Рецептори – іонні канали

Механізм дії гідрофільних лігандів. Гідрофільні рецептори.

Група 2 – родина гідрофільних рецепторів

Група 1 – родина ліпофільних рецепторів.

Класифікація рецепторів

Розрізняють дві групи рецепторів:

Лігандами цієї родини є:

- стероїди, наприклад, глюкокортикоїди, мінералокортикоїди і статеві гормони;

- тиреоїдний гормон, тироксин;

- ретиноїди, велика група молекул, структурно подібних вітаміну А і D;

Ці ліганди досить ліпофільні тому, досить легко проникають через ліпідний бішар і потрапляють у цитозоль.

В крові ліпофільні гормони зазвичай бувають зв’язані з транспортними білками крові. Але через плазматичну мембрану проникають лише вільні гормони. В цитоплазмі або в клітинному ядрі ліпофільні молекули взаємодіють зі специфічним рецептором. Місце дії цих біорегуляторів є ядра клітин-мішеней.

Лігандами цієї родини є:

- гормони білкової і пептидної природи (інсулін, глюкагон, паратгормон, вазопресин, кальцитонін та ін.);

- похідні амінокислот (адреналін, норадреналін);

- фактори росту;

- цитокіни.

Більшість гідрофільних сигнальних речовин не можуть проходити через ліпофільну клітинну мембрану. Тому передача сигналу в клітину здійснюється через мембранні рецептори (провідники сигналу). Рецептори – це інтегральні мембранні білки, які зв’язують сигнальні речовини на зовнішній стороні мембрани і за рахунок зміни просторової структури генерують новий сигнал на внутрішній стороні мембрани. Цим сигналом визначається транскрипція певних генів і активність ферментів, які контролюють обмін речовин і активність ферментів, що взаємодіють з цитоскелетом.

Гідрофільні сигнальні молекули діють на клітини-мішені за рахунок зв’язування з рецептором на плазматичній мембрані. По хімічній природі рецептори майже всіх біологічних речовин виявились глікопротеїдами, при цьому “розпізнаюча” ділянка рецептора направлена в сторону міжклітинного простору, тоді як ділянка, яка відповідає за взаємодію рецептора з ефекторною системою (ферментом) знаходиться всередині плазматичної мембрани.

Ця велика група рецепторів поділяється на 3 підгрупи на основі біохімічних відмінностей рецепторів:

- Рецептори як іонні канали;

- Каталітичні рецептори (з тирозинкіназною активністю);

- Рецептори спряжені з ГТФ-зв’язуючими або G-білками.

В даний час встановлено, що досить важливим моментом трансмембранної передачі сигналів є зміна транспорту і внутрішньоклітинної концентрації різних іонів. Однією з основних систем, що приводять до зміни внутрішньоклітинної концентрації іонів, є селективні іонні канали біомембран, що представляють собою інтегральні мембранні білки, здатні при визначених зовнішніх впливах (зміна потенціалу на мембрані, дія медіатора або гормону) вибірково змінювати проникність мембрани для конкретного виду іонів.

Дата добавления: 2015-05-10