Тестове завдання

Теоретичні питання

1. Позитивна психотерапія Н. Пезешкіана.

2.Шкала розумового розвитку Біне-Сімона.

3.Диспозиційні теорії мотивації праці.

Зазначте правильні, на вашу думку, відповіді:

Галузь психології, що вивчає індивідуально-психологічні особливості людей:

а). вікова психологія

б). соціальна психологія

в). диференційна психологія

г). порівняльна психологія

д). всі відповіді вірні

е). всі відповіді невірні

1.

Позитивність припускає знання про стражданн,я недугах, болях і сумах при хворобі, але ще зіставляє його з менш традиційними для розуміння й практичного підходу до захворювань аспектам хвороби – з її функцією, змістом. І позитивними сторонами. Позитивна терапія враховує позитивні аспекти кожної хвороби.

Модель конфлікту.

1. актуальний конфлікт- життєві події й мікротравми сполучаються в особистості в їхньому фізичному, соціальному й духовному вимірах.

У цій комбінації зовнішніх перевантажень і індивідуально-детермінованих можливостей і здатностей для переробки цієї напруги виникає актуальний конфлікт

2. Базовий конфлікт – досліджуються за допомогою диференціально-аналітичного опитувальника здібності, ціннісні установки, концепції й готовність до конфлікту – первинні здібності до любові офарблюють їх на тлі біологічно- біографічної даності.

3. Ключовий конфлікт – готовність до вчинків і образ поведінки з їхнім афективним і емоційним компонентами – визначають дихотомію – чемність-прямота.

Чемність –уважність, підпорядкування – реакція страху

Прямота – відкрите вираження потреб. Стояти за себе й визначає агресію.

4. нейрофізіологія – у цих подіях бере участь увесь організм, особливо гормональна й вегетативна нервова система. Нейропептиди, гормони, трансмітери використовуються як сигнальні речовини, що виявляють функціональні розлади й далі органічні й психічні синдроми.

Терапія ґрунтується на 3 моментах:

Профілактика

Властиво терапія

Реабілітація й наступна допомога

4 форми переробки конфліктів:

-тіло – втеча у хворобу

- діяльність – втеча в роботу

- контакти – втеча в спілкування або самітність

- Фантазії – втеча у фантазії

Терапевтична модель розділена на 5 щаблів

1. спостереження –дистанціювання(від власних моделей мислення й сприйняття) – симптоматика, позитивне тлумачення симптомів, фактори, що сприяють їхній появі, перша їхня поява

2. інвентаризація – проблеми в останні 5 років, як перероблялися проблеми, 4 форми переробки. Час виникнення симптомів і їх прогресування - -подорож у минуле, відносини з батьком, матір'ю, братами, час, терпіння, ідеал батьків. Контакти із зовнішнім миром,

3. ситуативне підбадьорення – розвиток здатності виділяти мало конфліктні складові й позитивні аспекти симптомів.

4. вербалізація – розвиток здібностей цілеспрямовано звертатися до не пережитим до кінця подіям і конфліктам –які проблеми ще відкриті для вас, які повинні бути вирішені в найближчі 4-6 тижнів.

5. розширення системи цілей – розвиток здатності вкладати енергію не тільки в проблеми, але й інші життєві сфери – що б ви робили якби у вас не було більше проблем, про що мрієте, чому могли б навчитися в людей, які поводяться інакше чим ви.

5 щаблів мають три функції:

Загальна

Міжособистісна

Терапевтична функція першого інтерв'ю – ці функції визначають можливість терапевта орієнтуватися в незнайомому йому світі переживань,почуттів і думок, відсторонившись від власної концепції.

2.

З 1905 року вивчення інтелекту й інтелектуальних здібностей людини здійснюється під впливом потреб практики. У Франції на запит Міністерства освіти створюється спеціальна комісія, завданням якої було розробити об’єктивні процедури для виявлення дітей із затримкою інтелектуального розвитку для того, щоб навчати їх у школах спеціального типу. Для цього А. Біне і Т. Сімон запропонували серію із 30 завдань (тестів) для вимірювання рівня розумового розвитку дитини. У шкалі Біне-Сімона (варіант 1911 р.) тестові завдання групувалися за віком. Наприклад, для дитини 6-ти років пропонувалися такі завдання: назвати свій вік; повторити речення з 10 слів; вказати способи використання знайомого предмета тощо. Оцінка рівня інтелектуального розвитку здійснювалася на основі співвіднесення реального хронологічного віку дитини з її «розумовим віком». Розумовий вік визначався як той найвищий віковий рівень, на якому дитина могла виконати всі запропоновані їй завдання. Різниця між розумовим і хронологічним віком уважалася показником або розумової відсталості (розумовий вік нижче хронологічного), або розумової обдарованості (розумовий вік вище хронологічного).

Біне-Сімон розробив шкалу розумового розвитку дитини, що охоплює вік від 3 до 12 років, і представлена нижче.

Вік Зміст завдання

3 роки 1. Показати свої очі, ніс, рот,

2. Повторити речення довжиною до шести складів.

3. Повторити по пам'яті два числа.

4. Назвати намальовані предмети.

5. Назвати своє прізвище

4 роки 1. Назвати свою стать.

2. Назвати кілька показуваних предметів.

3. Повторити ряд із трьох однозначних чисел.

4. Порівняти довжину показаних ліній (3 задачі)

5 років 1. Порівняння (попарно) ваги (3 г — 12 г; 15г — 6 г; 3 г -

12 г).

2. Змалювати квадрат.

3. Повторити слово з трьох складів.

4. Розв'язати головоломку.

5. Порахувати чотири предмети

6 років 1. Визначити час дня.

2. Назвати призначення декількох предметів побуту.

3. Змалювати ромб.

4. Порахувати тринадцять предметів.,

5. Порівняти з естетичної точки зору два обличчя (3 завдання)

7 років 1. Розрізнити праву і ліву сторону.

2. Описати картинку.

3. Виконати кілька доручень.

4. Підрахувати загальний номінал декількох монет.

5. Назвати показані чотири основних кольори

8 років 1. Порівняння двох об'єктів по пам'яті. Встановлення схожості

між ними.

2. Зворотний рахунок від 20 до 1.

3. Виявлення пропусків у зображеннях людей (чотири задачі).

4. Назвати день, число, місяць, рік.

5. Повторити ряд з п'яти однозначних чисел

9 років 1. Назвати всі місяці.

2. Підрахувати загальний номінал усіх монет.

3. Скласти із запропонованих трьох слів дві фрази.

4. Відповісти на три легкі запитання.

5. Відповісти на п'ять важчих запитань

10 років 1. Ранжування предметів.

2. Відтворення фігур.

3. Пошук невідповідностей у розповідях.

4. Відповіді на важкі відвернені запитання.

5. Складання речення з трьох слів з одним із запропонованих у завданні

11 ро­ків 1. Протистояння навіюванню при порівнянні різної довжини.

2. Складання речення з трьох слів.

3. Протягом трьох хвилин промовити 60 слів.

4. Визначення абстрактних понять.

5. Відновити порядок слів (3 завдання)

12 ро­ків 1. Повторення однозначних чисел.

2. Пошук трьох рим до слова «склянка».

3. Повторення речень довжиною 26 складів.

4. Пояснення змісту картини.

5. Завершення розповіді

3.

Намагаючись пояснити мотивацію праці, відповісти на питання чому люди ведуть себе в трудовій професійній діяльності саме так, а не інакше дослідники не дійшли єдиної думки. Тому сьогодні існують різні теорії. Одні з них надають перевагу особливостям впливу оточення, в якому виконується трудова професійна діяльність, інші - підкреслюють особистісні якості фахівців.

Трактування взаємин керівників і підлеглих Мак-Грегор Д. розглядає в "Теорії X" та "Теорії У". Теорія X ґрунтується на авторитарному стилі керівництва, оскільки вважається, що більшість людей від природи є лінивими і намагається уникати роботи і відповідальності при першій же нагоді. Згідно "Теорії У", більшість людей використовують роботу як джерело внутрішньої задоволеності і як можливість реалізувати свій потенціал. Наявна позитивна установка щодо праці. Особі потрібен керівник, який заохочує працівника до участі у визначенні його особистих і ор-ганізаційних цілей та шляхів їх досягнення.

Дослідники розрізняють теорії мотивації праці двох типів - диспозиційні та когнітивні. Диспозиційні теорії ґрунтуються на змісті мотивації, на тих специфічних потребах, які стимулюють і спрямовують поведінку особи в праці. Основну увагу надають важливості самої трудової діяльності і пов'язаних з нею труднощів, які необхідно долати працівникові; можливостям професійного росту та обов'язкам, які покладаються на робітника трудовою діяльністю. Когнітивні теорії мотивації не пов'язані безпосередньо з роботою як такою, а ґрунтуються на когнітивних процесах, які лежать в основі прийняття особою рішень щодо характеру і місця роботи.

Теорія потреби в досягненнях. З початку 50-х років минулого століття мотивацію досягнень активно вивчали Мак-Клелланд Д. та його колеги (МсСlelland, Clark and Lowell, 1953). Результати досліджень, які проводилися ними в різних країнах, свідчать про те, що успішні підприємці, незалежно від того, до якої культури вони належать, стабільно демонструють більшу потребу в досягненнях. Мак-Клелланд Д. виявив три основні характеристики, які властиві особам з яскраво вираженим прагненням до досягнень: а) віддають перевагу роботі в таких умовах, які дозволяють їм при рішенні різноманітних проблем брати відповідальність на себе; б) виявляють схильність до раніше "прорахованого" ризику і ставлять перед собою реальні і досяжні цілі; в) постійно по-требують визнання своїх заслуг та зворотного зв'язку, оскільки їм необхідно знати, наскільки добре вони працюють. Результати досліджень свідчать про те, що існує: 1) зв'язок між оцінками мотивації досягнень управлінців та фінансовим успіхом їх компаній, де керівники з високим Рівнем мотивації досягнень більш шанобливо ставляться до підлеглих; 2) Наявний зв'язок між рівнем мотивації досягнень і просуванням по службі У керівників середньої і вищої ланок; 3) вищий рівень мотивації досягнень У підприємців обох статей, ніж у найманих робітників. Дана теорія має велике практичне застосування в реальних виробничих умовах.

Мотиваторно-гігієнічна (двох факторна) теорія мотивації стала поштовхом до проведення великої кількості досліджень, результати яких є неоднозначними. Герцберг Ф. виділив дві основні групи факторів праці: зміст роботи і умови роботи. Він вважав, що існують потреби двох типів: потреби-мотиватори, "відповідальні" за задоволеність працею, і гігієнічні потреби, які відповідають за невдоволеність працею. Потреби-мотиватори (потреби вищого рівня) — це фактори, які стимулюють високу продуктивність праці особи, це атрибути самої роботи як такої. До них належать: природа індивідуальних виробничих завдань, які виконує працівник; рівень відповідальності працівника; рівень досягнень, визнання, просування; рівень розвитку його кар'єри; рівень професійного росту. Потреби-мотиватори у теорії Герцберга аналогічні до потреб у самоактуалізації Маслоу, і потреби в рості в теорії Алдерфера. їх здатна задовольнити творча робота, яка змушує долати перешкоди і вимагає від виконавця усіх його знань і здібностей. Якщо ці умови виконані, то особа задоволена своєю працею, але якщо умови не дотримані, посадові обов'язки позбавлені перелічених вище вимог, то результатом не обов'язково буде невдоволеність працею.

Дж.Р. Хекман і Г.Р.Олдхем у своїх дослідженнях з'ясовували які саме параметри праці можна збагатити. Ними розроблено теорію мотивації, яка ґрунтується на вивченні об'єктивно вимірюваних факторах праці, які корелюють із задоволеністю і трудовою дисципліною персоналу (Наckman&Оldman, 1976, 1980). Вони вивчили дані, які дали їм змогу припустити, що певні характеристики праці дійсно впливають на відношення до неї виконавців і на їх поведінку, але впливають на всіх по-різному. Так, потреба у професійному рості у різних осіб проявляється по-різному. Особи, в яких ця потреба проявляється більш активно, зазнають більшого впливу щодо змін характеристик роботи, ніж ті, хто не відчувають чіткої потреби у професійному рості. Окрім того, зміни характеристик праці, більш за все, впливали на установки і на поведінку працівників не прямо, а опосередковано, через "фільтр" їх когнітивних процесів, тобто через їх сприйняття змін.

Сутність теорії характеристик праці полягає в тому, що: а) за умов, коли особа відчуває сильну потребу у професійному рості, деякі характеристики праці приводять до певних психологічних станів, а ті в свою чергу, — до підсилення мотивації, до більш результативної праці і до задоволення.

Хекман Дж. Р. і Олдхем Г.Р. ідентифікували такі важливі параметри праці: 1.

Різноманітність навичок. Міра використання на робочому місці різних навичок і здібностей. Чим більше навичок та умінь потрібно для виконання роботи, тим вона є привабливішою для виконавця. 2.

Ідентичність робочого завдання. Більш привабливою є та праця, ре-зультатами якої є дещо цільне, а не фрагмент або деталь, як звично буває на складальному конвеєрі. 3.

Важливість праці. Значення виконуваної роботи для життя і благополуччя працівників та клієнтів. Наприклад, праця авіамеханіка має більше значення для життя і здоров'я багатьох людей, ніж праця поштового працівника. 4.

Автономність. Міра самостійності, яку працівник може проявити при плануванні і організації виконання завдання. 5.

Зворотній зв'язок. Обсяг інформації про ефективність і якість праці, яку отримує робітник.

Тестове завдання: в)

Білет № 10

Дата добавления: 2015-05-07