Тестове завдання. 1. Класифікація здібностей

Теоретичні питання

1. Класифікація здібностей.

2. Основні теоретичні підходи до дослідження лідерства в історії соціальної психології.

3. Когнітивний напрям психологічного консультування.

Зазначте правильні, на вашу думку, відповіді:

Зовнішній прояв діяльності називається:

1. Робота

2. Поведінка

3. Активація – стан нервової системи, що характеризує рівень її порушення й реактивності

4. Реагування

5. Усі відповіді вірні

6. Усі відповіді невірні

1.

Теорія придбаних здібностей заснована у XVIII ст. фран­цузьким просвітником К.Гельвецієм, який вважав, що здібності цілком визначаються впливом середовища, а зокрема вихованням дитини. Гельвецій стверджував, що правильним вихован­ням можна сформувати геніальність будь-якої психічно здорової дитини. Свого часу теорія стала дуже популярною через свою демократичність, до того ж, здійснювались численні спроби перевірки її на практиці. Так, на початку XIX ст. німецький пастор Карл Вітте підтверджував цю теорію вихованням власного сина. На момент його народження у пастора вже була укладена система виховання, реалізація якої щодо хлопчика мала відпо­відні наслідки. Однак, противники цієї теорії дорікали Карлу Вітте за те, що виховавши такого здібного сина, пастор сам був талановитим і передав свої можливості хлопцеві. Види здібностей:

За сферою вияву:

- загальні,

- спеціальні

За рівнем застосування:

- учбові,

- творчі

За видом мислення:

- теоретичні,

- практичні

Якісний рівень прояву здібностей

• сфера прояву і застосування здібностей - до чого здібна людина

Кількісний рівень прояву здібностей

• рівень розвитку здібностей - якою мірою здібна людина

2.

Соціальна психологія вивчає психологічні явища(процеси, стани і властивості), що характеризують індивіда і групу як суб'єктів соціальної взаємодії.

Соціальна психологія груп охоплює:1.групові явища і процеси2.структуру і динаміку малих і великих груп3. різні стадії їх життєдіяльності4.міжгрупові стосунки.

При характеристиці динамічних процесів питання про того, хто бере на себе функції її організації і як це здійснює є основним.

Б.Д.Парыгин розрізняє поняття керівник і лідер:

1.лідер здійснює регуляцію міжособових стосунків в групі; керівник - регуляцію офіційних стосунків групи як соціальній організації 2.лідерство констатується в умовах малої групи; керівництво пов'язане із звіюй системою громадських стосунків 3. лідерство виникає стихійно; керівник – цілеспрямовано 4. явище лідерства менш стабільне і залежить від настрою групи; керівництво стабільніше 5. наявність або відсутність офіційних санк-цій 6. процес ухвалення рішення більше опосередковано, на відміну від лідерства 7. сфера діяльності лідера - мала група; керівник представляє малу групу в ширшій соціальній системі.

Завдання, що стоять перед лідером і керівником однакові, - стимулювання групи, націлювання її на рішення певних завдань, піклуватися про засоби, за допомогою яких ці завдання можуть бути вирішені.

Лідерство - психологічна характеристика поведінки певних членів групи; керівництво - соціальна характеристика стосунків в групі, з точки зору розподілу ролей управління і підпорядкування, регламентований суспільством правовий процес. (Волков И.П.)

авторами була висунена концепція, що робить акцент на успішності виконання лідером різних функцій, які необ-хідно здійснювати для того, щоб група досягала своїх цілей. Істотним елементом такого підходу було переміщен-ня уваги від рис лідера до його поведінки. (Хартлі) Відповідно до цієї точки зору виконувані лідером функції залежать від особливостей ситуації.

Риси особи лідера розглядаються лише як одна з " ситуаційних" змінних, разом з іншими. До таких змінних відно-сять також очікування і потреби керованих осіб, структуру групи і специфіку ситуації цього моменту, ширше культурне середовище, в якому знаходиться група.

Методи діяльності лідерів відрізняються великою різноманітністю.

У основу класифікації методів лідерства К.Левина покладений важливий компонент поведінки лідера, як підхід до ухвалення рішень. При цьому виділяються наступні стилі лідерства.

1. Автократичний. Лідер приймає рішення одноосібно, визначаючи усю діяльність підлеглих і не даючи їм можли-вості проявити ініціативу.2. Демократичний. Лідер залучає підпорядкованих в процес прийняття рішень на основі групової дискусії, стимулюючи їх активність і розділяючи разом з ними усі повноваження по ухваленню рішень.3. Вільний. Лідер уникає якої-небудь власної участі в ухваленні рішень, надаючи підлеглим повну свободу приймати рішення самостійно.Методика дослідження стилю керівництва, розроблена А.Л. Журавльовим.

Стиль діяльності керівника залежить від спрямованості керівника на рішення різних функцій-завдань. Таких стилів можна виділити 3: домінування, колегіальний, потурання стиль.

3.

Когнітивна психотерапія зосереджена на свідомих мисленнєвих детермінантах людських дій і вчинків. На противагу несвідомому як провідному об'єктові психоаналітичного впливу вона працює зі свідомістю, але не так, як гештальттерапія. Гештальтист навчає усвідомлення відчуттів та емоцій, а когнітивний терапевт стимулює свідомий розгляд і осмислення особистісної активності, навчає думати і приймати правильні рішення на основі всебічно проаналізованої інформації з навколишнього середовища.

Когнітивна (лат. cognitio - знання) психотерапія - сукупність психотерапевтичних методів, що грунтуються неуявленні про примат свідомого, раціонального аспекту психіки у розв'язанні психологічних проблем, зокрема особистих та емоційних.

Вона опирається передовсім на силу свідомого розуму і здорового глузду. її ефективність залежить від того, наскільки ця сила насправді потужна. Для застосування когнітивної психотерапії необхідні навички самоспостереження (інтроспекції), добре розвинуте логічне мислення, схильність до абстрактного розгляду конкретних життєвих ситуацій. Однак навіть дуже ефективний психотерапевт когнітивного напряму мало допоможе клієнтові, який має проблеми з абстрагуванням та узагальненням, не любить багато роздумувати.

У когнітивної терапії значний автопсихотерапевтич-ний потенціал, вона придатна для всіх, хто схильний аналізувати свої думки, відчуття і поведінку. Кваліфікований когнітивний терапевт не тільки навчає клієнта раціонального аналізу власних дій, думок і уявлень про реальність, що стали основою вчинків, а й пояснює, що цей процес не варто розглядати як "раціоналізацію" або "психологічний захист".

Когнітивний напрям поділяють на раціонально-емотивну терапію (PET) А. Елліса і когнітивну терапію А. Бека. Погляди Бека ближчі до загальних уявлень когнітивної психології про психіку як властиву живим організмам систему отримання, опрацювання і зберігання інформації. Психічні та особистісні розлади (тривогу, депресію, панічний страх (фобію), нудьгу, відчуття неповноцінності тощо) А. Бек розглядає як наслідок порушень в інформаційних процесах, що негативно впливають на пов'язані з ними емоційні та мотиваційні аспекти поведінки і діяльності. Психотерапевт нагадує вправного системного програміста, здатного знайти і усунути збій у програмі і навіть навчити цього користувача (клієнта).

Тестове завдання: 2)

Білет № 20

Дата добавления: 2015-05-07