Розгляду справи суддею

Поняття, завдання, значення стадії попереднього

Тема 11. ПОПЕРЕДНІЙ РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДДЕЮ

Недопустимість спорів про підсудність.

Направлення кримінальної справи за підсудністю.

У стадії попереднього розгляду справи суддя зобов'язаний встано­вити підсудність кримінальної справи, що надійшла до даного суду (п. 1 ч. 1 ст. 237 КПК). Встановлення суддею в даній стадії факту не­підсудності справи даному суду перешкоджає подальшому прова­дженню в справі і покладає на суддю обов'язок винести постанову про направлення справи за підсудністю відповідно до ч. 3 ст. 249 КПК.

Якщо в розпочатому розглядом у судовому засіданні кримінальній справі буде встановлена її підсудність іншому однойменному суду (за територіальною ознакою), суд, у провадженні якого перебуває ця справа, зобов'язаний продовжити її розгляд, за винятком випадків, коли існує загроза заподіяння шкоди повноті та об'єктивності дослі­дження обставин справи (наприклад, коли в справі необхідно здійсни­ти деякі судові дії в іншому районі, або коли в іншому районі перебу­ває більшість доказів, свідків, потерпілих та ін.). Передача справи за підсудністю з цієї підстави має бути обґрунтована судом у відповідній ухвалі (постанові).

Суд, виявивши в судовому засіданні, що справа підсудна вище­стоящому суду або військовому суду, надсилає її за підсудністю (ч. 3 ст. 41 КПК).

Передача до нижчестоящого суду справи, початої розглядом у су­довому засіданні вищестоящого суду, не допускається (ч. 4. ст. 41 КПК). Вищестоящий суд зобов'язаний розглянути дану справу по суті. Направлення справи вищестоящим судом на розгляд до нижче­стоящого суду за родовою (предметною) підсудністю можливе лише у випадках розгляду суддею вищестоящого суду в стадії попереднього розгляду справи тільки питання про підсудність.

Спори про підсудність між судами не допускаються. Кримінальна справа, надіслана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтями 38-41 КПК, повинна бути прийнята цим судом до свого провадження, якщо при цьому не перевищується компетенція суду (ст. 42 КПК). Правила, встановлені ст. 42 КПК, спрямовані на забез­печення швидкого розгляду кримінальної справи і усунення тягани­ни в судовій діяльності.

Попередній розгляд справи суддею — третя стадія кримінального процесу, перша судова стадія. Розгляд справи в даній стадії названо попереднім, бо він передує розгляду справи в наступній стадії — судо­вому розгляді. Як зазначив Пленум Верховного Суду України в поста­нові № 6 від 30 травня 2008 року із змінами та доповненнями від 24 жовтня 2008 року «Про практику застосування кримінально-проце­суального законодавства при попередньому розгляді кримінальних справ у судах першої інстанції», попередній розгляд справи є важли­вою самостійною стадією кримінального процесу, в якій суддя зобов'я­заний на підставі ретельного вивчення матеріалів справи перевірити, чи достатньо підстав для призначення справи до судового розгляду.

Вирішуючи таке питання, суддя встановлює наявність або відсут­ність перешкод для судового розгляду справи. Обставинами, які не дозволяють призначити справу до судового розгляду, є насамперед істот­ні порушення кримінально-процесуального законодавства в досудо­вих стадіях, а також деякі інші обставини — відсутність обвинуваче­ного через хворобу або втечу, наявність підстав для закриття справи і т. ін. Якщо ж суддя не виявить перешкод для розгляду справи судом, він повинен забезпечити необхідні умови для судового розгляду. Та­ким чином, можна визначити завдання стадії попереднього розгляду справи суддею — по-перше, здійснення судового контролю за додер­жанням законодавства в попередніх, досудових стадіях, а по-друге, підготовка справи до судового розгляду.

Здійснюючи контрольні повноваження, суддя за участю прокурора та інших учасників судового розгляду з'ясовує, зокрема, такі питання: чи підсудна справа суду, на розгляд якого вона надійшла; чи складено обвинувальний висновок (або інше рішення) відповідно до вимог КПК, чи не було допущено під час порушення справи, провадження дізнання і досудового слідства таких порушень вимог КПК, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду. За клопотанням сторін суддя також перевіряє, чи немає підстав для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб, а за клопотанням сторони обвинувачення — чи немає підстав для кваліфікації діяння, в якому обвинувачується особа, за статтею КК, яка передбачає відповідаль­ність за більш тяжкий злочин чи для пред'явлення обвинуваченому нового обвинувачення (ст. 237 КПК). З власної ініціативи суддя не тор­кається питання про правильність (або неправильність) кваліфікації діяння обвинуваченого, про обсяг обвинувачення. Ці питання вирішу­ватиме суд, який розгляне справу по суті, в наступній стадії. Але в тих випадках, коли, наприклад, потерпілий висловлює свою незгоду з ква­ліфікацією діяння обвинуваченого, яка дана в обвинувальному виснов­ку, наполягає на зміні обвинувачення на більш тяжке і в зв'язку з цим клопочеться про направлення справи на додаткове розслідування, суддя, враховуючи думку сторін, повинен буде вирішити таке клопо­тання. А це потребує перевірки правильності висунутого обвинувачен­ня, зокрема, правильності кваліфікації, наявності підстав для пере­кваліфікації діяння, на якій наполягає потерпілий.

Відповідно до ч. З ст. 110, ч. 6 ст. 234, ч. З ст. 236 КПК в стадії по­переднього розгляду справи можуть бути розглянуті скарги на дії та рішення органів дізнання, слідчого та прокурора. Розгляд таких скарг є одним з контрольних повноважень судді.

Якщо істотних порушень законодавства на попередніх стадіях не виявлено, суддя перевіряє, чи немає інших перешкод для розгляду справи, тобто, чи немає підстав для зупинення або закриття справи, і за відсутності таких підстав, здійснює підготовку справи до судового розгляду. Така підготовка складається з того, що суддя визначає день, час і місце судового розгляду, вирішує, яких осіб необхідно виклика­ти в судове засідання і т.ін.

Значення стадії визначається тим, що вона забезпечує своєчасне виявлення істотних порушень кримінально-процесуального законо­давства, які не дозволили б суду розглянути справу по суті та постано­вити законний та обґрунтований вирок, а також дозволяє встановити інші обставини, які перешкоджатимуть розгляду справи по суті в ста­дії судового розгляду.

Виявлення істотних порушень кримінально-процесуального зако­нодавства в стадії попереднього розгляду справи потягне направлення справи на додатковий розгляд саме з даної стадії для того, щоб такі по­рушення було усунуто в стадії досудового розслідування.

Якщо в цій стадії буде виявлено, що обвинувачений захворів на тяжку хворобу, або утік і місце його знаходження невідомо, то при­значити судовий розгляд також неможливо і справу суддя зупиняє.

Крім того, на даній стадії можливо і остаточне вирішення справи шляхом її закриття за наявності певних підстав.

Таким чином, забезпечується призначення в судове засідання тіль­ки таких справ, щодо розгляду яких не виявлено перешкод. Для того, щоб забезпечити повний і якісний розгляд справи в судовому засідан­ні, суддя вирішує питання, передбачені ст. 253 КПК, зокрема, визна­чає день і місце судового розгляду, а також список осіб, яких необхід­но викликати в судове засідання. Крім того, в даній стадії можливо заявления цивільного позову, тому суддя може прийняти рішення про визнання особи цивільним позивачем, про притягнення цивільного відповідача, про визнання осіб законними представниками обвинува­ченого, потерпілого і т.ін.

На жаль, КПК передбачає проведення попереднього розгляду не в усіх справах, не передбачений попередній розгляд у справах, які на­дійшли до суду з постановою про застосування примусових заходів ме­дичного характеру. Такі справи відповідно до ст. 419 КПК суддя, якщо погодиться з постановою слідчого, вносить безпосередньо в судове за­сідання (що повинен зробити суддя в разі, коли він не погоджується з постановою слідчого, КПК не вказує). Не передбачено проведення по­переднього розгляду також у справах про застосування примусових за­ходів виховного характеру щодо осіб, які вчинили суспільно небезпеч­ні діяння до досягнення віку кримінальної відповідальності. Такі справи суддя також вносить у судове засідання, якщо погоджується з постановою про застосування примусових заходів виховного характе­ру, а якщо не погоджується — повертає прокурору (ч. 2 ст. 447 КПК). Вважаємо, що доцільно було проводити попередній розгляд і в цих справах, що дозволить краще підготувати їх для розгляду в наступній стадії, вирішити клопотання, з якими, можливо, звернуться до судді учасники судового розгляду, своєчасно відреагувати на порушення ви­мог процесуального закону.

Визнається важливою позиція Пленуму Верховного Суду України з цього питання. В п. 9 постанови № 7 від 3 червня 2005 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичного харак­теру та примусового лікування» Пленум пропонує суддям у справах, які надійшли від прокурора з постановою про застосування примусо­вих заходів медичного характеру, виносити постанову про призначен­ня судового засідання. В разі незгоди з постановою слідчого внаслідок виявлення порушень кримінально-процесуального законодавства, без усунення яких справа не може бути призначена в судове засідання, суддя відповідно до ст. 246 КПК своєю постановою повертає справу на додаткове розслідування. Зазначені питання суддя розглядає одноосо­бово з обов'язковою участю прокурора і з повідомленням захисника. При цьому в разі потреби ведеться протокол. Таким чином, Пленум Верховного Суду України пропонує проводити по суті попередній роз­гляд справ, які надійшли до суду з постановою про застосування при­мусових заходів медичного характеру.

Доцільно також було б проводити попередній розгляд суддею ТИХ справ, в яких було скасовано вирок (або інше рішення) з направленням справи на новий судовий розгляд. Це забезпечувало б кращу підготов­ку справи до судового розгляду, дозволило б сторонам звернутися з клопотаннями, зупинити провадження в справі, якщо обвинувачений захворів.

122. Порядок, строки попереднього розгляду справи суддею.

Стадія попереднього розгляду справи починається з реєстрації в суді кримінальної справи, яка надійшла від прокурора (або з іншого суду, який надіслав її за підсудністю), або реєстрації скарги потерпі­лого в справах приватного обвинувачення. Суддя, якому передано справу для попереднього розгляду, повинен призначити її до розгляду в строки, які визначено ст. 241 КПК — не пізніше 10 діб, а в разі склад­ності справи - не пізніше 30 діб. Складність справи визначається суд­дею по кожній справі з урахуванням низки обставин — кількості об­винувачених, обсягу матеріалів справи тощо.

Про призначення справи до попереднього розгляду окремий про­цесуальний документ судця не складає, а визначає день і час розгляду своєю резолюцією.

Після призначення справи до попереднього розгляду про день і час розгляду надсилаються повідомлення прокурору та іншим учасникам судового розгляду — захиснику, обвинуваченому, потерпілому, ци­вільному позивачу та цивільному відповідачу та їх представникам. Як зазначив Пленум Верховного Суду України в постанові № 6 від 30 травня 2008 року «Про практику застосування кримінально-про­цесуального законодавства при попередньому розгляді кримінальних справ у судах першої інстанції» зі змінами та доповненнями від 24 жовтня 2008 року, у випадку надходження від обвинуваченого, який тримається під вартою, заяви про бажання взяти участь у попередньо­му розгляді справи, суддя повинен вжити заходів для доставки обви­нуваченого в засідання з попереднього розгляду (п.З). Доцільно було б повідомляти обвинуваченому про таке право під час ознайомлення його з матеріалами справи в порядку, передбаченому ст. 218 КПК.

У названій постанові Пленум Верховного Суду України також ви­знав правильною практику тих судів, які в разі надходження обґрунто­ваних клопотань про обрання або зміну обвинуваченому запобіжного заходу, визнають обов'язковою явку в засідання з попереднього роз­гляду справи обвинуваченого та його захисника, допущеного до участі в справі відповідно до вимог ч. 1 ст. 45 КПК, а також забезпечують до­ставку в таке засідання обвинуваченого, що тримається під вартою.

В засідання з попереднього розгляду може з'явитися захисник, який не брав участі в досудовому слідстві. У цьому випадку суддя ви­рішує питання про допуск захисника до участі в справі, відповідно до ст.ст. 44,46,61 КПК.

Якщо в засідання не з'явився прокурор, суддя відкладає розгляд справи. Неявка інших учасників судового розгляду не перешкоджає розгляду справи. Але, як нам здається, суддя може визнати явку пев­них осіб обов'язковою. Якщо, скажімо, в суд надійшла справа з поста­новою про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідаль­ності в зв'язку з дійовим каяттям, або в зв'язку з примиренням обви­нуваченого з потерпілим, то доцільно визнати явку обвинуваченого та потерпілого обов'язковою для того, щоб впевнитися в наявності підстав для закриття справи. Зазначимо, що Пленум Верховного Суду України в постанові № 13 від 2 липня 2004 року «Про практику засто­сування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів» наголошує на додержанні судами прав потерпілих при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відпові­дальності і з'ясуванні думки потерпілого з цього приводу. Крім того, відповідно до ч.ч. 2 та 3 ст. 7-2 КПК умовою звільнення особи від кри­мінальної відповідальності за нереабілітуючими підставами є її згода на закриття справи за такими підставами, тому суддя повинен пере­конатися в тому, що обвинувачений правильно розуміє суть підстав звільнення від кримінальної відповідальності, наслідки такого звіль­нення (зокрема, цивільно-правові) і згоден на закриття справи. До­цільно було б забезпечувати явку захисника в тих випадках, коли його участь є обов'язковою відповідно до ст. 45 КПК.

Порядок попереднього розгляду (за винятком справ приватного об­винувачення) регламентовано ст. 240 КПК, відповідно до якої поперед­нє засідання починається доповіддю прокурора щодо можливості при­значення справи до судового розгляду та з інших питань, передбаче­них ст. 237 КПК. Після виступу прокурора свою думку з цих же пи­тань висловлюють інші учасники розгляду. Якщо хтось із них заявляє клопотання, інші обговорюють його. Після цього суддя в нарадчій кімнаті приймає рішення. Все, що відбувається в такому засіданні, фіксується в протоколі.

Така регламентація порядку розгляду справи має певні прогалини, оскільки не передбачено роз'яснення прав сторонам, вирішення від­водів та клопотань. Зважаючи на таке, Пленум Верховного Суду Укра­їни в згадуваній вже постанові № 6 від ЗО травня 2008 року пропонує при попередньому розгляді справи додержуватись правил, які регу­люють порядок підготовчої частини судового розгляду, тобто: відкри­вати засідання, оголошувати склад суду, прізвища прокурора та се­кретаря, роз'яснювати права учасникам такого розгляду — право від­воду, право заявляти клопотання; в разі заявления відводу — виріши­ти питання про відвід.

Після роз'яснення прав суддя пропонує прокурору висловити свою думку з питань, передбачених ст. 237 КПК. Якщо прокурор наполягає на призначенні справи до розгляду, він також торкається питань, пе­редбачених п.п. 1,2,3,4,5,7,8,10 ст. 253 КПК. Оскільки при поперед­ньому розгляді суддя вправі вирішити питання про дослідження в су­довому засіданні лише деяких доказів (ч. 2 ст. 253 КПК), то прокурор може пропонувати прийняти певне рішення і щодо тих доказів, які до­цільно дослідити (або не досліджувати) в судовому слідстві. З тих же питань висловлюються інші учасники судового розгляду.

Якщо хтось з учасників засідання з попереднього розгляду заяв­ляє клопотання, інші висловлюють свою думку з приводу таких кло­потань.

Як випливає із змісту ст.ст. 237 та 246 КПК, клопотання сторін мо­жуть торкатися питання про необхідність притягнення до відпові­дальності нових осіб, клопотання сторони обвинувачення — питання про необхідність кваліфікації дій обвинуваченого за статтею КК, яка передбачає відповідальність за більш тяжкий злочин або притягнення його до відповідальності за інший злочин; сторони можуть клопотати­ся про витребування нових доказів, про виклик у судове засідання но­вих свідків, про приєднання до справи певних документів, про повне

фіксування судового засідання технічними засобами, про обрання, зміну або скасування запобіжного заходу та з інших підстав.

При попередньому розгляді справи обов'язкове ведення протоко­лу. Рішення суддя приймає в нарадчій кімнаті.

Чинний КПК України передбачає, що скарги на дії та постанови органів дізнання (ч. 4 ст. 110 КПК), на дії слідчого (ч. 6 ст. 234 КПК), на дії прокурора (ч.З ст. 236 КПК) розглядаються судом першої ін­станції при попередньому розгляді справи, або при розгляді її по суті якщо інше не передбачено Кримінально-процесуальним кодексом. Але КПК не регулює порядок розгляду скарг в стадії попереднього розгляду, не дає підстав для вирішення питання про те, які саме скар­ги необхідно розглянути в стадії попереднього розгляду, а які — в ста­дії судового розгляду. На наш погляд, при попередньому розгляді справи доцільно розглянути скарги, в яких йдеться про істотні пору­шення прав суб'єктів кримінального судочинства, внаслідок чого можливе повернення справи на додаткове розслідування (якщо суддя дійде висновку, що такі порушення мали місце і не дозволяють роз­глянути справу по суті). Якщо ж скарги стосуються порушень, допу­щених при провадженні слідчих дій, що може призвести до визнання одержаних відомостей недопустимими як докази, розгляд скарг мож­ливий в стадії судового розгляду. Саме в стадії судового розгляду сто­рони, за участю яких розглядатиметься скарга, зможуть висловити свою думку щодо визнання певних відомостей недопустимими через наявні порушення.

Коли в справі, в якій відбувається попередній розгляд, є скарги, які суддя вважає за необхідне розглянути в цій стадії, в засідання з попереднього розгляду слід викликати особу, яка звернулася зі скар­гою, а за розсудом судді також інших осіб, на дії та рішення яких по­дано скаргу.

Дата добавления: 2015-05-07