Три аспекти вивчення звуків

Звук людської мови – явище матеріальне (фізичне), а тому йому властиві ті самі ознаки, що і будь-якому звукові взагалі.

Фонетика пов’язана з такими нелінгвістичними дис­циплінами, як фізика, анатомія, фізіологія і психологія (мовленнєва діяльність люди­ни е частиною її психічної діяльності).

І. Фізичний (акустичний)

– безпосередній розгляд звукової матерії, завдяки якій мовлення передається і сприймається з точки зору коливання повітря.

Всі звуки мови поділяються на голосні й приголосні, які розрізняються співвідношенням тону (голосу) і шуму. Якщо голосні складаються з чистого голосу, і шуму в них немає, то приголосні складаються з голосу і шуму або лише з шуму. Отже, голосні – це тональ­ні звуки. Приголосні обов’язково містять у собі шум. Акустика звуків включає 5 ознак:

· Висота – залежить від кількості коливань в одному акті мовлення і в процесі говоріння весь час змінюється. Такі зміни висоти голосу лежать в основі інтонації – ритмодинамика.
Різні звуки мають відмінну висоту. Зміни висоти в межах складу служать для виділення наголосу. Одиниця виміру – герци.
У жінок висота значно вища (160-340), ніж у чоловіків (55-200).

· Сила – визначається амплітудою (розмахом) звукового коливання. Чим більше розмах, тим сильніше звук. Одиниця виміру – белли і децибелли.

· Довгота – час тривання звуку (секунди або мілісекунди).

· Чистота – залежить від ритмічності коливань.
Якщо звукові коливання ритмічні, рівномірні, тоді звуки сприймаються як звуки стійкої, певної висоти – тони.
Неритмічні та нерівномірні звуки з нестійкою висотою називаються шуми.

· Тембр – такі звукові модуляції, які надають мовленню різних експресивних відтінків. Тембр – це специфіка поєднання основного тону та його додаткових тонів (обертонів).

ІІ. Фізіологічний (артикуляційний)

– процес творення звуків апаратом мовлення і сприйняття цих звуків слуховим апаратом.

При творенні голосних у мов­леннєвому апараті немає перешкоди, тому струмінь по­вітря проходить вільно. При творенні приголосних, види­хуваному повітрю доводиться долати перешкоди. Різною є і м’язова напруга: при творенні приголосних вона є значно більшою. Крім того, у творенні голосних беруть участь ін­ші м’язи, ніж у творенні приголосних: у першому випадку ті, які служать для відкривання рота, а в другому – які служать для закривання рота.

ІІІ. Функціональний (соціальний, лінгвістичний)

– функціонування звуків у суспільстві – людська мова (мовлення).

Особлива функція голосних полягає в тому, що вони є вершиною складу, тобто складотворчими. Але ця озна­ка не є абсолютною. У деяких мовах складотворчими є сонорні приголосні. Однак, загалом голосні мають більшу складотворчу силу.

Дата добавления: 2015-05-07