Тестове завдання. 1. Предмет та завдання психодіагностики

Теоретичні питання

1. Предмет та завдання психодіагностики.

2. Поняття кар'єри та кар’єрного розвитку.

3. Когнітивний напрям психологічного консультування і психотерапії.

Зазначте правильні, на вашу думку, відповіді:

У становленні особистості беруть участь механізми:

а). зрушення мотиву на мету

б). ідентифікації

в). засвоєння соціальних ролей

г). всі відповіді вірні

д). всі відповіді невірні

1.

В сучасній психології застосовують багато різноманітних методів психодіагностики, однак, не всі можна назвати науково обґрунтованими. Крім цього серед них є дослідницькі і власне психодіагностичні методи. Психодіагностичні методи використовуються з метою оцінки, тобто дозволяють отримувати точні кількісні і якісні характеристики вивчаємих психологічних властивостей.

Методи, що вивчають лише психологічні процеси, властивості і стани людини, називаються дослідницькими. Вони використовуються в емпіричних і експериментальних наукових дослідженнях, основна мета яких - отримання достовірних знань.

Завдання, що стоїть перед психодіагностичним методом, не обмежується кваліфікацією вивчаємого явища, обов'язковим є його інтерпретація.

Психодіагностичний метод конкретизується в трьох основних діагностичних підходах, які практично охоплюють всі діагностичні методики (тести):

1. "Об'єктивний" підхід-діагностика здійснюється на основі успішності (результативності) і способу (особливостей) виконання діяльності.

2. "Суб'єктивний" підхід - діагностика здійснюється на основі успішності відомостей, повідомляємих про себе, самоописи особливостей особистості, поведінки в тих чи інших ситуаціях.

3. "Проективний" підхід - діагностика здійснюється на основі аналізу особливостей взаємодії із зовнішньо нейтральним матеріалом, який в силу його відомої невизначеності стає об'єктом проекції.

Об'єктивний підхід до діагностики проявів людської індивідуальності призвів до утворення двох типів методик (тестів), протиставлення яких стало традиційним. Це - тести особистості і тести інтелекту. Перші спрямовані на вимір неінтелектуальних особливостей особистості, другі - на встановлення рівня її інтелектуального розвитку.

Суб'єктивний підхід представлений багаточисленними опитувальниками, а проективний - різноманітними проективними методиками дослідження особистості.

Серед певної кількості визначень предмету психодіагностики, що накопичились за більш ніж столітню історію її розвитку, є два дуже точних і ємних, які до тогожне виключають, а, навпаки, доповнюють одне одного. За першим з них, більш узагальненим, психодіагностика вважається наукою і практикою постановки психологічного діагнозу (О.О.Бодальов, В.В.Столін, 2004). За другим, більш диференційованим, психодіагностика визначається як область психологічної науки, яка розробляє теорію, принципи і інструменти оцінки та вимірювання індивідуально-психологічних якостей особистості (Л.Ф. Бурлачук, 2006).

Головним завданням психодіагностики є створення, обґрунтування, вдосконалення психодіагностичних методик, розвиток теоретичних аспектів психологічного оцінювання. Крім того є ще специфічні завдання психодіагностики, які виникають через певні ситуації, в яких здійснюється психодіагностична робота. Діагностика для психолога або клієнта. Діагностика для суміжника. Діагностика-експертиза.

2.

Кар'єра - це індивідуально усвідомлена позиція і поведінка, пов'язані з трудовим досвідом і діяльністю упродовж робочого життя людини. Розрізняють два види кар'єри: професійну і внутрішньоорганізаційну.

Професійна кар'єра характеризується тим, що конкретний співробітник в процесі своєї професійної діяльності проходить різні стадії розвитку: навчання, вступ на роботу, професійне зростання, підтримка індивідуальних професійних здібностей, відхід на пенсію. Ці стадії конкретний працівник може пройти послідовно в різних орга-нізаціях. Разом з професійною кар'єрою слід виділяти усередині-організаційну кар'єру. Вона охоплює послідовну зміну стадій розвитку працівника у рамках однієї організації. Внутрішньоорганізаційна кар'єра реалізується в трьох основних напрямах:

-вертикальне - саме з цим напрямом часто зв'язують саме поняття кар'єри, оскільки в цьому випадку просування найзриміше. Під вертикальним напрямом кар'єри розуміється підйом на більш високий ступінь структурної ієрар-хії;

-горизонтальне - мається на увазі або переміщення в іншу функціональну область діяльності, або виконання пев-ної службової ролі на ступені, що не має жорсткого формального закріплення в організаційній структу-рі(наприклад, виконання ролі керівника тимчасової цільової групи, програми і т. п.); до горизонтальної кар'єри можна віднести також розширення або ускладнення завдань на колишньому ступені(як правило, з адекватною зміною винагороди);

-доцентровий - цей напрям найменш очевидний, хоча у багатьох випадках є дуже привабливим для співробітників. Під доцентровою кар'єрою розуміється рух до ядра, керівництва організації. Наприклад, запрошення працівника на недоступні йому раніше зустрічі, наради як формального, так і неформального характеру, отримання співробіт-ником доступу до неформальних джерел інформації, довірчі звернення, окремі важливі доручення керівництва.

Головним завданням планування і реалізації кар'єри є забезпечення взаємодії професійної і внутрішньоорганіза-ційної кар'єр.

3.

Когнітивна психотерапія зосереджена на свідомих мисленнєвих детермінантах людських дій і вчинків. На противагу несвідомому як провідному об'єктові психоаналітичного впливу вона працює зі свідомістю, але не так, як гештальттерапія. Гештальтист навчає усвідомлення відчуттів та емоцій, а когнітивний терапевт стимулює свідомий розгляд і осмислення особистісної активності, навчає думати і приймати правильні рішення на основі всебічно проаналізованої інформації з навколишнього середовища.

Когнітивна (лат. cognitio - знання) психотерапія - сукупність психотерапевтичних методів, що грунтуються неуявленні про примат свідомого, раціонального аспекту психіки у розв'язанні психологічних проблем, зокрема особистих та емоційних.

Вона опирається передовсім на силу свідомого розуму і здорового глузду. її ефективність залежить від того, наскільки ця сила насправді потужна. Для застосування когнітивної психотерапії необхідні навички самоспостереження (інтроспекції), добре розвинуте логічне мислення, схильність до абстрактного розгляду конкретних життєвих ситуацій. Однак навіть дуже ефективний психотерапевт когнітивного напряму мало допоможе клієнтові, який має проблеми з абстрагуванням та узагальненням, не любить багато роздумувати.

У когнітивної терапії значний автопсихотерапевтич-ний потенціал, вона придатна для всіх, хто схильний аналізувати свої думки, відчуття і поведінку. Кваліфікований когнітивний терапевт не тільки навчає клієнта раціонального аналізу власних дій, думок і уявлень про реальність, що стали основою вчинків, а й пояснює, що цей процес не варто розглядати як "раціоналізацію" або "психологічний захист".

Когнітивний напрям поділяють на раціонально-емотивну терапію (PET) А. Елліса і когнітивну терапію А. Бека. Погляди Бека ближчі до загальних уявлень когнітивної психології про психіку як властиву живим організмам систему отримання, опрацювання і зберігання інформації. Психічні та особистісні розлади (тривогу, депресію, панічний страх (фобію), нудьгу, відчуття неповноцінності тощо) А. Бек розглядає як наслідок порушень в інформаційних процесах, що негативно впливають на пов'язані з ними емоційні та мотиваційні аспекти поведінки і діяльності. Психотерапевт нагадує вправного системного програміста, здатного знайти і усунути збій у програмі і навіть навчити цього користувача (клієнта).

Тестове завдання: г)

Білет № 13

Дата добавления: 2015-05-07