Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Періодизація італійського Відродження




Класифікація періодів

п'ять періодів доби Відродження:

Протовідродження (Передвідродження) (2-а половина XIII століття — XIV століття)

Раннє Відродження (1410/1425 рр. XV ст. — кінець XV століття)

Високе Відродження (кінець XV — перші 20 років XVI століття)

Пізнє Відродження (середина XVI — 90-і роки XVI століття

Північне Відродження — XVI століття, співіснування з північним і італійським маньєризмом

Провісниками Відродження виступили поет Данте, художник Джотто та інші. Але родоначальниками. Відродження вважаються Франческо Петрарка (1304—1374), автор «Книги пісень» і Джованні Бокаччо (1313—1375), автор «Декамерону».

Періоди історії італійської культури прийнято позначати назвами століть:

дученто (XIII ст.) — Протовідродження (Проторенесанс);

треченто (XIV ст.) — продовження Проторенесансу;

кватроченто (XV ст.) — Раннє Відродження (Ранній Ренесанс);

чінквеченто (XVI ст.) — Високе Відродження (Високий Ренесанс).

Хронологічні рамки століття не зовсім збігаються з певними періодами культур-ного розвитку. Так, проторенесанс датується кінцем XIII ст., Ранній Ренесанс закін-чується в 90-х pp. XV ст., а Високий Ренесанс вичерпує себе у 30-ті pp. XVI ст. Він триває до кінця XVI ст. лише у Венеції — саме до цього періоду найчастіше засто-совують термін «пізній Ренесанс».

Кінець XIII ст., дученто — прелюдія Відродження, доба звільнення селян відкріпосної залежності, послаблення могутності феодалів, поява антифеодальнихпрограм і конституцій на зразок «Встановлення справедливості» у Флоренції. Цестоліття Данте і Джотто. Громадяни виступили тоді єдиним фронтом проти дворян-ства, в якого були відібрані політичні права. Проторенесанс був початком ренесан-сної культури Італії. Він ще тісно пов'язаний із середньовіччям, з романськими, го-тичними та візантійськими традиціями.

Раннє Відродження, XIV ст., треченто — це доба пополанської демократії, рес-публіканських міст-держав. У цей період з'являються перші мануфактури. Це сто-ліття великого поета Франческо Петрарки, для якого найважливішим була «реаль-на, земна, внутрішньо вільна людина». У цю добу звичайна людина — купець,прядильник — стає героєм новел Джованні Бокаччо і Франко Саккеті — нової жит-тєстверджувальної літератури.

Кватроченто, XV ст. — це час розквіту образотворчого мистецтва Відродження.У політичній еволюції Італії з кін. XIV ст. починається новий період: придушеннянародних повстань, встановлення олігархії, і, нарешті, встановлення тиранії. У пе-ріод кватроченто ідеал народності поступається загальнолюдському ідеалові «все-бічно й гармонійно розвиненої особистості».

Останній період Відродження, XVI ст., чінквеченто — це доба небаченого роз-квіту мистецтва й філософії, доба Леонардо да Вінчі й Нікколо Макіявеллі. НікколоМакіявеллі писав у той час, коли культура італійського Відродження досягла най-вищого піднесення, а стиль ренесанс поширився максимально широко й перетнувАльпи. Разом із тим це час великих потрясінь в економічному й політичному життіІталії. Країна вступила у смугу глибокої політичної й економічної кризи, що прові-щала занепад і рефеодалізацію XVII ст.

У цей період гармонійна цілісність класичного стилю розпадається. У 20—50 pp. XVI ст. у свідомості італійців відбуваються певні зміни. Після 1532 p., коли батьківщина класичного ренесансу Флоренція перетворилася на столицю феодаль-ного герцогства, у культурному житті не тільки Італії, а й інших країн Європипочинається якісно нова доба, яку називають «добою маньєризму», або «контр-ренесансом» чи «антивідродженням». До цієї доби належать такі вчені й письмен-ники, як П'єтро Аретино, Торквато Тассо, Джордано Бруно.

У літературі й образотворчому мистецтві виникає новий стиль — маньєризм. Індивідуалізм витісняється суб'єктивізмом, ідеалізація людини — спіритуалізацієюабо підкресленим інтересом до окремої, характерної риси; свобода волі придушу-ється, а розум витісняється почуттями, навіть інстинктом як останнім притулком«природної» свободи. Поетові й художникові-маньєристу все у світі починає здава-тися ненадійним, плинним, у тому числі й він сам. У маньєризмі ми знову бачимо розщеплення людсь-кої істоти на дух і плоть.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-07; Просмотров: 6280; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.012 сек.