Артикуляційна фонетика

Акустична модель звукотворення

Предмет фонетики

ТРИ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ ЗВУКІВ

Детальніше про

http://uk.wikipedia.org/wiki/Фонетика

Особливості вивчення фонетичних проблем у різних напрямках мовознавства розділили фонетику на фонетику у вузькому розумінні, або субстанційну фонетику, та фонологію (функціональну фонетику).

Предметом фонетики у вузькому її розумінні є звукова субстанція мовлення. До вивчення звукового потоку підходять багатоаспектно, адже звук генерується, передається і сприймається. Відповідно науку про звукову субстанцію формує акустична фонетика, артикуляційна фонетика та перцептивна фонетика.

Фонологія досліджує особливості й закономірності функціонування звукової матерії лінгвосистеми.

1. Акустична фонетика (фоноакустика)

Акустична фонетика розглядає фізичний аспект звука. Тому об’єктом акустичної фонетики є фізичне середовище, в якому відбувається мовлення. Для звучання в цілому потрібне пружне середовище, в якому воно (звучання) передається коливаннями. Отже, звукове коливання стає предметом акустичної фонетики.

З точки зору акустики, звук мовлення – це явище фізичне, що існує як коливання пружного середовища, яким є повітря. Звукове коливання характеризується величинами, серед яких найважливішими є висота, сила, довгота, чистота, тембр.

Функцією часу (довготи) є такі величини, як швидкість і прискорення. Інші величини: період, фаза, відхилення.

Найперша акустична модель звукотворення належала Кратценштейну (1779). Класична ж теорія акустичної фонетики спирається на праці Г.Фанта (1964). За теорією Фанта, людина породжує звук певної частоти - основний тон. Проте, рухаючись у мовленнєвому тракті, хвиля резонується і набирає додаткових тонів (гармонік). Водночас хвиля фільтрується: одні тони стають сильніші, інші, навпаки, слабшають - залежно від артикуляційних рухів. Відтак кожен звук набуває свого частотного складу - спектра.

Прийоми в акустичній фонетиці:

1. осцилографування (зображення форми звукової хвилі);

2. спектрографування (зображення частотного сектру звука. Виділяють загальну спектрограму - у площині частота-рівень інтенсивності, а також сонограму - у площині частота-час);

3. інтонографування (зображення контура інтенсивності звука);

4. тонографування (зображення контура частоти основного тону).

Артикуляційна фонетика займається проблемами генерації (творення) звуків. Через те предметом артикуляційної фонетики є мовленнєвий апарат людини. Артикуляційна фонетика досліджує енергетичний відділ, що складається з дихального апарату людини (легені, бронхи, трахеї), і покликаний забезпечити необхідний струмінь повітря; генераторний відділ, що позначає гортанний апарат (гортань і голосові зв’язки), і покликаний генерувати фонаційне (голосове) звучання як провідне джерело звуку; резонаторний відділ, тобто надгортанний апарат (ротова, носова і глоткова порожнини), що забезпечує артикулювання необхідного звуку.

Дата добавления: 2015-05-07