Тема 2. Рецептори

1. Класифікація рецепторів

2. Механізм дії гідрофільних лігандів. Гідрофільні рецептори

2.1.Рецептори – іонні канали

2.2. Рецептори з тирозинкіназною активністю (Рецептори до факторів росту).

2.3. Рецептори, сполучені з G білком (серпентинові рецептори).

3. Ліофільні рецептори: ядерні рецептори

Сприйняття клітинами зовнішніх сигналів відбувається, в основному, завдяки взаємодії деяких факторів (стимулів, лігандів) з визначеними рецепторами, розташованими на поверхні мембран клітин. Незважаючи на величезну розмаїтість стимулів і рецепторів існує усього кілька універсальних сигнальних систем, що передають інформацію різним клітинним органеллам і запускають у клітині певні фізіологічні процеси.

Гормони зв'язуються з рецепторами високоспецифичним чином і з високою аффінністю. Зв'язування гормону з рецептором здійснюється за рахунок слабких взаємодій – іонних, ван-дер-ваальсових і гідрофобних взаємодій. Специфічність рецептора можна охарактеризувати по його здатності розпізнавати ліганди. Рецептор до інсуліну, наприклад, зв'язує інсулін, але не інші пептидні гормони.

Як правило, число рецепторів у суспензії клітин або їхніх фрагментів визначають по зв'язуванню з гормоном, що має радіоактивну мітку. Для багатьох рецепторів, що взаємодіють з гормонами, концентрація ліганда, необхідного для генерації максимальної клітинної відповіді, менше значення, необхідного для насичення всіх рецепторних молекул клітини.

Рецептори, що взаємодіють з гормонами, важко ідентифікувати й очистити, головним чином через те, що їхній відносний вміст дуже малий. Поверхня типової клітини містить 10000 – 20000 рецепторів до окремого гормону, що відповідає»10^-6 від загального білка клітини або»10^-4 від білка плазматичної мембрани. Для виділення рецепторів насамперед потрібно солюбілізувати інтегральні білки мембрани за допомогою неіоннного детергенту. Солюбілізованний у такий спосіб рецептор далі може бути очищений за допомогою аффінної хроматографії. У цьому випадку ліганд відповідного рецептора хімічно зв'язується зі спеціальною матрицею (наприклад, полістиролові кульки). Далі груба фракція мембранних білків пропускається через таку колонку. І тільки рецептор зв'яжеться зі своїм лігандом. Проте, для багатьох гормонів кількість рецепторів на клітинній поверхні занадто мала для того, щоб одержувати їх з використанням аффінної хроматографії. Тому ключові рецепторні білки можуть бути отримані за допомогою ДНК-клонування й інших рекомбінантних ДНК методів.

Дата добавления: 2015-05-10