Найпоширеніші випадки чергування приголосних звуків

Чергування приголосних звуків при словотворенні

Основні історичні чергування приголосних звуків при словозміні і словотворенні.

Чергування [Г], [К], [Х] із [Ж], [Ч], [Ш] та [З’], [Ц’], [С’]

Чергування [Г], [К], [Х] із [Ж], [Ч], [Ш]виникло ще на спільнослов’янському ґрунті.

Звуки [ г ], [ к ], [ х ]були твердими приголосними і не мали здатності пом’якшуватися.

Голосні ж переднього ряду [е], [и], [ ь ], [Ђ]вимагали обов’язкового м’якшення тих приголосних, що стояли безпосередньо перед ними.

Тому, коли в одній морфемі при словотворенні, а іноді й при словозміні приголосні звуки [ г ], [ к ], [ х ] попадали в позицію перед голосними переднього ряду, то, не маючи здатності пом’якшуватися, змінювалися на шиплячі звуки [Ж], [Ч], [Ш].

Наприклад: друг – дружина, рука – рученька, нога - ніженька.

Уживання приголосних звуків [Ж], [Ч], [Ш], що походять від приголосних [Г], [К], [Х], перед голосними заднього ряду [а], [о] пояснюється тим, що ці голосні розвинулися на спільнослов’янському ґрунті з колишніх голосних переднього ряду: крик –кричати (кричАти); горох – горошок (горошькъ).

Зміну задньоязикових [К], [Х] і гортанного [Г] на [Ч], [Ш] і [Ж] перед голосними переднього ряду називають першим перехідним пом’якшенням або першою палаталізацією.

Чергування [Г] із [З’], [К] із [Ц’], [Х] із [С’] відбувається в сучасній українській літературній мові в іменниках перед закінченням –і: в іменниках жіночого роду в давальному та місцевому відмінках однини (нога– нозі, рука– у руці, стріха – стрісі), в іменниках чоловічого і середнього роду в місцевому відмінку однини (пролягає дорога – немає кінця дорозі, болить вухо – болить у вусі).

Така зміна відома у мовознавстві як друге перехідне пом’якшення або друга палаталізація.

Відповідно до першого і другого перехідних пом’якшень твердих приголосних [Г], [К], [Х] в основі слова відбуваються і такі зміни: ріка – річка- річці, птах-пташка- на пташці.

Зміни приголосних перед суфіксами	приклади
[г], [з], [ж] перед + -ськ-, - ств- змінюються на [з], [з’] і в новоутворених словах з’являється поєднання звуків [з’к], [зтв] (орфографічно - -зьк-, -зтв-)	Кавказ- кавказький, Запоріжжя- запорізький, боягуз- боягузтво
[к], [ц], [ч] перед + -ськ-, - ств- змінюються на [ц], [ц] і в новоутворених словах з’являється поєднання звуків [ц’к], [цтв] (орфографічно –цьк-, - цтв-)	Вінниця- вінницький, козак- козацтво, молодець- молодецтво
[х], [с], [ш] перед + -ськ-, - ств- змінюються на [с], [с’] і в новоутворених словах з’являється поєднання звуків [с’к] [ств] (орфографічно – ськ-, - ськ-, - ств-)	Черкаси- черкаський, чех- чеський, товариш- товариський

http://www.svitslova.com/mova/fonetyka-grafyka/1490-cherguvannia-prygolosnuh.html

Чергування приголосних, як і чергування голосних, пов’язане із розвитком української мови.

[г],[к],[х] перед голосним [е] переходять в [ж],[ч],[ш].

нога – ніженька, рука – рученька, вухо – вушний.

[г],[к],[х] перед голосним [і] переходять в [з’],[ц’],[с’].

нога – нозі, рука – руці, вухо – у вусі.

Це чергування стосується не лише питомо українських слів, а й запозичених або тих, що виникли пізніше.

Інколи ці чергування об’єднують у ряди:

[г] - [ж] - [з]: друг – друже – друзі.

[к] - [ч] - [ц]: ріка – річечка – у ріці.

[х] - [ш] - [с]: цокотуха – цокотушин – цокотусі.

Відповідно при творенні прикметників за допомогою суфіксів -ськ-, -ств- в коренях слів теж відбуваються чергування приголосних звуків, ускладнені уподібненням, які отримали назву «Зміна в групах приголосних»:

[г], [ж], [з] + -ськ-, -ств-= -зьк-, -зтв;

Прага – празький.

[к], [ч], [ц] + -ськ-, -ств-= -цьк-, -цтв;

козак – козацький.

[х] - [ш] - [с] + -ськ-, -ств-= -ськ-, -ств;

чех – чеський

Увага! Це правило стосується лише українських за походженням слів. В іншомовних словах пишуться всі літери, хоча у вимові (а отже і в фонетичному записі) зміна приголосних відбувається:

Бангкок – бангкокський, Ла-Манш – ла-маншський.

Це стосується і деяких самоназв народів: казахський, тюркський, баскський.

Також чергуються наступні приголосні звуки (в дієслівних формах і деяких іменниках):

[г] - [ж]: бігти – біжу;

[к]- [ч]: скакати – скачу;

[х] - [ш]: брехати – брешу;

[д] - [д͡ж]: сидіти – сиджу;

[т] - [ч]: крутити – кручу;

[з] - [ж]: казати – кажу;

[с] - [ш]: носити – ношу;

[зд] - [жд͡ж]: їздити – їжджу;

[ст] - [шч]: мастити – мащу;

[б] - [бл]: любити – люблю;

[в] - [вл]: мовити – мовлю;

[м] - [мл]: тямити – тямлю;

[п] - [пл]: купити – куплю;

[ф] - [фл]: рифити – рифлю.

Спрощення у групах приголосних

В більшості випадків в словах зустрічається, в основному, два приголосних звуки підряд. Однак при утворенні похідних слів іноді виникає важкий для вимови збіг трьох приголосних. Для зручності і милозвучності вимови деякі з приголосних в таких групах почали опускати (не вимовляти). Це явище частково закріпилося в графіці і отримало назву спрощення в групах приголосних. На письмі спрощення спрацьовує лише для української лексики.

Спрощення	Приклади
здн → зн	пізно, борозна, празник, поїзний, проїзний
ждн → жн	кожний (рос. каждый), тижневий (тиждень)
стн → сн	чесний (честь), радісний (радість), вісник (вість), свиснути (свист) Винятки: Прикметники, утворені від іменників іншомовного походження: аванпостний, баластний, компостний, контрастний, форпостний. А також у словах: зап’ястний, хворостняк, шістнадцять.
стл → сл	щасливий (щастя), корисливий (користь), рослина, дорослий (рости) Винятки: кістлявий, хвастливий, пестливий та прикметники, утворені від іменників іншомовного походження
стц → сц	місце (містити)
скн → сн зкн → зн	блиснути (блиск), тиснути(тиск), тріснути (тріск), бризки – бризнути, брязк – брязнути Немає спрощення: випускний, рискнути, вискнути (виск), тоскно
слн → сн	ремісник (ремесло), масний (масло), умисний (мисль)
сткл → скл	скло, склянка, засклити (рос. стекло)
рдц → рц	серце (серденько)
нтськ → нськ	студенський (студент)
нтств → нств	агенство (агент), студенство (студент)

В словах іншомовного походження і у винятках спрощення приголосних відбувається лише у вимові, тобто спрощення треба показати лише у фонетичній транскрипції. Наприклад: зап’ястний – [запйáсниǐ]; студентський [студéнс'киǐ]. Цей факт слід враховувати при розв’язанні завдань на кількість звуків і букв, а також на голосні/глухі приголосні.

Спрощення груп приголосних

§ 19. -Ж(Д)Н-, -З(Д)Н-, -С(Т)Н-, -С(Т)Л-

1. У групах приголосних -ждн-, -здн-, -стл-, -стн- випадають д і т: тиждень — тижня — тижневий; виїздити — виїзний, поїзд — поїзний, лестощі — улесливий, щастя — щасливий; вість — вісник, користь — корисний, честь — чесний, якість — якісний. Але в словах: зап’ястний, кістлявий, пестливий, хвастливий, хвастнути, хворостняк, шістнадцять літера т зберігається.

Примітка. У прикметниках, утворених від іменників іншомовного походження з кінцевим -ст, літера т у групі приголосних -стн- зберігається, хоч відповідний звук і не вимовляється: аванпост — аванпостний, баласт — баластний, компост — компостний, контраст — контрастний, форпост — форпостний.

-3(К)Н-, -С(К)Н-

2. У групах приголосних -зкн-, -скн- випадає к при творенні дієслів із суфіксом -ну-: бризки — бризнути, брязк — брязнути, блиск — блиснути, писк — писнути, плюск — плюснути, тріск — тріснути, але: випуск — випускний, виск — вискнути, риск – рискнути.

-С(Л)Н-

3. У групі приголосних -слн- випадає л: масло — масний, мисль — умисний, навмисне; ремесло — ремісник.

про спрощення приголосних – Доленко, с. 35-36:

7. Подовження і подвоєння приголосних.

В українській мові є 4 групи подовжених приголосних:

1. Які утворилися внаслідок збігу двох однакових приголосних на межі морфем.

(Тоцька, 64-66:)

(інше джерело:)

а) префікса й кореня: відділ, ввічливий, віддати, заввишки, оббити, роззброїти;

б) кінця першої і початку другої частини складноскоро-чених слів: військкомат, міськком;

в) кореня або основи на -н- (-нь-) і суфіксів -н(ий), -ник: день –денний, ранок –ранній, причина –причинний, закон – законний, година –годинник, вікно –віконниця.

Подвоєння нн зберігається й перед суфіксом -ість в іменниках та прислівниках, утворених від прикметників із подвоєним н: безвинний – безвинність – безвинно, законний – законність – законно, туманний – туманність – туманно;

г) якщо основа дієслова минулого часу закінчується на с, після якого йде частка -ся: винісся, розрісся, трясся.

Буквосполучення нн пишеться:

а) в суфіксі -енн(ий): здоровенний, силенний, численний;

б) у прикметниках з наголошеними суфіксами -анн(ий), -енн(ий), -янн(ий): здійсненний, вблаганний, недозволенний, недоторканний, незрівнянний, нечисленний, непримиренний, несказанний, нескінченний, а також у прикметнику старанний;

в) у прикметниках на -енн(ий) старослов’янського походження: благословенний, блаженний, священний, огненний.

2. Що виникли історично внаслідок прогресивної асиміляції.

3. Що виникають у сучасній живій мові внаслідок регресивної асиміляції.

4. У словах іншомовного походження.

(інше джерело:)

2. Приголосні д, т, з, с, л, н, ж, ч, ш, ц подовжуються, коли вони стоять після голосного:

а) перед я, ю, і, е в усіх відмінках іменників середнього роду II відміни (крім родового множини): знання, знанню, у знанні; сторіччя, сторіччю, у сторіччі; життя, життю, у житті; знаряддя, знаряддю, у знарядді; зілля, зіллю, у зіллі; Запоріжжя, Запоріжжю, у Запоріжжі; волосся, волоссю, у волоссі; питання, питанню, на питанні;

б) якщо в родовому відмінку множини іменники середнього роду закінчуються на -ів, подвоєння зберігається: почуття – почуттів; відкриття – відкриттів та ін;

в) перед я, ю, і, е в усіх відмінках деяких іменників чоловічого та жіночого роду І відміни (за винятком родового множини з закінченням -ей): суддя, судді, суддю, суддів і т. д.; стаття, статті, статтю, статтею (але в родовому множини – статей); рілля, ріллі, ріллю, ріллею;

г) перед ю в орудному відмінку іменників жіночого роду однини III відміни, якщо в називному відмінку основа їх закінчується на один м’який або шиплячий приголосний: тінь – тінню; мить – миттю; молодь – молоддю; вісь – віссю; міць – міццю; подорож: – подорожжю; ніч – ніччю; розкіш –розкішшю; річ –річчю; Рось –Россю;

д) перед я, ю в прислівниках типу: зрання, спросоння, навмання та ін.;

е) перед ю, е у формах теперішнього часу дієслова лити (литися) –ллю, ллєш, ллє, ллємо, ллєте, лають, ллється, ллються; а також у похідних виллю, наллю, наллємо, наллють і т. д.

При збігу двох однакових приголосних у мовленні утворюється подовжений звук, довгота якого у фонетичній тран­скрипції позначається двокрапкою. Наприклад:

зсунути [с:унути] ([с:] = [с] + [с]), віддати [в’ід:ати] ([д:] =[д] + [д]),

зілля [з’іл’:а] ([л’:] = [л’] + [л’]).

Подвоєння та подовження приголосних

§ 20. Подвоєння приголосних при збігу їх

1. Подвоєння приголосних маємо при збігу однакових приголосних:

а) Префікса й кореня: ввіч, ввічливий, віддати, відділ, заввишки, ззаду, оббити, роззброїти, роззява.

Примітка. Не подвоюються приголосні в таких словах, як отой, отут, отак, отам, отепер, отоді, а також оцей тощо;

б) Кінця першої й початку другої частини складноскорочених слів: військкомат (військовий комісаріат), страйкком (страйковий комітет), юннат (юний натураліст);

в) Кореня або основи на -н- (-нь-) і суфіксів -н(ий) [-н(і)й], -ник, -ниц(я): вина — безвинний, день – денний, закон — законний, кінь – кінний, причина — причинний, осінь — осінній, ранок — ранній; баштанник, годинник, письменник; віконниця, Вінниця.

Подвоєння н зберігається й перед суфіксом -ість в іменниках та прислівниках, утворених від прикметників із подвоєним н: безвинний — безвинність — безвинно, законний — законність — законно, туманний — туманність — туманно;

г) Основи дієслова минулого часу на с і постфікса -ся: винісся, пасся, розрісся, трясся.

-ЕНН(ИЙ), -АНН(ИЙ)

2. Буквосполучення -нн- пишеться:

а) У збільшувально-підсилювальному суфіксі -енн(ий): здоровенний, силенний, численний.

б) У прикметниках на -енн(ий), -анн(ий), [-янн(ий)] зі значенням можливості або неможливості дії: здійсненний, невблаганний, недозволенний, недоторканний, незрівнянний, нечисленний, непримиренний, несказанний, нескінченний та в прикметнику старанний з відтінком підсилення.

в) У прикметниках на -енн(ий) старослов’янського походження: благословенний, блаженний, огненний, священний.

Буквосполучення -нн- зберігається й в іменниках та прислівниках, утворених від таких прикметників: здійсненність, старанність, старанно, численність, численно тощо.

Примітка. Н не подвоюється в дієприкметниках: вивершений, вихований, зроблений, індустріалізований, поораний, сказаний, спечений, як і в прикметниках на -ений з відповідних дієприкметників (з іншим наголосом): варений (пор. варений), печений (пор. печений) та ін., а також у прикметнику довгожданий.

Треба розрізняти такі слова, як здійсненний (який може здійснюватися — прикметник) і здійснений (який здійснився — дієприкметник), нездоланний (непереможний) і нездоланий (якого не подолали), незліченний (представлений у дуже великій кількості) і незлічений (не порахований) та ін.

3. Подвоюються приголосні в словах: бовван, Ганна, лляний, овва, ссати, а також у похідних: бовваніти, Ганнин, виссати, ссавці та ін.

Подовження приголосних перед Я, Ю, Є, І

4. Приголосні д, т, з, с, л, н, ж, ш, ц, ч подовжуються (а на письмі позначаються двома літерами), коли вони стоять після голосного:

а) Перед я, ю, і, є в усіх відмінках іменників середнього роду II відміни (крім родового множини): знаряддя, знаряддю, на знарядді та ін.; життя, життю, у житті; мотуззя, у мотуззі; колосся, колоссю, у колоссі; гілля, гіллю, на гіллі; знання, знанню, у знанні; збіжжя, збіжжю, у збіжжі; сторіччя, сторіччю, у сторіччі; піддашшя, піддашшю, на піддашші; а також у похідних словах: гілля — гіллястий, гіллячка; життя — життєвий (і життьовий), життєпис та ін. Але: знань, знарядь, піддаш, сторіч, угідь.

Якщо в родовому відмінку множини іменники середнього роду закінчуються на -ів, подовження зберігається: відкриття — відкриттів, почуття — почуттів.

б) Перед я, ю, і, е в усіх відмінках деяких іменників чоловічого та жіночого роду І відміни (за винятком родового множини із закінченням -ей): суддя, судді, суддю, суддів і т. ін.; стаття, статті, статтею (але в родовому множини — статей); рілля, ріллі, ріллю, ріллею; Ілля, Іллі, Іллю, Іллею та ін.

в) Перед ю в орудному відмінку іменників жіночого роду однини ІII відміни, якщо в називному відмінку основа їх закінчується на один м’який або шиплячий приголосний: молодь —молоддю, мить — миттю, мазь — маззю, вісь — віссю, міць — міццю, сіль — сіллю, тінь — тінню, подорож — подорожжю, ніч — ніччю, розкіш — розкішшю.

Але: молодість — молодістю, повість — повістю, кров — кров’ю, матір — матір’ю, пригорщ – пригорщю. В називному відмінку однини вони закінчуються на два приголосних (у тому числі шч – на письмі щ), губний або р.

г) Перед я, ю в прислівниках типу зрання, навмання, спросоння; попідвіконню, попідтинню;

д) перед ю, є у формах теперішнього часу дієслова лити (литися): ллю, ллєш, ллємо, ллєте, ллють, ллється, ллються, а також у похідних: виллю, наллю та ін.

Примітка. Приголосні не подовжуються в словах: кутя, попадя, свиня, у формах числівника третя, третє та ін.

Дата добавления: 2015-05-07