Політико-правова ідеологія соціалізму ( Клод Анрі де Сен-Симон, Шарль Фур’є ( Франція), Роберт Оуен ( Англія)

Ідеї природного права в Україні епохи Просвітництва.

Просвітницька думка. У центрі - людина як самоціль: особиста свобода та юридична рівність є основою розвитку світської особи. Така концепція була явно опозиційною щодо пану­ючих самодержавно-кріпосницьких відносин. Активними твор­цями філософії просвітництва в Україні були Я. Козельський, С. Десницький, В. Каразін, П. Лодій та інші. Концепція “природного права”. Справедливі лише ті державні закони, які грунтуються на “природних правах” людини.Суперечність між природними правами людини і системою феодального суспільства породжувала потребу реформування на засадах розуму або природи.

До­говірна теорія держави. Просвітники використовували цю теорію для критики феодалізму. Козельський, Капніст, Лодій, Каразін, хоч і були радикальні, проте не вважали бажаним революційне перетворення суспільства, а прагнули йти шляхом реформ. Освіта і моральний осуд громадською думкою деспотичних порядків — засоби боротьби за утвердження суспільного договору.

Просвітники зводили будівлю свого суспільного ідеалу на основі ідей свободи, рівності та власності.

Свобода — це прагнення усіх поневолених.

Козельський схилявся до республіки. Можлива й монархія, але заснована на законах, спрямованих на загальнонародне благо.

С. Десницький, ставив вимогу зміцнити орган народного представництва, вимагав незалежності та незмінюваності судів, рівності усіх перед судом, а також створення суду присяжних, впровадження місцевого само­врядування.

В. Каразін, висував монархію, керовану обов’язковими законами, які б гарантували усім право “насолоджуватися цілком життям”.

У противагу лібералам, що прагнули до зміц­нення конституційних основ держави, принципів громадянсько­го суспільства для їх поступального руху до правового ладу, прихильники радикальних і швидких перетворень суспільства і держави розробляли проекти соціалістичного майбутнього.

Фур´є, Сен-Сімон, Оуен.

Загальним для їх творів було:

1) неприйняття і різка критика капіталізму. Доводили марність політичних реформ, пропонували радикальні перетворення існуючого ладу;

2) колективізм у суспільній і гос­подарській сфері життя, моральні прин­ципи у їх взаєминах.

Французький соціаліст Шарль Фур´є (1772—1837) головним і корисним правом людини з усіх прав є право на працю. Без нього нічого не варті всі інші права. Справедли­вість вимагає і розкріпачення жінки, визнання її прав.

Сен-Сімон концепція історичного прогресу.

Принцип божественної мо­ралі: «усі люди повинні вбачати одне в одному братів, вони повинні любити одне одного і допомагати одне одному».

Якщо на перших стадіях історичного прогресу па­нування в суспільстві, на його думку, належало священикам і феодалам, потім — юристам і метафізикам, то політична орга­нізація майбутнього суспільства буде підлегла владі вчених і про­мисловців.

Оуен.

Якщо людина — про­дукт середовища, то у всіх соціаль­них лихах винне соціальне середовище. Таку нині створюють капіталістичні відносини, приватна власність, що породжують жадібність і ненависть, темряву і неуцтво народу. Сподівається на доброчинну роль законів, соціальних реформ на користь трудящих, організа­цію профспілок, кооперативів, системи виховання. Проти насильницької революції, здійснюваної неосвіченими людьми. Піонерами заснування комуністичних общин, як вважав ми­слитель, могли виступити люди, що мають капітали і добру волю. Осередком розумної суспільної системи май­бутнього повинна була стати кому­на — «селище спільності». Коли їх стане багато, вони утворять федерацію у масштабах країни, а в майбутньому — міжнародну федерацію. Розумна суспільна система назавжди припинить «су­перництво, розбрати і війни, і люди із самого раннього дитинс­тва будуть привчатися сприяти щастю одне одного». Так з пере­творенням світу перетвориться і людина.

81. Політико-правові погляди Григорія Сковороди.

Демократичний, антикріпосницький напрямок просвітницьких ідей.

Концепція трьох світів: макрокосм (Всесвіт), мікрокосм (людина) і світ символів (Біблія). І перш ніж пізнати світ, потрібно пізнати себе. Самопізнання — ключ до істини, розуміння свого призначення, місця в суспільстві. Щастя людини — у пізнанні. Її розум — інструмент пізнання.

Принцип «пізнай себе» потребує усвідомлення людиною своїх здібностей до певного роду занять. Пізнавши себе, вона правильно вибере свою професію. Моральний ідеал Сковороди — високоморальний, духовний індивід, що знайшов себе, своє місце в суспільстві, сенс життя в праці. «Сродный труд» — джерело гармонії в суспільстві, де кожний має право і повинен трудитися за здібностями.

Розумний суспільно-політичний устрій повинен вибудовуватися на основі принципів, виведених із природи людини. Серед них — «неравное равенство»: нерівність здібностей доповнюється юридичною рівністю в державі.

Сучасне йому суспільство філософ засуджує: у ньому превалює зло, жадібність, користь. Самодержавну, кріпосницьку систему він засуджує. Сковорода засуджує кріпосне право, застарілу феодальну систему. На його думку, зосередження багатства у не багатьох, різка соціальна нерівність — шлях до загибелі держави. Станові привілеї, сваволю і беззаконня розглядав як суперечні людській природі, природному праву і законам.

Засджував неправосуддя. Засуджуючи нерівність у суді, формалізм судочинства, він оцінює діюче право як право сильного.

Г. Сковорода обґрунтовував своє уявлення про суспільно-політичний ідеал, ідею «духовної республіки», «християнскої держави». В його республіці майбутнього відсутні майнова нерівність, гніт, тріумфують свобода, рівність і любов, «сродность труда».

Громадський мир і злагода, взаємна повага, колективізм життя і праці, на його думку, приведуть до поступового відмирання законів. При республіканському ладі всі посади, до найвищих, будуть виборними за принципом «сродности труда», що стане запорукою гармонії особистих і суспільних інтересів і умовою успішного функціонування всіх органів у державному механізмі.

82. Політико-правове вчення Маркса і Енгельса (марксизм).

Поч. XIX ст Маркс і Енгельс виступили з крити­кою існуючих суспільних порядків, первісного капіталізму, вважаючи їх нерозумними, що не відповідають вимогам часу.

В основі життя суспільства - виробництво матеріальних благ, необхідних для існування людей. Виробництво матеріальних засобів до життя й економічний лад суспільства становлять основу, на якій розвиваються державні, правові та інші установи — надбудова. Держава і право завжди виражають волю й інтереси класу, що економічно панує при даній системі виробництва.

Економічна основа визначає історичний тип, характер і особливості суспільства. Історія суспільства - природно-історичний процес розвитку суспільства. Первісне суспільство, античне, феодальне, буржуазне, соціалістичне суспільство представляє певну ланку у всесвітньо-історичному процесі розвитку суспільства. Історія людства є історією боротьби класів.

Походження держави обумовлено утворенням класів. Держава виникла— сила, що стоїть над суспільством і примирює класові інтереси. Панівний клас який засновує публічну владу, державу.

Експлуататорська держава є державою виключно пануючого класу і є машиною для придушення пригнобленого, експлуатованого класу. Політична влада робітничого класу — диктатура пролетаріату — вищий тип демократії, яка виражає інте­реси і спирається на підтримку більшості народів. Проле­тарська демократія буде відповідати історичному періоду соціалізму — першій фазі комуністичного суспільства.

Комунізм назавжди покінчить з експлуатацією, соціальним, національним і колоніальним гнобленням, кривавими війнами. Соціалістичний принцип «кожному — за працею». При комунізмі зникає необхідність у державі і праві.

Право теж має класовий характер. Право є лише воля панівного класу.

Право захищає інтереси пануючого класу від злочинів. Злочини коріняться в матеріальних умовах життя ін­дивідів.

Відмирання права в май­бутньому комуністичному суспільстві не означає відмови цього суспіль­ства від соціального нормування. Але воно стане загальним, гуманним, добровільним, заснованим на принципах моралі.

Дата добавления: 2015-05-09