Принципи національного виховання

Єдність національного і загальнолюдського — формування національ­ної свідомості, любові до рідної землі і свого народу, оволодіння україн­ською мовою, використання всіх її багатств і засобів у мовній практиці, прищеплення шанобливого ставлення до культури, спадщини, традицій і звичаїв народів, що населяють Україну, оволодіння надбаннями світової культури; природовідповідність виховання — врахування у процесі вихо­вання багатогранної і цілісної природи людини, вікових та індивідуальних особливостей дітей, учнівської та студентської молоді, їх психологічних, національних і релігійних особливостей;

— культуровідповідність виховання — органічний зв'язок з історією народу, його мовою, культурними та прогресивними родинно-побутовими і релігійними традиціями, з народним мистецтвом, традиціями і культура­ми інших народів світу, забезпечення духовної єдності, наступності та спад­коємності поколінь, зв'язок виховання з життям;

— активність, самодіяльність і творча ініціатива учнівської молоді, по­єднання педагогічного керівництва з ініціативою і самодіяльністю учнів, ут­вердження життєвого оптимізму, розвиток навичок позитивного мислення;

— демократизація виховання — розвиток різноманітних форм співро­бітництва і встановлення довір'я між вихователями і вихованцями, повага до суверенітету особистості дитини, розуміння її запитів та інтересів;

— гуманізація виховання — пріоритет завдань самореалізації особистості вихованця, створення умов для вияву обдарованості і талантів дітей, форму­вання гуманної особистості, щирої, людяної, доброзичливої, милосердної;

— безперервність і наступність виховання — досягнення цілісності і наступності у вихованні, перетворення його у процес, що триває впро­довж усього життя людини;

— нероздільність навчання і виховання, що полягає в їх органічному поєднанні, підпорядкуванні змісту навчання і виховання формуванню осо­бистості;

— єдність навчання і виховання — розвиток і формування особистості, опанування нею національної і світової культури здійснюється як єдиний процес, що передбачає одержання знань, вироблення ставлення та цінно­стей, які, врешті-решт, обумовлюють світогляд та ідеали людини;

— диференціація та індивідуалізація виховного процесу — врахування у виховній роботі рівнів фізичного, психічного, соціального, духовного, інтелектуального розвитку вихованців, стимулювання активності, розкрит­тя творчої індивідуальності кожного;

— гармонізація родинного і суспільного виховання — організація пе­дагогічного всеобучу батьків, об'єднання і координація виховних зусиль усіх суспільних інституцій.

Дата добавления: 2015-05-07