Тема 12. Судовий розгляд

125. Поняття, значення, завдання стадії судового розгляду.

Судовий розгляд — це основна, центральна стадія кримінального процесу, в якій здійснюється правосуддя в кримінальній справі. Зміст цієї стадії складає діяльність суду першої інстанції з розгляду по суті кримінальної справи. Такий розгляд відбувається на підставі принци­пу змагальності, що потребує від суду забезпечення можливості актив­ної участі сторін у наданні та дослідженні доказів, в обґрунтуванні пе­ред судом переконливості певних доказів. Особливе значення даної стадії визначається тим, що тільки суд у стадії судового розгляду може визнати підсудного винним та призначити йому кримінальне покаран­ня (чи звільнити від покарання), або виправдати підсудного. У випад­ках, передбачених кримінальним законодавством, суд звільняє особу від кримінальної відповідальності. Таким чином, суд забезпечує засто­сування норм матеріального кримінального права. Саме з моменту на­брання законної сили обвинувальним вироком суду починається реалі­зація кримінальної відповідальності. Обираючи особі, яку суд визнає винною у вчиненні злочину, справедливе покарання, суду значній мірі забезпечує і ефективність такого покарання. Якщо в справі було заяв­лено цивільний позов, суд розглядає та вирішує його, застосовуючи норми цивільного, а в деяких випадках — трудового права.

Відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється тільки судами. Цей конституційний принцип гарантує передбачене Європейською конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року право кожної особи, щодо якої ви­сунуто обвинувачення, на публічний розгляд її справи незалежним та неупередженим судом, який створений відповідно до закону. Розгляд справ повинен здійснюватися в розумні строки, як того вимагає зазна­чена Конвенція.

Діяльність суду з розгляду кримінальних справ спрямована на за­хист публічних та приватних інтересів. Оскільки будь-який злочин — це діяння суспільно небезпечне, то суд, що розглядає та вирішує кри­мінальну справу і визнає підсудного винним, призначає йому пока­рання, захищає публічні інтереси, тобто інтереси суспільства від зло­чинних посягань. І в тих випадках, коли суд виправдовує підсудного, він захищає не тільки приватні інтереси особи від необ ґрунтованого обвинувачення та засудження, але й публічні інтереси, адже суспіль­ство зацікавлене в тому, щоб особи, які не вчиняли злочин, не піддава­лися кримінальній відповідальності та покаранню. Суд, який здій­снює правосуддя в кримінальній справі, захищає і приватні інтереси, насамперед інтереси осіб, які постраждали внаслідок вчинення зло­чину. Переконливим проявом спрямованості кримінального судочин­ства на захист не тільки публічних, але й приватних інтересів, є на­дання чинним законодавством права потерпілому підтримувати обви­нувачення в суді в разі відмови від обвинувачення прокурора.

У стадії судового розгляду суд здійснює і контрольні повноважен­ня, коли відповідно до ч.ч. З та 4 ст. 110, ч.ч. 5 та б ст. 234, ч.ч. 2 та З ст. 236 КПК розглядає скарги на дії і рішення органів дізнання, слідчого чи прокурора. Крім того, розглядаючи справу по суті, суд також торкається питання про законність дій та рішень, які були прийняті на досудових стадіях. Якщо суд стикається з порушеннями, яких бу допущено на цих стадіях, він повертає справу на додаткове розсліду­вання або виносить окрему ухвалу, чим сприяє формуванню практики досудового провадження відповідно до закону.

Важливість стадії судового розгляду не зменшує значення досудо­вих стадій кримінального процесу. Вони можуть розглядатися як під­готовчі щодо судового розгляду, без ефективного розслідування, яке обов'язкове в більшості кримінальних справ, неможливе було б судове слідство і вирішення справи по суті, адже саме в досудовому розслідуванні з його оперативністю, широким використанням можливостей оперативно-розшукової діяльності можна зібрати необхідні докази для розкриття злочину та викриття винних. Але висновки, зроблені на досудовому слідстві, не вирішують наперед суті судового рішення, судовий розгляд не обмежується перевіркою матеріалів досудового слідства. Це якісно нове дослідження всіх обставин справи, що відбу­вається в умовах, які істотно відрізняються від умов досудового слід­ства. Дослідження доказів у суді першої інстанції відбувається у від­критому змагальному процесі, в якому активну участь беруть сторо­ни. Участь у судовому засіданні прокурора, підсудного, його захисни­ка, потерпілого, цивільного позивача та відповідача, їхніх представників, які реалізують надані їм права, забезпечує захист ними публічних та своїх приватних інтересів, а також сприяє суду в повному і об'єктивному з'ясуванні всіх обставин справи та постановленні законного і справедливого рішення.

126. Загальні умови судового розгляду. Безпосередність, усність, незмінність складу суду.

Для того щоб суд міг виконати свої завдання — розглянути справу по суті, постановити законне та обґрунтоване рішення, законом ство­рюються відповідні умови. В стадії судового розгляду реалізуються принципи кримінального процесу, зокрема, засади судочинства, за­кріплені в ст. 129 Конституції України, законність; рівність всіх учас­ників процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін і свобода в наданні ними своїх доказів і в доведен­ні перед судом їхньої переконливості; підтримання в суді державного обвинувачення прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист.

Найважливіша умова здійснення правосуддя — реально незалеж­на судова влада, підпорядкування суддів тільки закону.

Велике значення для забезпечення ефективності діяльності суду має також побудування судового процесу на умовах безпосередності, усності (ст. 257 КПК), незмінності складу суду (ст. 258 КПК).

Безпосередність означає, що судді повинні особисто дослідити всі докази, на підставі яких вони робитимуть висновки про фактичні об­ставини справи. Для цього в судовому слідстві необхідно провести до­пити підсудних, потерпілих, свідків, експертів, оглянути речові дока­зи, оголосити протоколи слідчих дій, які провадились на досудовому розслідуванні, забезпечивши і права сторін, які мають право брати ак­тивну участь у дослідженні доказів. Вимоги закону про безпосеред­ність судового розгляду покликані забезпечити такі умови для сприй­няття суддями доказів, які найкращим чином дозволять перевірити

всі докази і сформувати правильне уявлення у суддів щодо фактичних обставин справи. Адже дуже важливо, щоб судді самі вислухали по­казання всіх допитуваних осіб, врахували, як саме свідок, потерпі­лий, підсудний розповідають про певні обставини, чи впевнені вони самі в тому, про що дають показання, чи є в них якісь сумніви, ваган­ня щодо таких обставин. Судді мають право задавати запитання для того, щоб з'ясувати обставини, про які допитувані дають не дуже зро­зумілі, суперечливі свідчення. Для суду не передбачено право надава­ти доручення іншому суду для виконання деяких судових дій. Суд має право надати судове доручення слідчому для проведення слідчих дій, які неможливо провести в суді (ст. 315-1 КПК). Це така своєрідна фор­ма усунення неповноти досудового слідства, більш доцільна порівня­но з направленням справи на додаткове розслідування. Одержані від слідчого протоколи проведених ним слідчих дій оголошуються в судо­вому слідстві, досліджуються за участю сторін.

Вимога про безпосереднє дослідження доказів судом забезпечує можливість об'єктивного встановлення обставин справи, щодо яких є суперечки між сторонами. В тих випадках, коли сторони не оспорю­ють певні фактичні обставини та розмір цивільного позову, суд може за згодою сторін відмовитися від дослідження доказів щодо таких об­ставин. Але і в цьому випадку суд обов'язково допитує підсудного.

Крім того, КПК допускає обмеження вимоги безпосередності в тих виняткових випадках, коли суд відповідно до ч. 2 ст. 290 і ч. 2 ст. 292 КПК звільняє потерпілого чи свідка, щодо яких застосовані заходи безпеки, і обмежується письмовим підтвердженням ними своїх пока­зань, які були дані раніше, суд оголошує такі показання.

Усність означає, що всі учасники судового розгляду спілкуються між собою, з судом, зі свідками, експертами усно, допитувані в судо­вому засіданні свідки, потерпілі, підсудні дають показання усно, сто­рони заявляють та обговорюють клопотання, виступають у судових дебатах усно. Це не виключає надання сторонами певних письмових документів, письмових клопотань, запитань, які адресовано експер­тові. Всі такі документи оголошуються в судовому засіданні. Вимога усності дозволяє сторонам та присутнім у залі судового засідання осо­бам стежити за усім, що відбувається в судовому розгляді, забезпечує належний виховний рівень судової діяльності, а також певний кон­троль з боку зацікавлених у справі осіб, інших присутніх у залі судо­вого розгляду громадян за діяльністю суду.

З вимогою безпосередності тісно пов'язане і правило про незмін­ність складу суду при розгляді справи. Суть його в тому, що судове рішення в кримінальній справі можуть ухвалити тільки ті судді, які брали участь у судовому засіданні з початку і до кінця, особисто дослі­джували всі докази — слухали показання підсудних, потерпілих, свідків, висновки експертів, за необхідності задавали їм запитання. Така безпосередня участь суддів є запорукою оцінки ними всіх доказів за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи (ст. 67 КПК), а отже сприяє постановлению ними законного та обґрунтовано­го рішення.

В окремих випадках у справах, в яких розпочато розгляд, виникає необхідність у змінах складу суду. Це може бути викликано тривалою хворобою одного або декількох суддів, припиненням їхніх повнова­жень, а також відводом судді, за участю якого було розпочато розгляд.

В таких випадках доводиться змінити склад суду і починати розгляд справи з початку.

За наявності обставин, які перешкоджають участі судді в розгляді справи протягом порівняно нетривалого часу (у зв'язку, наприклад, з відпусткою, захворюванням, яке не потребує довгого лікування), розгляд справи може бути відкладено, а потім продовжено.

У тих випадках, коли справа розглядається за участю народних за­сідателів (ч.З ст. 17 КПК) і є підстави вважати, що розгляд буде досить тривалим, для участі в справі може бути залучено запасного народного засідателя. Запасний засідатель разом з іншими знайомиться з матері­алами кримінальної справи і під час розгляду справи перебуває в залі судового засідання з самого початку, але він сидить окремо від суддів та основних народних засідателів і не має права брати участь в дослі­дженні доказів, тобто він не задає питань, не бере участі в обговоренні клопотань чи інших питань, які виникають у судовому засіданні.

Про наявність запасного народного засідателя головуючий оголо­шує в підготовчій частині судового засідання, називає його прізвище, роз'яснює, що і запасному засідателю може бути заявлено відвід. Пи­тання про відвід запасного народного засідателя вирішується на за­гальних підставах.

Якщо один з основних народних засідателів вибуває з процесу, його замінює запасний, про що суд виносить ухвалу, а в протоколі су­дового засідання вказується, що на певному етапі розгляду відбулася заміна засідателя. Після того, як відбулася заміна народного засідате­ля, у нововведеного до складу суду засідателя виникає право наполя­гати на відновленні судових дій з початку, якщо він не скористався таким правом, то розгляд справи продовжується.

Коли необхідності в заміні народного засідателя не виникало, то запасний народний засідатель не бере участі в обговоренні та постановленні судового рішення, його прізвище в судовому рішенні не вка­зується.

Дата добавления: 2015-05-07