Тестове завдання. 1. Залежність предмета соціальної психології від розуміння предмета загальної психології та соціології

Теоретичні питання

1. Залежність предмета соціальної психології від розуміння предмета загальної психології та соціології.

2. Поняття групової динаміки: основні процеси, її складові.

3. Вивчення організаційного розвитку.

Зазначте правильні, на вашу думку, відповіді:

Відмінними рисами психічного відображення є зазначені, крім:

а). суб'єктивності

б). усвідомленості

в). ідеальності

г). активності

1.

Активна дискусія про предмет соціальної психології розгорнулася у кінці 1950-х - початку 1960-х рр. XX ст. Ця дискусія була викликана двома важливими обставинами:

1) зростаючими запитами практики;

2) змінами, що сталися в галузі самої психологічної науки. Радянська психологія зміцніла, з'явилися кваліфіковані кадри, зросла кількість і якість теоретичних і практичних досліджень.

Дискусію започаткувала стаття А. Г. Ковзлева(1959г), в якій розглядалися два основні питання:

1) розуміння предмета соціальної психології і круга її завдань;

2) співвідношення соціальної психології з психологією, з одного боку, і соціологією -с іншої сторони.

Про предмет соціальної психології немає загальноприйнятого представлення. Це обумовлено високою складністю соціально-психологічних феноменів, фактів і закономірностей. Тому кожен психологічний напрям виділяє своє коло провідних проблем.

Існують два основні підходи до в просу про предмет соціальної психології.

Перший розуміє соціальну психологію як науку про масові явища психіки. Другий - головним предметом дослідження вважає особа. В процесі обговорень позначився третій підхід, що розглядає соціальну психологію як науку, що вивчає як масові психічні процеси, так і по ложение особі в групі.

Узагальнюючи існуючі різноманітні визначення, можна сказати наступне; соціальна психологія - це галузь психологічної науки, яка вивчає факти, закономірності і механізми поведінки, спілкування і діяльності осіб, обумовлені включеністю їх в соціальні спільності, а також психологічні особливості цих спільностей.

З визначення витікає, що предметом соціальної психології є факти, закономірності і механізми поведінки, спілкування і діяльності окремих осіб і груп, пов'язані з їх включеністю в соціальні спільності.

На думку А. Н. Сухова, А. А. Бодалева існує підхід, який розділяє цілі теоретичної соціальної психоло-гії(вивчення закономірностей виникнення, функціонування і прояву соціально-психологічних явищ намакро-, середньому і мікрорівні в різних сферах, в нормальних, ускладнених і екстремальних умовах) і мети прикладної соціальної психології(закономірності психодіагностики, консультування і застосування психотехнологій у сфері соціально-психологічних явищ).

Основні завдання:

1) теоретичне осмислення місця і ролі людини у світі, що змінюється; виявлення типів соціально-психологічних характерів;

2) дослідження усього різноманіття стосунків і спілкування, їх зміни в сучасному соціумі;

3) виробітки соціально-психологічного відношення на природу держави, політики, економіки і суспільства;

4) розробка теорій соціальних конфліктів(політичних, міждержавних, етнічних та ін.);

5) вироблення теоретичних основ соціально психологічної діагностики, консультування і надання різних видів допомозі верствам населення, що потребують цієї допомоги.

2.

Групова динаміка - це сукупність динамічних процесів, які одночасно відбуваються в групі в якусь одиницю часу і які знаменують собою рух групи від стадії до стадії, тобто її розвиток.

Поняття групової динаміки було введене Куртом Левіним, який вважав, що закони соціальної поведінки слід шукати через пізнання психологічних і соціальних сил, що його, що детермінують.

Найважливіші з динамічних процесів:(по Г.М. Андреевой) виступають:

1.процес утворення малих груп - це не лише безпосередні способи формування групи, але і феномен групового тиску(чи конформізму) на індивіда, розвиток групової згуртованості

2.процес лідерства 3.процес ухвалення групових рішень 4.процес розвитку спільної діяльності

Мобри, проходить 4 фази розвитку: 1.латентну - орієнтовна стадія, в ході якої відбувається орієнтування членів групи по відношенню один до одного і до ситуації. 2.адаптивну - Відбиває групове бажання почати роботу по досягненню мети на тлі зважування своїх ресурсів і оцінки своїх можливостей. 3.інтеграційну, яка розпочинається з конфлікту. Конфлікт виникає в результаті появи різних альтернатив рішення задачі - думки поляризуються, оскільки не завжди вдається безконфліктно погоджувати дії членів групи за рішенням завдання4.досягнення мети - повернення до групового завдання, мобілізація сил для вирішення завдання, ставиться мета сформулювати одно прийнятне рішення.

Груповий тиск. Феномен конформності. - міра підпорядкування індивіда груповому тиску. Конформність конста-тується там, де фіксується наявність конфлікту між думкою індивіда і думкою групи і подолання цього конфлікту на користь групи. Міра конформності - це міра підпорядкування групі, а протиставлення думок суб'єктивно сприймається як конфлікт. Конформність ділиться на:-Зовнішню - думка групи сприймається лише зовні -Внутрішню - справжня конформність - індивід дійсно засвоює думку більшості.

Негативізм - це теж залежність від групи, оскільки індивід активно продукує антигрупову поведінку і прив'язаний до думки групи, тільки зі знаком мінус.

Експерименти С.Аша -Чинники, що визначають рівень конформності людини:-Характеристики індивіда - підлога, вік. Інтелект, тривожність, навіюваність -Характеристики групи - величина, міра одностайності в групі. -Особливості взаємозв'язку індивіда і групи - статус, рівень референтности-Зміст завдання - чим більше інтересу до виконання загального завдання, чим вище конформність.

Групова згуртованість - як один з основних параметрів розвитку малої групи. Л Фестингер визначав групову згур-тованість як результат впливу усіх сил, що діють на членів групи з тим, щоб утримувати їх в ній. В якості сил, що утримують індивіда в групі розглядалися емоційна привабливість групи для її членів, корисність групи для індиві-да і пов'язана з цим задоволеність індивідів своїм членством в цій групі Інший методичний підхід до оцінки гру-пової згуртованості склався у рамках социометрического напрями Морено. Тут рівень групової згуртованості зв'язується з рівнем взаємної емоційної привабливості членів групи і визначається відносним числом(долею) взає-мних позитивних виборів або позитивних эмоциональных оцінок індивідів в групі.Т Ньюком зв'язав визначення групової згуртованості з поняттям "Групова згода" - схожість поглядів членів групи по відношенню до значимих для них явищ, подій, людей. Ухвалення групового рішення. Його специфічні риси: 1.групова дискусія дозволяє зіштовхнути протилежні позиції, побачити різні сторони проблеми і зменшити опір нової інформації 2.рішення ініційоване групою - є логічним висновком з дискусії і перетворюється на групову норму 3.групове рішення вклю-чає більшою мірою момент ризику, чим індивідуальні рішення

4.групова дискусія призводить до поляризації групи - оголюються крайні позиції, сприяючи побудові яснішої картини обговорюваної проблеми

3.

Сучасна організація являє собою сукупність складних соціально-економічних та виробничо-технічних систем, що функціонують в умовах безперервних змін навколишнього середовища, яке являє собою постійне джерело можливостей та загроз для розвитку організацій. В умовах таких перманентних змін виникає необхідність пошуку нових підходів до управління ними. Щодо стану розробленості зазначеної проблеми у працях вітчизняних фахівців, то зауважимо, що лабораторією організаційної психології Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України під науковим керівництвом доктора психологічних наук, професора Л.М. Карамушки висвітлено широкий спектр досліджень проблеми організаційного розвитку: визначено актуальні психологічні проблеми дослідження організаційного розвитку освітніх організацій та актуальні напрямки організаційного розвитку вищих навчальних закладів (Л.М. Карамушка [3; 4; 5; 9]), розкрито особливості управлінської команди освітньої організації як чинника організаційного розвитку (Максименко С.Д., Карамушка Л.М., Філь О.А. [14]); проаналізовано взаємозв’язок розвитку організації та особистісного розвитку її працівників (Бондарчук О.І. [1]); сформульовано етичні засади організаційного розвитку (Винославська О.В. [2]); представлено результати теоретичного аналізу основних підходів до проблеми організаційного розвитку та визначення психологічних особливостей підприємницької поведінки персоналу в організаційному розвитку (О.В. Креденцер [12]); розроблено моделі організаційного розвитку в зарубіжній психології та представлено результати аналізу сутності соціальної ідентифікації та особливості її формування в контексті організаційного розвитку (К.В. Терещенко [16]); встановлено психологічні умови забезпечення розвитку освітньої організації за допомогою впровадження інноваційних форм ділового спілкування та визначено особливості ефективних комунікацій як важливої умови організаційного розвитку (Г.Л. Федосова [17]); наведено результати аналізу проблеми конкурентоздатності особистості як важливого завдання організаційного розвитку освітніх організацій та психологічного забезпечення конкурентоздатності організацій.

Поведінковий та гуманістичний напрямки досліджень проблеми організаційного розвитку

ОР – довготермінові програми з удосконалення процесів організаційного оновлення та прийняття рішень, зокрема, шляхом більш ефективного управління організаційною культурою, яке засноване на співробітництві. Особливий акцент робиться на культурі формальних робочих команд – за допомогою агента (каталізатора) змін із використанням теорій та методів прикладних наук про поведінку

«Поведінковий напрямок» ОР – процес планових змін організаційної культури, заснований на застосуванні методик, теорій та результатів досліджень наук про поведінку

ОР – сучасний підхід до управління змінами та розвитку людських ресурсів G.D. Klein

Дата добавления: 2015-05-07