Огюст Конт. Політико-правове вчення Огюста Конта (Франція)

Політико-правове вчення Огюста Конта (Франція).

Позитивізм: джерело знань-досвід, метод-індукція, предмет досл-факти.

Основоположник позитивізму.

Заперечував можливість пізнання сутності речей, у т. ч. держави і права.

Розвиток сусп-ва і таких явищ, як політ. влада, держ і пр, мислитель пов'язував зі зміною типів світогляду.

Коли домінував теологічний світогляд, держава і право вважалися результатом дії Бога, церковна й світська влада були поєднані. Боротьба за зверхність у суспільстві духовної та світської влади спричинила застосування сили, висунула на перший план вояків.Це привело до формування спадкової монархії.

В епоху теологічного світогляду люди намагалися пояснити такі феномени, як держава і право. У політ. сфері переважали юристи, літератори й публіцисти, в духовній — філософи. В новому сусп-ві вчені змінюють жерців і теологів, промисловці приходять на місце військових.

Теологічні принципи руйнувалися; зароджувалися індивідуалізм, лібералізм, демократія, революційні тенденції; виникла "анархічна республіка", в якій до влади прийшли некомпетентні люди, а все це стримувало нормальний розвиток людства.

Коли провідним став позитивний (науковий) світогляд, мілітаристський спосіб життя зникає, настає промислова епоха, "анархічну республіку" змінює соціократія.

На цій стадії розвитку людства має панувати закон, закладений у формулі: "Любов як принцип, порядок як основа і прогрес як мета".

Цьому законові мусять коритися всі соціальні прошарки суспільства.

Науково-технічний прогрес і високий матеріальний рівень життя можуть бути досягнуті лише за умови солідарності всіх соц прошарків сусп-ва.

Політична влада - в руках банкірів. Запорука міцності держави - жорстка дисципліна, всебічний державний контроль.

Суб'єктивне право суперечить принципам соціальної солідарності, тому мислитель пропонував замінити його поняттям "соціальний обов'язок".

Приватна власність є не правом, а соціальним обов'язком, що має призначення створювати капітали й керувати ними.

Конт підкреслював, що концентрація капіталу і засобів виробництва є явищем позитивним.

Цікавими були погляди філософа на міжнародні відносини і міжнародне право. Він переконливо обстоював думку про єдність людства і наявність тісних зв'язків між народами. Прогрес завжди є розвитком усього людства в цілому, а не окремого ізольованого народу.

75.Юридичний позитивізм /Джон Остін (Англія)/

Основою класичного позитивізму є теорія Джона Остіна.

Право - це наказ суверена.

Джерелом права є суверенна владна воля держави.

Субєктивні права громадян цілком походять від позитивного права. Лише держава створює особу як суб´єкта права, якості якого повністю визначаються законодавством. Зрозуміло, що в цій площині особа не може вимагати від держави визнання яких-небудь природних, людських прав.

Важливою гарантією нормального функціонування права і влади є звичка більшості до покори.

«Закон є закон». Негативне ставлення до всіляких конструкцій, які допускають припущення, що крім реально існуючої держави і пов´язаного з нею законодавства існує (і з цим треба рахуватися) якесь розумніше право і пов´язана з ним держава, що є еталоном для зіставлення й порівняння.

Норма права - правило, встановлене для панування з боку однієї особи, яка мислить, над іншою. Такими, на його погляд, є закони, встановлені Богом, і закони, встановлені людьми. Але застерігав, що не всі людські закони можна віднести до позитивного права. Існують правила, встановлені громадською думкою: міжнародне право, правила моди, етика і закони честі - «позитивна мораль». Отже, право в широкому розумінні криє в собі божественне право, позитивне право і позитивну мораль. Але між позитивним правом і позитивною мораллю, на думку Остіна, не існує близькості, подібності, а є суперечність, яка, однак, не позбавляє права його властивостей, навіть тоді, коли воно зазнає критики з моральних позицій.

Остін розділяв право і мораль. Але питання про морально належне право він не знімав повністю, а вважав, що це - справа етики, не правознавства.

Рішення суду - частина права, але лише в тому випадку, коли вони визнаються сувереном. Вони стають прецедентним правом.

Дата добавления: 2015-05-09