Міжнародний Шлях

Протестантські конфесії, щоб протиставити себе історичним Церквам (Католицькій і Православній) та довести свій історизм, часто кажуть, що вони відновили вірування ранніх християн так званого катакомбного періоду, тобто І-ІІ ст.ст., коли тривало жорстоке переслідування християн Римською імперією. Останнім часом за подібний аргумент беруться також культи і секти: мовляв, історичне Християнство віками вводило людей в оману, неправильно трактуючи Святе Письмо, а от така-то й така-то «нова церква» одержала «видіння» або «об'явлення» Господа і відновлює чисту віру ранніх християн.

Таким доказом активно користуються й послідовники секти Міжнародний Шлях, яка виникла всередині нашого XX ст. під впливом учення американського пастора зі штату Огайо Віктора Вірвіля (1916-1984), який відійшов від Реформаторської та Єван­гелічної протестантських конфесій, щоб утворили власну «церкву». Назву секти пастор Вірвіль вигадав на підставі 2-го вірша з 9-го розділу «Дій святих апостолів». Там мова йде про те, що Савло — майбутній апостол Павло, коли він був з юдейськими фарисеями, узяв у єрусалимського юдейського першосвящ£ника листи до дама­ських синагог, аби по дорозі ловити християн, в'йзати їх і доставляти в Єрусалим на розправу. Секта п. Вірвіля вхопилася за слово «доро­га» або «шлях» і ввела його до своєї офіційної назви. Це мало означати, що Вірвілеві сектанти ідентифікують себе з тими нещас­ними на міжнародному шляху з Єрусалима й Дамаск, за якими ганялися влада і фарисеї. Так вони одягли на себе вінець мучеництва, а це дуже вигідно сьогодні для тих, хто шукає Дешевого популізму. Справді, Міжнародний Шлях п.Вірвіля Дещо взяв від ранніх християн: не ореол мучеників (секту ніхто не переслідує, вона заможна і сама нападає на правдивих християн), а єресь аріянства з деякими модерними добавками від Свідків Єгови, Унітаріянців-Універсалістів тощо. Лідери Міжнародного Шляху на кожному перехресті, де вони проповідують, клянуться у вірності Бібілї і радять своїм послідовникам викинути всі інші книжки, окрім Біблії. Є, правда, один виняток: це десять книжок, які Написав сам п.Вірвіль, а також книжок, які написав наступник п.Вірвіля, нинішній президент секти Крейґ Мартиндейл. Духовний центр Міжнародного Шляху знаходиться у місті Нью-Ноксвіл, штат Огайо. Секта оформи­лася 1958 р., має два коледжі (в штатах Індйна й Канзас), членів сво'іх не обліковує, але рахує кількість слухачів курсів секти — їх уже понад 150 тисяч у 50 країнах світу. Міжнародний Шлях розсилає своїх місіонерів з програмою «Слово над світом» по всьому світі для вербування прихильників. Після см£рти засновника секти п. Вірвіля у Міжнародному Шляху почалась боротьба за владу і секта розпалася на ще дрібніші угруповання

Пропагандистські засоби секти - це курсИ лекцій під загальною шапкою «Влада для щедрого життя», місіонерська програма «Слово над світом», ілюстрований журнал «Міжнародний Шлях» і десять книг Віктора Вірвіля. Ось деякі назви його книжок: «Одержуючи Дух Святий сьогодні», «Влада для щедрого життя» (як і назва курсу лекцій), «Ісус Христос не є Богом».

Що проповідують, чому навчають ці курси, місіонерські про­грами, книги? Міжнародний Шлях вибрав своєю вузькою спеціяль-ністю проблему Святого Духа. Не так для того, щоб вияскравити повноту дії третьої особи пресвятої Трійці, як ревізувати це поняття і цю особу. Коли п.Вірвіль перебував у Євангелічній конфесії, він писав і говорив речі, які випливали з Біблії: що Бог є в трьох особах, вони є всі рівні і Божественні.

Утворивши ж секту Міжнародний Шлях, він уже пише й говорить інші речі. Виявилося, що, уважніше прочитавши Біблію, він нічого там не знайшов про християнську Трійцю. У книзі «Ісус Христос не є Богом» (1975) п. Вірвіль написав таке: «Якби Біблія навчала про християнську Трійцю, я б з радістю прийняв це». І далі: «Справді, існує доктрина Трійці, але я не вірю, що Біблія навчає цьому». Це на початкових сторінках книги. А далі йде вервиця єресей щодо Святого Духа, на основі яких автор обґрунтовує те, що виніс у заголовок книги: що Ісус Христос був чистий, безгрішний, святий, «ягня зі стада» (і ще багато гарних слів), але... не Бог!

У концепції Духа Святого, в якій п.Вірвіль був вузьким спеція-лістом, він виявив себе неабияким вигадувальником, не повторивши жодного з попередніх лідерів сект. Він висунув теорію про двох Святих Духів: одного - з великої літери, а другого - з малої. Перший Святий Дух - це просто інше ймення Бога-Отця. Це той Дух Святий, що дає. Другий святий дух (з малої літери) - це сам дар, який приймається людиною і є людським святим духом. Оскільки Святий Дух (з великої літери) є те саме, що й Бог-Отець, а Син (Ісус Христос) не є Богом, то ніякої Трійці, за доказами Вірвіля, не існує. Лише в день П'ятдесятниці інший святий дух (з малої літери, тобто подарунок від Бога) знову повернувся до людей (бо був у людині в часи Адама, а потім був відібраний назад), щоб спасати людей. «Той, що дає,- це Бог Дух,- писав п. Вірвіль,- Його дар - це дух. Невміння визначити різницю між Тим, хто дає, і тим даром, який Він дає, зумовило безліч непорозумінь у справі Святого Духа».

Навіть для богослова-початківця ясно, що ця плутанина, ці вигадки нічого спільного не мають з наукою, яка є в Біблії, в історичному Християнстві. Новітні вигадки, замішані на давніх єресях, не можуть бути доказом повернення до джерел раннього Християнства.

Запитання

1. Розкажіть історію виникнення секти Міжнародний Шлях та походження її назви.

2. З яких давніх і нових єресей черпав свої ідеї засновник секти Віктор Вірвіль?

3. У чому полягає спотворення сектою учення про Святий Дух?

СХІДНІ КУЛЬТИ І СЕКТИ

КРИШНАЇЗМ

Час, який ми переживаємо, характеризується неймовірною плутаниною вірувань. Це доба великих спокус і випробувань вірую­чих людей на духовну міць. Темні духи носяться над світом, не минаючи практично ані одної людини. Про ці омани, спокуси і фальші прикінцевої історії світу недвозначно попереджає Господь мовою Біблії. Однією з найбільших спокус є вихід східних релігій поза традиційні терени свого поширення, заполонення ними всього світу, особливо людей християнських країн. Східні релігії, сформовані у глибоку давнину на основі мітології та фольклору східних народів, тепер дробляться на культи і секти, покидають свої країни і рухаю­ться на Захід, спокушаючи християн нетвердих переконань, духовно незрілу молодь, яка шукає гострих і екзотичних відчуттів і потрапляє в сіті чужих і далеких вірувань, з яких так важко потім виплутатися.

Східні культи і секти - це бічні відгалуження Індуїзму, Буддизму, Синтоїзму, Даосизму тощо, їхні пропагандисти кажуть, що ці від­галуження сумісні з психологією західних людей і навіть з Хрис­тиянством. Не вірячи в Біблію і відкидаючи її як Боже Слово, східні сектанти все ж іноді цитують Біблію, щоб виглядати приваб-линими в очах західних людей. Так, наприклад, з настанням релігійної свободи в Україні після 1991 р. в нашій державі з'явилися на вулицях люди в білих довгих одежах з тюрбанами на голові. Вони мило говорили про мир і любов, добробут, вічне щастя і безхмарне життя; казали, що вони нічого не мають проти Христа, але хочуть запропонувати щось ліпше за Нього. Це були кришнаїти. Так ми дізналися, що до нас з далекої Індії прикочувала секта, яка відгалузилась від традиційного Індуїзму і дістала офіційну назву: Міжнародне Товариство Свідомосте Кришни, або коротше: Харе Кришна. Коріння Кришнаїзму сягають XV ст., коли традиційний Індуїзм почав розпадатися на єресі і розколи. Верховним богом в Індуїзмі є Вишну, який одного разу виявив себе в образі Кришни. Кришнаїти ж почали навчати навпаки: головним богом ніби є Кришна, який виявив себе як Вишну.

Справа тут не лише у переміні ролей. Якщо в класичному Індуїзмі бог не має ознак особи, він розлитий у Всесвіті, знаходиться скрізь, у кожній речі та істоті, то кришнаїти персоніфікували бога Кришну. Вони визнають його вищою особистістю, яка існувала до створення світу і до таких менших богів, як Брахман, Шива чи Вишну. І ось Кришна створив усе, що є тепер у Всесвіті, бо сам процес творення і його наслідки становлять для Кришни велику насолоду. Менші боги, створені Кришною, є тимчасові й службові боги для виконання певних завдань. Вони є частиною або виявом Кришни, який є самим життям, суттю всього живого.

У системі Кришнаїзму якесь місце знайшлося і для Ісуса Христа. Тоді як класичний Індуїзм цілковито відрубаний від Біблії, Кришнаїзм в особі сучасних проповідників (наприклад, американця індуського походження Прабупада) знаходить бодай невелику площину дотику з Християнством: вони вигадали для Ісуса Христа ролю одного з мільйонів перевтілень Кришни. Кришна - батько, Ісус - один з бага­тьох синів Кришни, стверджує «пророк» Прабупад. І тому Ісус нібито поклонявся Кришні, навіть перебував в Індії. Ці легенди потрібні кришнаїтам для впливу на християн, які нетвердо знають Святе Письмо, для приваблювання їх до себе. Подібно до деяких західних культів і сект, Кришнаїзм не визнає Ісуса Христа вічним Богом, а другорядною й епізодичною особистістю. «Пророк» кришнаїтів Пра­бупад писав про Господа таке: «Бог післав Ісуса, щоб той був духов­ним учителем певних людей у певний час, у певному місці... Він не твердив (як твердили інші), що є єдиним Післанцем, який репре­зентує Верховну Особу, який будь-коли ходив чи ходитиме Землею».

Наука про спасіння у кришнаїтів діяметрально відрізняється від християнської. Якщо у християн базою спасіння є віра в того, хто вже спас нас на хресті, то у кришнаїтів такою базою є все ті ж «добрі діла», що фігурують і в інших сектах, а також церемонії поклоніння Кришні та відмова від матеріяльних благ. Цьому ж останньому кришнаїти надають особливого значення. Аскеза, скромність і бідність не є у них самоціллю, а засобом для здобуття свободи, для вільного поклоніння Кришні. Не тільки заможність, а навіть елементарний матеріяльний добробут прив'язують, на думку кришнаїтів, людей до всього матеріяльного і відвертають від думання про Кришну, слухання про нього й оспівування його, а також постійного повторювання його імени.

Кришнаїти вірять у магічне значення вимовлених слів. Такі особливі, «сакраментальні» слова вони називають мантрами. Кожному вірному цієї секти треба мати вервицю із ста восьми вузликів або намистин (число 108 є в них святим). Переходячи до кожної нової намистини вервиці, кришнаїт повинен мінімум 16 разів повторити слова «Харе Кришна» - упродовж дня 1728 разів! Це -щоденна норма, не рахуючи співів хвали Кришні, точно регла­ментованих церемоній, читань, слухань і мовчазних духовних вправ.

Подібно до прихильників класичного Індуїзму, кришнаїти вірять у переселення та перевтілення душ після смерти, але вважають ці переміни тяжкими і небажаними. Тому вони надають особливого значення поведінці людини, яка стоїть на порозі смерти. Якщо в такому немічному стані людина думатиме про сторонні речі, про земне життя й будь-що матеріяльне, значить ця людина не є досконалою і їй не минути вироку на болісне переродження в нову форму життя для подальшого вдосконалення й наближення до Кришни. «Пророк» Прабупад навчав, що про яку форму життя людина думає, розлучаючись зі своїм смертним тілом, ту форму вона й набуде.

Отож, радять кришнаїтські мудреці своїм послідовникам, треба постійно, особливо наприкінці життя, думати, говорити про Кришну, уявляти зустріч з ним, славити його, без упину вимовляти його ім'я, скеровувати до нього всю волю і рештки душевних сил. Такий досконалий кришнаїт уникне дальших перероджень у інші форми життя і піде до Кришни, у світ блаженства й невимовного щастя.

Цього рубежу досягають вибрані, бо коли людина в житті творила погані справи, то навіть прикінцева відданість Кришні не увільнить її від карми - справедливого покарання за минулі гріхи у вигляді перевтілення в іншу істоту для дальшого виправлення.

Отже, в Кришнаїзмі використані деякі спільні поняття гріха, що віддалено нагадують біблійні поняття. Але тільки віддалено, тільки зовні. Бо доктрина карми і перевтілень в інші істоти є цілковито небіблійною і нехристиянською. Чи ж справедливо, що в новій живій істоті душа терпітиме за колишні гріхи, яких вона вже й не пам'ятає? Де гарантія, що в новому житті і при нових випробуваннях душа не повторить колишніх гріхів або не наробить нових? Перевтілення можуть призвести не до очищення від гріхів, а до їх подальшого нагромадження, і, за логікою, перевтіленням і стражданням в кожній новій формі життя може не бути кінця. Отож, обіцяні кришнаїтами «золоті гори» в обмін на вічний піст, вервичку із 108-ма намистинами та мільйонами вимовлених слів «Харе Кришна» є солодкою ілюзією, мітотворчістю, а не реальністю святого життя в Господі Ісусі Христі.

Запитання

1. Яка різниця між релігією Індуїзму і сектою Кришнаїзму?

2. Яке місце в системі кришнаїтських вірувань посідає Ісус Христос?

3.3 чого складаються церемонії кришнаїтів та як вони уявляють спасіння?

Дата добавления: 2015-05-09