Політико-правова думка в Українській козацькій державі і Гетьманщині. Погляди Б. Хмельницького

Після тривалого золотоординського панування на Русі в сер XIV ст. більшість південно-руських земель опи­нились під владою Польщі і Литви. Люблінська унія поклала початок польської коло­нізації, кріпацтву, політичному і національно-релігійному гніту українців. Через Польщу, Чехію і Литву в Україну почали проникати з Заходу ідеї Відродження і Реформа­ції, що підривали панування феодалів і католицької церкви. з´явився головний суб´єкт захисту неписаних давніх прав і вольностей русів, фор­мування державної ідеї — запорізьке козацтво. Саме воно ств в XVI ст. християнську демократичну республіку, лише номінально підлеглу королівській юрисдикції, звича­єве козацьке право, яке справило вплив на націо­нальну політико-правову ідеологію. Утворення Московської держави в XIII ст., звільнення від татаро-монгольського ярма стали умовою відродження власної державності. Т.ч, вітчизняна політико-правова думка відроджу­валася в надзвичайно складних історичних умовах, під впливом політико-правових систем сусід­ніх народів.

Вона еволюціонувала в руслі двох течій: духовної і світської.

Відродження укр державності пов´язано з Хмельницьким, очоливши казацько-селянське повс­тання його завданням був захист козацької республіки, прав Запорізького Війська, селян, міщан, православної церкви.

Успіхи казацько-селянської армії додають сміливості планам Хмельницького: домогтися політичної автономії України в складі Речі Посполитої. Програма Хмельницького перед­бачала повернення західних земель Київської Русі, слави її кня­зів. Оптимальним варіантом союзу геть­ман обрав союз із православною Росією, пе­редбачав збереження козацької республіки з усіма правами і при­вілеями козаків і їх старшини, невтручання царських намісників у козацьке самоврядування і судочинство, збереження виборно­сті гетьмана, 60-тис. козацького реєстру і т.п. Гетьман сподівався, що Росія стане надійним союзником і гарантом безпеки України, її кордонів з Польщею і кримським ханством. Він усвідомлював свою відповідальність за народ України, його державність і права. Державотворчий геній Хмельницького проявився і в тім, що він зміг очолити перемо­жну визвольну війну народу, втілити його національні і держа­вні інтереси, відродити державу на демократичних началах, по­роджених народним досвідом і творчістю. Гетьман був першим і, на жаль, останнім харизматичним лідером, хто зміг сконсолі­дувати українське суспільство, пом´якшити гостроту соціальних протиріч, провести ряд важливих соціально-економічних пере­творень. Намір Хмельницького дати українській державі в оточенні феодальних монархій форму козацької республіки зі спадковою гетьманською владою.

77. Політико-правова ідеологія анархізму П. Ж. Прудон (Франція), Макс Штірнер (Каспар Шмідт) (Німеччина).

Починаючи з античності, в пошуках оптимального державного устрою політ-правова думка розглядала анархію негативно як безлад. З кінXVIIIст. формується інше ставлення до анархії

Прудон. Рушійна сила розвитку суспільства - проти­річчя, породжувані вимогами розу­му особистості і суспільства. Капіталістична експлуатація праці, яка існує в буржуаз­ному суспільстві, на думку Прудона, тримається на нееквіва­лентному обміні, що порушує закон трудової вартості і веде до по­грабування всіх працюючих класів.

Тому необхідний не політичний, а економічний переворот, немож­ливий без зміни погляду на власність. Експлуатація людини людиною походить з права сильного. Другий результат власності — деспо­тизм. Держава експлуатує суспільство, здійснює то­тальний нагляд за всіма діями людей, обплутує їх законами. Влада людини над людиною, яку б форму вона не прий­мала, є гноблення. Вища ступінь досконалості суспільства полягає у з´єднанні порядку з анархією, тобто в безвладді.

Посилаючись на підсумки сучасних йому революцій і прак­тику здійснення різних конституцій, Прудон доводив марність політичних перетворень для реального звіль­нення трудящих. Політична організація суспільства повинна бути замінена в результаті економічного пере­вороту. До цього приведуть поширення ідей позитивної анархії, безкоштовний кредит, за­міна приватної власності володінням. Майбутнє суспільство буде організовано як федерація віль­них асоціацій.

Таким чином, мета соціалізму — звільнити особистість від експлуатації, злиднів, поневолення буржуазією, державою, церквою. Соціалізм — справедливий лад. Ко­мунізм — гніт і рабство.

Штірнер: Бог, людство ба­чить тільки себе, піклується тільки про себе. З метою свого розвитку воно змучує, примушуючи служити собі, народи, особистості. Його справа — егоїстична. Істина, свобода, гуманність, справедливість вимагають також служіння їм. Тру­пи патріотів удобрюють грунт для процвітання народу. Тому най­краще не служити великим егоїстам, а самому стати егоїстом. Єдина реальність — неповторне «Я», якому протистоять дер­жава і суспільство. Ту ж функцію виконує право. Так чинить всяка дер­жава — абсолютна, конституційна, демократична. Штірнер відкидає усі форми тиску на особистість, складаючи кодекс індивідуалістичного анархізму. Він відкидає комунізм, що прагне зрівняти особистість за допомо­гою держави. Суспільний ідеал Штірнера — «союз егоїстів», близь­кий до асоціації автономних особистостей у Прудона.

Дата добавления: 2015-05-09