Ситуація. Петрик (7 р., ГЗКР 0,07/0,3) напружений, рухи незграбні, обличчя маловиразне, голос тихий. Про що свідчать Вам дані ознаки? Які рекомендації можна дати мамі

Відмітьте можливі причини ситуації, що склалася.

Ситуація. Під час консультування мама звернула увагу на те, що її син Міша (5 р., ГЗКР 0,05/0,1) залюбки грає наодинці, ніж з однолітками, або надає перевагу спілкуванню з дорослими. На пропозицію: «Іди, пограй з дітьми», він відмовчується.

Причин ситуації, що склалася, може бути декілька, серед них:

1. Оскільки, у дитини знижений зір, то цілком ймовірно, що у неї відповідно до наукових досліджень наявна відсутність гри, або її значно менша активність, ніж у однолітків з кращим зором. Крім того, гра при порушеннях зору виникає пізніше, не формуються в достатній мірі передумови гри. За даними Г. Шауерте, колективна гра при глибоких порушеннях зору дитині не дається без допомоги дорослої. На розвитку ігрової діяльності відбивається така їх психічна своєрідність як відмежованість від оточуючого, депресивний настрій та аутичні тенденції. Також при глибоких порушеннях зору у дитини виникають труднощі встановлення взаємостосунків з однолітками. Вони можуть не приймати його в свої ігри через невміння грати.

2. Можливий також вплив особистісних якостей: невміння рахуватися з іншими, співпереживати та ін. Можливі також відмінності в інтелектуальному та фізичному розвитку.

3. Окрім того, можливий неправильний стиль спілкування мами з сином. Переважає прямий вплив, про що говорять слова матері: «Іди, пограй…». У взаємостосунках матері з сином переважає дисциплінарна модель спілкування, яка потребує корекційного впливу.

Дані ознаки свідчать про::

· несформованість невербальних засобів комунікації у дітей з вадами зору через неможливість дистантно-оптичного сприймання мімічних і пантомімічних проявів насамперед дорослого співрозмовника, наслідування якого повноцінно відбувається у дітей з нормальним зоровим сприйманням;

· несформованість невербальних засобів комунікації призводить до недостатнього усвідомлення змісту спілкування, ускладнює процеси встановлення взаємодії та адекватних міжособистісних контактів осіб з порушеннями зору з оточуючими, є однією з причин їхньої скутості і невпевненості в своїй подальшій поведінці в соціальних стосунках.

Мамі можна надати такі рекомендації:

1. Виконувати мімічні і пантомімічні і інші вправи для формування основних соціально-перцептивних навичок невербальних засобів комунікації.

Мама виражає мімікою будь-яку емоцію, а син її називає і відтворює. Необхідно поступово розширювати діапазон почуттів. Дуже важливо заохочувати навіть найменші позитивні зрушення для реалізації принципу стимулювання позитивного емоційного ставлення до матеріалу, який у психокорекційній роботі має визначальне значення.

2. Підібрати вірші, цікаві гумористичні діалоги, де передаються різноманітні дитячі переживання. Завдання для хлопчика полягає у ілюструванні описаних подій і емоцій мімікою і жестами.

3. Розігрувати пантомімічні сценки.

4. Відтворювати ходу різних тварин: зайця, лева, ведмедя, мавпи тощо.

5. Виразно розмовляти, читати вірші, знаходячись за ширмою.

6. Розповідати віршики: пошепки, швидко, дуже голосно, повільно та ін.

Дата добавления: 2015-05-07