Класифікація приголосних

КЛАСИФІКАЦІЯ ГОЛОСНИХ

Голосні звуки – такі звуки людської мови, які складаються тільки з голосу.

В українській мові їх 6: [а], [о], [у], [е], [и], [і].

Різниця між самими голосними залежить від об’єму і форми ротової порожнини, які змінюються від рухів язика і губ.

При вимові голосних звуків струмінь повітря, вийшовши з легень і проходячи по гортані, спричинює вібрацію зімкнених напружених голосових зв’язок, далі рухається до ротової порожнини вже у вигляді звукової хви­лі з періодичними коливаннями і вільно виходить назовні. Ротова порожнина відіграє при цьому роль резонатора, який за рахунок руху нижньої щелепи та переміщення язика в горизонтальній і вертикальній площинах змінює свої роз­міри та форму, що є вирішальним при творенні голосних різної якості.

Рух і положення мовних органів при вимові певних звуків називається артикуляцією (від лат. articulo – «розчленяю»). Найпоширенішою класифікацією голосних є артикуляційна. В її основі лежить різне положення язика і губ при вимові цих звуків.

Класифікуються голосні за 3-ма ознаками:

1. За місцем творення – залежно від положення спинки язика у горизонтальному напрямі щодо піднебіння (наперед чи назад):

передній ряд	задній ряд
[е] [и] [і]	[а] [о] [у]

Середнього ряду в українській мові немає.

2. За способом творення – залежно від ступеня підняття спинки язика у вертикальній площині – чи піднімається він до піднебіння максимально, незначною мірою чи зовсім не піднімається:

високе піднесення	високо-середнє піднесення	середнє піднесення	низьке піднесення
[і] [у]	[и]	[е] [о]	[а]

3. За участю губ. Виділяють 2 звуки, при утворенні яких губи витягуються вперед і округлюються: [о], [у] – лабіалізовані (лабіос – губа), тобто, огублені.

Всі інші голосні називаються нелабіалізовані.

Схема класифікації голосних:

Піднесення	Ряд
передній	середній	задній
Високе	і		у
Високо-середнє	и
Середнє	е	о
Низьке		а

4. Класифікація приголосних української мови.

Приголосні – це звуки людської мови, основу яких становить шум, з більшою чи меншою часткою голосу, або тільки шум.

Характерні для приголосних шуми виника­ють переважно у ротовій порожнині при подоланні струме­нем повітря різноманітних перешкод, утворюваних на його шляху активними і пасивними мовними органами.

Акустичні особливості приголосних звуків залежать від артикуляційних умов їх творення.

В українській мові приголосні характеризують і класифікують за такими ознаками:

1. За участю голосу й шуму (за роботою голосових зв’язок)

· Сонорні – (лат. sonorus – «звучний», «голосний») – приголосні, що складаються з голосу (тону) й шуму з перевагою голосу.

· Шумні – приголосні, що складаються з голосу і шуму. Залежно від наявності голосу, вони поділяються на:

- дзвінкі – у цих звуках шум переважає над голосом;

- глухі – звуки, в яких голос взагалі відсутній – вони складаються тільки з шуму.

Дзвінкі й глухі приголосні, крім звука [ф], утворюють співвідносні (акустичні) пари.

СОНОРНІ	[в] [л] [м] [н] [р] [й]
ШУМНІ	Дзвінкі	[б] [д] [ґ] [г] [з] [дз] [ж] [дж]
Глухі	[п] [т] [к] [х] [с] [ц] [ш] [ч] [ф]

Речення для запам’ятовування глухих приголосних: Ц е т е щ а Ф е х а к а ш у сп е ч е. У с е ц е к а ф е «Пт а х і ч а ш а». Для запам’ятовування сонорних: М и в и н и л и р і й.

2. За місцем творення

а) За участю активних мовних органів

Приголосні поділяються на губні (лабіальні), язикові і глотковий (фарингальний).

· ГУБНІ приголосні творяться в результаті зближення нижньої губи з верхньою або з верхніми зубами і членуються на дві підгрупи:

- губно-губні – білабіальні (лат. bi від bis – «двічі»);

- губно-зубні – лабіодентальні (лат. dentalis від dens – «зуб»).

· ЯЗИКОВІ приголосні поділяються ще на 4 групи, залежно від того, яка частина язика артикулює до пасивного мовного органа (зубів, піднебіння або задньої стінки глотки):

- передньоязикові, середньоязикові, задньоязикові,

- глотковий звук [г] (при творенні корінь язика зближується із задньою стінкою глотки).

ГУБНІ	ЯЗИКОВІ
губно-губні	губно-зубні	Передньоязикові	Середньоязикові	Задньоязикові	Глотковий
[б] [п] [м]	[в] [ф]	[д] [т] [з] [с] [ц] [дз] [ж] [ч] [ш] [дж] [л] [н] [р]	[й]	[ґ] [к] [х]	[г]

б) За участю пасивних мовних органів

Передньоязикові поділяють на зубні (денталь­ні) та піднебінні (альвеолярні).

Зубні	Піднебінні
[д] [т] [з] [с] [ц] [дз] [л] [н]	[ж] [ч] [ш] [дж] [р]

3. За способом творення шуму

· ЗІМКНЕНІ (проривні): поділяються на зімкнені чисті (ротові, носові) і африкати.
Утворюються зімкненням двох артикуляторів, що створюють перешкоду, яку повітря з си­лою прориває. Це приголосні, які творяться при різ­кому розкритті зімкнення.
Їх ще називають вибуховими, експлозивними (фр. explosion «вибух») та миттєвими (їх не можна вимовляти протяжно).
Африкати (лат. affricatus «притертий») – це звуки складної артикуляції, першим компонентом є зімкнення, а другим – щілина. Обидва компоненти повинні утворюватися одним і тим же мовним органом; обидва компоненти повинні бути або дзвінкими, або глухими. Африкати – це своєрідні гібриди зімкнених і щілин­них.

· ЩІЛИННІ (фрикативні) ( лат. fricare «терти») – приголосні, які утворюються при не­повному зімкненні активного й пасивного органів, внаслі­док чого утворюється щілина, через яку проходить повіт­ря і треться об стінки цієї щілини, витворюючи шум. Їх ще називають спірантами (від лат. spirans «який дує, дме, ви­дихає»).

· ДРИЖАЧІ.

ЗІМКНЕНІ (ПРОРИВНІ)	ЩІЛИННІ (ФРИКАТИВНІ)	ДРИЖАЧІ(ВІБРАНТИ)
Зімкнені чисті	Африкати(зімкнено-щілинні)	Серединні	Бокові
Ротові	Носові
[б] [п] [д] [т] [ґ], [к]	[м] [н]	[ц] [ч] [дж] [дз]	[в] [ф] [з] [с] [ж] [ш] [й] [г] [х]	[л]	[р]

4. За твердістю і м’якістю

Залежно від відсутності чи наявності роботи середньої спинки язика, приголосні поділяються на тверді і м’які (до основного тембру до­дається ще інше, додаткове забарвлення).

Пом’якшення звуків виникає внаслідок додаткового підняття середньої спинки язика в напрямку до твердого піднебіння. Саме то­му всі середньоязикові є м’якими. Проте м’якість виявляється не в усіх приголосних однаково.

М’які приголосні за ступенем вияву м’якості поділяються на 3 типи:

– м’який приголосний [й];

– пом’якшені (палаталізовані);

– напівпом’якшені – губні, шиплячі, задньоязикові.

Пом’якшені варіанти твердих приголосних з’являються перед голосним [і]. Вони не є самостійними звуками системи мови, а лише варіантами відповідних твер­дих.

М’які і пом’якшені звуки в транскрипції позначаються знаком «апостроф».

Наприклад: [б’ілка], [м’істо], [ж’інка], [ч’ітко], [к’іт], [х’ід], [ґелґ’іт], [г’ілка]. Проте, в не­багатьох українських словах, і здебільшого в словах іншо­мовного походження, трапляються перед іншими голосни­ми: [ц’в’ах], [с’в’ато], [ф’узеил’аж], [м’узикл], [к’ур’і], [г’аур].

ТВЕРДІ	[б] [п] [в] [м] [ф] [ж] [ч] [ш] [дж] [ґ] [к] [х] [г] [д] [т] [з] [с] [ц] [дз] [л] [н] [р]
М’ЯКІ (ПАЛАТАЛІЗОВАНІ)	[д’] [т’] [з’] [с’] [ц’] [дз’] [л’] [н’] [р’] [й]
ПОМ’ЯКШЕНІ	[б’] [п’] [в] [м’] [ф] [ж’] [ч’] [ш’] [дж’] [ґ’] [к’] [х’] [г’]

Речення для запам’ятовування м’яких (крім [дз’]): Д е т и з ’ї с и ц і л и н и.

5. За акустичним вираженням

За акустикою приголосні бувають:

· свистячими [з] [с] [ц] [дз];

· шиплячими [ж] [ч] [ш] [дж].

ЗВЕДЕНА ТАБЛИЦЯ КЛАСИФІКАЦІЇ ПРИГОЛОСНИХ:

Дата добавления: 2015-05-07