Тестове завдання. 1. Сенсорно-перцептивна організація особистості

Теоретичні питання

1. Сенсорно-перцептивна організація особистості.

2. Специфіка комунікативного процесу. Структура, види комунікацій. Проблема коду.

3. Змістовий аналіз конфлікту. П’ятиступінчастий процес у позитивній психотерапії.

Зазначте правильні, на вашу думку, відповіді:

Підхід, відповідно до якого психіка виникає лише з появою людини й існує тільки в неї:

а). біопсихізм

б). панпсихізм

в). антропопсихізм

г). нейропсихізм

д). всі відповіді вірні

1.

Пізнання дійсності, що оточуючує людину, починається з відображення цієї дійсності органами відчуттів людини. Таке відображення зветься чуттєвим пізнанням і складається з двох рівнів – рівня відчуття та рівня сприймання.

Відчуття – це найпростіший психічний пізнавальний процес, який полягає в відображенні в свідомості людини окремих властивостей предметів і явищ материального світу, а також внутрішніх станів організму при безпосередньому впливі матеріальних подразників у даний момент на відповідні органи чуття – рецептори.

Якщо казати про відчуття людини, то завдяки цьому психічному процесу нам відкриваються кольори та звучання, пахощі і смак, вага, тепло чи холод речей, з якими ми маємо справу. Крім того, відчуття дають інформацію про зміни у власному тілі: людина відчуває порушення у функціонуванні внутрішніх органів, положення і рух свого тіла і окремих його частин.

В цілому загальне значення відчуття полягає в наступному:

Відчуття є первинною формою психічного зв’язку організму зі світом;

В цій якості воно є необхідним джерелом інформації про оточуючий світ;

Відчуття є початковою формою пізнавальної діяльності людини;

Відчуття, які ідуть від внутрішніх органів, визначають самопочуття людини, її емоційний тонус.

Відчуття – це активний процес, оскільки в ньому відображаються не тільки зовнішні подразники, а й стан нервової системи та індивідуальні особливості людини. Крім того, у людини відчуття завжди пронизуються більш складними психічними процесами, властивостями та станами.

Анатомо-фізіологічною структурою, в якій відбувається виникнення відчуття, є аналізатор.

В організмі функціонує система аналізаторів, які забезпечують формування відчуттів певної якості – зорових, слухових, температурних, м’язових тощо. Аналізатор складається з периферійної частини – рецепторів, провідникових нервових шляхів - та центральної частини в корі та підкорці головного мозку. В рецепторах відбувається перетворення енергії фізичних і хімічних подразників, що діють на організм, у нервове збудження. Провідникові шляхи складаються з нейронів, розміщених на різних рівнях нервової системи, які поєднують рецепторну периферію з мозковим центром. У центральній частині аналізатора здійснюється основна обробка нервових імпульсів, що надходять з периферії.

Зауважимо, що кожний рецептор з безлічі фізичних та хімічних факторів середовища виділяє тільки ті, які є специфічними для нього. Наприклад, око реагує на електромагнітне випромінювання, вухо сприймає механічні коливання повітря певної амплітуди і частоти, температурні рецептори шкіри реагують на теплову енергію тощо.

Класифікація відчуттів:

Залежно від контакту рецептора з подразником:

Дистантні (рецептори реагують на подразнення, які надходять від віддалених об’єктів) – зорові, слухові, нюху.

Контактні (рецептори передають подразнення при безпосередньому контакті з об’єктами, які впливають на них) – кінестетичні, дотикові, смакові, органічні.

Залежно від розміщення рецептора:

Інтерорецептивні (рецептори розміщені у внутрішніх органах і тканинах тіла. Відображають стан внутрішніх органів).

Пропріорецептивні (рецептори розміщені в м’язах і суглобах. Дають інформацію про рух і положення тіла в просторі).

Екстерорецептивні (відображають властивості предметів і явищ зовнішнього світу. Рецептори (зорові, слухові, дотикові, нюхові) розміщені на поверхні тіла.

Загальні властивості відчуттів

Якість. Кожний вид відчуттів має свої специфічні особливості, що відрізняють його від інших видів. Так, слухові відчуття характеризуються висотою, тембром, гучністю; зорові – кольоровим тоном, насиченістю, освітленням.

Інтенсивність. Визначається силою діючого подразника і функціональним станом рецептора.

Тривалість. Тривалість дії подразників та його інтенсивність. Тривалість відчуття містить у собі суб’єктивний компонент, який виявляється в тому, що відчуття виникає дещо пізніше від початку дії подразника і не зникає одразу після закінчення його дії. Інерція відчуттів має назву післядії (наприклад, завдяки цьому явищу окремі кінокадри за певної швидкості проекції сприймаються як безперервне зображення).

Просторова локалізація подразників. Просторовий аналіз, який забезпечується дистантними рецепторами, дає нам відомості про локалізацію подразника в просторі. В деяких випадках відчуття співвідносяться з тією частиною тіла, на яку впливає подразник (смакові відчуття), а інколи вони більш розмиті (больові відчуття). Здатність до аналізу просторових характеристик подразників може змінюватись. Наприклад, гострота зору в різних людей чи однієї й тієї ж людини в різний час має велику варіативність залежно від особливостей професійної діяльності, мотивації, стану організму тощо.

Закономірності відчуттів

Основні закономірності відчуттів: пороги чутливості, адаптація, взаємодія. Існують такі пороги чутливості: нижчий поріг чутливості, верхній поріг чутливості, поріг розрізняння або диференційований поріг.

Нижчий поріг чутливості. Мінімальна сила подразника, яка, діючи на аналізатор, викликає ледве помітне відчуття.

Верхній абсолютний поріг чутливості. Максимальна сила подразника, яку ми здатні відчути певним аналізатором.

Поріг розрізняння або диференційний поріг. Таким порогом є мінімальна різниця в силі двох подразників, яка викликає ледь помітну різницю відчуттів. Цей поріг для середніх значень характеризується величиною, постійною для даного аналізатора. Так для ваги диференційний поріг дорівнює 1/30 початкової ваги, для слухових відчуттів – 1/10, для зорових – 1/100.

Отже, характер відчуття зумовлений властивостями подразників (якісними, кількісними, просторово-часовими), а також особливостями нервово-психічної організації та стану суб’єкта відображення. Але, якби пізнання світу закінчувалося відчуттям, то ми відображали б не предмети, події та явища, а якусь какофонію звуків, запахів, світове миготіння тощо. Це б суттєво обмежувало ефективність життєдіяльності організмів. Тому в еволюції тваринного світу і виникає такий психічний процес, як сприймання, завдяки якому оточуючий організм світ постає більш диференційованим і, як наслідок, більш прогнозованим, що значно підвищує шанси тварин на виживання.

Сприймання (перцепція) – це психічний пізнавальний процес, що полягає у відображенні в свідомості людини предметів і явищ об’єктивної дійсності у вигляді їх цілісних образів, при безпосередній дії цих предметів на відповідні органи чуття.

Загальна характеристика сприймання полягає в наступному:

це джерело наших знань про оточуючу дійсність;

це необхідна умова орієнтації в навколишньому середовищі;

це результат складної аналітико-синтетичної роботи мозку;

це якісно нова ступінь чуттєвого пізнання з власними особливостями;

це психічна діяльність, яка забезпечується за допомогою пошукових дій.

Сприймання грунтується на відчуттях, але не вичерпується ними. Воно має такі свої специфічни властивості, які роблять його не сумою відчуттів, а якісно новим психічним явищем. Такими властивостями сприймання вважаються предметність, цілісність, структурність, константність та усвідомлення.

2.

Спілкування - складний, багатоплановий процес установлення й розвитку контактів між людьми, породжуваний потребами в спільній діяльності обмін, що й включає в себе, інформацією, вироблення єдиної стратегії взаємодії, сприйняття, і розуміння іншої людини.

Г.М.Андрєєва, Л.А.Петровська виділяють у спілкуванні 3 взаємозалежні сторони:

• комунікативну – обмін інформацією між індивідами, що спілкуються

• інтерактивну – організація взаємодії між індивідами, що спілкуються, – тобто обмін не тільки знаннями, ідеями, але й діями

• перцептивну – процес сприйняття один одного партнерами по спілкуванню й установлення на цій основі взаєморозуміння.

В основі спілкування лежить комунікативний процес передачі інформації від одного особи іншому або групі осіб і сприйняття цієї інформації даними особами.

Комунікація – це процес передачі інформації від відправника до одержувача.

Ціль одержувача – декодувати повідомлення.

Код – це знаки, у яких виражено повідомлення.

Розглянемо специфіку комунікативної сторони спілкування – обміну інформацією.:

1. Ролі учасників комунікації не можна розділити на активні (відправники інформації) і пасивні (одержувачі інформації). Інформація не тільки передається, але й формується, уточнюється й розвивається - тому що кожний з учасників спілкування є активним суб'єктом

2. Партнери впливають один на одного в процесі обміну інформацією – це психологічний вплив з метою зміни поведінки партнера - ефективність комунікації виміряється тем, наскільки вдався цей вплив

3. Людей, що направляє інформацію – комунікатор і людей, що ухвалює інформацію – реципієнт – повинні мати подібну систему кодифікації й декодифікації – повинні говорити на одній мові.

Л.С.Виготський уважав, що спілкування це одиниця аналізу психіки й визначав спілкування як втілене в системі знаків міжсуб,єктна взаємодія.

Л.С.Виготський відзначав, що думка ніколи не дорівнює прямому значенню слів.

Західні дослідники приділяють багато уваги розгляду різних бар'єрів на шляху міжособистісних комунікацій (Роджерс, Ротлисбергер) - перешкод на шляху адекватної передачі інформації між партнерами по спілкуванню:

• тенденція до передчасної оцінки повідомлення, його схваленню або несхваленню, замість того, щоб у процесі обміну думками зберігати нейтральну позицію

• відмінності в утворі,

• досвіді,

• мотивації й інші.

Можливі соціальні бар'єри -

• політичні, релігійні, професійні відмінності – які породжують різну інтерпретацію обговорюваних явищ.

• різні світовідчуванні, світогляд, світорозуміння.

Можна виділити бар'єри розуміння –

• фонетичне нерозуміння - мова з більшою кількістю звуківрпаразитів або розмова на різних мовах, або розмова маленької дитини й дорослого;

• семантичне нерозуміння – пов'язане з відмінностями в системах значень – тезаурусах (у перекладі із грецького скарб) учасників спілкування - філолог не зрозуміє професійну розмову двох математиків, батьки іноді не розуміють мову дітей - підлітків;

• стилістичне нерозуміння – манера викладу й побудови фраз залишається незрозумілої, експресивний стиль викладу повідомлення, логічний стиль – за відмінністю стилів коштує відмінність логіко-понятійного мислення від образного.

Модно виділити логічні бар'єри – коли логіка міркування комунікатора занадто складна для сприйняття реципієнтом – або видасться йому невірної й суперечливої (жіноча, чоловіча, дитяча логіки)

До психологічних бар'єрів відносять:

• бар'єри відносин - вони обумовлені особливостями сложившихся відносин - ворожість, недовіра

• індивідуальні особливості, що спілкуються – сором'язливість, скритність, замкнутість, авторитарність, суперечливість, ригідність і інші.

Б.Ф.Поршнєв указує, що поширення інформації в суспільстві відбувається через:

1. своєрідний фільтр довіри – недовіри. Цей фільтр діє так, що дійсна інформація може виявитися неприйнятої, а неправильна – прийнятої. (Інформація про таран льотчиком Гастело)

Важливе психологічне питання, – при яких обставинах той або інший канал інформації може бути блокований цим фільтром.

Існують засобу, що допомагають прийняттю інформації, що й послабляють дію фільтрів – Сукупність цих засобів А.А.Брудний назвав – фасцинацієй.

У якості фасцинації – виступають різні супутні основний інформації засобу, що створюють додаткове тло, яке долає фільтр недовіри.

Наприклад, це може бути:

• музичний супровід мови

• просторове розташування учасників

• колірний супровід.

• Монотонна дикторська мова або спеціально інтонована мова

• Ритмічна організація повідомлення

• Семантична фасцинація – коли текст повідомлення виявляється життєво значимим для реципієнтів – приклад феномен 30 жовтня 1938 р. – радіоінсценування «Боротьби мирів» Г.Уеллса викликала в США масову паніку, що охопила більш мільйона людей. Аналогічний ефект ця ж радіопостановка викликала в Еквадорі в 1953 році.

У процесі передачі інформації використовуються різні знакові системи. На цій підставі звичайно виділяють вербальну й невербальну комунікації.

1. вербальна комунікація – її знаковою системою виступає – мова

2. невербальна комунікація, Невербальна комунікація має на увазі передачу інформації без використання мови слів.

Полягає невербальна комунікація з:

• кінесики - досліджує пантоміміку, жести, міміку.

• паралінгвістики – система вокалізації – інтенсивність, висота, тембр, тональність;

екстралінгвістика – включення в мову пауз, темп мови;

• проксемика – просторова й тимчасова організація мови

• візуального спілкування – контакт око – дитині властиво локалізувати увага, насамперед на людській особі, це важливо й для педагога, і лікаря, і керівника.

Ефективність передачі інформації залежить від якості зворотного зв'язку.

Сутність процесу психологічному зворотному зв'язка полягає в необхідності суб'єктів виробити єдину знакову систему і єдине розуміння обговорюваних питань під час спілкування.

Продуктивне спілкування супроводжується звичайно уточненнями, психологічними стимулами (підтакування або навпаки хмуре вираження) – відсутність стимулів свідчить про те, що контакт порушений.

З порушення психологічного зворотного зв'язку починається конфлікт.

Переривання психологічного зворотного зв'язку сприймається суб'єктом як покарання на суб'єктивному рівні сприйняття.

3.

Модель конфлікту.

1. актуальний конфлікт- життєві події й мікротравми сполучаються в особистості в їхньому фізичному, соціальному й духовному вимірах.

У цій комбінації зовнішніх перевантажень і індивідуально-детермінованих можливостей і здатностей для переробки цієї напруги виникає актуальний конфлікт

2. Базовий конфлікт – досліджуються за допомогою диференціально-аналітичного опитувальника здібності, ціннісні установки, концепції й готовність до конфлікту – первинні здібності до любові офарблюють їх на тлі біологічно- біографічної даності.

3. Ключовий конфлікт – готовність до вчинків і образ поведінки з їхнім афективним і емоційним компонентами – визначають дихотомію – чемність-прямота.

Чемність –уважність, підпорядкування – реакція страху

Прямота – відкрите вираження потреб. Стояти за себе й визначає агресію.

4. нейрофізіологія – у цих подіях бере участь увесь організм, особливо гормональна й вегетативна нервова система. Нейропептиди, гормони, трансмітери використовуються як сигнальні речовини, що виявляють функціональні розлади й далі органічні й психічні синдроми.

Терапія ґрунтується на 3 моментах:

Профілактика

Властиво терапія

Реабілітація й наступна допомога

4 форми переробки конфліктів:

-тіло – втеча у хворобу

- діяльність – втеча в роботу

- контакти – втеча в спілкування або самітність

- Фантазії – втеча у фантазії

Терапевтична модель розділена на 5 щаблів

1. спостереження –дистанціювання(від власних моделей мислення й сприйняття) – симптоматика, позитивне тлумачення симптомів, фактори, що сприяють їхній появі, перша їхня поява

2. інвентаризація – проблеми в останні 5 років, як перероблялися проблеми, 4 форми переробки. Час виникнення симптомів і їх прогресування - -подорож у минуле, відносини з батьком, матір'ю, братами, час, терпіння, ідеал батьків. Контакти із зовнішнім миром,

3. ситуативне підбадьорення – розвиток здатності виділяти мало конфліктні складові й позитивні аспекти симптомів.

4. вербалізація – розвиток здібностей цілеспрямовано звертатися до не пережитим до кінця подіям і конфліктам –які проблеми ще відкриті для вас, які повинні бути вирішені в найближчі 4-6 тижнів.

5. розширення системи цілей – розвиток здатності вкладати енергію не тільки в проблеми, але й інші життєві сфери – що б ви робили якби у вас не було більше проблем, про що мрієте, чому могли б навчитися в людей, які поводяться інакше чим ви.

5 щаблів мають три функції:

Загальна

Міжособистісна

Терапевтична функція першого інтерв'ю – ці функції визначають можливість терапевта орієнтуватися в незнайомому йому світі переживань,почуттів і думок, відсторонившись від власної концепції.

Тестове завдання: в)

Білет № 16

Дата добавления: 2015-05-07