Подовжені звуки

http://subject.com.ua/ukrmova/zno/4.html

За певних фонетичних умов приголосні української мови здатні подовжуватись, тобто їх витримка при мовленні є вдвічі довшою. Подовження приголосних передається на письмі.

Можливі випадки подовження приголосних:

1. Уподібнення. Наприклад: розсунути, зсунути — [рос:унути], [с:унути].

2. Збіг кінцевих і початкових літер у слові. Наприклад: оббити, возз'єднання, осінній.

3. Історично виниклі та закріплені в мові подвоєння. Наприклад: суддя, знання, гілля.

(ще про подовження і подвоєння приголосних: Плющ, 39-42)

8. Основні фонетичні комбінаторні зміни.

У потоці мовлення звуки реально впливають один на одного – втупають у взаємодію.

Розрізняють два види звукових змін: комбінаторні і позиційні.

Комбінаторні – зумовлені оточенням, прямою взаємодією суміжних та несуміжних звуків.

Позиційні – зумовлені позицією, місцем у слові, місцем у складі, місцем відносно наголосу.

До комбінаторних змін відносять:

Акомодація – взаємне пристосування вимови суміжних голосних і приголосних – коли звуки різного типу впливають один на одного. Це явище поширене в українській мові. Наслідки акомодації є малопомітними звуковими змінами, які не мають фонологічного (фонетичного) навантаження. Ці зміни можна побачити в історичній перспективі (у процесі розвитку мови).

Так, типовою акомодацією в слов’янських мовах є перехід [г], [к], [х] в [ж], [ч], [ш].

Наприклад: друг – дружина (військо), рос. пшено – укр. пшоно, рос. женатый – укр. жонатий.

Акомодація призводить до ствердіння або пом’якшення приголосних. Наприклад: м’ясо.

Асиміляція – взаємне пристосування звуків одного типу – або приголосні, або голосні. Асиміляція – це уподібнення одного звука до іншого. Вона може бути регресивною та прогресивною.

Регресивна – якщо наступний звук впливає на попередній. Наприклад: [лехко], [беж:урниĭ].

Прогресивна – якщо попредній звук впливає на наступний. Наприклад: [v’iсц ٰ ].

Асиміляція відбувається в транскрипції.

Дисиміляція – процес прямо протилежний асиміляції – це розходження (розподібнення) двох однакових звуків.

Контактна дисиміляція – коли звуки, що розходяться, стоять поряд.

Наприклад: давньорус. плетти – укр. плести.

Дистанта дисиміляція – коли звуки, що розходяться, стоять на відстані.

Наприклад: (рос– укр.) рыцарь – лицар, серебро – срібло, старослов. велблюд – укр. верблюд.

Існує формула дисиміляції:

Проривний + проривний Фрикативний + фрикативний

→

Фрикативний + проривний

Метатеза – така комбінаторна зміна, при якій звуки або цілі склади можуть переставлятися або мінятися місцями.

Наприклад: (рос.–укр.) медведь – ведмідь, суровый – суворий, ладонь – долонь.

Це явище дуже часто зустрічається в мовленні дітей.

Епентеза – фонетична втавка звука, якого б морфологічно не мало б бути. Окремі звуки можуть вставлятися в межах слова для полегшення вимови.

Наприклад: (рос.–укр.) паук – павук, срам – страм.

Діереза – явище спрощення, протилежне епентезі.

Наприклад: тиждень – тижневий, (рос.–укр.) солнце – сонце, сердце – серце.

Гаплологія – така комбінаторна зміна, при якій суміжні, однакові або схожі склади при частому вживанню слів стягуються в один клад.

Наприклад: мінералологія – мінералогія, заменоносець – знаменосець.

Стяжіння – така комбінаторна зміна, яка відбувається у випадку накладання не однакових складів, а різних звуків.

Результатом стяжіння є злиття двох різних звуків в один.

Наприклад: (прикметник) козацький = козак+ськ (к+с=ц), паризький = париж+ськ (ж+с=з).

(Ющук:) Розрізняють 4 типи фонетичних змін: комбінаторні (асиміляційні й дисиміляційні), позиційні, фонетично не зу­мовлені та спонтанні.

Дата добавления: 2015-05-07