні дикунські ритуали викладач Івано-Франківського Теологічно-Катехитичного Духовного Інституту священик Іван Козовик у передмові до перекладеної ним з поль­ської мови брошури Андрія Зволінського «Сатанізм у гущі зла»: «Такого дива мешканці міста Ковеля, що на Волині, не пам'ятали. Прокинулися вранці і очам не повірили: хрести на цвинтарі - догори ногами. Невдовзі подібне сталося і в Чернігові. Аж у Сумах зловмис­ників спіймали на гарячому, коли малювали чорною фарбою на білих стінах церкви та молитовного будинку євангельських християн баптистів перевернуті хрести; то були так звані сатаністи. Коли на місто Комсомольськ, що на Полтавщині, опустилася ніч, на околицях спалахнуло полум'я. Стривожені люди кинулися туди і жахнулися. Змайструвавши великого хреста, сатаністи, які з'їхалися сюди з різних областей України, закопали його вниз перехрестям, дико гарцювали навколо нього, глузливо плювали в його бік, розбивали об нього пляшки із смердючою рідиною. Потім почали різати привезених із собою тварин і обмащувати'їхньою кров'ю себе і хрест. Досхочу натішившись цим, обілляли хреста бензином і підпалили. У цій вакханальній оргії особливо виділилися сатаністи міста Хмель­ницького, яких очолювала Євгенія. Вона, незвичайна жінка, яка, судячи з усього, досконало володіє гіпнозом, знає таємниці йогів, екстрасенсів, уміє творити «чудеса», вселяти у підлітків та молодь великої сили страх, перетворювати їх у закодованих виконавців її волі». Бідні батьки, діти яких потрапили в лабети таких хижаків у людській подобі, як оця Євгенія, найчастіше звертаються в міліцію, щоб та допомогла їм врятувати їхнє чадо. На такі ситуації мудро й дотепно відповідає народна приказка: «До чого тут міліція, як грім порося вбив?» Якби ці приголомшені горем батьки були християнами та привчали своїх дітей разом з ними щонеділі до церкви йти, брати участь у Божественній Літургії, молитися, сповідатися, причащатися, то вони самі й 'їхні діти постійно перебували б під надійним духовним захистом Господа Бога, і ніякі сатаністи не вловили б нікого у свої тенета. Бо Сатана і його ангели - чорти,-при всій "їх показній силі й наступальності, жахаються самого імени Бога, бояться і тремтять перед Ним. А коли вже грім вдарив, то й міліція не допоможе. Людина сама, без допомоги всесильного Бога, не може протистояти Сатані; сили явно нерівні. Але навіть найслабші, потомлені й безсилі, якщо вони тільки надію свою покладуть на Господа, покличуть Його на поміч,— «силу відновлять, крила підіймуть, немов ті орли, будуть бігати — і не потомляться, будуть ходити - і не помучаться» (Книга пророка Ісаї, 40: 31).

Запитання

1. Ким був Сатана до зради Бога і як трактує Біблія його зрадництво?

2. В яких формах виявлявся Сатанзім у Стародавньому світі, у Грецькій і Римській імперіях та в епоху Середньовіччя в Европі?

3. Хто у XX ст. доклав найбільших зусиль, щоб зробити з Сатанізму окрему «релігію» та «церкву»?

4. Охарактеризуйте сатанинські погляди й настанови Алайстера Кровлі та Антона Ла Вея.

5. Яку характеристику дає Сатані Біблія?

6. Які 9 положень містить «Сатанинська Біблія» Ла Вея?

7. Чиїм інструментом є сьогодні «металевий рок» та інші види «масової культури»?

8. Змалюйте дії агресивного люциферськом Сатанізму в краї Центральної та Східної Европи, зокрема в Україні.

ДМИТРО СТЕПОВИК

Біографічна довідка

Автор - провідний науковий співробітник Інституту мистецтво­знавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського Націо­нальної Академії наук України (ІМФЕ НАНУ); професор філософського факультету Прикарпатського університету імени Василя Стефаника і богословського факультету Івано-Франківської Теологічної Академії; викладав візантологію та історію християнського мистецтва в Київській Духовній Академії; професор історії культури Українського Вільного Університету в Мюнхені. Народився 1938 року в селі Слободищі Бердичівського району Житомирської области. Закінчив Київський університет імени Тараса Шевченка (1960 р.) та аспірантуру з мистецтвознавства в Національній Академії наук України (1970 р.). Кандидатську дисертацію з мистецтвознавства захистив в ІМФЕ НАНУ; докторську дисертацію з філософії та габілітаційну докторську дисертацію з мистецтвознавства захистив у Мюнхені, в Українському Вільному Університеті. Спеціялізація: історія давнього українського мистецтва (гравюра, книжкова мініятюра, ікона); історія болгарського мистецтва й українсько-болгарські мистецькі зв'язки. Автор книг: «Скринька див» (Київ, 1971 р.), «Українсько-болгарські мистецькі зв'язки», «Олександр Тарасевич: Становлення української школи гравюри на металі» (обидві -Київ, 1975 р.), «Болгарське образотворче мистецтво. 1878-1978», «Сучасне образотворче мистецтво Болгарії: Шляхи і тенденції розвитку у післявоєнний період» (обидві - Київ, 1978 р.), «Українська графіка XVI-XVIII століть: Еволюція образної системи», «Українське мистецтво першої половини XIX століття» (обидві - Київ, 1982 р.), «Тарас Шевченко: малярство, графіка» Київ, 1984 р.; перевид.: Київ, 1986 р,), «Леонтій Тарасевич і українське мистецтво барокко» (Київ, 1986 р.), «Іван ІДирський: Поетичний образ в українській барокковій гравюрі» (Київ, 1988 р.), «Храм і духовність» (Рим, 1990 р.), «Скарби України» (Київ, 1991 р.), «Мистецька збірка Стецькових» (Сарасота, США, 1992 р.), «Релігії світу» (Київ, 1993 р.), «Києво-Печерська Лавра» (Київ, 1993 р.), «Скульптор Михайло Паращук: Життя і творчість» (Київ, 1994 р.), «Скульптор Лео Мол: Життя і творчість» (Київ, 1995 р.), «Церква в кайданах» (Киш, 1996 р.), «Історія української ікони Х-ХХ століть» (Київ, 1996 р.), «Господь - сила народу Свого» (Львів, 1996), «Скульптор Ми хайло Черешньовський: життя і творчість» (Київ, 2000), «Київська Біблія XVII століття: дослідження нездійсненого Біблійного проекту митрополита Петра Могили» (Київ, 2000), «Історія Києво-Печерської Лаври» (Київ 2001), «Іконологія й іконографія» (Івано-Франківськ, 2001), «Сучасна українська ікона: з іконотворчого досвіду Христини Дохват» (Київ, 2001). Учасник всеукраїнських та міжнародних наукових конгресів і конференцій. Читав курси лекцій з історії українського мистецтва й української культури у наукових установах і університетах України, Болгарії, Польщі, Канади, США, Італії, Великобританії, Німеччини, Франції. Авторські радіо- і телепрограми: «Українська Церква- історія і сучасність», «Українська ікона: погляд через століття» (1995-1997 рр.). Нагороди: академічна премія імени Івана Франка (Президії Національної Академії наук України) і премія імени митрополита Андрія Шептицького (Фонду духовного відродження України); премія імени Олександра й Леонтія Тарасевичів (часопису «Образотворче мистецтво»); міжнародна премія Фонду Антоновичів; орден св. Володимира. Живе у Києві.

ЗМІСТ

Передмова

Частина І Християнська релігія

Чому у світі багато релігій?

Християнство — це релігія всього людства

Християнство після вознесіння Христа

Християнство у другому тисячолітті по Різдві Христа

Православ'я

Українське Православ'я

Католицизм

Греко-Католицизм

Протестантизм: виникнення і розгалуження

Лютеранство і Кальвінізм

Англіканство і Пресвітеріянство

Баптизм

Адвентизм і П'ятдесятництво

Менші протестантські конфесії

Частина II Нехристиянські релігії

Християнство і нехристиянські релігії

Юдаїзм

Іслам

Індуїзм

Буддизм

Синтоїзм

Зороастризм

Конфуціянство

Даосизм

Частина III Культи і секти

Загальна характеристика культів і сект

Спільні риси у віровченнях культів і сект

Західні культи і секти

Мормони

Свідки Єгови

Християнська Наука

Християнська Школа Єдности

Мунізм

Унітаріянсько-Універсалістська Церква

Міжнародний Шлях2

Дата добавления: 2015-05-09