Класифікація звуків в українській мові

Джерела виникнення звуку

а) фонаційне джерело, тобто коливання голосових зв’язок, що забезпечує утворення голосних, сонорних і дзвінких приголосних;

b) шумове джерело. Шумні звуки можуть утворюватися двома шляхами – турбулентним й імпульсним. Турбулентний шум, тобто турбулентне завихрення повітряного потоку, з’являється у звуженнях ар тикуляційного тракту і забезпечує утворення глухих щілинних. Імпульсний, або вибуховий, шум твориться в наслідок різкої зміни тиску повітря при явищах зімкнення і розмикання, як наслідок, утворюються глухі проривні;

c) фонаційно-імпульсне джерело. Синкретичний спосіб утворення звуків (поєднує особливості фонаційного й імпульсного джерел). Таким способом творяться дзвінкі проривні.

Прийоми артикуляційної фонетики:

1. самоспостереження (інтроспекція);

2. палатографування;

3. лінгвографування;

4. одонтографування;

5. фотографування;

6. кінозйомка;

7. рентгенографування;

8. кінотензоосцилографування;

9. міографування.

3. Перцептивна (лінгвістична) фонетика

Перцептивна фонетика досліджує сприйняття, засвоєння і вплив окремих звуків і мовлення загалом. Людина сприймає звукові коливання в певних частотних межах – від 16 до 20 000 Гц. Найкраще сприймається звук у чатотному діапазоні від 2000 до 3000 Гц. Низькочастотні звукові хвилі, тобто такі, що мають частоту, мешу за 16 Гц, називаються інфразвуком. Хвилі, що мають частоту, більшу за 20 000 Гц, називаються ультразвуком. Найменша зміна сили звука, що сприймає людина, дорівнює зміні інтенсивності в 1дБ.

Слухова система людини охоплює:

1. Периферійний відділ (зовнішнє, середнє і внутрішнє вухо, де повітряні коливання перетворюються на нервові імпульси);

2. Центральний слуховий шлях, де нервові імпульси передаються в слухову зону кори головного мозку;

3. Слухову зону кори головного мозку, що опрацьовує нервові імпульси.

Людина, сприймаючи частоту основного тону, говорить про висоту голосу (низький голос/високий голос, або бас, баритон, тенор, альт, контральто, сопрано), сприймаючи інтенсивність звука, говорить про силу (гучний, або сильний/ тихий, або слабкий голос), сприймаючи час звучання мовленнєвого сигналу, говорить про тривалість і швидкість мовлення (довго/недовго, швидко/повільно). Сприймаючи гармоніки, говорить про тембр голосу.

Методи перцептивної фонетики:

1. слуховий аналіз;

2. аудиторський аналіз.

Звукова система української мови нараховує 38 звуків (фонем): 6 голосних і 32 приголосні (22 твердих і 10 мяких). Найголовнішою функціональною ознакою, за якою розрізняються голосні і приголосні, є їх складотворча функція. Так, голосні є складотворчими, і приголосні входять до складу разом із ними, тобто перебувають при них, що відбито і в назву.

Поділ звуків на голосні і при­голосні – найбільше протиставлення у системі звуків мови.

3. Голосні звуки української мови. Їх класифікація.

Дата добавления: 2015-05-07