Комбінаторні зміни

Комбінаторні зміни виникають унаслідок взаємодії звуків у мовленнєвому потоці, зумовленої певними залежностями між різними положеннями мовних органів під час артикуляції цих звуків.

Взаємодія звуків буває контактна, коли впливають один на одного суміжні звуки, і дистантна, коли звуки впливають один на одного на відстані. За напрямом вона буває прогресив­на (попередній звук впливає на наступний) і регресивна (на­ступний звук впливає на попередній).

Наприклад, зміна глухого с' на дзвінкий з' під впливом наступного дзвінкого б у слові просьба [проз'ба] має регресив­ний контактний характер (наступний звук вплинув на сусідній попередній). А зміна р на л під впливом попереднього р у слові срібло, шо походить від давнього сьребро, має прогресивний дистантний характер (попередній звук вплинув на віддалений наступний).

Усі комбінаторні зміни фонем за характером наслідків розпадаються на дві групи: асиміляційні (уподібнювальні – асиміляція, акомодація і субституція) та дисиміляційні (розподібнювальні – дисиміляція, епентеза, дієреза і гаплологія).

Асиміляція – часткове або повне уподібнення приголос­них звуків. Уподібнення може бути за дзвінкістю-глухістю, за твердістю-м'якістю, за способом творення тошо.

Наприклад, зміна дзвінкого г на глухий х під впливом на­ступного глухого к у слові легко [лехко], зміна глухого т' на дзвінкий д' під впливом наступного дзвінкого б у слові боротьба [бород'ба] тошо – це регресивна контактна часткова асиміляція. Усі подовження м’яких приголосних в українській мові – це наслідок прогресивної контактної повної асиміляції: було [стат'йа] – є стаття [стат'т'а], було [л'йу] – є ллю [л'л'у].

Акомодація – пристосування артикуляції суміжних приго­лосного і голосного.

Наприклад, в українській мові голосний є вимагає, щоб попередній приголосний був твердий: земля [земл'а] (звук л' м'який) – землею |землейу] (звук л перед є став твердим);

а голосний і, навпаки, вимагає, щоб попередній приголосний був м'який: імла (звук л перед а твердий) – в імлі [імл'і] (звук л перед і став м'яким).

Субституція – підстановка в запозичених словах звуків рідної мови замість іншомовних.

Наприклад, англійське слово meeting ['mi:tirj] в українській мові звучить як мітинг, французьке costume – костюм, ні­мецьке Fliigel «крило» – флігель. Грецький звук ф у багатьох словах української мови замінено на п, х, т, кв: Пилип, Хома, Тадей, квасоля.

Дисиміляція – розподібнення приголосних унаслідок за­міни одного звука іншим.

Наприклад, при додаванні до твірної основи рук- суфікса -ник за законами української мови мало б утворитися слово ручник, тим часом маємо рушник: тут усунено збіг двох при­голосних із зімкненнями чн за допомогою заміни зімкнено-щілинного ч на щілинний ш (регресивна контактна диси­міляція). І навпаки, при творенні вищого ступеня порівняння дуж + ший усунено збіг двох щілинних звуків жш за допомо­гою заміни щілинного ш на зімкнено-щілинний ч – дужчий (прогресивна контактна дисиміляція).

Трапляється й дистантна дисиміляція, як у словах флюгер, лицар, муляр, що походять від німецьких Fltigel, Ritter (пор. рицар), Маигег (пор. мурува­ти), у яких усунено збіги двох однакових приголосних в од­ному слові: л + л у першому слові й р + р у двох наступних словах.

Епентеза – вставляння звука для роз’єднання двох подібних.

Наприклад, у слові павук, що походить від давнього паякь, між голосними вставлено приголосний в; у слові ідея, що походить від грецького idea, для роз’єднання голосних вставлено й.

Для розділення приголосних в українській мові вставляються епентичні є, о: весна – весен, вікно – вікон, буква – буквений (букв + ний), церква – церковний (церкв + ний); у розмовній мові: Олександер.

Дієреза – викидання звука для усунення нагромадження подібних звуків.

Наприклад, в українській мові випадають середні звуки т, д під час збігу трьох зубних приголосних: піст – пісний, честь – чесний, проїзд – проїзний, мастити – масло.

Гаплологія – викидання одного з двох однакових складів.

Наприклад, під час творення складного слова з двох еле­ментів мінерал + логія закономірно мало б виникнути слово * мінералологія, тим часом маємо мінералогія (випав один склад ло). В імені по батькові Якович випав склад во (за правилами мало б бути * Яковович).

Гаплологія трапляється рідко – не відбулася вона і в самому терміні гаплологія, у якому двічі повторено склад ло.

Дата добавления: 2015-05-07